Created
July 12, 2025 22:33
-
-
Save proger/5be9c7e095839d11563e1925147ba9f4 to your computer and use it in GitHub Desktop.
This file has been truncated, but you can view the full file.
This file contains hidden or bidirectional Unicode text that may be interpreted or compiled differently than what appears below. To review, open the file in an editor that reveals hidden Unicode characters.
Learn more about bidirectional Unicode characters
| <id>I</id> | |
| <author_surname_1>Лущевська</author_surname_1> | |
| <author_name_1>Оксана</author_name_1> | |
| <author_surname_2>Борігард</author_surname_2> | |
| <author_name_2>Віолетта</author_name_2> | |
| <title>Пан Коцький, Міра і море / Mr. Catsky, Mira and the Sea. Книжка-білінгва</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher>Братське</publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages>2–22</pages> | |
| <length>512</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors></errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| За сніданком Міра розглядає чашку з намальованим морем. Їй не хочеться жувати канапку. А хочеться до моря. «Чи багато там зараз хвиль?» | |
| Міра гортає улюблену книжку й зітхає. Пан Коцький сходить зі сторінки й сідає перед Мірою на стілець. | |
| — Що ти таке, нав-у? — питає Пан Коцький. | |
| — Я — Міра. | |
| Кіт мружить очі, розглядаючи Міру, і посмикує кінчиком хвоста. | |
| — Чого ти сумна? І чому не їси канапку? — облизується він. | |
| — Якби ти знав, як я хочу до моря! | |
| — То ходімо! | |
| Міра поспіхом віддає канапку Панові Коцькому. Тоді дістає з глибини шафи ласти й бере рюкзак. | |
| Пан Коцький і Міра простують міською площею повз фонтан. Міра простягає руку до води. Бризки летять їй аж до носа. Вона усміхається, коли перехожі витріщаються на ласти, причеплені до рюкзака. Вода так приємно шумує, що Міра заплющує очі. | |
| — Тут трохи пахне морем, — замріяно каже вона. Наступної миті Міра сплескує в долоні. — Ой, забула! | |
| — Що? — веде оком кіт. | |
| — Бінокля! | |
| — Няв-у, до моря ще далеко. Ніколи вертатися. | |
| Міра спершу розгублюється: як же без бінокля? Та Пан Коцький рушає — і вона кидається навздогін. | |
| Міра і Пан Коцький виходять на широку дорогу. Мірі тиснуть кеди. Сонце сліпить очі. Ще трохи — і траса. | |
| — Підемо навпростець, — каже Пан Коцький. | |
| — Це як? | |
| — Через соняшники! | |
| — Ум... — Міра супиться. — Та їх же тут море! | |
| Соняшники такі високі, що Мірі аж лячно. Вона підіймає зламану квітку і тримає її високо над головою. Щоб не загубитися. А тоді підбігає до Пана Коцького: | |
| — Ходімо назад! | |
| — Няв-у... — кіт не оглядається і веде далі. | |
| Міра знає: там, за полем, пагорби. Коли вони з батьками тут проїжджають, то жартують, що між ними ховається море. Міра дивиться на пагорби. Височенько. Як нелегко йти!.. | |
| — Може, перепочинемо? — Мірі гаряче. Хочеться назад, додому. Але й до моря кортить. — Ну, довго ще? | |
| Пан Коцький вдає, що не чує. Міра дметься. Тупає ногою. | |
| — Няв-у? — перекривлює роздратовано. — Няв-у?! | |
| Але кіт уже — край лісу. | |
| Міра озирається: вернутися? До мами, до тата? А як же море? І хвилі? | |
| Ні, треба йти. Вона підтюпцем наздоганяє Пана Коцького. | |
| — Спочинемо, няв-у, — мружиться кіт і вмощується на траві. | |
| Що робити? Міра зітхає, лягає і кладе рюкзак під голову. А тоді довго дивиться вгору. | |
| Мартин пролітає просто над ними. | |
| — То ми десь біля моря! — підстрибує Міра, тицяючи на пташку. — Охо! Хо-хо-хо! | |
| Кіт похитує кінчиком хвоста. | |
| Міра щасливо усміхається. Вона втішена, що не повернула додому. | |
| — У-гу-гу-гу-гу! — біжить Міра берегом. | |
| — Няв-ур-р-р-р! — за нею Пан Коцький. — Няв-ур-р-р! | |
| Хоч куди глянь — море. Без кінця-краю море. | |
| Міра помічає, що сонце поволі повертає на вечір. Та вона не зважає. Море таке гарне. І так багато хвиль! | |
| — Скільки їх? — питається Пана Коцького. | |
| — Няв-у? — його хвіст схожий на знак питання. | |
| Сонце майже сіло — видно лишень його окраєць. | |
| — Пора! — киває Пан Коцький. | |
| — Бувай! — махає Міра морю. — До побачення! — сонним мартинам. Їй так не хочеться прощатися. | |
| Дорога додому минає швидко. Пан Коцький проводить Міру аж до дверей. | |
| — До зустрічі! — позіхає Міра. | |
| — Няв-у, — прощаючись, кіт поводить хвостом — і зникає. | |
| Міра кладе на місце рюкзак і ласти. З обкладинки книжки на неї дивиться вусатий Пан Коцький. Міра щасливо зітхає, бо певна: вони підуть до моря знову. А може, ще багато разів. Там буде багато хвиль. І головне — бінокля б не забути. | |
| </body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname>Богданович</author_surname> | |
| <author_name>Василь</author_name> | |
| <title>Музей, де звучить музика світу</title> | |
| <publ_in>Вільне життя</publ_in> | |
| <url>http://vilne.org.ua/2016/01/музей-де-звучить-музика-світу/</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Тернопіль</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2016</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>227</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>установка - установа; водопровідних - водогінних; підготовки - готування; музика — це те, що нікого не залишає байдужим - музика нікого не залишає байдужим</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body>Кожен інструмент у музеї має свою історію, долю, іноді з елементами містики й загадковості — це заслуговує на окрему публікацію. За словами пані Антоніни, більшість експонатів придбано через інтернет-магазини, деякі передавали друзі, мешканці села Ішкова тощо. Є кілька інструментів, що створив Петро Катола. Серед них — український варіант палиці дощу, так званої дощовиці, основою якої став стовбур борщівника, заповнений різними зернами, а також цікава установка, зібрана з пластикових водопровідних труб і з «клавішами». | |
| У музеї пан Петро часто проводить екскурсії для школярів і туристів. Окрім цікавих розповідей про кожен інструмент, він демонструє його звучання, граючи різні мелодії. До речі, ще одна особливість музею в Ішкові в тому, що експонати не лише можна оглядати, а й спробувати зіграти на будь-якому з них. Це неабияк тішить відвідувачів. | |
| У день підготовки матеріалу на екскурсію в «Камертон» завітала група дітей зі Сватового Луганської області, які на січневі свята перебували в родинах тернополян. Треба було бачити їхні очі, коли після прослуховування інформації про експонати і їм запропонували спробувати зіграти на них! Приміщення музею наповнилося роєм звуків та емоцій. | |
| У книзі відгуків записані слова вдячності та захоплення від цікавих екскурсій. Справді, музика — це те, що нікого не залишає байдужим. Глибше її пізнати, а заразом торкнутися елементів історії та культури різних народів можна в єдиному на теренах нашої області місці. Тож, коли проїжджатимете повз Ішків і матимете вільну годину, відвідайте інтерактивний музей «Камертон» — позитивні враження гарантовано. | |
| </body><id>I</id> | |
| <author_surname>Пономаренко</author_surname> | |
| <author_name>Любов</author_name> | |
| <title>Дерево облич</title> | |
| <publ_in>Синє яблуко для Ілонки</publ_in> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Львів</publ_place> | |
| <publisher>Піраміда</publisher> | |
| <year>2012</year> | |
| <pages>23-29</pages> | |
| <length>2000</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>тії - тої; занавіска - фіранка; он того а чи того – он того, а чи того; мужчина – чоловік; з-за ліси - з-за лісу; занавіску - фіранку; радівів - радіо</errors> | |
| <comments> пірав; прийшло в памку; мо’;</comments> | |
| <body>Породивши на світ каліку, станеш калікою сама. Чи полощеш на воді пелюшки, чи топиш у печі, чи вишиваєш — голова ніколи не спочиває. А за рік чи два все вигорить усередині, і ходиш по землі, мов ударена громом: кора ще ціла, а тіла вже давно нема. | |
| Так і Нинила. Як вона ступає і чим вона дише? | |
| А була ж на всю околицю дівка, навіть з портфелями сватались. Та коли вийшла за тихого, мов промокатка, бухгалтера, парубки в селі показилися. І коси реп’яхами їй закидали, і вікна глиною заливали. А що вже бідному бухгалтерові було! Та відлюдько не скаржився. Бувало, на велосипеді прискочить у поле, подивиться на неї здалеку — і знову в контору. Увечері ж тулив її до себе і, коли вона засинала, тихенько сідав за стіл і малював квіти. А то ще її поміж квітами і дітьми. Вранці Нинила сердилася і раділа: горілки не пив і в ручки ні з ким не брався, а що чудний і всей гас за ніч випалив — так, видно, Бог його таким поставив. | |
| Якось парубота ради жарту послала до нього чоловіка з далекого села. Той утупився, на рахівницю обіперся й стримить. | |
| — Ви у справі до мене чи як? | |
| — У справі, в справі. У такій справі, що завтра на район поїдемо. | |
| — По що? | |
| — Недостача велика, от по що. | |
| Коли Нинила ввечері прибігла з ланки й одчинила двері, чоботи трохи не вдарили її межи очі. Під сволоком висів її чоловік. | |
| Вона й сама не знала, але Петько в ній уже був, і в ньому так щеміло манісіньке, з мачину, життя, коли рядили його батька і коли виносили з хати. І коли Нинила над ямою рвала хустку і мліла, Петько був з нею і, не побачивши живого світу, вже хотів померти. Саме тоді і вступила в нього мара, щоб забрати до батька. Вона смикнула його до себе, і тії миті Нинилу струсило. Вдова затихла, звела голову, і похорон з нею затих, тільки півча голосила так страшно і так високо, мов усіх піднімала до неба. | |
| Нинила вже зрозуміла чи здогадалася, але тримати себе не змогла. І другого дня, і на дев’ятинах, коли невільна чоловікова душа поверталася додому, вона чула, як щось шаркало в сінях, як хлюпала вода у відрі, як дихала занавіска біля полу. Металася по хаті, гукаючи його. Вона могла б забожитися, що хтось колихав лампадку під іконами і хтось гладив її по голові, коли святешні сорочки покійного качала і розвішувала по хаті. | |
| Якби місяць не звив гніздечко на її шибці, то, може, вона б і не прокинулась тієї ночі, але ріжок прикро дивився їй в обличчя і будив. Усе тіло кричало від болю. Тоді Нинила обхопила себе руками і простогнала: «Синочку, не віддам!» | |
| Найбільше Нинила боялася вечорів, бо, коли темніло, однолапі викрутні виляли хвостами по кутках, клацали зубами, пирхали, дерлися на стелю. Вона не гасила лампу: то жлуктила рядна, то плела з лози колиску. Одного разу взялася перекладати манаття в старій скрині, шукала ситцю на сорочечки. Вона майже дісталася до дна, коли під руку потрапила паперова дудка. То була чудна картина: велике розлоге дерево, а по ньому яблука не яблука, а мов зім’яті обличчя. Нинила не зводила очей. Їй здавалося, що обличчя ворушаться і говорять. Вона хутко згорнула папір і поклала в скриню, зверху напхала ганчір’я. Коли вже засинала, почувся гомін від скрині. | |
| Вранці, схопивши окраєць, побігла в поле. Нахилятися до рядків було важко, не постигала за дівчатами і плакала. Петько теж сумував з нею, ворушився, мов хотів сказати щось лагідне, і тоді Нинила всміхалася. | |
| Двері в сіни вона не зачиняла, бо щоразу вискали і лякали її. Переступивши поріг, одразу слухала скриню. Хто <emphasis>те</emphasis> малював? Може, покійний? Виймала з-під манаття картину, розгортала на долівці, довго і невідривно дивилася на неї. Художник поспішав, бо фарба розтеклася, і здавалося, що обличчя плачуть. Такі зім’яті, такі стражденні обличчя! Де вона їх бачила? Деякі нагадують односельців. Але чому вони не зводять з неї очей? Може, вона збожеволіла? | |
| Похапцем згортала картину і ховала. Але тільки зачиняла скриню, на дні щось бурхало, гомоніло і скиглило. Лишала блимавку до ранку. Прокидалась, виймала дудку і знову розглядала при каганці. | |
| Що ти хотів цим сказати? | |
| Як мені з цим бути? | |
| Комусь похвалитися? А що про неї казатимуть? Ворожка, бісівка, і спишуть на неї всі біди. | |
| Обличчя справді ворушилися і дивились на неї. Чим довше вона так стояла, тим глибше входила в неї тривога. | |
| Навіщо ти це зробив? | |
| Страх переповнював її. В якусь мить Нинила відчула, що вона не сама. У хаті хтось був. Оглянулася і вжахнулась. На стіні лежала величезна тінь дерева облич. | |
| Тоді вона згорнула картину, схопила в сінях лопату і пішла долиною, через бурчак, піднялася на гору. Викопала яму і поховала картину. | |
| Гора з того часу почала всихати. | |
| А Нинила породила каліку, і стала калікою сама. | |
| 2 | |
| Нема в селі кращого посагу, як у Ганни Шовкової. Там добра — в царську скриню не влізе. І хата в неї така, що лизнути хочеться. Хоч Ганні сорок три минуло, а хвіртка не зачиняється. Однак Ганна лише сміхом заллється: | |
| — Та вже стільки на мою долю Петрів! | |
| Одного Петра любила, за трьома іншими заміжжю була, та, видно, щастя її попливло за купальським вінком і потонуло. А може, вона сама його втопила, бо ж на річці росла. Як скочить, бувало, з берега, а сама тонка, висока, мов хворостина, так і йде наввимашки по воді, а коса за нею тільки постигає. Хлопці ловили її за ту косу, а ближче підпливати боялися. Ганна пірнала далеко і глибоко, в пічурки, туди, де колись водяний млин стояв. Утопленики часом хапали її і тягли за собою, а тільки вона якось випрошувалась і вимолювалася в них і поверталася завше. | |
| Навчатися їй після школи ні за ким було — батьки померли рано, отож лишилася Ганна при своїй ріці, при своїй хаті, при тих рушниках, що всі тополі б завішала, і тих простирадлах, що всю леваду заслала б. Гуляти не гуляє, а задурить якийсь голову — бовтюх за нього заміж, розписалися і розбіглися. Знов Ганна дівка. Ходить на гірку мамину ферму, дратує дівчат фартухами квітчастими і хустками високими, кленуть її, трохи не вилами колють. А літечка минають. Прийняла б, Ганно, он того а чи того, хазяйновитий мужчина, змиряйся і живи. Та до дідька їх! Мене тільки Петько Ряска ще й не сватав. | |
| А Петько Ряска — то тітки Нинили син, горбатий зроду і вже років десять ногами не ходить. Як ще Ганна маленькою була, вони трохи дружили, та яка може бути дружба між дівчам-семилітком і калікою парубком? Він їй малювати показував, вишивати вчив. А вона, бувало, як заведеться танцювати! То тітка Нинила й скаже Ганниній матері: | |
| — Ой, як мій Петько на вашу Гальку дивиться! Нещасна вона дитина. | |
| А потім школа забрала дівчину і повела її між товаришки, так що з Петьком вона майже не бачилася. Почує, що Ряска захворів, то кисличок понесе або вареників з маком, та й годі. Петько ж, бувало, з-за ліси чи з-за дерева за нею дивиться-дивиться, мов од стежки одриває. А то ще малюнки у дворі розкидає по траві і чекає, що вона йтиме і похвалить. Малював більше ріку і дерева, бо й вона те любила. | |
| І ось Петько Ряска помер. Це сталося на Великдень. Трунку поставили на веранді і поклали його обличчям до ріки, де не встигло спалахнути латаття. А то б він востаннє дивився на ватри по всій воді і на сирітку-пташку, що блукала б між тими ватрами. Жінки і дівчата летіли б до верби з білизною, а чоловіки б усідалися на човнах і гудили політику, мов нічого немає на світі важливішого за політику. | |
| Ні, цього вже не побачить Петько Ряска. Коли Ганна прийшла, трунку вже поставили на веранді і поклали його обличчям до ріки. Сонце кривавим пролежнем сочилося на занавіску. Хотіла одхилити покривало і глянути на його обличчя, але тітка Нинила не дала. Тоді Ганна притулилася до дверей. Їй увижалося, що Петько веде її показувати своїх кроликів, ступає важко, мов кожного разу падає: човпи-човп, човпи-човп, ось він подає їй полинину і каже: «Укинь їм, не бійся, вони не дряпаються!» Бачила, як він носить у хату воду, наливає всі чавуни і макітерки, як мати на нього гримає: «Доки б ти пірав?» | |
| А ще Ганні раптом прийшло в памку, як вона колись перестріла Петька (сьоме літо їй лиш минуло) і наказала: | |
| — Покажи мені свою гору! | |
| — Та ні. | |
| — Тоді ти мені не друг. | |
| І ось він розстібає сорочку, пальці йому тремтять, ґудзики не знаходяться. Він стоїть перед нею маленький, сіро-жовтий, з величезним горбом, який втягає його в себе, мов хоче проковтнути. | |
| Ховали пополудні. | |
| А за тиждень Ганна їхала на курорт і найняла чоловіка, щоб приправив до поїзда. Така слизота стояла, що якби не курча та не горілка, то не бачити б їй залізниці, як калош у сільмазі. Водій матюкався і злився, кляв машину, зрештою вибралися на рівне, за село, і тут вискочила на дорогу тітка Нинила, впала на дверцята. | |
| — Ой, Божечку, це ти, Ганно? Прости мені. Прости й послухай. Скільки ночей сниться, що приходить Петько. Мов приходить і каже: «Передайте, мамо, білу сорочку і хлібину. Я вінчаться буду». Мов питаю: «А як же передати, синочку?» А він: «Вийдіть за село і першою машиною, яка трапиться». А тому прошу тебе, Ганно, не відмовся, візьми, бо я вже тут намерзлася. | |
| 3 | |
| Гасає Нинила по селу, худа і гостра, мов тирка. Добре, що радівів багато, вона раз по раз і гукає: | |
| — Науме, ти сіно викосив? | |
| А їй у відповідь: | |
| — Шоста година десять хвилин за київським часом. | |
| Вона ще: | |
| — Федосько, доки б ти вилежувалась? | |
| А воно: | |
| — Рівень радіації на поверхні ґрунту не перевищує норми. | |
| Нинила махає рукою і завертає до Ганниної хати. Хата біла-білісінька, мов яєчко. Перед порогом жоржини цвітуть, високі та пишні, і цідилок на бузі теліпається. Як Ганна покинула, так і висить. | |
| Бачиш, дівчино, які діла. Ти на курорт поїхала і не повернулася, я й досі про той гостинець не знаю, а тут Чорнобиль підтаскався — ніхто тебе дуже й не шукав. Село десь на степи перекинулось, живуть, мов татари. Ні ліску, ні річки, напевне, коров’ячі ратички гризуть. Нічого, Ганно, ми ще побачимо, як вони звідти дратимуть. | |
| У Ганниній хаті все аж сміється. Тільки рушник на іконах теліпається сумний-пресумний: «Під хрестом моя могила, на хресті моя любов». | |
| Баба Нинила посиділа біля столу, схрестивши руки, які могла б уже схрестити на грудях, поцілувала Ганнину карточку в портреті, ввімкнула радіо. Хай грає, хай пустку розгонить. І пішла. Треба ще дві грядки прополоти, бур’ян у дворах вижати. Господи, все село на одну душу покинули! А що, якби Нинила померла або теж з глузду поїхала? При згадці про смерть вона зупинилася, постояла, мов щось забула, і повернула на кладовище. | |
| Сухорукі деревця обабіч стежки тихо пропускали її вперед. Усіх, хто тут, вона знала, а мо’, хто й давніше жив, але теж своя людина була, хай царствує. Хати вона понасипала високі, дерном обіклала, квіток натикала. А це ось її сімейство. | |
| — Здрастуйте, хлопці! Давно вже матір виглядаєте? Так я ж тепер скрізь сама — і бригадир, і голова, і полільниця, й сільрада. Доки всі не повернуться. Хай у них серце розтрепехається. Ото, як прискачуть! | |
| Іздалеку загула машина. Нинила розпросталася, прислухалась, потім вийшла на дорогу. Якби вона могла на себе глянути, то перелякалася б — обличчя червоне й лускувате, мов раковиння, сиві коси розповстрялися по плечах. | |
| «Бобик» зняв таку куряву, що вона спочатку потонула, а потім поволі випливла. Ті вже гукали: | |
| — Бабо Нинило! Бабо Нинило! | |
| — Та осьдечки я, чого вам. | |
| — А ми думали, що ви вже вмерли. Хліба треба? | |
| — Та нащо мені той хліб, картоплі повно. Або давай. | |
| — Скоро пенсію привезем і лікарня прибуде. А ви не передумали? За десять верст живої душі немає. | |
| — Брешеш. | |
| — Чого б я брехав. Он хай скаже. | |
| Той, що за кермом, покивав головою. | |
| Нинила взяла хліб і пішла, потім зупинилася, боса, обтріпана, мов осика після бурі, і сказала: | |
| — А як там усі? Скоро повернуться? | |
| — Бабо, та ви що, очманіли? | |
| Той, що збоку сидів, ледве випхався в дверцята. От лиховище, в свою шкуру не втовпиться! Нинила якусь мить дивилася на нього, а потім поклала хліб на спорищі і, стиснувши гострі кулаки, пішла на нього. Ще мить — і вгризлася б зубами або кулаками посікла. Але той легко штовхнув бабу, і вона перекинулась на узбіччя. | |
| — Очманіла тут… Дурепа стара. | |
| Вона знов потонула в куряві. | |
| Ох, думала — всі сльози виплакала. А їй ще тужити і тужити, бо розуму нема. Кого вона питає, кого слухає? | |
| Того дня з хати не виходила. | |
| </body><id>G</id> | |
| <author_surname>Лазебна</author_surname> | |
| <author_name>Н. В.</author_name> | |
| <title>Мотиваційні механізми мови в дослідженні образного компонента англомовного комп’ютерного терміна</title> | |
| <publ_in>Культура народов Причерноморья</publ_in> | |
| <url>http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/46547</url> | |
| <publ_part>233</publ_part> | |
| <publ_place></publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2012</year> | |
| <pages>176-177</pages> | |
| <length>1005</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>фразеологізма - фразеологізму; їх основі - їхній основі; знаку - знака; вирішення комп’ютерних проблем - розв'язання комп’ютерних проблем</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body>На відміну від дефініцій словотворчої мотивації, що існують у лінгвістиці, під мотивацією надалі розуміється <quote>«ґрунтовна для акту семіозису лінгвопсихоментальна операція вибору мотиватора з фрагмента знань про позначуване, кінцевим результатом якої є формування ономасіологічної структури похідного знаку різної природи»</quote>. <i>Актуальність</i> цього дослідження можна пояснити інтегративним підходом до вивчення образного компонента в англомовних комп’ютерних термінах, який базується як на словотворчих, так і на мотиваційних механізмах. <i>Метою</i> цього дослідження є аналіз механізмів мови в образних англомовних комп’ютерних термінах. <i>Задачами</i> є: визначення основних типів мотивації та мотиваційних моделей утворення образних англомовних комп’ютерних термінів. | |
| Дослідження О.О. Селіванової, наведене у монографії «Когнітивна ономасіологія» (2000), яке було проведено на різних класах номінативних одиниць ряду мов, зокрема її застосовано до дослідження номінації фразеологізма, є актуальним для нашого дослідження, адже основним методом диференціації типів мотивації слугує когнітивно-ономасіологічний аналіз, що має двовекторну спрямованість: від інтерпретації ономасіологічних структур похідних знаків до моделювання структури знань про позначуване і в зворотному напряму. Л.С. Виготський казав про двовекторність аналізу мови (від думки до слова і від слова до думки) у зв’язку з вивченням внутрішньої психологічної організації процесу породження мови. | |
| Відповідно до психолінгвістичних моделей породження мови й розробленої на їх основі моделі номінативних процесів, на етапі внутрішнього програмування ономасіологічних структур термінів у структурі знань «проявляється» мотиваційна база майбутнього знаку, що має як синтактикоподібну, так і образно-асоціативну або змішану природу. Залежно від статусу вибраного фрагмента мотиваційної бази найменування, можливим є розмежування пропозитивно-диктумного, асоціативно-термінального, модусного, інтеграційного й змішаного типів мотивації термінів. | |
| Найбільш частотним типом мотивації знаків термінології є асоціативно-термінальний, такий, що характеризується використанням знаків однієї наочної галузі для позначення іншої. За загальним механізмом цей тип мотивації є метафоричним, оскільки метафора заперечує приналежність об'єкта до того класу, якому він насправді належить, і затверджує його віднесеність до категорії, до якої він не може бути віднесений раціонально. Основою метафоричного перенесення нерідко слугує синестезія зорових, слухових, смакових та ін. відчуттів: звук (<i><foreign>double click, babble, barf, wobble</foreign></i>); запах (<i><foreign>flavor</foreign></i>), дотик (<foreign><i>hand salsa</i></foreign>). Метафорична аналогія часто встановлюється на основі зіставлення різних когнітивних сценаріїв, зокрема звичок, обрядів, традицій користувачів комп’ютерних технологій. Наприклад, <i><foreign>rain dance</foreign></i> послідовність певних дій задля вирішення комп’ютерних проблем або <i><foreign>graybar land</foreign></i> – це очікування довготривалої комп’ютерної операції, що супроводжується появою сірої лінії внизу монітора: «<foreign>I was in graybar land for hours, waiting for that CAD rendering</foreign>». | |
| Якщо спроектувати вищезазначену мотиваційну модель на утворення образних та емотивних комп’ютерних термінів, то можна простежити специфічний мотиваційний механізм. Розглянемо одиницю <i><foreign>heroinware</foreign></i>, що позначає он-лайн або комп’ютерну гру, яка викликає найбільшу залежність. Цей термін утворений засобами складання основи <foreign><i>heroin</i></foreign> та афіксоїда <foreign><i>-ware</i></foreign>. Провідним компонентом є основа «<foreign><i>heroin</i></foreign>», що в загальновживаній лексиці позначає наркотичну речовину, вживання якої призводить до непереборної залежності: -- | |
| Афіксоїд <foreign>-ware</foreign> позначає приналежність до технічного або програмного комп’ютерного забезпечення. У поєднанні ці два елементи перетворюються на комп’ютерну термінолексему, що позначає «комп’ютерну гру, що викликає сильну залежність». Можна побачити, що когнітивний механізм утворення цієї термінолексеми є таким: | |
| емотивний компонент (негативне емотивне забарвлення лексеми <foreign>heroin</foreign>) + нейтральний компонент (афіксоїд -<foreign>ware</foreign>) = емоційно-забарвлена комп’ютерна термінолексема. | |
| Таким чином, негативне емотивне забарвлення цієї термінолексеми виникає в розгляді її в англомовному комп’ютерному дискурсі, тобто коли вона позначає «комп’ютерну гру, що викликає сильну залежність». | |
| Наступний приклад <foreign><i>electronic nose</i></foreign>, що позначає «електронний прилад, здатний розпізнавати хімічні запахи» є не емотивним, а образним. Наприклад, <quote>«<foreign><i>an <b>electronic nose</b> (e-nose) is a device that identifies the specific components of an odor and analyzes its chemical makeup to identify it</i></foreign>».</quote> | |
| Обидва компоненти із загальновживаної лексики в поєднанні утворюють нову комп’ютерну термінолексему. Образність цього терміна забезпечується експлікацією прямого значення першого компонента термінолексеми «<foreign><i>nose</i></foreign>» засобами співвіднесення між функціями «<foreign><i>nose</i></foreign>» як органу нюху та функціями приладу, який і позначає ця термінолексема. | |
| нейтральний компонент (<foreign><i>electronic</i></foreign>) + функціонально образний компонент (<foreign><i>nose</i></foreign>) =образна термінолексема. | |
| Таким чином, мотиваційний когнітивний механізм утворення образної англомовної комп’ютерної термінолексики є таким: | |
| інтерпретація ономасіологічних структур похідних знаків (інтерпретація загальновживаної лексики)→ моделювання структури знань про позначуване (утворення термінолексики «проміжної реальності»). | |
| Предикатно-аргументний різновид пропозиційної мотивації був обраний нами як найбільш показовий механізм утворення образного компонента англомовної комп’ютерної термінолексики. Мотиватори англомовних комп’ютерних термінів у рамках предикатно-аргументних структур знань про позначене мають такі компоненти: | |
| − предикатів руху (<foreign><i>lifestreaming</i></foreign>), локалізації (<foreign><i>completely at home cyberdisinhibition, ground bus home page</i></foreign>), звучання (<foreign><i>barf, babble, acoustic snooping</i></foreign>), харчування (<foreign><i>meatloaf, information food chain, pie chart</i></foreign>); | |
| − темпоративу (<foreign><i>trust time-out, access time, time sharing</i></foreign>); | |
| − локативам, що варіюються від конкретного місця до широкого регіону локалізації суб’єкта «проміжної реальності» (<foreign><i>gateway, residential gateway, technopolis, nerdistan, ideopolis</i></foreign>). Актуальними при утворенні англомовної комп’ютерної термінології є візуальні (<foreign><i>white hat hacker, white list, graybar land, black hole, scarlett-collar worker, bluejacking</i></foreign>), аудіальні (<foreign><i>click, bubble, barf</i></foreign>) показники. | |
| Надалі ми спиратимемося на твердження О.О.Селіванової, яка каже, що мотиваційні механізми при утворенні термінології містять у собі особливості оцінного сприйняття світу певним етносом і нові терміни утворюються згідно з оцінними пріоритетами свідомості певного етносу. Оцінні конотації мовних знаків «<quote>нашаровуються на дескриптивне відображення позначуваного у вигляді модальної рамки, що передає інформацію про почуття-ставлення</quote>», і послабляють денотативні ознаки образного комп’ютерного терміна. | |
| Модусна мотивація комп’ютерних термінів ґрунтується на двох принципах оцінки: естетичному та утилітарному. Наприклад, до естетичної мотивації належать терміни, що позначають звук (<foreign><i>click, babbledomain array</i></foreign>); запах (<foreign><i>savor of anticlimax</i></foreign>); зображення (<foreign><i>emoticon</i></foreign>); колір (<i><foreign>graybar land, green array</foreign></i>). Утилітарна оцінка базується на відношенні між денотативним значенням терміна та його впливу на суб’єкт «проміжної реальності». Показовими, в даному випадку, є такі приклади, як <foreign><i>malware, dark-side hacker, white-hat hacker, spyware, bells-and-whistles</i></foreign> тощо, адже негативні або позитиві конотації цих термінолексем свідчать про утилітарність їх соціальної оцінки. Суспільство надало їм певних емотивних конотацій, спираючись на власний досвід, і та сама образна та емотивна забарвленість і перейшла до комп’ютерної термінолексики. Таким чином, мотиваційні механізми утворення англомовної образної комп’ютерної термінології стирають межі між усталеними процесами термінотворення й новітнім поглядом не тільки на денотативне, а ще й на конотативне значення терміна. Перспективою подальших досліджень ми вважаємо аналіз оцінного компонента образного елемента англомовного комп’ютерного терміна, а також інших когнітивних механізмів його утворення та функціонування в англомовному комп’ютерному дискурсі. | |
| </body><id>A</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Кваліфіковані та досвідчені українські фахівці можуть стати консультаційними експертами для малого та середнього бізнесу в україні</title> | |
| <publ_in>Ділове слово</publ_in> | |
| <url>http://dilove.com.ua/qualified-and-probed-ukrainian-specialist-may-be-consulting-experts-for-small-and-middle-business-in-ukrainian/</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Львів</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2018</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>395</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>Клуб Ділових Людей Україна - Клуб ділових людей Україна; розробці - розробленні; Радник з міжнародного - Радник із міжнародного; Радник з просування - Радник із просування; Радник з підтримки - Радник із підтримки; Радник з розвитку - Радник із розвитку; бізнес – послуг - бізнес-послуг; Радник з координації - Радник із координації; оцінці - оцінюванні; включаючи місцевий або міжнародний рівень у сфері малого бізнесу, включаючи - повторення; МСБ та - МСБ, та; подані - поданих</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body>Європейський Союз в рамках ініціативи <foreign>EU4Business</foreign>, пропонує кваліфікованим та досвідченим українським фахівцям подавати заявки на участь у проекті <foreign>FORBIZ</foreign> та стати експертами, щоб надавати консультації Міністерству економічного розвитку та торгівлі з питань розвитку малого та середнього бізнесу в Україні. | |
| Метою конкурсу МСП є запрошення всіх зацікавлених кандидатів, які мають відповідний досвід та знання у необхідних сферах. Зазначимо, що Клуб Ділових Людей Україна буде одним із членів конкурсної комісії. | |
| Обрані кандидати будуть експертами (МСБ) дорадчого органу в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України (МЕРТ), який надаватиме технічну допомогу Міністерству та його Департаменту з розвитку підприємництва та регуляторної політики у впровадженні Стратегії 2020 розвитку підприємництва в Україні та щодо Плану підтримки малих та середніх підприємств. | |
| Офіс розвитку МСБ буде надавати: | |
| інструменти та механізми підтримки МСП; | |
| підтримку інфраструктури МСП; | |
| здійснюватиме координацію та моніторинг політики МСП; | |
| впровадження та моніторинг Стратегії розвитку та Плану підтримки МСП; | |
| сприятиме розвитку малого і середнього бізнесу та підприємництва; | |
| консультування та допомогу в розробці бізнес-послуг та ін. | |
| На початковому етапі МСБ буде мати 10 співробітників у двох підрозділах: | |
| Директор Бюро з розвитку малого і середнього бізнесу. | |
| Адміністратор офісу. | |
| Керівник відділу з просування малого і середнього бізнесу. | |
| Радник новостворених бізнесів і щодо доступу до фінансів. | |
| Радник з міжнародного співробітництва. | |
| Радник з просування і щодо доступу до інформації. | |
| Керівник Відділу з реалізації політик малого та середнього бізнесу. | |
| Радник з підтримки інфраструктури розвитку малого і середнього бізнесу. | |
| Радник з розвитку напрямку бізнес – послуг. | |
| Радник з координації питань політик малого і середнього бізнесу та моніторингу. | |
| <b>Вимоги до кандидатів</b> | |
| наявність ступеня магістра у галузі державного управління, управління бізнесом, економіки, міжнародних відносин тощо та еквівалентний професійний досвід; | |
| наявність щонайменше 5-річного професійного досвіду та вміння продемонструвати практичні знання та досвід в одній чи кількох сферах, пов’язаних із діяльністю <foreign>SMEDO</foreign>. | |
| вільне володіння англійською та українською мовами. | |
| При оцінці заявок також будуть враховані наступні критерії: | |
| чи заявник є фізичною, а не юридичною особою; | |
| чи підтверджена відповідна компетентність та досвід, включаючи місцевий або міжнародний рівень у сфері малого бізнесу, включаючи розуміння фінансування, комунікації, просування та розвиток МСП; | |
| сильні координаційні, аналітичні та підготовчі навички, вміння адаптуватися до нових та змінних політичних умов; | |
| відсутність обставин, які можуть спричинити конфлікт інтересів; | |
| добре знання англійської мови, що дозволить активно брати участь у дискусіях. | |
| Кожна заявка повинна містити супровідний лист, в якому буде зазначена мотивація, дані про те, який внесок заявник може зробити в діяльність команди МСБ та біографічні дані (<foreign>CV</foreign>), переважно не більше трьох сторінок, подані в європейському форматі. </body><id>H</id> | |
| <author_surname_1>Гнатюк</author_surname_1> | |
| <author_name_1>Ярослав</author_name_1> | |
| <author_surname_2>Гоян</author_surname_2> | |
| <author_name_2>Ігор</author_name_2> | |
| <title>Філософія. Вступ до теорії</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Івано-Франківськ</publ_place> | |
| <publisher>Симфонія форте</publisher> | |
| <year>2017</year> | |
| <pages>42-44</pages> | |
| <length>418</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors></errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><b><i>Діалектика – це вчення про розвиток через взаємодію і синтез протилежностей, а також сам процес розвитку як мислення, так і природи та суспільства.</i></b> Вона є системою філософського знання, структурними елементами якої виступають принципи, категорії і закони. | |
| <b><i>Принципи діалектики – це фундаментальні положення, які слугують підставами для синтезу категорій, критеріями їх класифікації та орієнтирами при аналізі розвитку та взаємозв’язків дійсності.</i></b> Принципами діалектики є принципи розвитку, загального зв’язку, тотожності мислення і буття, єдності рефлексії і руху, збігу початку та основи, збігу початку та кінця. | |
| <b><i>Принцип розвитку</i></b> – це принцип діалектики, за яким усе змінюється, а зв’язок послідовних змін приводить до появи нового. | |
| <b><i>Принцип загального зв’язку</i></b> – це принцип діалектики, за яким кожна дія або подія впливає на усю систему взаємозв’язків дійсності. | |
| <b><i>Принцип тотожності мислення і буття</i></b> – це принцип діалектики, за яким суб’єкт і об’єкт, мислення і буття у пізнавальному процесі збігаються. | |
| <b><i>Принцип єдності рефлексії і руху</i></b> – це принцип діалектики, за яким у пізнавальному русі теоретичної думки кожен її крок включається у зміст подальшого руху. | |
| <b><i>Принцип збігу початку та основи</i></b> – це принцип діалектики, за яким початок є нічим іншим, як проявом простої основи. | |
| <b><i>Принцип збігу початку та кінця</i></b> – це принцип діалектики, за яким наприкінці процесу розвитку вичерпуються усі можливості певної основи. | |
| <b><i>Категорії діалектики – це об’єктивні категорії буття і суб’єктивні категорії мислення, у яких визначається об’єктивна та суб’єктивна реальність.</i></b> Їх поділяють на три групи: системні, оперативні та системно-оперативні. Кожна із системних категорій займає одне чітко визначене місце у структурі діалектичної системи категорій. Оперативні категорії не займають визначеного місця у системі категорій діалектики, але функціонують як принципи її побудови і пояснення. Системно-оперативні категорії мають подвійний теоретичний статус: вони і системні, і оперативні. Системними категоріями діалектики вважаються «буття», «ніщо», «чисте буття», «наявне буття» тощо, оперативними – «зняття», «теза», «антитеза», «синтез» і таке інше, системно-оперативними – «становлення», «виникнення», «тотожність», «суперечність» та інші. | |
| <b><i>Закони діалектики – це набори цілісно пов’язаних категорій діалектики, які виражають універсальні характеристики руху і розвитку як такого.</i></b> Розрізняють неосновні та основні закони діалектики. | |
| <b><i>Неосновні закони діалектики – це парні категорії діалектики як її особливі принципи.</i></b> Ними є такі парні категорії діалектики як «якість і кількість», «явище і сутність», «зміст і форма», «причина і наслідок» тощо. | |
| <b><i>Основні закони діалектики – це принципи діалектики, які в узагальненому вигляді описують механізм, джерело і спрямованість процесу розвитку в мисленні, природі та суспільстві.</i></b> Ними вважаються закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, закон взаємодії та єдності протилежностей, закон заперечення заперечення. | |
| <b>2. Емпірична і теоретична діалектика. Діалектична філософія та діалектична логіка</b> | |
| Діалектика поділяється на емпіричну і теоретичну. | |
| <b><i>Емпірична діалектика – це окремі, ізольовані елементи діалектики в її історії.</i></b> Емпірична діалектика як історія діалектики входить до складу історії філософії.</body><id>A</id> | |
| <author_surname>Мельник</author_surname> | |
| <author_name>Галина</author_name> | |
| <title>Ринок праці Хмельниччини: на одну вакансію 44 безробітних</title> | |
| <publ_in>Є</publ_in> | |
| <url>https://ye.ua/news/news_23236.html</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Хмельницький</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2016</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>156</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>по безробіттю - з безробіття</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body>У 2015 році база даних Хмельницької обласної служби зайнятості налічувала 20,4 тисячі вакансій. Станом на 1 січня 2016 року актуальними були 385 вакансій, на одну вакансію претендувало 44 безробітних. Загалом минулого року послугами служби зайнятості скористались 47,4 тисячі громадян. | |
| На початок цього року кількість зареєстрованих безробітних становила 16,9 тис.осіб, в тому числі 181 особа з числа внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО. Серед безробітних понад 50,4% складали жінки, 38,2% – молодь віком до 35 років, 50,9% зареєстрованих безробітних - сільські мешканці. Отримували допомогу по безробіттю 14,4 тисячі осіб. | |
| Як зауважують у службі зайнятості, ринок праці Хмельниччини характеризується постійним попитом на працівників сфери торгівлі та послуг (продавець, кухар, офіціант, охоронник, молодша медсестра); робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин; кваліфікованих робітників з інструментом (тракторист-машиніст с/г виробництва, тракторист, водій, столяр, слюсар-ремонтник, швачка). Крім того, є потреба в робітниках найпростіших професій — підсобні робітники, прибиральники, двірники, вантажники тощо. | |
| </body><id>A</id> | |
| <author_surname>Баранчиков</author_surname> | |
| <author_name>Сергій</author_name> | |
| <title>Хто найкращий у спорті</title> | |
| <publ_in>Новини Закарпаття</publ_in> | |
| <url>http://novzak.uz.ua/news/hto-naykrashchiy-u-sporti</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Ужгород</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2014</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>289</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>абсолютно кращим - абсолютно найкращим; 61 підйом - 61 підняття; каната - канату</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><b>У Перечині відбулася XIV обласна галузева спартакіада профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення з 7 видів спорту, у проведенні якої її організаторам допомагала обласна рада ФСТ «Спартак» (в.о. голови Микола Щадей). На урочистому відкритті спартакіади її учасників привітали голова оргкомітету, голова обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення Іван Зелінський, заступник голови облпрофради Василь Захарець, член президії, колишній голова галузевого обкому профспілки Павло Орос, який започаткував проведення цієї спартакіади у галузі.</b> | |
| У гирьовому спорті в категорії до 70 кг перше місце з абсолютно кращим результатом (61 підйом) посів Юрій Шустур (Виноградівське ВУЖКГ), до 90 кг — його колега по команді Ростислав Сегеда, понад 90 кг — Норберт Ур (КП «Водоканал м.Ужгород»). У змаганнях з дартсу чемпіоном став Ярослав Андрушек (КП «Комунальник» м.Перечин). У шахах найкращими були Ольга Захарець (Виноградів) та Іштван Андрушек (Перечин), у шашках — Клара та Василь Тіводари з Виноградова. Турнір з настільного тенісу приніс перемогу Кларі Датків із Перечина та Степану Фізеру з Виноградова. У змаганнях з міні-футболу перемогу здобули господарі — комунальники Перечина. В перетягуванні каната найсильнішими стали спортсмени водоканалу з обласного центру. | |
| За підсумками усіх видів спартакіади в загальнокомандному заліку суддівська колегія, яку очолював головний суддя спартакіади Юрій Мошак, визнала переможцем команду КП «Комунальник» м.Перечин (директор Тарас Кирлик, голова профкому Тетяна Вачиля). На другому місці — спортсмени КП «Водоканал м.Ужгород», які відстали від переможців лише на одне очко. Третім призером стала команда Виноградівського виробничого управління житлово-комунального господарства. Вони нагороджені кубками та дипломами організаторів спартакіади. Призери в індивідуальному заліку та окремих видах спорту отримали дипломи та пам’ятні медалі. На урочистій церемонії закриття спартакіади їх вручили голова обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення Іван Зелінський, в.о. голови обласної ради ФСТ «Спартак» Микола Щадей та головний суддя спартакіади Юрій Мошак.</body><id>B</id> | |
| <author_surname>Зелінський</author_surname> | |
| <author_name>Андрій</author_name> | |
| <title>Мій дірявий Вифлеєм</title> | |
| <publ_in>ДивенСвіт</publ_in> | |
| <url>http://dyvensvit.org/blogs/104940.html</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher>Комісія у справах молоді УГКЦ</publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>796</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>Градів - «Градів»; минулорічного - торішнього; Арістотелеві - Аристотелеві; напівприсідки - навприсідки; чиєгось - чийогось</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| <b>Мій Вифлеєм цьогоріч увесь пронизаний дірами, цілісінький його просторочас прошитий наскрізними дірами автоматних і кулеметних черг, уламків мін і гранат, Градів. Куди не глянь – усюди діри: фасади будинків, паркани, огорожі, вікна й дахівки, дерева й автомобілі пронизані дірами. Цьогоріч мій Вифлеєм із дірявого світу, розташованого десь на межі людського глузду та людського безумства, на сотильній грані поміж дійсним і уявним, засіяній незібраними соняхами минулорічного посіву... Сьогодні у Пісках під Донецьком – жодного натяку на безпеку, жодного сховку від жорстокої продірявленості. Куди не ступи ногою – усюди продірявлена спотвореність розстріляної дійсності: простір сконденсованої деструкції, час смислової дисперсії. Дірявий світ виглядає таким безглуздим!..</b> | |
| У моєму Вифлеємі люди мешкають у темних підземеллях. Темрява усюди. Дерев'яні двері у підвальне приміщення із слідами обстрілів. За ними – темрява. Перед наступними дверима – покривало, аби захистити від вітру та холоду. За дверима – наступна темрява. Потім – знову пара покривал. Далі – знову темрява. Тут світло не мешкає, тут мешкають мої люди: Ворон, Панда і Захар, Апостол і Таксист, Бронік, Студент і Граф, Монах, Бджоляр і Жук, Брюнет і Велетень, мебляр і актор із Києва, юрист із Дзержинська, айтішник із Ковеля, студент із Макіївки, залізничник із Львова – чоловіки з простреленої темряви. Вони переховуються тут у перерві поміж бойовими чергуваннями від обстрілів та людського безумства, що нишпорить вуличками розстріляного селища. У них місія – не дозволити здоровому глузду та самому життю вислизнути крізь отвори, прострелені у тілі дійсності. | |
| Моїм людям у підземеллях буває самотньо... і холодно. Десь далеко їх люблять і чекають, а тут їм не лише холодно, але й самотньо. Коли виходить із ладу генератор, запалюють свічку; коли стає самотньо, запалюють теплі спогади. Принаймні ті з них, у кого вони уже є... Здається, ніби життя переховується тут у тінях погаслих світанків, розвіяних зимовими вітрами просто людських мрій, розстріляних сподівань. А темрява деколи настільки густа, що її хочеться змити під душем. Та у моєму Вифлеємі вода існує лише у колодязях у напівкрижаному стані. Такою холодною водою такої холодної темряви не змиєш... | |
| У моєму Вифлеємі, усупереч Арістотелеві, тиша й шум живуть одночасно і у тій самій локаціі. Не чути дитячого сміху, батьківських настанов, пісень, гулу транспорту, шепоту сусідських пліток, воркотіння закоханих сердець. Життя тут зійшло у підземелля. А от шум у моєму Вифлеємі дуже шумний. Шум тут жорстокий, звучить на ураження, дірявить простір, ранить час і людські долі. Цей шум уміє пропалювати біло-білий сніг багряними краплями крові. Він гуде, свистить, тріскотить, гримить... і завжди боляче. Постріли лунають, коли прокидаюсь і коли засинаю, зблизька і здалеку, від своїх і від чужих. Це – продірявлений шумом пострілів Вифлеєм... | |
| Простір і час тут видозмінюються. Сусідній будинок стає наступною бойовою позицією і дійти до нього без відповідних попереджень і озброєного супроводу не завжди можливо. Кожен крок у моєму Вифлеємі – процес розпізнавання та ретельного аналізу: оглядаєшся, розмірковуєш, приймаєш рішення. Бо ж свистить. І деколи зовсім поруч. Віслюком тут не проїдеш. Доводиться пробиратися вздовж розторощених парканів, деколи – напівприсідки перебігаючи з дистанцією у вісім метрів один від одного, уникаючи знерухомлюючого погляду чиєгось прицілу. Слід дивитися під ноги та не забувати про розтяжки по боках – та не забувати про снайперів, не стояти на дорозі, аби вітер не задув у плечі дурну кулю. | |
| Як і у всякому Вифлеємі, у моєму місцева фауна шукає людської дружби. Природа, сконфужена жорстокістю та насиллям, холодом і голодом, тягнеться до людини, шукаючи захисту, тепла, людяності. Перелякані та покинуті звірята горнуться одне до одного та гуртуються навколо своїх камуфльованих друзів. На кожній бойовій позиції – свої ясла. | |
| У мого Вифлеєму, як і годиться, є своя таємниця, прихована від очей сильних і могутніх, незбагненна мудрим та розумним цього світу, своя дуже людська мрія. Сергій мріє після війни добудувати будинок. Паша-кіборг думає про водійські права для сина. Андрій планує одружитися. Толя сподівається, що зможе повернутися на своє робоче місце. Так, у продірявленій дійсності мого Вифлеєму, у його темних підземеллях і на його спустошених вуличках, окрім холоду та самотньої порожнечі, мешкає вона – надія. Її лише можна помітити, уважно вдивляючись крізь прострелені діри у напрямку неба. Надія на те, що колись таки зійдуть сніги та скреснуть усі можливі криги і повернеться весна; що цей потворний сюрреалізм доживе до свого фінального акорду, відбринить остання нота, упаде, не досягнувши своєї цілі, остання куля, у світлі нового світанку назавжди згаснуть сутінки людського безумства і усі мешканці цієї історично-апокаліптичної драми – мої люди – зможуть повернутися домів під щирі аплодисменти усенародної вдячності... Живими! | |
| Бог прийшов у зранений злом світ, аби зцілити діри людського серця, зігріти його своєю любов'ю, осяяти світлом надії. Прийшов малим і слабким, убогим і безпритульним. Але прийшов! І прийшов назавжди! У цьому суть кожного Вифлеєму – З нами Бог! Надія – це завжди виклик, а кожен виклик вимагає відважного серця, аби віра стала дійсністю. Надія потребує відважного серця, аби стати любов'ю, здатною на перемогу... Навіть у розстріляній дійсності може замешкати надія. Крізь діри, навіть від куль, завжди можна побачити небо. Залежить лише, у якому напрямку дивитися... | |
| З Різдвом Христовим вас, мої люди! | |
| </body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Освіта Бориспільщини: бюджет, реєстрація, кадри, інклюзивне навчання</title> | |
| <publ_in><Бориспільська районна державна адміністрація</publ_in> | |
| <url>http://raybori.gov.ua/novini/2270-byudzhet-reestratsiya-kadri-ta-inklyuzivna-osvita</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Бориспіль</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2017</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>295</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors></errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body>Про це та інше йшлося на нараді за участі директорів навчальних закладів району, що відбулась у вівторок, 12 вересня. | |
| Долучилися до заходу заступник голови райдержадміністрації Сергій Білецький, начальник управління фінансів Тамара Матяш, начальник відділу освіти Микола Каськів, директори загальноосвітніх шкіл I-III ступенів, опорних шкіл та навчально-виховних об’єднань. | |
| У вступному слові Сергій Володимирович ознайомив працівників освітньої галузі з нововведеннями в чинному законодавстві, розповів про підвищення заробітної плати в 2018 році та акцентував на впорядкуванні офіційної документації шкіл. | |
| За словами заступника голови РДА, школи Бориспільського району — перші в Київській області, які набули статусу розпорядників коштів. Очільник запросив до виступу кожного директора з проханням прозвітувати про нормативно-правову документацію, якою керуються вони в щоденній роботі. | |
| Сергій Білецький заявив, що кожна школа та дитячий садочок повинні отримати автономію. Для цього слід провести реєстрацію ЗОШ та НВО як юридичних осіб в Державному реєстрі речових та майнових прав. Це — основне завдання керівників закладів освіти. Також він звернув увагу присутніх на необхідність приведення у відповідність до законодавчих норм Статутів та Положень закладів освіти. Термін виконання: один тиждень. | |
| Присутні обговорили кадрові питання. Зокрема, йшлося про обов’язкові штатні одиниці медичної сестри та логопеда. Якщо присутність медсестри в навчальному закладі є вкрай необхідною, то доцільність введення в школі посади логопеда обговорюватиметься та вивчатиметься по кожній школі окремо. За орієнтовною оцінкою освітян, близько 30% учнів початкової ланки потребують кваліфікованої логопедичної допомоги. | |
| Важливим напрямом розвитку дитини керівництво району назвало інклюзивну освіту. Станом на 11 вересня поточного року в районі зареєстровано 7 класів із інклюзивним навчанням, де навчаються семеро дітей. Класи працюють в Гірській, Гнідинській, Іванківській та Щасливській школах. Заступник голови райдержадміністрації наголосив на тому, що РДА готова виділити необхідні кошти для підтримки інклюзивного навчання. | |
| Директори шкіл мали можливість висловити свої пропозиції та зауваження, а також поставити до керівництва району запитання щодо фінансування ремонтних робіт, харчування школярів, позашкільного дозвілля. | |
| </body><id>C</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Піца: повний світовий успіх</title> | |
| <publ_in>A tavola!</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part>1</publ_part> | |
| <publ_place>Львів</publ_place> | |
| <publisher>ТОВ «Системи швидкого харчування»</publisher> | |
| <year>2013</year> | |
| <pages>22-23</pages> | |
| <length>613</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>Розпочнемо - Розпочнімо; що, так званої, американської піци - що так званої "американської" піци; стилю, - стилю;«фокаччу» відомі - «фокаччу», відомі; вниз - на низ; Між тим, - Проте; Проте, якщо - Проте якщо; рецептом, піцу - рецептом піцу; її, без жодних сумнівів, можна - її без жодних сумнівів можна</errors> | |
| <comments>не певна, що правильно підібрала категорію</comments> | |
| <body> | |
| Від походження до актуальних сучасних варіацій | |
| Розпочнемо нашу розповідь з того, що, так званої, американської піци насправді не існує. Жодну страву італійської кухні не копіюють так часто (і часто так погано!), як піцу. Не подумайте, ми не хочемо вести пусту полеміку. І ми не намагаємось забирати в когось право пекти піцу. Але як захисники хорошого італійського стилю, ми хотіли б розповісти вам справжню історію, яку ще й сьогодні пишуть італійські піца-майстри в ресторанах і піцеріях, де турбуються, щоб подати вам корисну і автентичну піцу. | |
| Походження | |
| Походження слова «піца» (можливо, з лангобардської <foreign>«bi'zzo»</foreign> - «плоский круглий хліб» або неаполітанської <foreign>«piceà»</foreign>, <foreign>«pizzà»</foreign> - «обрізати») залишає відкритими багато питань щодо можливостей для інтерпретації піци у різних регіонах Італії. Піца тільки з оливковою олією, шматочками помідорів і орегано або базиліком існує з середини XVIII ст., відколи помідори стали популярними на півдні Італії. Ймовірно, назва є ще старішою, оскільки «піца по-апулійськи», «піта інчуза», що походить з Калабрії, та плоский хліб, схожий на лігурійську «фокаччу» відомі ще з античних часів. | |
| Історія | |
| Піцу, яка відповідає нашому сьогоднішньому уявленню, вперше приготували у 1889 році. Король Умберто I та його дружина Маргарита одного разу запросили до себе відомого в околицях піца-майстра Пеппіно Бранді, аби спробувати його піцу, про яку так багато чули. Бранді був надзвичайно радий, що сама королева вирішила скуштувати його страву, тому спік для неї піцу за новим рецептом. Відтоді піца з помідорами, сиром моцарела та листям базиліку називається «Маргарита». Її кольори, до речі, символізують прапор Італії. | |
| Ця нова, на той час, комбінація з сиром та помідорами і до сьогодні є основою для незліченних варіантів піци, які з'явились згодом. | |
| У XIX столітті італійські мандрівники поширили піцу в США, а після Другої світової війни вона стала популярною і в Європі. Відколи піца, так само як і спагеті, славиться як одна з найвідоміших італійських національних страв, її постійно копіюють, змінюють і пропонують в різних варіаціях, які не мають більше нічого спільного з первісно корисним продуктом. | |
| Інгредієнти «оригіналу» | |
| Основою для кожної смачної піци є дріжджове тісто. До його складу входять тільки борошно італійського сорту «doppio zero», вода, дріжджі, сіль і оливкова олія. Те, що кладеться на піцу, може відрізнятися, але вниз завжди потрібно класти томатну пасту і моцарелу. Єдиний виняток - піца «Б'янка». При її приготуванні відмовляються від томатної основи. | |
| Тісто обов'язково розтягується вручну - подрібнення або розкачування тіста для справжнього піца-майстра є неприпустимим, особливо зважаючи на те, що це змінює структуру тіста. Піца «Неаполітанська», наприклад, - декілька міліметрів в товщину і печеться при температурі близько 500 градусів не більше 2 хвилин. Іншим варіантом є піца «Кальцоне», яку перед випіканням складають. | |
| Традиційно, на піцу кладуть рікоту, шинку, гриби, моцарелу і орегано. Між тим, існує безмежна кількість варіантів, які представляють піцу Маргариту, доповнену іншими інгредієнтами. | |
| Корисно? | |
| Багато захисників прав споживачів радять утриматися від споживання піци заради тонкої талії. І це справді так. Якщо йдеться про заморожену піцу, ми можемо до них приєднатися. | |
| Проте, якщо мова йде про свіжу, приготовлену за оригінальним рецептом, піцу, тоді її, без жодних сумнівів, можна назвати корисним продуктом загальновідомої легкої італійської кухні. | |
| Аби італійська піца була корисною та легкою, необхідно затратити досить багато часу та володіти відповідним вмінням. Кожного дня піца-майстри нам доводять, що смачна італійська піца - це справжнє мистецтво. | |
| Піца-майстер | |
| Ця професія в Італії тісно пов'язана з професією пекаря. Раніше було майже неможливо спекти піцу вдома. Через те, що вона печеться при температурі від 350 до 500 градусів, спочатку її готували вдома, а потім несли пекти до місцевого пекаря. Це тривало до тих пір, поки не з'явилася нова професія пекаря піци, піца-майстра, який, крім випікання, готував тісто і накладав на нього начинки. 1830 року у Неаполі відкрилася перша піцерія <foreign>«Port' Alba»</foreign>, яка існує ще сьогодні. В решті країн Європи піцерії почали з'являтись лише в 50-х роках XX століття. | |
| </body><id>A</id> | |
| <author_surname>Малярчук</author_surname> | |
| <author_name>Таня</author_name> | |
| <title>Крим — тепер його можна не любити</title> | |
| <publ_in>DW</publ_in> | |
| <url>http://www.dw.de/%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8F-%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA-%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC-%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80-%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B8/a-18318527</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place><Бонн</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>703</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors></errors> | |
| <comments>”підробні”, “менше ста” — пропоную залишити як є; “сікли — сленгізм </comments> | |
| <body> | |
| Моя перша велика подорож була до Львова, друга — до Києва, третя — до моря. Може, в Івано-Франківську, такому неморському, навіть антиморському, а може, в моєму спраглому великої води віці було модно мріяти про море. Ми, сімнадцятилітні, робили це з усією пристрастю, блукаючи карпатськими вершинами у пошуках морського дна. Море в нашому уявленні чомусь завжди було Чорним і означало тільки Крим. Ніяке інше ніде більше. Окрім земного тяжіння існує, мабуть, ще й тяжіння морське. Народившись у полі його сили, людина блокує в собі можливість існування морів іншого кольору, нехай у сто разів привітніших і тепліших. | |
| О четвертій ранку — прибуття на сімферопольський вокзал. Але я не спала, вже починаючи з Джанкоя. Море витало в повітрі. У благоговійному екстазі я вбирала в себе новий запах, такий солений, такий м’який і спокусливий. Вже не далеко! Мені здавалося, що серце розірветься, коли я нарешті ЙОГО побачу. Останні два кілометри від ялтинського автовокзалу я пробігла. За рогом останнього будинку, що нас відділяв, на площі Леніна, здається, наші погляди зустрілися, я скинула, куди бачила, рюкзак з рушниками й купальниками і стрибала від радості, вигукуючи, що роки моєї спраги закінчилися, я розпочинаю велике плавання. Це, власне, мій найкращий спогад про Крим, і я досі вдячна йому за нього. | |
| Вже через кілька хвилин квіткарка на набережній, також імені Леніна, здається, дещо істерично порадила їхати у свою Україну і говорити своєю українською там, а не тут, бо тут — Росія. Продавець чебуреків тут же назвав мене "западенкою", без зла, просто, щоб констатувати факт моєї географічної і всілякої іншої приналежності. Вони сікли моє "западенство", ледве я відкривала рот. Такому чуйному до фонетики інспекторському вухові позаздрив би будь-який дипломований філолог, і коли я брехала, що я з Києва, вони впевнено кивали головами, мовляв, ні, дорогенька, нас не проведеш, "западенка". | |
| Я ніколи не асоціювала це слово із Заходом. Було у ньому щось занепадницьке, щось від падіння у глибоку прірву, щось від запалих щік і вирячених очей. Особливий вид ворога, якого треба остерігатися і тримати в полі зору. І правильно, у Криму я сама себе боялася. | |
| Тут було всього забагато — забагато чебуреків і підробного вина, забагато мавпочок і віслюків для фотографування, забагато російської імперії й української халтури, забагато кримськотатарської трагедії. Разом ця вибухова суміш посилювала кожен окремий елемент: халтура ставала все небезпечнішою, імперія — все могутнішою, трагедія — невідворотною. Фантомні страхи (України, Америки, кримських татар) тут успішно заміщали реальну небезпеку, і коли у 2010 році, наприклад, Україну охопила чергова землетрусна паніка, на південному узбережжі Криму було тихо і спокійно, хоча це замалим не єдина зона на території України, де можливі десятибальні землетруси. З часу останнього такого минулого менше ста років. | |
| Директор вже не пригадую якої саме будівельної компанії доводив мені, тоді — журналістці, що спроектована ним офісна багатоповерхівка має не заборонених десять поверхів, а дозволених сім. Ми стояли якраз навпроти неї і рахували. Звичайно, було десять, але директор вголос нараховував сім і хоч ти трісни. "Ви западенка, <foreign>да</foreign>?", — це все, що він міг сказати, коли я не витримала і обізвала його брехуном. | |
| А працівниці ялтинської сейсмічної станції у залізобетонному підвалі з дуже симпатичним старовинним сейсмографом на спеціальному підвищенні зберігали трилітрові бутлі з квашеними огірками. Тільки на перший погляд непоєднувані сейсмограф і квашені огірки вписувалися сюди ідеально, як вічне і миттєве, як дух і плоть, як воля до життя під страхом невблаганної смерті. Точнісінько так само у кримські рельєфи вписувалися, здавалося б, непоєднувані Микола Реріх і Леся Українка, царські палаци і їхні потворні олігархічні імітації, всі ці божевільні санаторії за органами тіла і затоплені штольні з ремонту атомних субмарин, недобиті осередки альтернативного мистецтва і нарване казачество в генеральських формах, джазові фестивалі і "<foreign>выходила на берег Катюша</foreign>", щі і хачапурі, червоні гвоздики на параді чужого військово-морського флоту і лаври з інжиром та розмаринами в гурзуфських садах. | |
| Цей список ставав безконечно довгим, його шизофренічну амбівалентність було неможливо витримувати. Серед мого покоління з’явилася нова мода — бойкотувати Крим, зраджувати йому з усіма можливими іншими морями, які, до слова, справді виявлялися у сто разів привітнішими. Вже не так давно, коли я вперше опинилася на Адріатиці, то не могла повірити, що така голубінь буває. Я мовчки сиділа на набережній у венеціанському стилі, вбирала в себе новий запах, такий м’який і теплий, і з гіркотою констатувала, що остаточно вийшла з поля кримського тяжіння, тепер його можна не любити. | |
| Все, що відбулося потім, лише наслідок. | |
| </body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname>Вістенко</author_surname> | |
| <author_name>Роман</author_name> | |
| <title>Енергетичною вербою засадили 26 гектарів</title> | |
| <publ_in>Вісті Рівненщини</publ_in> | |
| <url>http://www.visti.rovno.ua/article/620/</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Рівне</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2012</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>141</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>після посадки - після висадження</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><b>Цьогоріч енергетичну вербу висаджено на 26 га промислових плантацій, відведених у 5-ти поліських районах області — Березнівському (4 га), Володимирецькому (9 га), Дубровицькому (5 га), Костопільському (5 га), Рокитнівському (3 га). Загалом висаджено 517 тис. шт. саджанців.</b> | |
| Перша заготівля здійснюється через 3-4 роки після посадки, коли паростки досягають 5-6 м заввишки. Збір проводять в осінньо-зимовий період спеціальними або звичайними силосозбиральними комбайнами, оскільки діаметр рослин рідко перевищує 12 мм. Отриману сировину подрібнюють, висушують, виготовляють пелети для спалювання в котлах. Весною рослини відновлюють вегетативну масу із зрізів. За розрахунками вчених, період використання посадок становить 25-30 років. | |
| Завдяки високій теплотворній здатності енергетична верба може конкурувати з іншими видами палива. Так, 1 тонна сухої верби заміняє 1,12 тонни соломи, 0,43 тонни ріпакової олії, 0,46 тонни викопного вугілля, 0,8 тонни бурого вугілля, 0,37 тонни мазуту, 0,73 тис. куб. м біогазу та 0,51 тис. куб. м природного газу. | |
| </body><id>F</id> | |
| <author_surname>Сененко</author_surname> | |
| <author_name>Антон</author_name> | |
| <title>Що бачу, те й співаю</title> | |
| <publ_in>Куншт</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part>3</publ_part> | |
| <publ_place></publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2016</year> | |
| <pages>78-79</pages> | |
| <length>592</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>знаходиться - перебуває; один важливий недолік - одну важливу ваду; В якості платівки - Як платівку; в якості борозенок - як борозенки; в якості голки - як голку; на ній знаходяться - на ній перебувають; а знаходиться - а перебуває</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| З давніх-давен людство захоплюється музикою. Впевнений, ваші плеєри та телефони містять багацько гігабайтів пісень, від яких мурахи бігають шкірою. Людство ж постійно вдосконалює засоби збереження музичних творів. Раніше ми використовували для цього компакт-диски. У 90-ті популярними були аудіокасети. Протягом майже століття людство зберігало та відтворювало музику за допомогою грамофонів та платівок. | |
| Платівка зберігає пісню дуже просто. На її поверхню нанесено спіральну борозенку, у яку тонка гостра голка записує мелодію шляхом утворення маленьких пошкоджень-подряпин. | |
| Уявімо, що людина співає в мембрану мікрофона, приєднану безпосередньо до голки. Від звукових коливань мембрана (разом з голкою) починає вібрувати. Якщо в цей момент голка торкатиметься платівки, що обертається, вона лишатиме на ній канавки різної глибини. Що більшою є глибина, то гучнішим є звук. Що частіше траплятимуться подряпини, то вищими будуть почуті нами ноти. | |
| Відтворення звуку з платівки відбувається за допомогою грамофона. Голка, приєднана до мембрани динаміка, ковзає по борозенці, підстрибує на подряпинах і примушує мембрану синтезувати звукові коливання так, ніби людина, що співала при записі платівки, знаходиться поряд із нами. Цю технологію згадано не просто так. | |
| Якщо пам’ятаєте, у попередньому номері розповідалося про принципи роботи сканувального тунельного мікроскопа (СТМ), який дозволив людству роздивлятися молекули та атоми. Так от, цей мікроскоп має один важливий недолік. Він може досліджувати лише ті поверхні та об’єкти на них, що проводять електричний струм. Це обмеження виникає внаслідок самого принципу роботи приладу: він створює зображення атомів та молекул шляхом аналізу тунельних струмів, що через них проходять. | |
| Тому один з винахідників СТМ Герд Бінніг разом з кількома іншими вченими вирішив його удосконалити і створив атомно-силовий мікроскоп (ACM), принцип роботи якого був подібним до принципу роботи грамофона. | |
| В якості платівки використовувалися гладенькі — на атомному рівні — підкладки (за аналогією з предметними скельцями в оптичній мікроскопії), в якості борозенок із подряпинками, які й озвучуються грамофоном, — досліджувані об’єкти (атоми, молекули, клітини), в якості голки звукознімача — спеціальний зонд, що містить надтонке вістря, закріплене на пружній балці — кантилевері. | |
| Подібно до того, як голка грамофона ковзає по платівці, підстрибує в борозенці та відтворює звук, кантилевер з вістрям за допомогою системи керування сканує ідеально гладеньку поверхню. Якщо на ній знаходиться молекула, кантилевер вигинається або підстрибує. В такий спосіб на екрані монітора ми бачимо «ноту» із наносвіту, а якщо атомів чи молекул багато, то зможемо візуалізувати цілу «симфонію». | |
| Система стеження за стрибками та вигинами кантилевера базується на оригінальному принципі роботи, адже атоми й молекули є дуже маленькими, тож і контролювати переміщення кантилевера важко. В одній з таких систем — оптичній — промінь лазера направляється на дзеркальну поверхню кантилевера та відбивається на фотодетектор. Якщо кантилевер вигинається, то і кут відбивання променя лазера змінюється (найзрозуміліша аналогія — гра в сонячні зайчики, коли, змінюючи кут нахилу дзеркала, ви змінюєте місце, куди потрапить сонячний промінь). Вимірюючи величини зсуву кантилевера при скануванні поверхні зразка, ми отримуємо мапу рельєфу та зображення об’єктів, що на ній знаходяться. | |
| Здається, що за принципом роботи представлений прилад є дуже простим, проте для отримання якомога точніших зображень було застосовано багато важливих технічних нововведень. | |
| Наприклад, ACM здатен працювати в декількох режимах: контактному (contact mode), безконтактному (<foreign>non-contact mode</foreign>) та напівконтактному (<foreign>semi-contact mode</foreign>, або <foreign>tapping mode</foreign>). | |
| Із контактним режимом усе зрозуміло — вістря безпосередньо ковзає по поверхні та вигинається і система стеження відслідковує вигини кантилевера. До речі, саме цей режим дозволяє проводити маніпуляції окремими нанооб’єктами. | |
| Проте ACM дозволяє вивчати об’єкти і без контакту з ними. Для цього у вістрі збуджують високочастотні коливання. Кантилевер не торкається поверхні, а знаходиться на неймовірно малій відстані від неї. Оскільки ми маємо справу з наносвітом, з боку поверхні на вістря постійно діють сили Ван-дер-Ваальса (сили міжмолекулярної взаємодії), що змінюють частоту коливань вістря. | |
| </body> | |
| <id>C</id> | |
| <author_surname>Фролова</author_surname> | |
| <author_name>Любомира</author_name> | |
| <title>Кіста на нирці потребує спостереження лікаря</title> | |
| <publ_in>Зелена планета</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part>23-24(161-162)</publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2014</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>398</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>достовірні - певні; збільшуються в розмірах - більшають; фітонастоянка Кістана - фітонастоянка «Кістана»</errors> | |
| <comments>окрім допущених мовних помилок авторка рекомендує злоякісну пухлину лікувати настоянкою з подорожника, ромашки й інших травичок - цього подавати не можна хоча б заради здоров'я й життя користувачів корпусу</comments> | |
| <body> | |
| Почну з того, що до появи ультразвукового дослідження (УЗД) ми не знали, що кісти в нирках є практично у кожної третьої людини. | |
| Кісти бувають вроджені і набуті, коли порушується прохідність ниркових канальців і утворюються порожнини, заповнені жовтуватою рідиною. | |
| Помічено, що кісти незрідка з'являються після дроблення каменів у нирках. Ультразвукові хвилі зачіпають не тільки власне камінь, а і проходять через ниркову тканину, порушуючи прохідність канальців, що і призводить до утворення кіст. | |
| Найбільш достовірні методи діагностики кіст — ультразвукове дослідження та комп'ютерна томографія нирок. За кістою треба спостерігати. Щорік-півтора робити контрольне УЗД, аби дізнатися про «поведінку» кісти: збільшується вона чи ні. Зазначу, що досить рідко кісти збільшуються в розмірах. Медикаментозне чи оперативне лікування починають, коли вони (кісти) досягають восьми-десяти і більше сантиметрів у діаметрі. Якщо кіста міститься на нижньому чи верхньому полюсі нирки або збоку ззовні і не порушує функцію органу, людину нічого не турбує, то її можна не чіпати. Однак, коли кіста утворюється біля воріт нирки, вона може здавлювати і мисочку, і чашечку, відтак функція нирки порушується. Таку кісту слід лікувати. Рекомендую в цих випадках готовий дозований засіб із суміші лікарських рослин — фітонастоянку <emphasis>Кістана</emphasis>. Вона має протизапальну, розсмоктувальну і протипухлинну дії. | |
| До складу цього засобу входять плоди <emphasis>ялівцю звичайного</emphasis>, квіти <emphasis>липи серцелистої</emphasis>, бруньки <emphasis>берези</emphasis>, квіти <emphasis>календули</emphasis>, листя <emphasis>суниць лісових</emphasis>, квіти <emphasis>ромашки лікарської<emphasis>, трава <emphasis>материнки звичайної</emphasis>, корінь <emphasis>цикорію дикого</emphasis>, кореневище <emphasis>родіоли рожевої</emphasis>. | |
| Деякі пацієнти, у яких виявлена кіста нирки, турбуються, аби вона не луснула. Зауважу: таке трапляється дуже рідко. Однак не допустити цього також допоможе фітонастоянка Кістана. | |
| Але навіть у випадках, коли за якихось екстраординарних обставив кіста лусне, то з неї витече стерильна рідина, що не становитиме небезпеки для здоров'я. Зазначу, за тридцять років лікарської практики я жодного разу не чула, щоб у когось луснула кіста на нирці. | |
| Буває інше — нагноєння кісти. Тоді з'являються температура, біль у ділянці нирок, людину морозить. Тобто в наявності всі ознаки пієлонефриту. В такому разі призначаю готовий дозований рослинний засіб — фітонастоянку <emphasis>Гломеріна</emphasis>. Він має протизапальну дію, покращує кровообіг в нирковій паренхімі, нормалізує клубочкову фільтрацію і мікроциркуляцію в нирках, запобігає виникненню ниркової недостатності. | |
| Мушу зазначити, що у виняткових випадках кіста перероджується і в ній утворюється злоякісна пухлина. Виявити її можна за допомогою комп'ютерної томографії. За такого розвитку недуги рекомендую застосовувати готовий засіб із суміші лікарських рослин — фітонастоянку <emphasis>Туморана</emphasis>. До складу входять трава <emphasis>парила звичайного</emphasis>, квітки <emphasis>ромашки лікарської</emphasis>, листя <emphasis>подорожника великого</emphasis>, листки <emphasis>берези</emphasis>, листя <emphasis>шавлії лікарської</emphasis>, листя <emphasis>кропиви дводомної</emphasis>, кореневище <emphasis>родіоли рожевої</emphasis>, трава <emphasis>кіпрею</emphasis>, тобто іван-чаю, <emphasis>хамеріону вузьколистого</emphasis>. | |
| </body><id>A</id> | |
| <author_surname>Кудлач</author_surname> | |
| <author_name>Володимир</author_name> | |
| <title>Замилування ірисами</title> | |
| <publ_in>Чорноморські новини</publ_in> | |
| <url>http://chornomorka.com/archive/a-9260.html</url> | |
| <publ_part>041–042</publ_part> | |
| <publ_place>Одеса</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2017</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>402</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>приурочений - присвячений; домінуючий – панівний; У їх інтерпретації - В їхній інтерпретації</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><b>Квіти — найдивовижніші, найніжніші й найуразливіші творіння природи, а в сприйнятті людини — перехідний стан між чуттєвим і духовним. </b> | |
| Тема «Іриси» стала визначальною для групи викладачів, випускників і студентів художньо-графічного факультету ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, яка 26 квітня відкрилася у виставковій залі Одеського історико-краєзнавчого музею. | |
| У минулому барвами і структурою цієї весняної квітки милувалося багато відомих митців — від нідерландських малярів XV—XVI ст. до французьких XX. Хто не пам’ятає «Іриси» Ван-Гога?! Їхня прохолодна волога плоть відкрита назустріч сонцю, у променях якого вони живуть неповторним коротким життям. Це породжує емоцію і відкриває для художника безліч живописно-декоративних інтерпретацій сюжету. | |
| Маємо другий «квітковий» проект цієї групи митців у стінах виставкового залу Історико-краєзнавчого музею, про що нагадала під час відкриття його завідувачка і великий ентузіаст мистецтва Вікторія Германчук. Перший, присвячений макам, проходив торік і був приурочений до Дня пам’яті жертв Другої світової війни. | |
| Цей проект спонукає до лірико-філософських роздумів. «Квітка тіні не має… Чому ми в захопленні від веселки? Чому іконостас тіні не має? — запитує мистецтвознавець Ольга Тарасенко і відповідає: — Тому, що це серединний план, ніби ворота в інший світ. Мабуть, тому квіти нам такі милі, навіть якщо ми це не до кінця усвідомлюємо. В українському бароко це домінуючий елемент, що прикрашає одяг святих. У їх інтерпретації квітка — «духовний одяг», який розкриває їхню внутрішню суть…» | |
| Відвідувачів приємно вражає демократизм в організації виставки: поряд з творами вже відомих майстрів виставлені роботи студентів факультету: живопис, графіка, батик, гобелен, акриловий розпис по оксамиту. | |
| «Сьогодні — день любування квіткою. Ця подія — лише незначна ланка у великому ланцюгу замилування однією з квіток, яка надихала і завжди надихатиме ще не одне покоління митців, — зазначила куратор виставки, художник і педагог Людмила Богайчук. — Ідея виставки зародилася в середовищі випускників художньо-графічного факультету 1993 року. У християнстві квітка ірису є символом страждання Богоматері». | |
| Крім власне натурних робіт, тут є твори, які вивищують мистецтво до подібної духовної інтерпретації цього природного об’єкта. Маю на увазі батик Анжели Голодецької «Неопалима купина». Нагадаю, що виставка відкрилася в День пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, і не випадково ця робота посіла одне з центральних місць в експозиції. | |
| Насамкінець хочу відзначити авторів, чиї твори, на мій суб’єктивний розсуд, є окрасою експозиції: згадувана Анжела Голодецька, Есфір Серпіонова, Зінаїда Борисюк, Людмила Богайчук, Лариса Дем’янишина, Юлія Грачик, Естела Мунтян, Олексій Малик. Порадували своїм мистецтвом В. Беккер, О. Паславська, П. Македонський, Н. Халова, Л. Туржанська та інші. | |
| Радіти світу, квітам може людина з чистою душею і помислами, а, торкаючись до прекрасного через творчість, вона помножує красу і наближається до досконалості.</body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname>Мельник</author_surname> | |
| <author_name>Галина</author_name> | |
| <title>Хмельницьку АЕС перевіряють експерти з різних країн світу</title> | |
| <publ_in>Є</publ_in> | |
| <url>https://ye.ua/news/news_22516.html</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Хмельницький</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>141</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>періодичній оцінці - періодичному оцінюванні</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body>Минулого тижня, 6 листопада, на Хмельницькій АЕС розпочалась перевірка, яку здійснюють експерти Всесвітньої асоціації операторів атомних електростанцій (ВАО АЕС). До 21 листопада діяльність підприємства вивчатимуть за одинадцятьма напрямками: організаційна структура, експлуатація, ремонт, інженерна підтримка, врахування досвіду експлуатації, радіаційний захист, аварійна готовність, пожежна безпека, хімія та підготовка персоналу. | |
| Як повідомляють у прес-службі електростанції, до участі у партнерській перевірці залучено фахівців ядерної галузі із Московського та Атлантського регіональних центрів ВАО АЕС. До команди партнерської перевірки увійшли експерти з Угорщини, Чехії, Росії, Болгарії, Вірменії, ПАР, Індії, Китаю, Англії та України за відповідними напрямками роботи. | |
| Керівник команди Іштван Радноті наголосив, що основною місією експертів є не перевірка, а саме обмін досвідом між фахівцями галузі. Суть партнерських перевірок полягає у періодичній оцінці того стану безпеки експлуатації, якого досягла атомна станція, щоб виробити рекомендації щодо подальшого поліпшення. Такі масштабні перевірки проходять на АЕС раз на чотири роки. | |
| </body><id>E</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Виставка-ярмарок «Насіння та саджанці медоносних рослин»</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url>http://www.prokopovich.com.ua/index.php%3Foption%3Dcom_content%26view%3Dcategory%26id%3D19%26layout%3Dblog%26Itemid%3D48</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2013</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>206</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>грн. – грн</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| 4-7 квітня 2013 року на території Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» (м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 19) відбудеться виставка-ярмарок «Насіння та саджанці медоносних рослин». | |
| До участі у виставці запрошуємо підприємства будь-якої форми власності з вирощування насіння медоносних рослин, саджанців плодових та ягідних культур, саджанців декоративних медоносних дерев, працівників лісового господарства, садівників, агрономів, пасічників, підприємства з виготовлення пасічницького та садового інвентарю. | |
| На виставці-ярмарку будуть представлені насіння та саджанці медоносних рослин, засоби догляду за ними, бджільницький та садовий інвентар і реманент, бджолопакети та бджоломатки, а також продукція галузі бджільництва. | |
| У програмі виставки-ярмарку – проведення майстер-класів відомих науковців на теми: | |
| 5 квітня 2013 року – «ЕФЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БДЖІЛ ПОВНОЦІННОЮ КОРМОВОЮ БАЗОЮ». | |
| 6 квітня 2013 року «ШТУЧНЕ ОСІМЕНІННЯ БДЖОЛИНИХ МАТОК». | |
| Вартість участі у виставці-ярмарку: робоче місце 3х3 м² - для фізичних осіб – 600 грн., для юридичних осіб – 800 грн. (за 4 дні з ПДВ). | |
| Кошти сплачувати безпосередньо в бухгалтерії інституту або перераховувати на р/р 31255272210706 в ГУДУСУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03079829. | |
| Для більш детальної інформації прохання учасникам та спонсорам звертатись до матеріалів сайту Інституту <foreign>prokopovich.com.ua, | |
| e-mail: [email protected]</foreign> та за телефонами: | |
| +38044-526-67-98 – приймальня; | |
| +38044-522-17-81 – бухгалтерія; | |
| +38063-073-77-01; +38066-803-84-81 - Міщенко О.А.; | |
| +38095-595-18-97 - Притула Ф.І. | |
| </body><id>I</id> | |
| <author_surname>Ніцой</author_surname> | |
| <author_name>Лариса</author_name> | |
| <title>Зайчикове щастя</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Чернівці</publ_place> | |
| <publisher>Чорні вівці</publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages>2–31</pages> | |
| <length>566</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>ставив питання — ставив запитання</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| У маленькій лісовій хатинці жив сіренький Зайчик. Був він дуже допитливий. Цілими днями тільки те й робив, що ставив питання мамі й татові: | |
| — Чому небо синє? | |
| — Чому на деревах листя? | |
| — Куди сонечко лягає спати? | |
| От і сьогодні, коли тато сказав: «Яке щастя! Я знайшов поле моркви!» — у зайчика відразу ж виникло питання: | |
| — А що таке щастя? | |
| — У кожного воно своє! — відповіла мама. | |
| — А яке ж у мене щастя? — хотів було спитати Зайчик, та не встиг, бо мама з татом звеліли Зайчикові залишатися вдома й пішли на поле. | |
| — Яке ж моє щастя? — не давала спокою думка. — От що, — вирішив Зайчик, — піду-но я його пошукаю! | |
| Вийшов Зайчик із хатки та й пішов стежкою. Іде, йде, коли дивиться: невеличке подвір'я, а на ньому двоє козеняток жують листя капусти. | |
| — Привіт, козенятка! — привітався Зайчик. | |
| — Ме-е! — пролунало у відповідь, що означало «Привіт!». | |
| — Ти куди йдеш, Зайчику? — спитали вони, не перестаючи хрумати капустку. | |
| — Хочу побачити щастя, — відповів Зайчик, — чи не знаєте, яке воно? | |
| — Знаємо! — відповіли козенята. — Немає нічого кращого, як жувати соковиту хрумку капусту. Оце і є щастя! | |
| Подивився Зайчик та й пішов далі, розмірковуючи: «Хрумка капустка — це добре, але хіба таке щастя?» | |
| Іде та йде. Коли бачить: стоїть високе дерево, а в дереві — дупло. Біля дупла Білочка скаче. Схопить горішок на землі — і шусть на дерево! | |
| — Білочко, Білочко! — питає Зайчик, — чи не знаєш ти, яке воно, щастя? | |
| — Знаю! — каже Білочка. — Немає нічого кращого, ніж сидіти взимку в теплому дуплі й гризти горішки. Оце і є щастя! | |
| Подумав-подумав Зайчик: «Затишне дупло й горішки — це добре, але хіба це щастя?» | |
| Та й пішов далі. | |
| Далеко вже в ліс зайшов. Коли бачить — Ведмідь вулика з медом тягне. | |
| — Добрий день, Ведмедику! | |
| — Добрий день! — тяжко видихнув Ведмідь, бо таки стомився важкого вулика нести. | |
| — А що ти тут, Зайчику, робиш? | |
| — Та от щастя своє шукаю, та не знаю, яке воно. | |
| — Ого-го! — вигукнув Ведмідь. — Немає нічого смачнішого за мед. А коли меду багато — ото щастя! | |
| Зітхнув Зайчик та й пішов далі: «То твоє щастя, Ведмедику, а яке ж моє?» | |
| Іде та й іде. Коли бачить озеро, а ним дикі качки плавають. Бульк — і тільки хвостики з води стирчать! Бульк — виринули на поверхню. | |
| Сів Зайчик на березі, вушка звісив. Підпливає до нього качечка. | |
| — Чому ти, Зайчику, зажурився? | |
| А той відповідає: | |
| — Я щастя своє хотів знайти, та не знаю, яке воно. | |
| — Зайчику! Коли ти навчишся під воду пірнати, як ми, — ото й буде щастя! | |
| — Ні, — каже Зайчик, — це не моє щастя. | |
| Ще більше засмутився та й пішов далі, похнюплений. Уже й вечоріти почало, а Зайчик щастя все ніяк не знайде. | |
| Коли це йому назустріч іде старий-престарий Бобер, та й питає: | |
| — Чого це ти, Зайчику, так пізно тут ходиш? А сумний такий чому ж? | |
| І Зайчик, мало не плачучи, розповів Боброві, як він шукав своє щастя. | |
| — У Козеняток щастя — у свіжій капусті. Білочка своє щастя в теплому дуплі тримає. | |
| У Ведмедика щастя, коли меду багато. Качечки знайшли своє щастя, плаваючи та пірнаючи. А я свого щастя ніяк знайти не можу! | |
| — Послухай старого Бобра, Зайчику! Повертайся хутенько додому, а щастя невдовзі саме до тебе прийде. | |
| «А й справді! — схаменувся Зайчик. — Пізно вже,мабуть, тато з матусею шукають мене!» | |
| І чимдуж пострибав додому. | |
| Біля хатинки стояла занепокоєна Зайчиха. Вона не знала, куди подівся її синочок і дуже хвилювалася. Коли Зайчик вискочив з лісу, мама кинулася його обіймати й цілувати: | |
| — Ах ти ж неслух мій! — картала й пригортала одночасно. | |
| А Зайчик, притулившись до своєї мами, думав: «Немає нічого кращого, ніж обійми моєї матусі. Ось воно, <emphasis>ЩАСТЯ</emphasis>!» | |
| </body> | |
| <id>E</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>VIII Міжнародний фестиваль 30.05 — 3.06.2018: Програма</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url>https://artarsenal.in.ua/uk/knizhkovij-arsenal/2018-2/programa</url> | |
| <publ_part>Книжковий Арсенал</publ_part> | |
| <publ_place></publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2018</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>628</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>минулих років - в минулі роки; можливістю - можливості; у кураторську - в кураторську; Дотримання вами дедлайнів - Дотримання дедлайнів із вашого боку; Започаткувавши минулого року, команда Книжкового Арсеналу переконалась, що Бізнес-майданчик для переговорів – чудова нагода - Започаткувавши торік Бізнес-майданчик для переговорів, команда Книжкового Арсеналу переконалась, що це – чудова нагода; ринку у міжнародний - ринку в міжнародний </errors> | |
| <body> | |
| <emphasis>Триває підготовка програми фестивалю. Сподіваємося, що ви зацікавлені у продовженні співпраці на наступному, VIII Книжковому Арсеналі. 2018 року міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» відбудеться <b>30 травня – 3 червня</b>, фокусуючись на кураторській програмі про майбутнє.</emphasis> | |
| <b>ФОКУС</b> | |
| Якщо минулих років ми говорили про літературу у часи війни, а також про сміх у часи кризи і який сміх сьогодні, чи виконує він терапевтичну роль для нас, то цього року ми пропонуємо говорити про те, як світ нині уявляє своє майбутнє, і чи уявляє його взагалі. Останнім часом за допомогою літератури проговорюють травми, катастрофи, родинні історії, рефлексують над пережитим. Натомість мало спроб творити картину майбутнього, долаючи страх і непевність перед цим проектом майбутнього. Як література рефлексує над темою майбутнього? Мрії та пророцтва фантастів останнього століття збулися або недалекі від втілення. Повсюдна електрика, роботи, голосові синтезатори, штучний інтелект і відеотелефони – все уже тут. Про що людство мріє далі? Яким буде майбутній світовий устрій, які шанси в демократії перед лицем гібридних викликів? Чи має література завдання для свого читача на наступні століття? І як реагує на ускладнення суспільної комунікації через соціальні мережі та перехід із реального у віртуальне? | |
| І разом з тим – чи спроможна Україна в політичному, соціальному, економічному контексті уявляти і втілювати власні проекти майбутнього, долаючи проблеми й генеруючи оригінальні ідеї? Хто узагалі має думати про майбутнє і хто відповідальний за нього? | |
| <b>ІДЕЯ ПОДІЙ</b> | |
| <emphasis>Продовжуючи кураторський відбір заходів, покращуючи їхню якість і актуальність, ми намагаємось не нарощувати кількісні показники, дбаючи за змістовне наповнення, унікальність й інноваційність заходів. Кураторська команда Книжкового Арсеналу активно готує фестивальну програму, і ми будемо вдячні, якщо ви надішлете нам до 7 лютого 2018 року ідеї ваших заходів, аби ми змогли знайти спільні інтереси і теми. | |
| Просимо заповнити форму: <url>HTTP://BIT.LY/2CJRW8T</url></emphasis> | |
| Ідею заходу/проекту можна подавати в контексті Дитячої програми чи «дорослої». | |
| До <b>27 лютого</b> ми надішлемо вам інформацію стосовно прийняття ваших ідей, а також можливістю забронювати ваші заходи на «Видавничому майданчикові». До 27 березня у разі прийняття вашої події у кураторську програму фестивалю – чекатимемо заповненої заявки на проведення події з правильними назвами, учасниками. Орієнтовно 12 квітня ми розішлемо вам чернетку програми та до 20 квітня чекатимемо від вас правок до неї. 23 квітня ми плануємо опублікувати програму на сайті й мобільному додатку. Дотримання вами дедлайнів підвищить нашу ефективність. | |
| <b>МІЖНАРОДНА ПРОГРАМА</b> | |
| Триває робота й над <b>Міжнародною програмою фестивалю.</b> Знаємо, що багато хто з вас активно працює і має плани щодо видавничого портфеля Весни-2018, а також має нариси потенційних закордонних учасників ваших проектів. | |
| Просимо якнайшвидше сповістити електронним листом з назвою «Міжнародна програма-2018», кого з закордонних гостей ви хотіли би бачити як учасників восьмого Книжкового Арсеналу, аби разом ви могли презентувати нову книгу, провести важливу дискусію чи реалізувати культурний проект. | |
| Просимо вказати ім’я автора/-ів та назву проекту, або ж книжку, що планується до видання (якщо така є). Будемо вдячні за детальнішу інформацію. Автори і митці, творчість яких тим чи іншим чином розкриває чи перетинається із означеною вище фокусною темою, особливо вітаються. | |
| <b>БІЗНЕС-МАЙДАНЧИК</b> | |
| Започаткувавши минулого року, команда Книжкового Арсеналу переконалась, що Бізнес-майданчик для переговорів – чудова нагода для інтеграції українського книжкового ринку у міжнародний контекст, підвищення інтересу закордонних видавців та книжкових інституцій до України та налагодження нових партнерств. | |
| Наступного року у співпраці з Українським інститутом книги організовується спеціальна програма професійних подій для учасників українського книжкового ринку за участю запрошених іноземних гостей. Ідея такої програми сформувалася під час низки зустрічей на Франкфуртському ярмарку, тоді ж почалися перемовини із закордонними партнерами УІКу й Книжкового Арсеналу. | |
| Програма складатиметься із двох блоків. Перша – це організація переговорів між українськими та іноземними видавцями, літагентами, перекладачами та керівниками книжкових інституцій за заздалегідь сформованим графіком. Український інститут книги надішле інформацію про бронювання столиків для переговорів на початку березня 2018 року, проте ви вже можете домовлятися про зустрічі. Запланована також низка дискусій за участі іноземних та українських експертів: про іноземні книжкові ринки, особливості та пріоритети діяльності книжкових інституцій в інших країнах та специфіку роботи літературних агентів. | |
| </body> | |
| <id>H</id> | |
| <author_surname_1>Гнатюк</author_surname_1> | |
| <author_name_1>Ярослав</author_name_1> | |
| <author_surname_2>Гоян</author_surname_2> | |
| <author_name_2>Ігор</author_name_2> | |
| <title>Філософія. Вступ до теорії</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Івано-Франківськ</publ_place> | |
| <publisher>Симфонія форте</publisher> | |
| <year>2017</year> | |
| <pages>49-51</pages> | |
| <length>645</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors></errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><b><i>Загальне – це ціле чи рід.</i></b> Ціле є будь-яке утворення дійсності, що у своїх просторових чи часових межах та взаємодіях постає як неподільне хоча б на якомусь рівні, наділене якісними і кількісними характеристиками, та таке, що має усталену внутрішню структуру. Рід є поняття, до обсягу якого входять обсяги видових та одиничних понять. | |
| <b><i>Особливе – це частина чи вид.</i></b> Частина є просторова, часова, змістовна чи субстратна складова явища, що має характеристики цілого. Вид є поняття, обсягом якого є клас предметів, що входить в обсяг ширшого родового поняття. | |
| <b><i>Одиничне – це елемент чи індивід. </i></b> Елемент є неподільне у складі частини або цілого. Індивід є поняття, обсягом якого є клас із одним предметом. | |
| Звідси дві низки категорій: «ціле – частина – елемент» і «рід – вид – індивід», що утворюють структуру діалектичного поняття як систему системних цілісностей загального, особливого та одиничного. | |
| <b><i>Розвиток діалектичного поняття – це подвійне визначення як діалектичне заперечення</i></b>. У свою чергу, <b><i>заперечення – це певний тип відношення між двома послідовними етапами розвитку деякого об’єкта</i></b>. Розрізняють два види заперечення: метафізичне та діалектичне. | |
| <b><i>Метафізичне заперечення – це абсолютне відкидання, знищення без збереження усього корисного, без зв’язку того, що було, із тим, що є. | |
| Діалектичне заперечення – це заперечення як момент розвитку та як момент зв’язку етапів розвитку, в якому зі старої якості зберігається усе позитивне, життєздатне, а застаріле і нежиттєздатне – відкидається.</i></b> | |
| Перший вид заперечення входить у другий як підпорядкований момент. | |
| Діалектичне заперечення або зняття є вихідним принципом побудови енциклопедичної системи процесуальної діалектики Г. Гегеля. Першим результатом становлення його енциклопедичної системи є наявне буття або якість; знята якість є кількість; знята кількість – міра; знята міра – сутність; знята сутність – явище; зняте явище – дійсність; знята дійсність – поняття; зняте поняття – об’єктивність; знята об’єктивність – абсолютна ідея; знята абсолютна ідея – природа; знята природа – суб’єктивний дух; знятий суб’єктивний дух – моральний, об’єктивний дух; знятий моральний дух – мистецтво; зняте мистецтво – релігія; знята релігія – абсолютне знання, філософія. | |
| На підставі таких категорій, як розвиток і діалектичне заперечення, можна розкрити <b><i>зміст закону заперечення заперечення. Цей закон є принципом діалектики, який описує поступальну спрямованість розвитку, його спіралеподібний, циклічний характер. Відповідно до нього у процесі заперечення початкового стану, старої якості новим у новій якості потенційно зберігаються елементи старого і при другому, повторному запереченні вони відновлюються, але в іншому, перетвореному вигляді</i></b>. Так, запропонована в оптиці корпускулярна теорія світла спочатку була відкинута хвильовою теорією світла (перше заперечення), але потім корпускулярні уявлення знову увійшли в оптику, але вже на новій основі, у поєднанні з ідеєю хвильової природи світла (друге заперечення і синтез). | |
| <b>6. Модифікації та альтернативи діалектики</b> | |
| <b><i>Модифікації діалектики – це історичні форми класичної і посткласичної діалектики.</i></b> Головними серед них є ідеалістична і матеріалістична, процесуальна і негативна, екзистенціальна і соціальна діалектика. | |
| <b><i>Ідеалістична діалектика – це вчення про розвиток, яке виходить із принципу першості духу перед матерією</i></b>. Вона існує у вигляді об’єктивної і суб’єктивної діалектики. <b><i>Об’єктивна діалектика – це вчення про розвиток поняття як сутнього. Суб’єктивна діалектика – це вчення про розвиток поняття як поняття</i></b>. Поділ діалектики на об’єктивну і суб’єктивну був здійснений Г. Гегелем. | |
| <b><i>Матеріалістична діалектика – це вчення про розвиток, яке виходить із принципу першості матерії перед духом</i></b>. Її складовими є діалектичний та історичний матеріалізм. <b><i>Діалектичний матеріалізм – це діалектика як метатеорія практики і матеріалізм як стратегія її побудови та методологія застосування. Історичний матеріалізм – це діалектика як онтологія суспільного буття і матеріалізм як стратегія її побудови та методологія застосування</i></b>. Розробкою матеріалістичної діалектики займалися К. Маркс і Ф. Енгельс. | |
| <b><i>Процесуальна діалектика – це діалектика, яка побудована на принципах тотожності об’єкта і суб’єкта та заперечення заперечення</i></b>. Її систематично розробив Г. Гегель. | |
| <b><i>Негативна діалектика – це діалектика, яка побудована на принципах нетотожності об’єкта і суб’єкта та абсолютного заперечення</i></b>. Вона викладена в однойменній праці Теодора Адорно. | |
| <b><i>Екзистенціальна діалектика – це діалектика, у якій розвиток особистості здійснюється через розв’язання суперечностей між насолодою, обов’язком і стражданням</i></b>. Її обґрунтовував Серен К’єркегор. | |
| <b><i>Соціальна діалектика – це діалектика, у якій розвиток суспільства та його історії розглядається як результат розв’язання суперечностей між антагоністичними класами</i></b>. Вона існує у вигляді еволюційної і революційної діалектики. <b><i>Еволюційна діалектика</i></b> обстоювалася у працях І. Канта, Ф. Шеллінга, Г. Гегеля, <b><i>революційна</i></b> – у працях К. Маркса, Ф. Енгельса і В. Леніна. | |
| </body><id>I</id> | |
| <author_surname>Жадан</author_surname> | |
| <author_name>Сергій</author_name> | |
| <title>Месопотамія</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Харків</publ_place> | |
| <publisher>КСД</publisher> | |
| <year>2014</year> | |
| <pages>82-85</pages> | |
| <length>681</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>по телефону - телефоном; не відчиняв мені двері - не відчиняв мені дверей; </errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| Так минуло два тижні. Я прокидався рано-вранці від її кроків за стіною, чув, як вона бігає квартирою, як будить малого, як готує йому сніданок, як запізнюється, як збирає одяг, марно намагається навести порядок на голові, панічно шукає взуття, відчайдушно пробує комусь додзвонитися, безнадійно доливає молоко в холодну каву, приречено вибігає в під'їзд, кидаючи до торби телефони, таблетки та сонцезахисні окуляри. Я знав, що повернеться вона пізно, десь під вечір, можна нікуди не поспішати. Малим займались. Приходили якісь її подруги, тітки, сусідки, вихователі. Одного разу вона попросила за ним приглянути мене. Але малий навмисно (так-так, навмисно, я бачив, що він це навмисно) поперевертав каструлі, зателефонував мамі (у нього був дорожчий телефон, аніж у мене!), поскаржився, розплакався. Вона мусила ловити таксі, летіти додому. Я пояснив, вона ніби й повірила, проте разом нас більше не лишала. Я злостився й посилав прокляття на голову малого. Звідки він тут узявся, думав, чому вона справді не відправить його куди-небудь на море, на озера, на болота, поближче до природи, до диких тварин? Малий мене ігнорував – не розмовляв, не відчиняв мені двері (зневажливо дивлячись на мене крізь вічко, підставивши під двері стілець), демонстративно відмовлявся від їжі, коли я сидів у них на кухні, вмикав на повну колонки, коли вона говорила зі мною по телефону. Я навіть заповажав його, який принциповий, подумав. Насправді він безпечний, переконував я сам себе, нічого страшного. Але всі мої спроби потоваришувати з ним нічого не дали. Він загалом не виглядав на людину довірливу й беззахисну, мав тяжкий характер і серйозні іграшки. Тягав у кишенях хімічні олівці та канцелярські прилади (я сам бачив, як він намагався степлером прищепити шнурівки моїх кедів до підлоги, вона, звісно, не повірила), мав подарований татом використаний газовий балончик (ну, це вона думала, що використаний), подарований дідусем портсигар від нього пахло тютюном, я говорив їй, але вона відмахувалась і не зважала), знайдений десь стетоскоп (для чого він йому? – запитував я знервовано), позичені в когось гільзи з мисливської рушниці, вкрадений у мене швейцарський ніж (не віддавав, уперто переконуючи, що це його, вона знову ж таки ніби й вірила мені, проте ніж так і не забрала). Найгірше, що зі мною вона тепер майже не спілкувалась, хоча й далі забігала час від часу, дверей при цьому не зачиняючи й сторожко увесь час озираючись, на всі мої спроби перепинити її на сходах, заговорити з нею на вулиці, затягнути її до якої-небудь темної затишної брами щоразу напружувалась, ставала вдавано легковажною, нав'язливо привітною, нарочито щирою. Він весь час був десь поруч – чекав на неї, стоячи на балконі, видзвонював її, щойно я торкався її руки, прокидався, щойно я серед ночі легко стукав до її дверей, ранив собі пальці й обпікав язик, дер одяг об цвяхи й встрявав у бійку на вулиці, совав до рота прострочені харчі й тягнув додому вуличних псів – і все це, аби відвернути від мене її увагу, перетягнути її на свій бік, викликати її співчуття чи бодай роздратування, сльози, сміх і любов. Вона натомість злилася на нього все частіше, сварилася з ним усе відвертіше, разом із тим усвідомлюючи: ну, що ж із ним сваритися, він розумний хлопчик, він усе розуміє, усе робить правильно, чужий тут я і злитися треба на мене. Але все одно злилася на нього. Поступово в нас із нею склалися дивні стосунки, які трималися на тому, аби лишити малого ні з чим. Вона намагалася по дорозі з роботи видзвонити мене й повернутися додому разом. Уночі надсилала мені повідомлення, у яких питала про погоду та останні новини в країні. Зранку встигала заскочити до мене на якусь мить просто привітатися й відразу зникала, лишаючи по собі запах гарячого хліба. Малий розумів, що відбувається, тому відразу зайняв оборону, хитро й розумно розставляючи повсюди пастки. Спав із її телефоном, гуляв під своїми вікнами, замастив замок моїх дверей пластиліном (добре, що хоч пластиліном, думав я), писав мені записки з чорними мітками та вудистськими закляттями. Мене все це виснажувало, я втратив сон, втратив спокій, навіть захотілося якоїсь миті повернутися додому. Мені було шкода малого, якого я відверто діставав, шкода її, що не могла знайти собі поміж нами місця, а вже як шкода було самого себе – про це краще взагалі не говорити. Так почалося літо, так померли всі мої мрії. | |
| </body><id>A</id> | |
| <author_surname>Кристиняк</author_surname> | |
| <author_name>Оксана</author_name> | |
| <title>На лещетах, мов на крилах…</title> | |
| <publ_in>Львівська газета</publ_in> | |
| <url>http://www.gazeta.lviv.ua/sport/2014/11/28/36932</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place></publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2014</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>552</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors></errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| Карпатський лещетарський клуб святкує 90-річчя | |
| Руханка, кошиківка, ковзанярство, лещетарство, мандрівництво, копаний м’яч — давні назви різноманітних спортивних уподобань, якими захоплювалися в Галичині ще перед Першою світовою війною, які залишилися актуальними й сьогодні й приваблюють усе більше прихильників активного відпочинку. | |
| Якщо повернутися до витоків історії розвитку спортивного руху, то слід зазначити, що саме у Львові було створено перші спортивні товариства та клуби (наприклад, Товариство забав рухових, 1904 рік, створене за активної участі, зокрема й фінансової, митрополита Андрея Шептицького), які проводили перші змагання з основних видів спорту, що нині представлені на Олімпійських іграх (скажімо, футбол, хокей, баскетбол тощо). Перші професійні стадіони та спортивні архітектурні об’єкти теж побудовано в місті Лева. | |
| Крім того, жодне місто світу не мало такої кількості спортивних національних товариств наприкінці ХІХ та початку XX століття. І це є ще однією львівською ознакою. Але сьогодні піде мова про Карпатський лещетарський клуб, який упродовж 90 років діє на теренах Львівщини та згуртовує до свого членства чимало прихильників — підкорювачів зимових карпатських схилів. Виділити лещетарів в окрему структуру вирішив викладач руханки (фізкультури) Степан Гайдучок. 9 грудня 1924 р. відбулися перші загальні збори нової організації, затверджено статут Карпатського лещетарського клубу (КЛК). Першим його головою обрали колишнього старшину УГА Лева Шепаровича. 1925 року професор Іван Боберський, як піонер лещетарського спорту в краю, був іменований першим почесним членом КЛК. На прохання управи КЛК мистець Роберт Лісовський виготовив відзнаку товариства, що стала гербом клубу. А пісню, до якої слова й музику написав 1933 року Роман Купчинський, КЛК зробив своїм славнем. | |
| Мандрівки на лещетах узимку та піші походи Бескидами, Чорногорою, Ґорґанами, Близницею, а також парками та передмістями Львова були традиційною формою спортивної діяльності, гуртуванням та національним вихованням молоді. 1939-го КЛК припинив роботу, проте відновив її з відходом радянського режиму. | |
| З’явилася можливість спілкування, візитів гостей та друзів з інших країн. Каелківці, відновивши роботу клубу, організовують у 1989-му перші змагання на базі Тисовець у Карпатах за участю активних львів’ян, а також змагунів із США та Франції, де КЛК не переставав існувати. Концерти, забави на схилах і що найважливіше — виконання гімну України і підняття синьо-жовтого прапора — це був 1989 рік, коли ми лише виборювали нашу незалежність. І відтоді КЛК успішно діє на наших теренах, згуртовуючи лещетарів різних вікових категорій. Це — насамперед щорічні зимові спортивні змагання (спеціальний слалом, слалом-гігант) на схилах Карпат, в інші пори року — плекання товариського життя та відпочинок на волинських озерах, велосипедні мандрівки, згуртовування молодого покоління зі збереженням національних традицій та шанобливим ставленням до свого, українського! Це й не дивно, адже старші каелківці є активними учасниками громадського життя держави: члени клубу першими відгукуються на події, що відбуваються в Україні, будуючи її новітні сторінки: Помаранчева революція, Майдан гідності, допомога воїнам АТО тощо. | |
| Чим же відрізняється КЛК від інших спортивних товариств? У чому особливість перебування в клубі? Насамперед це — тяглість поколінь, сюди приходять сім’ями, залучають молодь, кожна вікова група знайомиться між собою, знаходить спільні інтереси. Всі є спортсменами-аматорами, що вибрали спорт як дозвілля і заохочують інших до нього. Власне тим КЛК і відрізняється від спортивних шкіл, секцій, організацій ветеранів, діяльність яких спрямована на досягнення спортивного результату, це їхня кінцева мета. | |
| 2014 рік є ювілейним для КЛК. За словами президента клубу Олени Паньків, планують провести урочисті збори, присвячені 90-літтю. Головним заходом будуть усеукраїнські змагання КЛК, на які запрошують усіх охочих. У ситуації, коли Україна воює, коли всі сили спрямовано на допомогу армії, планувати й знаходити кошти на масштабніші святкування є недоречно. Почекаємо на кращі часи. | |
| </body><id>A</id> | |
| <author_surname>Василькевич</author_surname> | |
| <author_name>Костянтин</author_name> | |
| <title>Моніторинг лози економить воду</title> | |
| <publ_in>Земля 2000</publ_in> | |
| <url>http://www.2000.ua/modules/pages/files/43-245_457896.pdf</url> | |
| <publ_part>43(245)</publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2012</year> | |
| <pages>5</pages> | |
| <length>265</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>поливати виключно - поливати, виключно; датчк - сенсор, давач; передачу - передавання</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| <b>Невелика компанія <foreign>Fruition Sciences</foreign>, заснована жителями американського міста Окленд Тібо Сколашем і Себастьяном Паєном, спеціалізується на наданні новаторської технічної підтримки виноградарям. Одна з найновіших її розробок — система, яка контролює рівень насичення винних ягід водою. Вона живиться від сонячних батарей, а зібрані дані передає на комп'ютер.</b> | |
| Спеціальна програма аналізує здобуту інформацію, зіставляючи її з іншими даними — погодними умовами, вологістю ґрунту, вмістом цукру в ягодах тощо. На підставі цього аналізу фахівці компанії пропонують своїм клієнтам оптимальні схеми садіння, графіки поливу і навіть прогнозують найбільш підхожу дату для збирання врожаю. | |
| Особливе місце в системі займає датчик сокоруху: простий пристрій завдовжки близько 8 см складається з нагрівального елемента, двох термометрів, передавача і захисного ізоляційного кожуха. Перший термометр вимірює температуру до ввімкнення нагрівача, а другий — після. Різниця між значеннями дозволяє встановити відсотковий вміст води у винограді. | |
| Слід сказати, що, за даними міністерства сільського господарства США, 75% американських виноградарів проводять полив виходячи тільки із зовнішнього стану насаджень. При цьому чимало з них починають поливати виключно наслідуючи приклад сусідів. У результаті вони просто заливають лозу, завдаючи шкоди врожаю і бездумно марнуючи воду. А система <foreign>Fruition Science</foreign> дає змогу істотно скоротити споживання води — а отже, заощадити. | |
| Клієнти компанії, які вже використовують передову технологію моніторингу, говорять про просто неймовірну економію води — витрати знижуються до 75%. | |
| Компанія виставляє кожному виноградареві рахунок на $10 тис. за сезон за використання двох станцій моніторингу, передачу даних і аналіз у реальному часі, а також за консультації і складання графіків поливу і прогнозів на врожай. Якщо клієнт не бачить потреби в отриманні даних у режимі реального часу, розробники можуть запропонувати проведення тестів і консультації всього за $1 тис. за сезон. | |
| </body><id>D</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Фестиваль сучасної естрадної пісні «Zhitomir Music Fest»</title> | |
| <publ_in>Житомир.info</publ_in> | |
| <url>http://afisha.zhitomir.info/events/9702</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place></publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>147</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>пісні поєднуючи - пісні, поєднуючи </errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| Фестиваль сучасної естрадної пісні «Zhitomir Music Fest» у приміщенні Драмтеатру при підтримці депутата Житомирської обласної ради та голови Житомирської обласної партійної організації Аграрної партії України | |
| Віктора Козіна | |
| Коли: неділя, 20 вересня 2015 | |
| Місце проведення: Український музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги, Житомир | |
| Початок: 19:00 | |
| Вхід вільний. | |
| Фестиваль сучасної естрадної пісні «Zhitomir Music Fest» - мистецький захід, який спрямований на розвиток української пісні поєднуючи її з сучасністю сьогодення. Відвідати захід може кожен, хто бажає долучитись до приємної компанії запрошених гостей фестивалю: Натаніка, Ангелія, Лора Суперфін, Alex, а також гурт «Love Ukraine», Артем Кондратюк, Aliya та Юля Карпова. Ми не забули й про діточок, цього ж дня для них відбудеться театральна постанова «Лунтик» о 12:00. Організатори фестивалю та Житомирська обласна партійна організація Аграрної партії України на чолі з головою будуть раді бачити кожного мешканця міста, невеликого містечка або селища. Приєднуйтесь! До зустрічі! | |
| Телефон для довідок: | |
| +380 93 037 28 27 | |
| </body><id>F</id> | |
| <author_surname>Врочинська</author_surname> | |
| <author_name>Ганна</author_name> | |
| <title>З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЖІНОЧИХ ПРИКРАС В УКРАЇНІ</title> | |
| <publ_in>Українські народні жіночі прикраси ХІХ — початку ХХ століть</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part>Частина 1</publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher>Родовід</publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages>11–15</pages> | |
| <length>910</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>прийомів — способів; лілієвидних - лілієподібних; хрестовидних - хрещатих; пустотілі - порожнисті; пустотілих - порожнистих; спаювання - злютовування; трьохлисники — трилисники; відносяться - належать; перегородчастою - </errors> | |
| <comments> ритування — що це таке?</comments> | |
| <body> | |
| В кожну історичну епоху прикраси були складовою частиною вбрання людини, У похованнях пізнього палеоліту археологи знаходять прикраси у вигляді підвісок та браслетів з бивнів мамонта, морських раковин і зубів тварин з отворами для нанизування. Ниток чи шнурів з тих часів не залишилося, але відомо з пізнішого археологічного матеріалу, наприклад, курганів в'ятичів, що намисто нанизувалось на шнур з кінського волосу. Можливо, що подібним шнуром користувались і в давніші часи. Ці примітивні прикраси були не лише декоративним компонентом вбрання, але відігравали також охоронно-магічну роль, що диктувалось світосприйманням первісної людини, намаганням знайти порозуміння з силами природи. | |
| Численні та багатоманітні прикраси з металів придніпровських слов’ян середини першого тисячоліття дійшли до нашого часу як археологічні знахідки. Високими художніми якостями наділені прикраси з виїмчастими емалями, які відносяться до IV—V століть. Фібули, підвіски та бляхи з прорізними узорами відливалися з бронзи із заглибленнями виїмками), які заповнювались емаллю червоного, зеленого, синього та білого кольорів. Підвіски та бляхи з’єднувались між собою ланцюгами, кільцями та видовженими пластинками. Вироби з виїмчастими емалями складали, очевидно, комплекс прикрас, який був важливою складовою ансамблю вбрання. Чітко окреслені форми, орнамент з комбінацій фігур трикутників, прямокутників, ромбів, прості врівноважені ритми композицій визначають його декоративні риси. | |
| Особливістю жіночого вбрання VI—VII ст. були застібки-фібули. В них знайшли своєрідне символічне відображення образи богині-матері, берегинь, Перуна, Хорса, коней, птахів, риб та дивних фантастичних чудовиськ. Відомі також інші прикраси: скроневі кільця, намиста, підвіски. | |
| Прикраси, які виготовлялись у VIII ст. (скроневі кільця, підвіски, браслети, перстені, пряжки — Хар’ївський скарб, Пастирське городище, так зване городище Жарище), свідчать про освоєння місцевими майстрами складної техніки філіграні. Виконані тисненням із золота та срібла, вони, крім того, оздоблені дрібнесенькими краплями зерні або її імітацією. | |
| Відомі були древнім слов’янам також прикраси зі скла. До початку XI ст., часу появи власного виробництва скла на Русі, користувались привізними виробами з Сирії, Візантії, Єгипту. Це були намиста синього, зеленого, жовтого, червоного кольорів. До найпоширеніших в цей час скляних прикрас відносяться жовтий та зелений бісер, посріблені, зелені, голубі, прозорі, овальної чи гранчастої форм намистини та прості за технікою виготовлення «очкаті» — поцятковані білими плямками. | |
| В Київській Русі у IX—X ст. центрами художніх ремесел були міста, а серед них, в першу чергу, Київ. Тут творилися нові форми виробів декоративно-прикладного мистецтва, розширювався діапазон технічних прийомів. Прикраси цього часу відзначалися багатством форм та конструктивно-пластичних вирішень. Серед них — предмети з кованого дроту, досить прості за виконанням: шийні гривни, чільця, браслети, скроневі кільця, які за формами і декором нагадували прикраси попередньої епохи. Появились також нові типи: різноманітні за формою ковтки, пластинчасті та пустотілі браслети, намиста з металевих бусин та різних за формою підвісок (круглих, овальних, лілієвидних, хрестовидних тощо), діадеми, низки колодочок, ланцюжки з пустотілих бляшок на шарнірах — рясна тощо, виготовлення яких вимагало складних технік і було пов’язане з розвитком міського ремесла. Вироби складніших конструкцій виготовлялися методом спаювання великої кількості дрібних деталей, вони багато декоровані зерню, сканню, ритуванням, черню, перегородчастою емаллю, коштовним камінням, перлами. З орнаментальних мотивів в них переважали розетки, трикутники, півмісяці, трьохлисники, радіальні промені, що проходили крізь концентричні кола, фігурки птахів, сиренів тощо. Майстри, які працювали при князівських дворах і виготовляли коштовні прикраси в найскладніших техніках на індивідуальне замовлення, одночасно робили і дешеві свинцеві та олов’яні відливки тих же виробів в кам’яних імітаційних формочках, що призначались для вбрань простих міщанок. Імітаційними формочками користувались майстри і в дрібніших ремісничих центрах — в містах та містечках, відливаючи з бронзи, жовтої міді, свинцю ковтки, сережки, персні, хрестики тощо. | |
| Давньоруські жінки надавали великого значення прикрасам голови, про що свідчить багатоманітність їх форм, які не вичерпуються скроневими кільцями, ковтками, сережками. Використовувались дівчатами-русинками прикраси чола — чільця (вінчики). Срібними пластинчастими чільцями прикрашали голову сіверянки. Нижній край в цих прикрасах оформляли дрібними підвісочками, які бахромою спадали на чоло. Із курганних знахідок дізнаємося про бронзові та срібні пластинчасті чільця, а також з тканої парчевої стрічки, на яку нашивали блискучі орнаментовані металеві бляшки. Чільця використовували не лише як самостійну прикрасу чола, але і в поєднанні з головним убором, накладаючи поверх убруса і доповнюючи перловими підвісками, як це зображено на фресці Спасо-Нередицької церкви XII століття. | |
| Прикраси голови обрамляли обличчя зверху і з боків. Нижню частину цього своєрідного «обрамлення» складали нагрудні прикраси: гривни, ланцюги, намиста з каменів, скла та металевих підвісок — лунниць, круглих бляшок, хрестиків, бубонців, звіриних фігурок. | |
| Серед підвісок вишуканістю виділялись лунниці, прикрашені викладеними з зерні мініатюрними кружечками, трикутниками, ромбиками. Підвіски прикріплювались також і до металевого намиста. В X та XI ст. широко розповсюджений був звичай підвішувати в намисті монети, а також спеціально виготовлені тиснені або відлиті їх імітації. | |
| Уявлення про нагрудні прикраси давньоруської жінки були б далеко не повними без намиста з сердоліка, гірського кришталю, бурштину та скла, яким користувались найширші верстви населення Київської Русі. Дорогі заморські намиста привозили своїм дружинам слов’янські князі. Проте виготовлялось намисто з кольорових каменів і місцевими руськими майстрами. | |
| Виробництво скла на Русі, як уже вказувалось, виникло на початку XI ст., а в XII ст. намисто власного виготовлення вже зайняло перше місце в наборі скляних прикрас. Багатоманітність давньоруського скляного намиста не вичерпувалась | |
| формою (овальновидовжене, циліндричне, рубчасте, гранчасте, гвинтоподібне) та кольором (фіолетове, бірюзове, синє, жовте, зелене, коричневе). Виготовлялось також намисто з металевою прокладкою, позолочене та посріблене, а також розписане, орнамент якого складався з хвилястих ліній, іноді повторюваних у вигляді спіралі. | |
| Ці прикраси зосереджувалися у верхній частині фігури. Доповнювали ансамбль прикраси, які носились на руках: браслети та перстені. Різноманітні металеві браслети: виті, литі, кручені, кольчужні, пластинчасті, круглодротяні тощо носили тільки жінки, одягаючи на праву або на ліву руку, часом на обидві зразу, причому по декілька штук, від одного до восьми. До вбрання сільських жінок відносяться прості за виконанням браслети: кручені та плетені з бронзового дроту, а також пластинчасті розширені до середини із загнутими кінцями. | |
| </body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname>Лемах</author_surname> | |
| <author_name>Сергій</author_name> | |
| <title>1,5 тис. гектарів нового лісу</title> | |
| <publ_in>Земля 2000</publ_in> | |
| <url>http://www.2000.ua/modules/pages/files/6-259_457862.pdf</url> | |
| <publ_part>6(259)</publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2013</year> | |
| <pages>3</pages> | |
| <length>91</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>посадковим - садивним; посадкового - садивного</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| <b>Лісгоспи Вінницького облуправління лісового та мисливського господарства під сезон 2013 року заготували 15 мільйонів сіянців дерев та кущів. Цим посадковим матеріалом планується залісити 1,5 тисячі гектарів.</b> | |
| Варто зазначити, що протягом 2012 року обсяг вирощеного посадкового матеріалу вдалося збільшити майже на чверть. | |
| Основна порода вінницьких лісів — дуб звичайний, він і становить 80% вирощеного посадкового матеріалу. Окрім того, в асортименті ще понад десяток видів листяних та хвойних дерев і кущів, а також рослин декоративних порід. | |
| <b>Для довідки.</b> Загальний розмір лісового фонду Вінницького обласного управління — 211,4 тис. га, це становить 57% площі лісів регіону.</body><id>B</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Вступ</title> | |
| <publ_in>Молимось Вервицю</publ_in> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Львів</publ_place> | |
| <publisher>Жива Вервиця</publisher> | |
| <year>2011</year> | |
| <pages>3-14</pages> | |
| <length>1864</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>витоками - джерелами; монашества - чернецтво; невід’ємною частиною - невіддільною частиною; монаршого - чернечого; монаших - чернечих; монашого - чернечого; виник у середовищі перших монахів – виник серед перших монахів; організованого монашества – організованого чернецтва; Таким чином моління на вервиці – Таким чином, моління на вервиці; Скріплений цією зявою – Скріплений цієї з’явою; віруючі сприймають її – віряни сприймають її; Вона – моє Євангеліє.» - Вона – моє Євангеліє».; простою молитвою.» - простою молитвою».; апостольську ревність.» - апостольську ревність».; Святіший Отець Іван Павло ІІ – Святійший Отець Іван Павло ІІ; святішого Отця – святійшого Отця; у хроніці св. Франціска – у хроніці св. Франциска; душу віруючого – душу вірянина</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| Звичай молитися на шнурочках із вузлами чи нанизаними намистинами своїми витоками сягає ранніх віків християнства. Такий спосіб виник у середовищі перших монахів – пустельників, які використовували для короткої молитви кусок міцної мотузки з вузлами, намистинами чи просто кісточками плодів, відділених одна від одної певним інтервалом. У Сирії християни заклали свої перші монастирі і там почали молитися, нанизуючи сушені зернята ягід на шнурочки. Саме від слова «верв», тобто мотузка, пішла назва вервиці. Традиція переповідає про єгипетського пустельника авву Павла Тевського (+347), який щоденно відмовляв 300 молитов, підтримуючи рахунок за допомогою камінців, зібраних на плащі, відкидаючи їх по одному після кожної молитви. | |
| Розвиток вервиці на Сході – у відомому вигляді кільця – вовняного шнурка з намистинками-кісточками – приписується традицією св. Антонію Великому (251-356), учневі Павла з Теви, засновникові організованого монашества. Вервиця є досі невід’ємною частиною життя монаха як на Сході, так і на Заході. Її можна отримати разом з усім набором монаршого одягу в часі складання обіту. Вервиця постає частиною «духовного спорядження» і називається «мечем духовним». Така східна форма вервиці у грецькому світі називається «комболохіон», а в Церквах київської традиції – «вервиця», «чотки», «ліствиця». | |
| Інтенсивне поширення означеного способу молитви в західному християнському світі, на думку деяких дослідників, відбулося після хрестоносних походів. Тоді й поширилася відповідна практика з Візантії на території європейського Заходу. Хоча вид молитви на вервиці існував у деяких монаших спільнотах Заходу і до того. Про це свідчить звичай VIII – IX ст. молитися 50 «Отче наш» та «Богородице Діво» за хворих. Звідси й тамтешня назва вервиці. | |
| Вживання вервиць на Сході походить від монашого обов’язку безустанної молитви (1Сол.5,17, Лк.1). Оскільки молитва на вервиці не вимагала богослужбових книг і знання грамоти, навіть більше того – за своєю природою дозволяла глибоко медитативно зосереджуватися на словах короткої молитви – віршика з псалма чи Євангелія, то дуже швидко поширилася і стала чи не основним атрибутом благочестя східного монаха. На початку і в кінці кожної молитви монах на кожному вузлику робив «велику метанію», тобто глибокий поклін. Таким чином моління на вервиці було відоме як метанія, що і досі збереглося в Румунській Церкві, котра називає вервицю «метанією». | |
| <b>Традиція молитви на вервиці на Заході</b> | |
| Вже 400 років у Католицькій Церкві існує традиція вервиці, поширення якої пов’язане з особою св. Домініка. Він у видінні отримав її з рук Пресвятої Богородиці як засіб боротьби з єрессю. Ця традиція підтверджується Римським Часословом та папськими енцикліками. Пресвята Богородиця з’явилася Домінікові після трьох днів посту і молитви та сказала, що не інтелектуальними громами, а найперше лагідністю слід боротися з хворобою єресі. У цьому виді боротьби лише за допомогою Ангельського Псалтиря («Богородице Діво»), який є наріжним каменем Нового Завіту, можна торкнути зачерствілих нерозкаяних душ. Скріплений цією зявою, св. Домінік з вервицею в руках скоро навернув єретиків-альбігойців до Католицької Церкви. | |
| Наступником св. Домініка у справі поширення Богородичної вервиці став домініканський монах Алан де Ля Рош (1428-1475), який після з’яви йому Пресвятої Богородиці засновує «Братство Псалтиря Преславної Діви Марії». Він уперше поділив 150 молитов «Богородице Діво» на 3 частини, відповідно до пір дня (ранку, полудня, вечора) та періодів життя Ісуса Христа (дитинства, біблійних пророцтв і страстей). Перше офіційне визнання вервиця отримала від Папи Лева Х у 1520 році, а найбільшого поширення серед католиків отримала в ХІІ ст. і стала чи не найпоширенішою приватною молитвою вірних у всьому католицькому світі. | |
| <b>Розвиток молитви на Сході</b> | |
| Наприкінці XV ст. у Росії авторитетний, досвідчений монах преподобний Серафим Саровський поширював практику Богородичного правила. Це практика моління 150 разів «Богородице Діво» з «Отче наш» після кожного десятка і молитовним роздумом над певним епізодом із життя Пречистої Діви Марії. Таке правило майже нічим не відрізняється від відомої вервиці, знаної в латинському світі як розарій. Преподобний Серафим Саровський, святість якого визнана у Вселенській Церкві, наказував своїм духовним дітям молитися цю вервицю, підкреслюючи її чудодійну силу. Учень преподобного Серафима, старець Зосима-Захарій, казав: «Молися «Богородице Діво» 150 разів, і вона запровадить тебе до спасіння». Також щоденно дотримувався цього правила владика Серафим Зведінський, розстріляний комуністами в 30 рр. ХХ ст. Владика писав із заслання: «Звершую далеку і довгу дорогу з пересадками, із виснажливими зупинками. Але весь той шлях... є шляхом чудес від читання 150 «Богородице Діво»! Думаю, що власне задля того Христос і послав мене цим шляхом, щоб наочно показати, наскільки сильною перед Ним є молитва Матері і наскільки дієвою є сила з вірою принесеного Їй архангельського привітання». Крім того, владика Серафим уклав схему 15-ти молитовних роздумів під час читання кожного десятка Богородичного Правила. Порядок відповідає літургійній послідовності візантійського обряду. | |
| <b>Папи Римські про св. Вервицю</b> | |
| Важливим чинником Марійської духовності є молитва на Вервиці. Деякі люди вважають молитву на Вервиці монотонною та застарілою, але віруючі сприймають її як одну з найбільш суттєвих та благодатних практик християнської набожності. Мати Божа обіцяє особливі ласки тим, хто молиться на Вервиці. | |
| Папи вшановували молитву на Вервиці. Пій IX так висловлювався про св. Вервицю: «Моїм найбільшим скарбом у Ватикані є Вервиця. Вона – моє Євангеліє.» Папа Лев XIII говорив: «Католицький люде, люби Вервицю, католицький люде, молися часто і охоче на Вервиці.» Пій X у своєму тестаменті писав: «Поміж усіма молитвами Вервиця є найкращою, вона приносить нам найбільше ласк. Вона є молитвою, що найбільше зворушує Серце Божої Матері. Хочете миру вдома, моліться на Вервиці у сім’ї... З Вервицею - у Серце Матері! Через Серце Матері - до Серця Спасителя! З Вервицею - до неба!» Папа Пій XI так висловлювався про Вервицю: «Поміж молитвами, якими ми звертаємося до Божої Матері, Вервиця займає особливе місце. Вона є чудесним вінцем, прекрасною молитвою. Крім того, Вервиця є дуже простою молитвою.» | |
| Пій XII вітає Матір Божу титулом «Цариця Вервиці». | |
| Папа Павло VI в апостольському посланні «Культ Марії» висловлює таку думку про Вервицю: «Вервиця здатна поглиблювати християнське життя та помножувати апостольську ревність.» | |
| <b>Заклик Івана Павла ІІ до нового відкриття вервиці</b> | |
| Святіший Отець Іван Павло ІІ 2002 року з нагоди 25-літнього ювілею свого понтифікату написав апостольський лист «Розаріум Діви Марії», який має за ціль по-новому відкрити вервицю для Церкви. Папа, ніби заповнюючи порожнину в порядку таїнств для розважання між дитинством і страстями Христа, рекомендує нові «Світлі Таїнства», які представляють життя Ісуса Христа впродовж виконання Його місії спасіння на землі. Вервиця в баченні святішого Отця постає «спогляданням разом із Марією лиця Христового», «молитвою сім’ї, дорогою зростання у святості, молитвою за мир у світі, яка служить чудовим вступом до Літургії і є правдивим її відгуком». Такий досвід чудової Богородичної молитви як на християнському Заході, так і на Сході дозволяє побачити у Вервиці універсальну молитву для Вселенської Церкви, у ній підсумовується віра і свідомість християн усіх віків. Кожне «Богородице Діво» – це крок, що запроваджує нас до незглибимого таїнства Воплочення Слова Божого, а через нього – до нового життя. Через Ту, яка стала дверима для входження Бога, ми тепер входимо до світу божественного життя, світу глибочезного миру, любові, радості. Звіряючись Божій Матері у своїх журбах, клопотах і тривогах, вдивляючись своїми духовними очима у Її життя, наслідуючи Її чеснотами, стаємо здатними побачити всю велич свого покликання і віднайти сенс кожного, навіть найсірішого дня нашого життя. | |
| <b>Як творив св. Вервицю св. Людовік Гріньйон де Монтфорт (1673-1716)</b> | |
| Були дні, коли св. Людовік Гріньйон де Монтфорт відмовляв повну Вервицю (10 разів по п’ятнадцять Таїнств). Вервиця втілювалася в серці Монтфорта богомисляче. Святий настільки поринав у Вервицю, що просив у Матері Божої, аби і вночі Вервиця безперестанно творилася в його серці. Ангел Вервиці простирався над ним, і творіння Вервиці продовжувалось уві сні. | |
| Св. Людовік де Монтфорт досяг високого ступеня духовних розважань про євангельські таїнства. Духовне розважання, як і молитва, безнастанно супроводжувало його у всіх справах: йому була уділена від ангелів особлива харизма постійного перебування в духовному світі Вервиці. Пресвята Діва давала св. Людовікові де Монтфорту дивовижне співпережиття тайн Вервиці. Монтфорт разом із Нею брав участь у містеріях Вервиці: стояв так, як ангел, на колінах, розпластаний у Гетсиманськім скиті; ридав з ангельськими чинами над Господом, якого жорстоко катували в палаці Пилата. Вервиця сплітає особливі візерунки покрова, нескверни, так що тих, хто увійшов у світ Вервиці, не мучать помисли та пристрасті, диявол і плоть не мають над ними найменшої влади. Тому сатана, який знає силу вінчальної молитви, старається відвести людину від Вервиці будь-якими шляхами. Простертий на смертному ложі та натхненний духом св. Людовік Гріньйон де Монтфорт тричі споглядав молитву Вервиці, яка твориться в ангельських світах, коли вона передавалася від одного ангельського хору до іншого, від ангелів до архангелів, від архангелів до властей, від них до престолів і до Пресвятої Трійці. І навіть коли на небесах відправлялася Літургія ангельських Чинів (прослава Всевишнього), і ангели співслужили священикові, розпростертому над вівтарем, інші ієрархії не переривали молитов Вервиці. Цією молитвою світ рятується від катастрофи, світової війни, стихійних лих, смерчів та ураганів, потопів, землетрусів і хвороб. | |
| Святому було показано 150 великих подій християнської історії. Першу Вервицю ангели проспівали після створення світу, коли Всевишній благословив його. Страсні таїнства вперше пролились як ангельські сльози після гріхопадіння Єви та Адама, а славні – після Різдва Пречистої Діви Марії. Св. Людовік де Монтфорт вчив, і старці підтверджують: молитва Вервиці настільки витончує сердечний слух і загострює зір, що робить молільника богопровидцем, причасником відвічних тайн і споглядачем небесних доброчеснот – любові та миру. Монтфорт навчав, що необхідно досягнути ступеня входження в сакральний світ цієї молитви, тоді її велич і благословення доторкнуться будь-якого предмета, думки. На що впаде погляд, це і облагородиться світлом Вервиці. | |
| В останні роки свого життя Монтфорт сподобився прозрінь багатьох тайн про минуле, теперішнє та майбутнє Церкви. Він безнастанно дякував Пречистій за Вервицю, яка не припинялася в його серці. П’яту кімнату своєї таємничої квартири Монтфорт називав «безупинним вінцем, що плететься». «Не було випадку, – говорив де Монтфорт своїм послідовникам, – аби Пресвята Діва не почула мене в подяку за те, що я безнастанно підношу їй вінці з троянд молитви». | |
| Пресвята Діва Марія неодноразово відкривалася св. Людовіку де Монтфорту в любові та говорила, що коли її світлі лицарі творять Вервицю, Вона бачить у них втілений образ Христа та радіє зустрічі із Нареченим. | |
| У хроніці св. Франціска згадується такий випадок: один молодий чернець ревно відмовляв св. Вервицю щодня перед обідом. Одного разу він не зумів її вчасно відмовити і, щоб не порушувати своєї обітниці, попросив дозволу в настоятеля на запізнення до обідньої трапези. Отримавши дозвіл, молодий чернець пішов до монастирської каплички. Настоятель помітив, що він занадто довго там знаходиться, тому послав по нього іншого брата. Коли ж той зайшов у капличку, то був вражений сяйвом, яке огортало молодого ченця, Матір Божу та двох ангелів. На кожне «Богородице Діво...» із уст молодого монаха виходила біла троянда, її підхоплювали ангели та оздоблювали нею корону на голові Пречистої Діви Марії. Ця з’ява не зникла і тоді, коли настоятель послав ще інших двох братів до каплички, аби з’ясувати причину запізнення на обід... | |
| Вервицю називають ще Рожанцем, що в буквальному перекладі означає «корона із троянд» (рож). Блаженний Алан де Рупе говорив, що Вервиця із 150 «Богородице Діво» є великою короною із білих троянд для Марії, а Вервиця із 16 «Отче наш» – малою короною із червоних троянд для Ісуса. Святий Людовік де Монтфорт вважав, що Пречиста Діва Марія з усіх набоженств найбільше цінить Вервицю, бо через неї християни отримують прощення провин; спраглі досконалості зростають у ласці; бранці гріха бачать, як рвуться їхні кайдани; ті, що плачуть, знаходять радість; спокушувані отримують спокій; а ті, що в нужді, – допомогу і розраду... | |
| Свята Вервиця – це молитва, в якій наші серця висловлюють пісню любові до Ісуса та Марії. Спокійна та уважна молитва на Вервиці заглиблює душу віруючого в таїнства життя Ісуса Христа та Марії через Серце Матері Божої. Вервиця - це не тільки молитва: вона – джерело освячення, духовного поступу, одна з найкращих шкіл виховання чеснот і християнського життя. | |
| </body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Екуменічна каплиця знову з'явилася на території обласної лікарні</title> | |
| <publ_in>Новини Закарпаття</publ_in> | |
| <url>http://novzak.uz.ua/news/ekumenichna-kaplicya-znovu-zyavilasya-na-teritoriyi-oblasnoyi-likarni</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Ужгород</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2014</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>96</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>Каплиця святого Йосифа свого часу була побудована - Каплицю святого Йосифа свого часу було побудовано</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body>У середу, 22 жовтня, о 14.00 на території Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А.Новака буде відкрито та освячено міжконфесійну каплицю святого Йосифа. | |
| За словами головного лікаря медзакладу Юрія Яцини, релігійні конфесії римо-католицької, греко-католицької, реформатської церков, Української православної церкви Київського та Московського патріархатів підписали меморандум, згідно з яким представники кожної конфесії можуть проводити богослужіння, молитися тощо. | |
| Каплиця святого Йосифа свого часу була побудована тут ще у 1900 році. Але у період 1964—1966 років її було зруйновано за наказом атеїстичної влади. Ініціатори відновлення пам’ятки на території медичного закладу стверджують, що новозбудована каплиця максимально повторює архітектуру своєї попередниці.</body><id>A</id> | |
| <author_surname>Дікальчук</author_surname> | |
| <author_name>Богдан</author_name> | |
| <title>Перше серпня — не за горами</title> | |
| <publ_in>Вільне життя</publ_in> | |
| <url>http://vilne.org.ua/2017/07/pershe-serpnia-ne-za-horamy/</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Тернопіль</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2017</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>150</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>по витратах на оплату державних послуг по усиновленню дитини - за витрати на оплату державних послуг зі всиновлення дитини; Останніми задекларовано - не ясно, хто такі "останні"; Громадянами, які зобов’язані задекларувати отримані доходи, подано - Громадяни... подали </errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><b>Ще одне надзвичайно актуальне нагадування від Тернопільської ОДПІ. Фізичні особи, які подали до першого травня декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, зобов’язані до першого серпня 2017 року сплатити суму визначеного податкового зобов’язання.</b> | |
| Тобто, останнім днем сплати податку є понеділок, 31 липня. Також, в інспекції озвучили інформацію про те, що за підсумками кампанії декларування в Тернопільській ОДПІ зареєстровано 2316 декларацій про доходи за 2016 рік. У тому числі 1197 з них подано з метою реалізації права на податкову знижку за оплату навчання, за іпотечним кредитуванням, за договорами довгострокового страхування життя, по витратах на оплату державних послуг по усиновленню дитини. Останніми задекларовано до повернення ПДФО на суму 2028,2 тисячі гривень. | |
| Громадянами, які зобов’язані задекларувати отримані доходи, подано 1119 декларацій. Згідно з ними задекларовано доходів на суму 146831,5 тисячі гривень. Нараховані податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 7370,4 тисячі гривень та 1701,8 тисячі гривень військового збору. | |
| </body><id>F</id> | |
| <author_surname>Федієнко</author_surname> | |
| <author_name>В.А.</author_name> | |
| <title>Твоя шахова абетка</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Харків</publ_place> | |
| <publisher>Видавничий дім «Школа»</publisher> | |
| <year>2012</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>1626</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>відображено, відображеній; раз у раз час - раз у раз</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| У шаховій грі беруть участь такі фігури (див. фото на обкладинці посібника): <emphasis>король, ферзь, слон, кінь, тура, пішак</emphasis>. Це загальновизнані, правильні назви фігур. Хоча іноді (і, напевно, ти це чув) їх можуть називати і по-іншому: ферзь — королева, генерал або візир, слон — офіцер. На фото, що на обкладинці, зображені так звані <emphasis>стандартні</emphasis> (або <emphasis>турнірні</emphasis>) за формою сучасні шахові фігури. Хоча шахові фігури можуть мати й інші форми (це як кому до смаку). Можливо, і тобі доводилося бачити фігурки у вигляді богатирів, тварин, міфічних чудовиськ, пам’ятників. Мені якось потрапили на очі шахові фігурки у вигляді черепашок і навіть рибок. | |
| <emphasis>Спочатку в розпорядженні кожного гравця є по 16 фігур</emphasis>, а саме: один король, один ферзь, по двоє слонів, коней і тур, вісім пішаків. | |
| На шахових діаграмах фігури зображуються так: | |
| Точніше кажучи, у шахах фігурами є лише королі, ферзі, слони, коні й тури. Пішаки ж у повному розумінні фігурами не є, вони просто пішаки. До того ж фігури поділяються на <emphasis>важкі</emphasis> — ферзь, тура, і <emphasis>легкі</emphasis> — слон, кінь. | |
| Докладніше про місце розташування кожної з фігур на шахівниці на початку гри я скажу далі. Загальне ж початкове їх розміщення показано на обкладинці посібника та на діаграмі 23 (див. стор. 20). | |
| Зверни увагу: фігури мають різну висоту. Це не випадково. <emphasis>Висота шахової фігури, як правило, відбиває її цінність</emphasis>, її значущість на дошці. Найвища — <emphasis>король</emphasis>, і це, природно, <emphasis>головна фігура</emphasis>. Він завжди присутній на шахівниці, і взагалі без нього ця гра неможлива! Сподіваюся, ти розумієш, що чорний король — головний серед чорних фігур, а білий — відповідно серед білих. Так от, за королем іде ферзь. Він хоч і трохи менший за короля на зріст, але від цього значущість цієї фігури анітрохи не менша! Далі йдуть слони, коні й тури. Реальна значущість (цінність) фігур королівського «почту» хоч і змінюється під час гри, але все одно залишається приблизно однаковою. Ну, та ти, напевно, вже уявляєш собі місце кавалерії і штабних офіцерів на полі шахових баталій — адже книжку про мене вже, мабуть, прочитав? І, нарешті, найменша і, здавалося б, найменш значуща фігура — це пішак (у реальному житті — звичайний солдат). Але! Насправді величезну (а іноді й вирішальну) роль у результаті всієї битви може відіграти <emphasis>навіть один шаховий солдат</emphasis>! Дещо пізніше, коли ти опануєш усі премудрості цієї гри, сам зрозумієш, що це справді так. І що досвідченіший гравець, то більше він цінує своїх «солдатів». А що вже вони під його «керівництвом» можуть витворяти! Однак про це трохи далі. | |
| Отже, ферзь — це найсильніша фігура, а пішак — найслабкіша. У процесі гри кожен гравець прагне вивести з ладу (замкнути, заблокувати або взяти, побити) максимальну кількість фігур супротивника для того, щоб врешті-решт поставити мат його королю. При цьому неминучі так звані «розміни» — коли гравці взаємно беруть фігури. І це можуть бути не обов’язково фігури одного найменування. Наприклад, чорні взяли білу туру конем, а білі — цього самого коня, ну, скажімо, пішаком. Кінь проти тури: хто ж у виграші, а хто у програші за такого розміну? Чи можна це якось оцінити? Можна, але приблизно, оскільки в кожній конкретній ситуації на шахівниці справжня сила, а точніше, активність тієї або іншої фігури сильно змінюється. Проте великий практичний досвід дозволив шахістам знайти простий спосіб орієнтовної оцінки цінності фігур. Ще раз повторюся — орієнтовної оцінки. З цією метою цінність кожної фігури виражають в очках: | |
| Таким чином, можна з достатньою впевненістю сказати, що одна тура в середньому «коштує» майже двох коней або слонів. А кінь або слон, у свою чергу, — трьох пішаків. Хоча щодо пішаків слід пам’ятати (я ще скажу далі) про їхню унікальну можливість перетворюватися на... того самого ферзя, наприклад. А тепер — найголовніше. <emphasis>Гра полягає не в узятті максимальної кількості фігур супротивника, а в оголошенні мату королю!</emphasis> | |
| На діаграмі 1 (пам’ятаєш, що таке шахова діаграма?) зображено фрагмент однієї з шахових партій. Спробуй полічити сумарну цінність фігур кожної сторони та визначити, яка зі сторін має матеріальну перевагу. Я теж порахував і налічив різницю лише в 1 очко. На чию користь? Відповідь на це питання зараз скажеш ти, домовились? | |
| Шах, мат, нічия, пат. Узяття фігур | |
| Зараз я поясню тобі, що означають ці дивні «шахові» слова. | |
| Отже, якщо король потрапив під атаку будь-якої з ворожих фігур (а в шахах саме це і називається шах) і він при цьому не може закритися, врятуватися відступом на безпечну територію (безпечне, жодною з ворожих фігур не атаковане поле) або, йдучи з атакованого поля, взяти якусь ворожу фігуру, — то гра вважається програною. І така ситуація в шахах називається <emphasis>матом</emphasis>. Спочатку королю ШАХ, а може бути, і декілька шахів поспіль (звідси і назва ШАХИ — думаю, ти і сам здогадався про це), а потім МАТ. Гравець, який допустив мат для свого короля, програє. До речі, слово «мат» у перекладі з арабської означає смерть, а у шахах — звісно, кінець гри. Проте результатом шахової партії може бути й <emphasis>нічия</emphasis> — якщо обидва суперники на це погодяться. До нічиєї веде і так званий «вічний шах» — коли якомусь із королів раз у раз час оголошується шах, але мат так і не може бути поставлений (король або постійно йде від шаху, або його увесь час вдало прикривають інші фігури). І, нарешті, до нічиєї в шахах прирівнюється така безвихідна ситуація, коли з фігур, що залишилися на дошці, ходити (пересуватися) може тільки король, але і йому ходити нікуди! Шаховою мовою така ситуація називається <emphasis>пат</emphasis>, що і є нічиєю. На діаграмах 2 і 3 відображено різні ситуації пата. В обох випадках наступний хід за білими. І ходити може лише король — на діаграмі 2 він залишився сам, а в ситуації, відображеній на діаграмі 3, крім короля є ще й пішак, але йому ходити нікуди. Та парадокс ситуації в тому, що <emphasis>не атакованому королю нікуди ходити</emphasis>! Бо, за шаховими правилами (а ти повинен їх завжди добре пам’ятати!), король не має права ходити на бите поле. Іноді гравець, перебуваючи в дуже тяжкій, практично програшній ситуації, свідомо прагне потрапити в ситуацію пата. Погодься, що нічия все ж таки краща за поразку! | |
| Раніше я казав, що король може «<emphasis>взяти</emphasis>» якусь із ворожих фігур. Що означає <emphasis>взяти</emphasis>? Ну, це — як і у справжній битві. Фігури ворога можуть бути «взяті» або «вбиті», що для шахів, у принципі, те саме. «Узяту» фігуру просто знімають з дошки і кладуть поряд з нею, а на її місце ставлять фігуру, що взяла її. Слід сказати, що одна фігура може взяти іншу лише в тому випадку, коли та перебуває в полі її досяжності. Виняток становлять лише пішаки, оскільки ходять вони вперед, а «беруть» — по діагоналі (детальніше про це я розповім пізніше), але все одно стають на місце взятої ворожої фігури. Суперник при цьому зазнає матеріальних втрат. «Матеріальних» — тому, що в нього залишається менше матеріалу, тобто фігур для продовження гри. Строго кажучи, фігуру суперника, крім того, як узяти її, можна ще й блокувати, або, як ще говорять, «замкнути». Тобто створити їй таку ситуацію, коли вона не може бути небезпечною (наприклад, їй нікуди буде ходити). Так от, узяти, побити можна будь-яку фігуру, окрім короля. Йому (і лише йому!) можна, як ти вже знаєш, оголосити шах (тобто напасти на нього) і поставити мат (тобто переможно завершити гру). Хоча сам король брати інші фігури може, звісно, окрім свого «візаві», — короля іншого кольору. Знову-таки, тому, що йому можна поставити тільки мат! | |
| Король і ферзь на чолі всього королівського війська | |
| Я вже говорив, що король — зазвичай найвища фігура в комплекті шахових фігур. І, поза сумнівом, вона — найважливіша, <emphasis>найголовніша</emphasis>! Адже саме від його, так би мовити, долі залежить результат усієї гри. А ось ферзь — хоч і не найголовніша фігура на шахівниці, але, як ти вже знаєш, найсильніша! Слід зауважити, що <emphasis>і король, і ферзь на початку гри присутні у кожного з гравців у єдиному екземплярі</emphasis> (на відміну від усіх інших фігур). Та це й зрозуміло — на чолі армії завжди має стояти лише один воєначальник, а оточувати його має численний почет. І почувається король комфортно лише тоді, коли надійно захищений, прикритий від ворога своїм почтом, своїми солдатами — всім королівським військом. Ну, просто як у реальному житті! Але надалі, за певних обставин, на дошці може з’явитися ще один (а може, навіть і не один) ферзь. Детальніше про це я розкажу в розділі «Пішак та його п’ять відмінностей». | |
| Чому ж король сам по собі такий уразливий? Напевно, тому, що він дуже важливий. І його пересування дошкою такі ж важливі й величні. А як пересуваються важливі персони? Правильно — велично, тобто дуже повільно, неспішно. Ось і шаховий король, як і личить королям, хоч може ходити куди завгодно (по горизонталі, по вертикалі, по діагоналі), але дуже велично, повільно. <emphasis>І лише на одну клітинку за один хід</emphasis>, звісно, якщо сусідні з ним поля вільні (див. діаграму 4) або не атаковані ворожими фігурами. Адже король не має права ходити «під шах»! Сподіваюся, ти розумієш, що <emphasis>вільне поле</emphasis> — це поле, не зайняте жодною фігурою (ні з армії білих, ні з армії чорних). Так само король і «бере» ворожі фігури — тобто тільки ті з них, які стоять на сусідній з ним клітинці (і, природно, не захищені, такі, що не перебувають під прикриттям інших фігур). Цікаво, що <emphasis>королі не можуть нападати один на одного</emphasis>, а отже, не можуть стояти на сусідніх клітинках-полях! | |
| Зате ферзь може рухатися у тих самих, що й король, напрямах, але на будь-яку кількість вільних полів, поєднуючи в собі тим самим функції і слона, і тури (див. діаграму 5). Як ходять слон і тура, ти дізнаєшся трохи пізніше. На цих же напрямах ферзь може взяти будь-яку фігуру, що стоїть на його шляху на будь-якій відстані. Але і його у грі теж треба берегти! За ферзем треба постійно наглядати, щоб не втратити його випадково. | |
| Спочатку королі й ферзі розташовуються на шахівниці так, як показано на діаграмі 6. Це легко запам’ятати, адже ферзі на початку гри стоять на полі свого кольору. Ну а король, як і личить королям, завжди перебуває поруч. Відповідно до такого їх розміщення називаються і фланги (сторони) шахівниці. Сторона від короля до найближчої до нього тури називається <emphasis>королівським флангом</emphasis>, а від ферзя і до найближчої до нього тури — <emphasis>ферзевим флангом</emphasis>. | |
| </body> | |
| <id>H</id> | |
| <author_surname_1>Головка</author_surname_1> | |
| <author_name_1>М. В.</author_name_1> | |
| <author_surname_2>Мельник</author_surname_2> | |
| <author_name_2>Ю. С.</author_name_2> | |
| <author_surname_3>Непорожня</author_surname_3> | |
| <author_name_3>Л. В.</author_name_3> | |
| <author_surname_4>Сіпій</author_surname_4> | |
| <author_name_4>В. В.</author_name_4> | |
| <title>Фізика</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher>Педагогічна думка</publisher> | |
| <year>2018</year> | |
| <pages>196-199</pages> | |
| <length>1057</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>рідкі кристали - рідинні кристали; як до твердого, так і рідкого - як до твердого, так і до рідкого; рідкокристалічному - рідиннокристалічному; в двох - у двох</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><b>§ 31. Рідкі кристали. Полімери. Наноматеріали</b> | |
| <i>Рідкі кристали | |
| Будова і властивості полімерів | |
| Будова і властивості наноматеріалів | |
| Практичне використання полімерів та наноматеріалів</i> | |
| <emphasis>Рідкі кристали.</emphasis> У попередніх параграфах ви ознайомилися з трьома агрегатними станами речовини — твердим, рідким та газоподібним. Для речовини в кожному з них характерні особливі фізичні властивості. | |
| Наприкінці XIX ст. учені відкрили речовини, які в певному температурному інтервалі можуть перебувати в проміжному агрегатному стані, який є подібним як до твердого, так і рідкого. Ці речовини називають рідкими кристалами, а проміжний стан, в якому вони перебувають, — рідкокристалічним. У таких речовин дальній порядок у розташуванні молекул спостерігається лише в одному напрямку, а в двох інших існує лише близький порядок. Тобто речовини мають ніби ниткоподібну структуру. Хоча ці речовини плинні подібно до звичайних рідин, вони зберігають анізотропію фізичних властивостей, як і тверді кристали. Рідким кристалам властива наявність значних сил міжмолекулярної взаємодії, тому вони зберігають свій об’єм. | |
| Не всі речовини можуть перебувати в проміжному рідкокристалічному агрегатному стані. Для цього молекули повинні мати не сферичну, а витягнуту в одному напрямку форму або помітне ущільнення. У більшості молекул довгі осі повинні орієнтуватися вздовж одного напрямку, який називають директором. | |
| Це досягається визначенням для кожної речовини інтервалу температур, оскільки значне підвищення температури спричиняє руйнування порядку в орієнтації молекул і рідкий кристал перетворюється у звичайну рідину, а також при певній густині рідини. | |
| Завдяки поєднанню властивостей твердих кристалів і рідин рідкокристалічним тілам властива висока чутливість до зовнішніх впливів (температури, тиску, електричного й магнітного полів). Тому їх використовують у різних електронних приладах і датчиках. Крім того, оскільки під впливом електричного поля деякі рідкі кристали змінюють колір, їх широко застосовують під час виготовлення дисплеїв електронних годинників, комп’ютерів, термометрів, плоских екранів телевізорів і в багатьох інших сучасних електронних технічних та побутових приладах і пристроях. | |
| Рідкі кристали нині інтенсивно досліджують у багатьох наукових закладах як унікальні матеріали для сучасних електричних пристроїв. | |
| Рідкі кристали надзвичайно цікаві і дивовижні. Наразі відомо понад 10 000 органічних сполук, які є рідкими кристалами та вивчено понад 3000 речовин, що утворюють рідкі кристали. До них належать речовини біологічного походження, наприклад, дезоксирибонуклеїнова кислота, що несе код спадкової інформації, і речовина мозку. Подальші дослідження цих речовин не тільки розширюють їх застосування, а й допомагають проникнути в таємниці біологічних процесів. | |
| Рідкокристалічна наука є міждисциплінарною: її вивчають фізика, математика, хімія, біологія, медицина, електроніка тощо. Одним із напрямів, над якими працюють фізики — фахівці з рідких кристалів, є розроблення гнучких дисплеїв та електронних книжок, газет і журналів. | |
| Сучасні технології дають можливість виготовляти надтонкі дисплеї комп’ютерів і телевізорів. У найближчому майбутньому дисплей комп’ютера матиме товщину меншу ніж 1 мм і буде абсолютно гнучким, як папір! Отже, фізика рідких кристалів є перспективною наукою, що динамічно розвивається і в якій кожен із вас зможе зробити нові відкриття. Тож навчайтеся наполегливо! | |
| <emphasis>Будова і властивості полімерів.</emphasis> У практичній діяльності людини великого значення набули аморфні речовини, які називають полімерами. | |
| Полімери — природні та штучні сполуки, молекули яких складаються з великої кількості повторюваних однакових або різних за будовою атомних групувань, з’єднаних між собою в довгі лінійні або розгалужені ланцюги. Структурні одиниці, з яких складаються полімери, називають мономерами. | |
| Широка галузь застосування полімерів зумовлена їх особливими властивостями: еластичність — здатність до відновлення форми після значних деформацій; порівняно низька крихкість склоподібних і кристалічних полімерів (пластмаси, органічне скло); здатність молекул змінювати орієнтацію у просторі внаслідок механічного впливу (використовується під час виготовлення волокон і плівок); вони високостійкі в агресивних середовищах; ефективні електро- та теплоізолятори; полімери мають високу в’язкість розчинів та здатні змінювати власні властивості навіть при незначних домішках (вулканізація каучуку, дублення шкір тощо). Недоліком багатьох полімерів є схильність до старіння. Полімери можуть існувати як у кристалічному, так і в аморфному станах. Особливі властивості полімерів пояснюються не лише великою молекулярною масою, а й тим, що макромолекули мають ланцюгову будову і є гнучкими. | |
| За походженням полімери поділяються на природні (натуральні), до яких належить велика група полімерів: білки, крохмаль, целюлоза, натуральний каучук, природний графіт тощо; синтетичні — утворені синтезом з мономерів: поліетилен, полістирол; штучні — утворюються з природних полімерів шляхом їх хімічної модифікації (наприклад, унаслідок взаємодії целюлози із азотною кислотою утворюється нітроцелюлоза). | |
| <emphasis>Будова і властивості наноматеріалів.</emphasis> Основою наноматеріалів є наночастинки, розміри яких у мільярд разів менші за 1 м, або у мільйон разів менші за 1 мм. Наночастинка у стільки ж разів менша за лінійку довжиною 1 м, у скільки разів товщина пальця менша за діаметр Землі. Більшість атомів мають діаметр від 0,1 до 0,2 нм, а товщина ниток ДНК — близько 2 нм. Молекули мають розмір близько 1 нм. | |
| Наноматеріал — не один «універсальний» матеріал, чи просто дуже дрібні («нано») частинки, а великий клас різних матеріалів. | |
| Наноматеріалами називають матеріали, основні фізичні характеристики яких визначаються властивостями нанооб’єктів, що містяться в них; кристалічні або аморфні системи, розмір частинок яких менший за 100 нм. | |
| Сучасна наука класифікує такі види наноматеріалів: наночастинки; фулерени; нанотрубки та нановолокна; нанопористі структури (речовини); нанодисперсії; наноплівки; нанокристалічні матеріали. | |
| Такі наноструктури можна розглядати як особливий стан речовини, оскільки властивості матеріалів, утворених за участю структурних елементів нанорозмірів, не ідентичні властивостям звичайної речовини. Наприклад, у наноматеріалів можна спостерігати зміну магнітних, тепло- і електропровідних властивостей. Для особливо дрібних матеріалів можна відзначити зміну температури плавлення у бік її зменшення. | |
| Для наноматеріалів актуальна проблема їх зберігання і транспортування. Маючи розвинену поверхню, матеріали дуже активні й активно взаємодіють з навколишнім середовищем, насамперед це стосується металевих наноматеріалів. | |
| Прикладом наноматеріалів є вуглецеві нанотрубки (мал. 31.4). У 1991 р. японський учений Суміо Іїджима виявив довгі вуглецеві структури, які одержали назву нанотрубок. Нова молекулярна форма вуглецю відкрила цілу серію нових і несподіваних фізичних, механічних і хімічних властивостей. Ці унікальні властивості зробили нанотрубки ключовим елементом нанотехнологій. Нанотрубки можуть використовуватися під час виготовлення молекулярних електронних пристроїв, нанотранзисторів і елементів пам’яті. Вуглецеві нанотрубки значно міцніші за графіт, хоча складаються з тих же атомів Карбону. Ви вже знаєте, що в графіті атоми Карбону розташовані пошарово. Проте вам також відомо, що згорнутий трубкою аркуш паперу набагато складніше зігнути і розірвати ніж звичайний аркуш. Тому-то нанотрубки мають таку міцність. Завдяки унікальним механічним властивостям нанотрубок можна виготовляти вуглецеві композити надзвичайної міцності для автомобільної й аерокосмічної промисловості. | |
| Ще однією формою з’єднання молекул вуглецю є фулерени, які являють собою опуклі замкнуті багатогранники, складені з парного числа атомів вуглецю. Своєю назвою ці сполуки зобов’язані інженеру і дизайнеру Річарду Фуллеру, чиї геодезичні конструкції побудовано за цим принципом. | |
| Фулерен — винятково стійке з’єднання. У кристалічному вигляді він не реагує з киснем, стійкий до дії кислот і лугів. Фулерен може утворювати сполуки, використовуючи внутрішню порожнину вуглецевої кулі, діаметр якої достатній, щоб у ній міг розміститися атом металу чи невелика молекула. | |
| Отже, відкривається шлях до одержання хімічних сполук зовсім нового типу, де атом механічно утримується в замкнутому середовищі. | |
| </body><id>D</id> | |
| <author_surname_1>Малибога</author_surname_1> | |
| <author_name_1>Надія</author_name_1> | |
| <author_surname_2>Кравцова</author_surname_2> | |
| <author_name_2>Іванна</author_name_2> | |
| <author_surname_3>Гавура</author_surname_3> | |
| <author_name_3>Ольга</author_name_3> | |
| <title>Відгуки</title> | |
| <publ_in>Мержиєвська В. Задачник з математики : підручник для 1-го класу</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher>БеркоШко</publisher> | |
| <year>2017</year> | |
| <pages>171-174</pages> | |
| <length>799</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>перестановки - перестанови; наприклад трикутник - наприклад, трикутник; берега річки - береги річки; збільшуючи складність - зі зростанням складності; вирішувати складні задачки - розв’язувати складні задачки; «не задане» - «незадане»; Особливо, коли - Особливо коли; дитина починає шукати власні такі ознаки - дитина починає сама шукати такі ознаки; по складності - за складністю; до купи - докупи; неважливо, який - не важливо, який</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| Загалом, задачник досить концентрований і охоплює дуже багато тем: і з арифметики, і з геометрії, і з логіки. | |
| З арифметики: | |
| приклади, записані за допомогою знаків (додавання і віднімання) | |
| словесні приклади (додавання і віднімання) | |
| задачі на збільшення/зменшення (на дві чи декілька дій) | |
| задачі на визначення порядку дій (наприклад, переливання води за допомогою різного об'єму місткостей) | |
| оперування розрядами числа (на останніх тижнях навіть з'являються сотні) | |
| завдання на порівняння чисел і, трішки пізніше, цілих виразів | |
| дробові елементи у вигляді, наприклад, «половина сливи» чи «піввідра води». | |
| також ближче до кінця починається поступова підготовка до понять «множення» і «ділення» у вигляді простих життєвих задач про «розділити порівну» чи «повторити дію N разів». | |
| З логіки: | |
| правдиві/неправдиві твердження; | |
| комбінації/перестановки — пошук всіх варіантів; | |
| продовження ряду; | |
| сортування; | |
| встановлення відповідності; | |
| задачі на взаємозалежності та ін. | |
| Геометричні завдання часто вплетені в логічні і арифметичні завдання, але є і самостійні. Наприклад: | |
| пояснити інопланетянину, що таке коло (до речі, це завдання виявилося дуже веселим); | |
| відрізати якусь конкретну фігуру від іншої конкретної фігури (наприклад трикутник від п'ятикутника), і визначити, наприклад, скільки кутів одержимо в результаті; | |
| задачі на взаємне розташування геометричних фігур. | |
| Задачник охоплює такі поняття: | |
| фігура (з кутами, без кутів і под.); | |
| коло; | |
| круг; | |
| квадрат; | |
| прямокутник; | |
| трикутник; | |
| лінія; | |
| кут; | |
| багатокутник. | |
| Тематично завдання близькі дітям (чобітки, оладки, іграшки тощо). | |
| Є і просто цікавий фактаж, доречно вплетений в задачі. Наприклад, як нумеруються будинки однієї вулиці. Про те, що берега річки розташовуються на різних висотах, і чому. Включені реальні коди шифрування, як-от: азбука Морзе чи код часів світової війни <emphasis>РАКИДЕМОНУЛЯ</emphasis>. | |
| Є навіть трошки мовної тематики. Наприклад, складання літер українського алфавіту зі спеціальним чином обмеженої мотузочки; голосні і приголосні літери. | |
| Завдання розміщуються по спіралі, раз у раз повертаючись до якоїсь теми або типу завдань, збільшуючи складність. Таким чином, діти поступово занурюються в тему, долаючи сходинку за сходинкою — які є їм під силу — і навіть не помічають, що вже в змозі вирішувати складні задачки. | |
| Ще, якщо дозволите, є одна порада для тих, хто буде займатися з дітьми за цим задачником. В ньому є багато цікавих задач на виявлення варіантів. Покажіть дитині спосіб впорядкування цих варіантів (адже так набагато простіше не повторюватись і не пропускати потрібні варіанти). Спробуйте знати з дитиною якусь систему перебору (розбиття на групи за такими ознаками, щоб групи не перетиналися). Це окреме «не задане» завдання. Але воно варте того, щоб його зробити. Особливо, коли дитина починає шукати власні такі ознаки — часто несподівані і цікаві для нас, «стереотипних» дорослих. | |
| *** | |
| Мене здивувало, як протягом книжки змінились завдання по складності. На перших сторінках були завдання приблизно такі: «В якої з дівчат волосся коротше?» Треба відмітити. А вже посередині були завдання такі: «Знайдіть дві наступні літери: П, М, Й, И». | |
| Так помітно змінився рівень, хоча коли робиш ці задачі — не помічаєш, як змінюється рівень. | |
| Мені було цікаво спостерігати, як моя молодша сестра, зосередившись, робила ці завдання. Ці завдання були цікаві, тож Варуся (моя сестра) не нила «Які нудні завдання?», а робила з цікавості «А що вийде?, «Цікаво, як це зробити?». | |
| Також фішка цієї збірки задач у кактусику. Що більше робиш — то вищий кактус. З кожною сторінкою кактус підростає — саме це спонукає першокласників робити завдання. | |
| «Щоб кактус виріс!» | |
| *** | |
| Математика — це саме життя і спосіб життя. Для дітей вона починається з суто практичних речей — із того, що їх оточує і як вони цьому дають раду. Діти збирають реальність до купи — як пазли, пов’язуючи спочатку навпомацки, а потім подумки окремі його частини завдяки різним враженням — зоровим, слуховим, тактильним, нюховим, смаковим, на підставі власних спогадів та уявлень, знань. Діти осмислюють світ, навчаються і творять — одночасно. Природна потреба дітей — мати доброго співрозмовника в дорозі, надійного супутника в мандрівці. Щоб сенси створювати спільно, щоб сенси ці залюднювати. | |
| Гарним другом-мандрівцем для нас цього року в альтернативній школі Dixi став збірник математичних завдань БеркоШко. Крок за кроком, історія за історією — і от уже складається безмежний захопливий краєвид невипадкового світу, де головні герої — діти (персонажі математичних історій та наші учні, їхні завзяті читаки-друзяки!) і їхні добрі помічники — уява, увага, пам’ять, воля і почуття гумору. 31 наша подорож із БеркоШковою математикою — це 31 повна жменя живих життєвих загадок і хитромудрих запитань, це 485 дотепних вузликів, котрі щораз цікаво було розплутувати і до того ж у різний спосіб: швидко і неквапом, самостійно і товариством, легко і завзято, то в один бік, то в інший. | |
| Що маємо за результат цієї спільної захопливої подорожі? Мої учні здорові і пристрасні, вони продовжують жити допитливо і творчо, вони певні нових своїх сил, а до того — вони знають смак вдумливого, послідовного і веселого вирішення проблем, вони міцніші в свої самостійних життєвих мандрах. Бо якою б не була проблема, підбадьорила нас БеркоШкова математика, до її вирішення потрібна не тільки добра голова, а й смілива уява, добросердна уважність, вміння знайти опертя в самому собі, віднайти спільну мову з оточенням. Як у тій байці «Черепаха і Заєць»: неважливо, який ти спритний та мудрий від початку, головне — як ти скористаєшся тим, що в тебе вже є, аби досягнути мети. | |
| </body> | |
| <id>F</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Карти, гроші, два воли: правила чумацького життя</title> | |
| <publ_in>WAS.media</publ_in> | |
| <url>https://was.media/uk/2017-10-30-karti-groshi-dva-voli-pravila-chumackogo-zhittja/</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place></publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2017</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>1928</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>призупинено — тимчасово зупинено, В той же час — В той самий час </errors> | |
| <comments>батова — одиниця вимірювання кількості возів, назва сукупності; паровичник — орендар воза з парою волів</comments> | |
| <body> | |
| <emphasis>300 років тому професія чумака означала престиж, багатство і звільнення від панщини. Вона була також вкрай небезпечною через грабіжників і хвороби. Вижити в безлюдному степу чумакам допомагали суворі правила.</emphasis> | |
| Робота чумака така ж давня, як бажання українця посолити борщ. Перевезення солі — стародавній промисел, але зародження чумацтва вчені пов’язують з кінцем 15 століття. Цьому сприяв занепад Золотої Орди і Великі географічні відкриття. | |
| Географічні відкриття знизили ціни на екзотичні спеції, а послаблення Орди зробило причорноморський степ нічийною землею, Диким полем. Прокладені ним соляні маршрути були небезпечними. Кримське ханство прийняло протекторат Османської імперії, і торгове сполучення з християнським світом було призупинено. | |
| Коли кримський хан усвідомив, якої шкоди йому завдають розбійники, він уклав договір з польським королем. Купців з Речі Посполитої, в тому числі українських, запрошували до Кафи, Хаджибея і Перекопа. Обсяги закупівлі солі не обмежували, треба було лише сплатити мито. Надавалася охорона — «татарська сторожа», а також компенсація збитків, завданих місцевими грабіжниками. Це був 1540 рік. | |
| В той же час зростала міць гідного супротивника степових кочівників — Запорозької Січі. Транспортне сполучення з Кримом ставало відносно безпечним. | |
| <emphasis>Правило 1. Дотримуйся дисципліни</emphasis> | |
| Їздити за товаром поодинці було небезпечно і нерентабельно. Чумаки об’єднувалися в каравани — валки. Скромний чумак володів п’ятьма возами, заможний мав 30-40, багач і потенційний мільйонер — 100. П’ять возів називали батовою, шість батових — це валка. Бували валки по 100-150 возів, але оптимальний розмір каравану — 40. Це було пов’язано з дефіцитом води в степу. З одного колодязя можна було напоїти не більше 80 волів. | |
| Попереду кожної батової їхав відповідальний за неї чумак, на чолі всієї валки — отаман. Отамана обирали на щорічних зборах. Він відповідав за маршрут, грошові питання і дисципліну. | |
| Чергування і варти у валці чітко розподілялися. Передня батова через день змінювалася, пересуваючись назад. Щодня змінювалися відповідальні за випас волів і нічні вартові. За сон на посту отаман суворо карав. За перший раз — усний прочухан, за другий — варта поза чергою, третій — удар батогом по спині від кожного учасника валки. | |
| Попри охорону запорожців і татар, чумаки мали зброю. У звичках і вмінні битися вони були схожі на козаків. На ночівлю, зимівлю і у випадку загрози нападу ставили вози колом, заганяючи волів всередину. | |
| На дозвіллі чумакам заборонялося грати в карти, щоби не було спокуси програти чумачку — так називали похідне майно: волів, вози, інструменти. Під час зимівлі, коли було багато вільного часу, чумаки співали пісень, грали на сопілках, в шашки, прикрашали різьбленням вози. | |
| <emphasis>Правило 2. Шануй вола</emphasis> | |
| На чолі батової завжди ставили найпрудкіших волів, щоб ті задавали темп іншим. І все одно волова упряжка їхала катастрофічно повільно, 2-3 кілометри на годину. За день чумаки намагалися подолати 30 кілометрів. Залежно від маршруту, за сезон встигали зробити 2-3 ходки. Наприклад, шлях з Харківщини до Криму і назад займав 9 тижнів, в Одесу — 13 тижнів, з Київщини до Криму і назад — 7 тижнів. | |
| Воли — це кастровані в юності бики. Лагідний характер, витривалість і невибагливість — особливості волів, що пояснюються низьким рівнем тестостерону. Вони повільно росли і були невисокими, але мали велику м’язову масу. Система упряжі для вола була набагато простішою і дешевшою, ніж для коня. | |
| Чумацькі воли коштували вдвічі дорожче за звичайних. Ідеальне тварина мала роги довжиною не менше одного метра, які стирчали в боки і на кінчиках загиналися назад: такими важко завдати ушкодження. Обирали лише сірих волів, а також чорних з білою зірочкою на лобі. Останнім приписували магічні властивості, нібито вони захищали від хвороб. Кожному волові давали ім’я: Розвага, Журавель, Козак, Чорноморець. | |
| Чумаки вважали, що найкраща профілактика хвороб волів — регулярне харчування і чистота. У кожного чумака був дерев’яний гребінь. Тварин щодня мили, чесали, натирали соломою, склом чистили роги, іноді золотили — для краси. | |
| Щоосені, перед Покровою, чумаки йшли з волами на зимівлю. Прогодувати і розмістити сотню волів в межах села було неможливо: за день кожен з’їдав 25 кілограмів сіна. На півдні знаходили пасовище з водопоєм, купували у поміщиків гігантську скирту сіна і залишалися зимувати. | |
| Коли торгівля почала занепадати, чумаки залишали собі хоча би пару волів, бо «без вола двір смутний». Віл поступався коневі у швидкості в 20 разів, але навіть виїжджаючи в сусіднє село по справах, чумаки обирали вола. Їзду конем вважали непристойною: «Наче я і не чумак». Деякі на старості років розводили чумацьких волів просто для душі — вчили командам, привчали до ярма і охорони подвір’я. | |
| <emphasis>«Як ляже коло порога, то чужий ніхто не приступить, я вночі й не запирався»</emphasis>. | |
| <emphasis>Правило 3. Будь мужиком</emphasis> | |
| Чумацтво було винятково чоловічою справою: жінка на шляху вважалася поганою ознакою — віл загине або чумак захворіє. Угледівши здалеку караван, жінки швидше шукали густі бур’яни або перестрибували через тин. Чумаки були толерантними лише до односельчанок або жінок із сусідніх сіл — їм давали по жмені перцю або ладану. Добросусідські відносини переважали забобони. | |
| Кожен чумак міг змайструвати воза і завантажити його. Віз з однією парою волів вміщував 1000-1500 кілограмів солі. Коли валка діставалася Криму, двоє чумаків йшли пасти волів, інші ставали в чергу за сіллю. Місцеві робітники, з ніг до голови вдягнені у шкіру, ламали її і складали величезними купами, які під впливом вологи перетворювалися на камінь. Розбивати сіль можна було лише дерев’яними лопатами і киянками. Кожен чумак ламав, зважував і вантажив по п’ять возів. | |
| <emphasis>«Там і робітники були, але й вони добре нагепаються, й ми, поки розламаєм ту гору дерев’яками. теперішній чоловік і не справився б коло тієї роботи», — розповідали чумаки з села орли на черкащині етнографам наприкінці 19 століття</emphasis>. | |
| Після купівлі солі отаман розподіляв валки і відправляв замовникам. В 18-19 століттях «чумацького столицею» був Старокостянтинів на Хмельниччині, багато чумаків везли сіль з Криму туди. Звідти купці доставляли її за кордон. Також везли сіль в Крюків (район сучасного Кременчука), звідки росіяни везли товар баржами по Дніпру в Росію. | |
| <emphasis>Правило 4. Не хворій</emphasis> | |
| Людина зі слабким здоров’ям в чумаки не годилася. В степу нещадно палило сонце, частими були пилові вихори, ночувати доводилося просто неба. Найчастіше чумаки страждали від розладу травлення — соняшниці. Лікували горілкою з полином і жаром — ставили на живіт гарячий казанок або вкладали хворого животом донизу на загашене після обіду вогнище. Постраждалому від пристріту (наврочення) за спиною бризкали холодною водою, давали чарку горілки і вкладали спати, вкриваючи кожухом. Вогники (нариви) промивали водою, в якій загасили вуглик. Від порізів допомагала спиртова настоянка на березових бруньках або подорожник. Якщо лихоманило, пили спиртову настоянку на польовому хмелі, їли шкаралупу освячених крашанок, обкурювали себе тютюном, ладаном. | |
| Вважалося, що «пропасниці є всякі: одні бояться молитви, другі ладану, треті горілки». Кожен чумак мав в чоботі папірець з молитвою, люльку і сопілку. | |
| Є різні версії походження слова чумак. Його пов’язують з тюркськими мовами (татарською «візник», турецькою «булава», уйгурською «силач»), але самі чумаки вважали його похідним від «чуми» — вони завозили цю хворобу з поїздок. | |
| «Чумака хоч і продражнили чумаком за те, що він наносе чуму, але це таке правда, що вони наносили, от же відколе чумаків нема, та й чуми, не при хаті згадати, нема». | |
| Чумаки нерідко вмирали в дорозі. В такому випадку померлого везли до найближчого села, де зі священиком ховали і отримували метрику про смерть. Якщо тільки причиною смерті була не чума. | |
| Померлого від чуми товариша якомога швидше відвозили в степ, де палили старі чоботи і смолу, щоби було якомога більше чаду. Ховали, вмивалися горілкою, обкурювали себе тютюном і швидко їхали геть. Роги волів, що належали покійному, фарбували в чорний колір. Гроші, зароблені волами померлого, передавали вдові. | |
| Якщо чумаки поверталися з місцевості, де вирувала чума, вдома їх відправляли на двотижневий карантин. Чумаки його не любили — через матеріальні видатки. Але об’їжджати заражені села іноді було небезпечно: можна було втрапити в болото або річку без броду. Тоді чумаки ворожили: клали в миску сухар, кристал солі, вуглик і розгойдували над нею камінь на нитці. Якщо хитнеться до солі — до повернення карантин скасують, якщо до хліба — оминай чумне село і все буде добре, якщо до вуглика — що не роби, буде біда. | |
| Щоби не заразитися чумою, чумаки обмазували себе дьогтем. <emphasis>«Виходили в дорогу в білому, а приходили в чорному, та й вода його не бере, наче шкура, поки його доперешся, а треба щоб було біле! Й нічим його не було одіпрать як коров’ячим маслом, а потім лугом і відзолимо, та й біле»</emphasis>. | |
| <emphasis>Правило 5. Не скупися</emphasis> | |
| Повернення чумаків — радісна новина для всього села і привід для масового гуляння. Прибуття каравану могло розтягтися на кілька днів, святкування — на тиждень. Кожен в селі отримував гостинці: по жмені солі, перцю, гвоздики, родзинок, трохи риби. Чумаків любили за те, що вони не рахували гроші і давали без відсотків в борг. На зимові свята біля воріт заможного чумака шикувалася черга, і кожного зі щедрувальників господар обсипав монетами. На Варварин день (17 грудня), Савин День (18 грудня), Миколая (19 грудня) і наприкінці Різдвяного посту кожна чумацька хата влаштовувала обіди для всього села. | |
| Додому чумаки завжди брали кілька пудів солі і спецій для роздрібного продажу, яким займалися їхні дружини. Родини перевізників рідко займалися сільським господарством, жили значно краще за сусідів і ніколи не мали браку грошей. За першої нагоди вони відкуповувалися від панщини. Часто молоді кріпосні втікали від поміщиків до чумаків в інше село і ставали паровичниками — орендарями воза з парою волів. Чумаки не любили найманих робітників, вважали халтурниками, а паровичники ставилися до волів і вантажу відповідально. За кілька років такий орендар заробляв на власних волів, відкуповувався від поміщика і ставав чумаком. | |
| <emphasis>Правило 6. Каліч злодія</emphasis> | |
| Перед виїздом всі чумаки здавали гроші отаману і складали їх в один віз. Втім, грабіжники могли зазіхнути і на товар, і на худобу. Якщо чумаки ловили злодія, в кращому випадку він ставав калікою. | |
| Самосуд був вкрай жорстокий. Наприклад, злодія роздягали, обв’язували мотузкою великі пальці ноги і прив’язували якомога ближче до гомілки. Після цього били палицями по ступнях до перелому і залишали в степу. Або ж дробили ноги у м’ясо за допомогою навантаженого воза: піднімали задню вісь, клали ногу під колесо і різко опускали. | |
| Якщо чумаки були не в гуморі, грабіжника годували пересоленою кашею або солоною рибою і змушували пити багато води. Спротив карався батогом. Потім брали нитку, просочену смолою, і обв’язували її навколо пеніса знизу до верху. Зв’язували руки за спиною і відпускали. Незабаром злодій відчував непереборне бажання справити малу нужду, але не міг. Це зазвичай закінчувалося набряком пеніса, некрозом тканин, розривом сечового міхура. Людина повільно помирала від болю або ставала здобиччю вовків. | |
| Також могли просто вбити. Якщо подорожній в степу натрапляв на покалічений і вимащений дьогтем труп, він знав, чиїх рук це справа. | |
| Кінець епохи | |
| Щоосені чумаків з нетерпінням чекали односельці, щовесни — запорожці, щоліта — татари, щозими — поміщики і шинкарі. Куди б не прибув чумак, його радо вітали, адже йому було чим поділитися. Козаки стягували з чумаків платню за охорону і переправи на поромах, так звані мостові, навіть якщо річка була дрібною — волові по копита. За кожну переправу, навіть через сухий яр, брали гроші і татари. | |
| Протоптуючи рік за роком соляні шляхи, чумаки сприяли розвиткові інфраструктури. У 18 столітті, коли чумацтво досягло піку, на маршрутах кожні 25 кілометрів були викопані колодязі, щоби напувати волів. Поруч обов’язково стояв шинок і пасовище, за користування яким просили грошей. Тепер чумаки більше не зимували в землянках. Поміщики будували для них гостинні двори, а для худоби — воловні. | |
| До цього часу чумаки були монополістами на ринку перевезення солі. В 1840-і з Криму щорічно вивозили по 130 тисяч тонн солі на 120 тисячах возах, які супроводжували 30 тисяч чумаків. Але торгівля ніколи не була односторонньою. Це був постійний обмін товарами: до Криму, Причорномор’я і Приазов’я везли вершкове масло, пшеницю, шкіру, хутра, назад доставляли не лише сіль, але і рибу, горіхи, чорнослив, вино, шовк, килими і навіть зброю. | |
| До початку 19 століття чумацтво стало основним видом вантажного транспорту. На той час Крим увійшов до складу Російської імперії, в Європі відгриміли наполеонівські війни і зріс попит на український хліб. Десятки тисяч возів везли в порти Одеси, Миколаєва, Херсона та Маріуполя зерно. На експорт йшли також шерсть, лляна олія, ліс. Під час Кримської війни 1853-1856 років чумаки везли до Криму вантажі для російської армії. | |
| Чумацький промисел почав згасати наприкінці 19 століття з появою залізниць. Багато з них були прокладені старими чумацькими шляхами. | |
| </body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname>Кривда</author_surname> | |
| <author_name>Марина</author_name> | |
| <title>Міфи про Чорнобильську зону потребують розвінчання</title> | |
| <publ_in>Голос України</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part>38 (6042)</publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages>4</pages> | |
| <length>1102</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>Часу справді спливло багато - Часу спливло справді багато; зборки - збірки; переробку - перероблювання; переробки - перероблювання; ємності - місткості; вилучалися - вилучали; частин і їх - частин, і їх; за рахунок — внаслідок; які фінансуються - що їх фінансують; раніше — раніше від; як стосовно - стосовно як; дослідження фактично по кожному населеному пункту - дослідження фактично про кожний населений пункт</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| <b><i>Незабаром відзначатимемо сумні, уже 29-ті, роковини з моменту однієї з найстрашніших трагедій людства — аварії на Чорнобильській АЕС. Часу справді спливло багато. Утім, і після закриття станції в Чорнобильській зоні, й зокрема на території ЧАЕС, тривають роботи. Що саме відбувається на одному з найнебезпечніших і найскладніших об’єктів нашої країни, нещодавно інспектували члени Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. З ними на об’єкті побував і наш кореспондент.</i></b> | |
| Як пояснив директор підприємства Ігор Грамоткін, нині 65 відсотків системи виведено з експлуатації, також повністю завершено будівництво інфраструктури, яка потрібна для зведення арки, і тепер усі зусилля спрямовано саме на це. Загалом усе, що відбувається на ЧАЕС, можна розділити на три напрями: це виведення підприємства з експлуатації, робота за міжнародними проектами та перетворення об’єкта «Укриття» на безпечну систему, тобто накриття його новою аркою. | |
| Перший напрям передбачає активну діяльність на промисловому майданчику до 2065 року. Уже сьогодні тут із реакторів і басейнів витримки вилучено все паливо. Його перемістили на тимчасове збереження до сховища відпрацьованого ядерного палива. Є ще пошкоджені паливно-вентиляційні зборки, вони перебувають у басейнах витримки першого і другого блоків і незабаром мають бути вилучені. | |
| До 2022-го мають повністю закрити і законсервувати всі реактори. Спочатку планувалося до 2065 року провести всі роботи і забути про цю територію, проте, враховуючи потенціал персоналу та інші чинники, нині йдеться вже про інтеграцію майданчика ЧАЕС у промисловий комплекс України. Приміром, організувати переробку та зберігання радіоактивних відходів, відпрацьованого палива тощо. Це частково реалізується в рамках другого згаданого напряму «Міжнародні проекти». | |
| Наразі за спільного фінансування Заходу та України на ЧАЕС реалізують понад 10 проектів. | |
| Щоб розібратися з усіма горами та озерами радіоактивних матеріалів, було збудовано завод із переробки рідких радіоактивних відходів і комплекс для твердих відходів. У першому рідкі відходи запаюють в ємності й опускають у залізобетонні контейнери. Щоб зберігати вийняте з реакторів відпрацьоване паливо, тут звели інше сховище. Окремо варто згадати про будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Досі таке паливо за дуже великі гроші ми вивозили в Росію. Там вилучалися всі цінні елементи, а решту у вигляді радіоактивних відходів повертали. | |
| Ну а третій напрям, як уже згадувалося, — це новий безпечний конфайнмент, або арка. | |
| Її монтують на окремому майданчику, і після завершення конструкцію мають насунути на старе, збудоване під час ліквідації аварії, укриття. Тут буквально кипить робота. | |
| Ще два роки тому, під час моєї поїздки до Чорнобиля, керівництво станції розмірковувало, як демонтувати вентиляційну трубу над пошкодженим реактором, бо аркою її не закрити, а через дуже високу радіаційність підступитися до об’єкта дуже складно. Утім, здається, учені і спеціалісти станції таки знайшли вихід: трубу наразі демонтовано. Як розповів Ігор Грамоткін, її вдалося розпиляти на сім частин і їх по черзі було знято. Утім, це лише на словах усе просто, а насправді, каже Ігор Грамоткін, довелося докласти надзусиль. Здавалося, розрахували все до дрібниць, проте під час демонтажу шостого фрагмента кран не зміг його підняти і конструкція зависла в повітрі, довелося все розкріплювати назад, підключати інженерів, робити нові розрахунки. І це за того, що об’єкт радіаційно дуже небезпечний. Добу мізкували, однак рішення таки знайшли. До того ж удалося запобігти опроміненню персоналу. «За весь період після аварії ми не отримали жодного ліквідатора», — не без гордощів повідомив директор станції. | |
| Загалом, зазначає керівництво, за два останні роки від міжнародних донорів претензій не було. Хоча вони можуть виникнути. Як зазначалося на нараді, серйозною перепоною на шляху до отримання міжнародної донорської допомоги стало внесення змін до податкового законодавства. Ідеться про норму, яка скасовує звільнення від податкування прибутку підприємств, отриманого за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається чорнобильським фондам та позбавляє іноземні організації, які беруть участь у виконанні міжнародних чорнобильських проектів, їхнього права вести діяльність без реєстрації як платників податків в Україні. Це створює неприйнятний ризик та робить незахищеними підрядників, які фінансуються з чорнобильських фондів. До слова, на квітень намічена чергова донорська конференція, і від розв’язання цієї проблеми багато в чому залежатиме її результат. | |
| Також невирішеним залишається питання відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах для людей, що підпадають під цю категорію і вийшли на пенсію раніше звичайних наших громадян. Пенсійний фонд періодично звертається до суду. Поки що це питання вдається відтерміновувати, проте борги накопичуються. Хоча таке саме питання з шахтарями свого часу було врегульовано на державному рівні, підкреслив голова профільного парламентського комітету Микола Томенко. Цього очікують і стосовно чорнобильців. | |
| Нині, наголосив Микола Томенко, всі зусилля повинні сконцентруватися на новій стратегії як стосовно ЧАЕС, так і Зони відчуження загалом. Давно на часі створення біосферного заповідника (такий успішно діє в сусідній Білорусі). А все, що пов’язано з енергетикою, віднести до сфери профільного міністерства. Ну а поки що ситуація така: кілька міністерств не можуть узгодити між собою дії, що, в свою чергу, дуже гальмує процес прийняття рішень. Наголошувалося також на необхідності перегляду організації системи роботи на ЧАЕС. Адже вона залишилася з радянських часів і вкрай неефективна. Одне слово, потрібні реформи. А їх неможливо здійснити без залучення фахівців і наукової спільноти. Щодо останньої, то, як зазначив головний спеціаліст відділу екологічної та техногенної безпеки Інституту стратегічних досліджень Олег Насвіт, нині постає нагальна потреба в переформатуванні зони, коли б частину її можна було використовувати. Бо насправді у так званій 30-кілометровій зоні є абсолютно чисті місцини і є такі, де ще дуже довго не доведеться щось робити. Учений також наголосив на одній із серйозних проблем, коли за часів Януковича з допомогою СБУ було фактично витіснено з наукових проектів учених з Японії, США тощо, спільні напрацювання з якими могли б дати змогу набагато ширше використовувати зону відчуження і не тільки. Виявляється, дозволи на наукову співпрацю має надавати Кабмін, а механізми досі не відпрацьовано. Натомість директорів наукових установ дедалі частіше «запрошували» до СБУ і попереджали про те, що не можна передавати наукові напрацювання іноземцям. Унаслідок останні змушенні були виїхати. Насправді, каже вчений, мета була — замкнути все на сусідній державі. | |
| Генеральний директор Науково-дослідного інституту радіаційного захисту Ілля Ліхтарьов також висловив думку, що 60 відсотків зони не мають протипоказань для ведення господарської діяльності, але до цього треба підходити виважено і сповна врахувати ті напрацювання, які мають учені. | |
| — У нас величезна база даних, маємо дослідження фактично по кожному населеному пункту, — каже Ілля Аронович. — І наші дослідження свідчать, що в багатьох місцях, які було визначено як забруднена територія, радіації фактично немає. Натомість є місця, де ще 1000 років навряд чи можлива якась діяльність. А рішення про 30-кілометрову зону приймалось, так би мовити, циркульно, що й зрозуміло: тоді не було досліджень. Нині такі дослідження маємо. | |
| Водночас пан Ліхтарьов зазначив, що не раз намагався донести цю думку до колишніх керманичів, проте їм вигідно залишати все, як є. Чи зміниться щось тепер, також невідомо. | |
| Одне слово, проблем на Чорнобильській АЕС чимало, і від їх розв’язання багато в чому залежить наше майбутнє. | |
| </body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname>Опацька</author_surname> | |
| <author_name>Софія</author_name> | |
| <title>Чи спроможний український бізнес створити глобальний бренд?</title> | |
| <publ_in>LB.ua</publ_in> | |
| <url>http://blogs.lb.ua/lviv_bs/286764_chi_spromozhniy_ukrainskiy_biznes.html</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher>Інститут Горшеніна</publisher> | |
| <year>2014</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>450</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>один одного - одне одного; цільність - цілісність; білою картою - білою плямою</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| <b>Останній рік, який ми прожили під впливом подій на Майдані, змінив бізнес-спільноту України. Ми пережили дуже непрості емоції, але водночас змогли побачити один одного по-новому.</b> | |
| Бізнес навчився багатьох речей, які до Євромайдану йому були невластиві. Він став більш жертовним, більш заангажованим у суспільне життя, людина та її гідність стали зрозумілішими для бізнесу. Поряд з цим, для змін, яких ми так чекаємо в країні, бізнесу треба ефективно виконувати свою первинну функцію – ставати глобальним і конкурентоспроможним. Це буде найкращим внеском підприємців у розвиток України та її сприйняття у світі. Попри складну економічну ситуацію, для нас відкрилося нове вікно можливостей: тому треба вчитися, працювати краще, аби виходити на нові світові ринки і підсилювати країну через бізнес-успіхи. | |
| Сьогодні українські компанії у світі відомі на дуже нішевих ринках і у вузьких бізнес-колах. За 23 роки незалежності жодна не створила глобального бренду. Але, якщо в Україні за 3,5 років з’явиться кілька світових потужних брендів (Адріан Сливоцький, єдиний виходець з України, який входить до топ-25 бізнес-консультантів світу вважає, що це можливо) ставлення до нас зміниться, також зміниться імідж країни і, зрештою, це суттєво додасть до нашої економіки. | |
| Багато компаній, які були гравцями національного масштабу і покривали усю Україну чи більшість областей, довгий час були задоволеними. Тепер, коли Україна у зоні ризику, зокрема її територіальна цільність, компанії почали втрачати, стабільності немає: одного дня у тебе можуть просто анексувати величезний шмат бізнесу. Тому думати і працювати необхідно по-іншому. Україна зараз є важливим гравцем – все, що відбувається у нас матиме глобальні наслідки. І саме ця криза має підштовхнути також і бізнес почати мислити глобальніше. | |
| Подивіться наскільки еволюціонував наш бренд як держави. Що знали про Україну у світі ще рік тому? Ми були для багатьох білою картою. А потім почали з’являтися у провідних світових медіа щодня. Для бізнесу це мало різні наслідки, зокрема у стосунках з іноземними партнерами. Для них ми радше стали непривабливою і нестабільною країною. Але, поряд з тим, для нас відкрились нові можливості, і ми не маємо їх опустити. Роль бізнесу зараз комунікувати західним інвесторам, що тут є ті компанії, які вміють добре працювати і з якими треба працювати. Від бізнесу залежить як нас сприйматимуть у світі. | |
| Майдан надав багатьом поняттям конкретики, якої у нас досі не було, – що таке демократія, людська гідність. Це все стало дуже конкретним для нас і виражається, перш за все, у довірі: на Майдані народилося нове поняття довіри не лише між людьми однієї спільноти, а й серед дуже різних середовищ. А ще Майдан виховав у нас вдячність, він став місцем, де люди вміли дякувати за дуже дрібні, нескладні речі. Важливо, добре засвоїти уроки Майдану, бо виклики, які стоять перед підприємцями, – набагато ширші і більші, аніж просто добре виконання своєї щоденної роботи. Боротьба триває! | |
| </body> | |
| <id>F</id> | |
| <author_surname>Врочинська</author_surname> | |
| <author_name>Ганна</author_name> | |
| <title>З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЖІНОЧИХ ПРИКРАС В УКРАЇНІ</title> | |
| <publ_in>Українські народні жіночі прикраси ХІХ — початку ХХ століть</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part>Частина 1</publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher>Родовід</publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages>20–24</pages> | |
| <length>975</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>стержнів — стрижнів; навиліт - наскрізь; України аналогічні - України, аналогічні; але і мідь - але й мідь; Жуковими - Жуковини; у числі — поміж; ріках - річках; Гурмижським - Гурмизьким; в т.ч. - зокрема; відносились до - належали до; стеклярус - пацьорки; відносяться до - належать до</errors> | |
| <comments> скане (мереживо) — ткане?</comments> | |
| <body> | |
| В цьому цінному іконографічному матеріалі зафіксовані відмінності у способі ношення дукача в одязі різних соціальних пластів. Шляхетство, дружини і доньки козацької старшини носили дукачі на ланцюжках. Такий медальйон, прикріплений трьома короткими ланцюжками до довгого, знаходився у колекції В. Тарновського і зображений в каталозі його збірки. Це була золота медаль роботи одного з найталановитіших медальєрів Європи XVII ст. Себастьяна Дадлера, автора численних релігійно-побутових медалей, що користувались популярністю в багатьох країнах, а також в Україні. Зідентифікував цю медаль Іван Георгійович Спаський, котрий присвятив дукачам книгу «Дукати і дукачі України». | |
| Сільські жінки і дівчата носили дукач підвішений в центрі разка червоного намиста, перенизаного срібними або мідними пустотілими намистинами «рифами», «пугвицями». В одному нагрудному наборі могло бути і два дукачі, кожен з яких звисав з окремої низки зазначаючи вісь симетрії овальних ліній намиста. | |
| Детальніше про дукачі йтиметься далі, коли розглядатимуться українські жіночі прикраси XIX століття. | |
| Сережки, які виготовлялись українськими золотарями в XVII—XVIII ст., мали просту, чітку будову і, найчастіше, кілька елементів нескладних геометричних форм. До вушка у вигляді дужки з замочком або гачка прикріплювались розетки, прямокутні щитки, прикрашені каменями, кольоровими скельцями, а до них — підвіски з камінчиків або скляних намистин. Технічно невибагливі способи з’єднання окремих елементів з допомогою стержнів «навиліт» та кілечок підкреслюють логіку і простоту конструкції цих виробів. Цікаво, що сережки XVI—XVII ст., які можна бачити в Московському державному історичному музеї, в деяких музеях Польщі, кількох історичних музеях України аналогічні за матеріалом, технікою виготовлення, конструктивними і художніми особливостями. Мода на певні форми прикрас, як і на інші компоненти вбрання, була однакова в середовищі жіноцтва козацької старшини і польської шляхти. На Дніпропетровщині і Харківщині композиційна схема старовинних українських сережок збереглась у виробах сільських золотарів аж до початку XX століття. | |
| Заміжні жінки найчастіше носили сережки без каменів або з одним каменем, а дівчата любили більше барвисті, з різнокольоровими камінчиками. Доньки козацької старшини до святкового вбрання одягали сережки з довгими підвісками і з великими каменями. | |
| Прикраси для пальців рук — персні, напалки, жуковини — призначались як для жінок, так і для чоловіків. Асортимент металів, з яких виготовлялись персні і обручки, ширший, ніж в інших видів прикрас. Це не тільки срібло та золото, але і мідь, залізо, олово. Напалки виготовлялись у вигляді масивного персня і носились на вказівному пальці. Жуковими на верхній частині мали круглий, квадратний або прямокутний щиток з різьбленим декором, часто іменну печатку або герб. Поверхня кілець у перстенях часто різьбилась або покривалась кольоровою емаллю. Основне декоративне навантаження несла верхня частина персня, де монтували металевий кастик з кольоровим камінчиком гранчастої або овальної форми. | |
| У майнових описах, реєстрах, судових актах XVII—XVIII століть постійно фігурують «<foreign>клейноти и сплендоры женскіе</foreign>», а серед них за кількістю на першому місці — різні типи намиста, насамперед, з перлів, що належить до найпоширеніших в цей час. Перлини невеликого і середнього розміру збирали в багатьох місцевих ріках. Найвище цінились великі, чисті перлини, що добувались в Перській затоці, яку називали «Гурмижським морем», звідки перлини «гурмижські», «бурмицькі». Завозили їх в Україну через Кафу (Феодосія). Цим же шляхом поступали перли до Росії, де на них теж був великий попит. Дрібні перлини продавали на вагу, а великі — поштучно. Намисто з перлів «монисто перлове», «<foreign>маниста жемчужная</foreign>» складалось з 5-10 і більше низок, які, як свідчить іконографічний матеріал того часу, облягали шию або спадали на груди. У широкому вжитку в одязі жіноцтва козацької старшини були сережки з підвісками з перлів та браслети «зап’ястя» з перлів. Пам’ятки українського живопису XVI—XVIII ст., де зображені жіночі образи (в т.ч. і натрунні портрети) переконують, що навіть у найскромнішому вбранні як дівчатка-підлітки, так і заміжні жінки вже немолодого віку мали хоча б одну низку перлів, часто при самій шиї. | |
| У числі прикрас українок було і намисто з червоного коралу. У розмовній мові воно дістало назву «доброго», «щирого» намиста. Корал вважали також благодійним і лікувальним. В «Травнику — лікарському пораднику» XVI ст. вказується, що того, хто носить коралове намисто, ніякі чари не беруть. Побутувала віра в те, що коли жінка здорова, то корали на ній мають червоний колір і гарний блиск, а коли захворіє, то вони біліють і блякнуть. | |
| Завозили в Україну корал, найчастіше, з Венеції, рожево-червоного, рожевого та рожево-сіруватого кольорів. Цінився він залежно від чистоти, розміру, блиску. У разках нанизували намистини однієї форми, але різного розміру, укладаючи з більшим діаметром посередині, а з меншим — по краях. | |
| Уявлення про намисто українських жінок було б далеко не повним, якщо не згадати про бурштинове. Виготовляли його з місцевого матеріалу, який добували на Волині, в деяких місцях Середнього Придніпров’я, у Прикарпатті. | |
| Іконографічні та писемні джерела засвідчують, що в XVII— XVIII ст. заможніші українські жінки і дівчата, шляхтянки, дочки і дружини козацької старшини більше вживали в своєму вбранні намиста з перлів, гранатів, коралу, золотих монет, ланцюжки, дукачі, хрести, оправлені коштовним камінням. | |
| Одяг жінок, які відносились до «поспільства», був значно простіший, з доморобних вовняних, лляних, бавовняних тканин, в основному з полотна, сукна, китайки, зрідка оксамиту, з вишивкою. Відповідно, дещо простішими, хоча, як правило, дорогими в ціні, були і прикраси. На грудях носили до 10 низок намиста з корала, скла, стеклярусу, срібних і золотих монет, підвішених до намиста медальйонів, дукатів, хрестиків і образків. Такі відмінності простежуються і на вже згадуваних акварелях до праці О. Шафонського. | |
| Усі ці прикраси XVI—XVIII ст. відносяться до основних компонентів комплексу українських жіночих прикрас, але далеко не вичерпують усіх видів і форм. Так, для дівочого костюма обов’язковими були прикраси чола і волосся, традиція яких йшла, як ми уже вказували, з глибин століть. Дочки козацьких родин та заможніших міщан прикрашали голови оксамитовими стрічками, гаптованими блискучими золотими, срібними, різнобарвними шовковими нитками, обшитими перлами і кольоровими самоцвітами. Ткані стрічки стали вживатись у XVII ст. з впровадженням спеціальних верстатів. Сільські дівчата плели пишні і духмяні вінки з живих квітів, пахучого листя, а взимку — зі штучних квітів з паперу, тканини, воску тощо. В будні дні голову понад чолом перев’язували шовковими гладкофарбованими червоними, жовтими, голубими стрічками. | |
| Отже, XVI—XVIII ст. — час, коли формуються основні компоненти комплексу українських народних жіночих прикрас, його естетичні характеристики — поєднання різних за структурою, фактурою, кольором матеріалів, м’які пластичні форми, чіткий метричний ритм, симетрія. | |
| </body> | |
| <id>G</id> | |
| <author_surname>Фаріон</author_surname> | |
| <author_name>Ірина</author_name> | |
| <title>Мовна норма: знищення, пошук, віднова (культура мовлення публічних людей)</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Івано-Франківськ</publ_place> | |
| <publisher>Місто НВ</publisher> | |
| <year>2013</year> | |
| <pages>288-289</pages> | |
| <length>284</length> | |
| <alt_orth>1</alt_orth> | |
| <errors></errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| Що краще: все життя шукати — і не знайти чи знайти — і втратити? | |
| Очевидно, що це проблемне запитання поділить авдиторію. Але одностайність гарантована у потребі самого пошуку. Пошук мовної норми — невід’ємна умова її аналізу, розвитку та взаконення. У постколоніяльному суспільстві характер мовної норми — один з найпереконливіших аргументів самостійного чи підневільного розвитку і мови, і держави. У спадщину від колоніяльних часів нам зосталася колоні яльна зросійщена норма, що пронизує всі мовні рівні — від фонетичного до граматичного і правописного. Неможливо остаточно звільнитися від неї механічним способом, позаяк зміна мовної норми передбачає тривалу ментально-суспільну мотивацію. <b>Поневоленим</b> є <b>тільки те суспільство, громадяни якого не володіють національним самоусвідомленням.</b> Звідси — цілковита байдужість і нерозуміння внутрішньої духово-психічної мотивації мовної норми, а також аргументування функційно-прагматичного характеру і нігілістичне трактування культури мовлення. | |
| На цьому тлі рішення Львівської обласної ради про десятихвилинки культури мовлення на початку кожного сесійного засідання — унікальний крок політиків до утвердження своєї самостійности. Мова публічних людей — не лише основний інструмент взаємодії з суспільством, але засіб зміни цього суспільства. Політична культура без мовної культури так само неможлива, як вільне суспільство без вільних людей. Логічно, що мовна трагедія, себто знищення автентичної норми, відбулося саме через втручання у неї політиків... Прийшов час відродити знищену мовну норму. | |
| Пропонована дорога знищення, пошуку і віднови норми — це не просто її аналіз крізь внутрішні мовні закони і політичні репресії, а пошук вільних і сильних українців. Норма — це добре вмотивований примус. У самодостатніх і здорових суспільствах цей примус не потребує жодного аргументування, а лише суворого виконання. <i>«Граматиці підкоряються навіть імператори»,</i> — каже латинське прислів’я. Підкорімося їй — і нам підкоряться висоти державотворення. Одне з завдань нового часу усвідомлювати: мова творить нації і держави, позаяк є духовим об’єднавчим чинником. Чи може спотворена радянська мова творити вільних українців? | |
| </body><id>F</id> | |
| <author_surname>Шеремета</author_surname> | |
| <author_name>Павло</author_name> | |
| <title>Передмова</title> | |
| <publ_in>Сунь-дзи. Мистецтво війни</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Львів</publ_place> | |
| <publisher>Видавництво Старого Лева</publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages>5</pages> | |
| <length>160</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>найретельнішої підготовки - найретельніших приготувань</errors> | |
| <comments> </comments> | |
| <body> | |
| «Геоекономіка — це логіка війни в граматиці бізнесу», — зазначив американський стратег та історик Латтвак. | |
| Я зауважив, що китайці не дуже цікавляться сучасними теоріями стратегій. Особливо — абстрактно-концептуальними. Вони щиро вважають, що все, що можна було написати про стратегію, уже написано тисячі років тому | |
| Після Сунь-дзи вони вважають війну метафорою, філософією, яку можна перенести на решту життя, навіть, на перший погляд, мирного. | |
| Китайці вважають війну надзвичайно дорогим методом вирішення проблем, якого бажано уникати. Якщо це неможливо, війна вимагає найретельнішої підготовки і планування, прискіпливої уваги до найменших деталей, досконалого знання себе, супротивника і місцевості. А понад усе - вона вимагає беззаперечної дисципліни і переможного настрою. | |
| Вони вважають, що стратегія повинна бути практично-прагматичною, вираженою у діях, у вчинках, а не у словах. | |
| Вважають, що лідера визначає характер, а не посада чи технічні знання. | |
| Вони освоїли і логіку, і граматику. Чи не тому Китай стає тепер надпотужним гравцем і в геоекономіці? | |
| Завдяки Сергію Лесняку ви зараз тримаєте у руках якісну українську версію трактату Сунь-дзи. | |
| Думайте. Дійте. | |
| </body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname>Дікальчук</author_surname> | |
| <author_name>Богдан</author_name> | |
| <title>Якщо плануєте виїхати за кордон</title> | |
| <publ_in>Вільне життя</publ_in> | |
| <url>http://vilne.org.ua/2017/08/yakshcho-planuiete-vyikhaty-za-kordon/</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Тернопіль</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2017</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>108</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>Довідка видається податковою інспекцією - Довідку видає податкова інспекція; у термін, не пізніше шістдесяти - у термін не пізніше ніж шістдесят</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><b>У Тернопільській ОДПІ звернулися до тих наших земляків, які планують виїжджати за кордон на постійне місце проживання. Для оформлення митних процедур необхідно надати довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутність податкових зобов’язань).</b> | |
| Довідка видається податковою інспекцією за місцем обліку особи на підставі заяви та поданої декларації про майновий стан і доходи за останні три роки та за період з початку року до дати звернення. | |
| Декларація подається у термін, не пізніше шістдесяти календарних днів, що передують виїзду, а довідка видається протягом тридцяти календарних днів після надходження податкової декларації та сплати належної суми податку. | |
| Докладніші консультації — в Центрі обслуговування платників чи телефонами 43-46-40, 43-46-10. | |
| </body><id>C</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Довідник споживача</title> | |
| <publ_in>Молокія</publ_in> | |
| <url>http://molokija.com/directory</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place></publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2014</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>1418</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>дітям від 10 до 13 лет — 1000 мг - взято з російської, що ставить під сумнів автентичність всього тексту; Лавалю, у - Лавалю у; складу, висівки — складу висівки; жінкам, що годують — жінкам, що годують, ; стрептококу — стрептокока; енергетична цінність дуже висока — енергетична цінність дуже висока: ; При недотриманні технологічних вимог, кисломолочні продукти можуть — При недотриманні технологічних вимог, исломолочні продукти можуть</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| Ми створили цей довідник, щоб Ви могли швидко та зручно знайти потрібну інформацію. Подбайте про себе. Дізнайтесь більше! | |
| <b>Альбумін</b> | |
| Це тип водорозчинного білка, що міститься у молоці із часткою в межах 0,4-0,8% (а в молозиві навіть до 2%). Дуже легко засвоюється організмом, до його складу у великій кількості входить така цінна амінокислота, як триптофан. Альбумін розчиняється у воді, а при нагріванні до 70-75°<foreign>C</foreign> випадає в осад, тому зберегти його у молоці можна, застосувавши низькотемпературну пастеризацію. | |
| <b>Вершки</b> | |
| Це жирова емульсія, яку одержують із молока сепаруванням, відстоюванням або іншим способом. Свою назву «вершки» отримали від слова «верх». Раніше для отримання вершків незбиране молоко відстоювалося, молочний жир піднімався вгору і зливався. Завдяки шведському вченому Густаву де Лавалю, у 1883 році у молочній промисловості з’явився сепаратор, що значно пришвидшив процес отримання вершків. Із вершків виготовляють найрізноманітніший асортимент молочних продуктів. | |
| Висівки багаті на вітаміни групи <foreign>B (В</foreign>1, <foreign>В</foreign>2, <foreign>В</foreign>6, <foreign>РР</foreign>), провітамін <foreign>A</foreign> або каротин, вітамін <foreign>E</foreign>. Висівки містять багато мікроелементів: магній, калій, хром, мідь, цинк, селен, фосфор. Завдяки своєму складу, висівки є унікальним дієтичним продуктом здорового харчування. Споживаючи висівки як окремий продукт — вживайте більше води. Максимальна добова норма висівок — 30 г, але починати треба з 1-2 ч.л. Лікарі не рекомендують вживати висівки у період загострення при гастритах, виразковій хворобі та при колітах. Ячмінні та вівсяні висівки найкраще сприяють зниженню холестерину. | |
| <b>Закваска</b> | |
| Це одно- або багатоштамові комбінації мікроорганізмів, які використовують для виробництва кисломолочних продуктів. Завдяки заквасці відбувається процес сквашування молока. Серед заквасок для молочних продуктів є: кефірний грибок, болгарська паличка (<foreign>Lactobacillus bulgaricus</foreign>), ацидофільна паличка (<foreign>Lactobacillus acidophilus</foreign>), швейцарська паличка (<foreign>Lactobacterium helveticum</foreign>), молочнокислий стрептокок (<foreign>Streptococcus salivarius subsp. thermophilus</foreign>). Для кожного окремого молочного продукту використовують різні закваски та сквашувальні препарати. Наприклад, для виготовлення йогурту використовують комбінацію болгарської палички (<foreign>Lactobacillus bulgaricus</foreign>) та термофільного стрептококу (<foreign>Streptococcus salivarius subsp. thermophilus</foreign>), а справжнім кефіром може називатись продукт змішаного молочно-кислого та спиртового бродіння, який виробляють сквашуванням молока кефірними грибками, симбіотичною кефірною закваскою або заквашувальним препаратом. Обираючи кисломолочні продукти, зверніть увагу на термін придатності та умови зберігання у торговій точці, особливо влітку. На упаковці чітко написано, при якій температурі необхідно зберігати продукт, тому ніколи не купуйте молочні продукти у магазинах без холодильного обладнання. У супермаркетах такі продукти повинні стояти на спеціальних охолоджувальних полицях з відповідним температурним режимом. | |
| <b>Кальцій</b> | |
| Один із найважливіших хімічних елементів для людського організму. З цього елементу складаються кістки, зуби, він необхідний для згортання крові, утворення гормонів, скорочення м’язів. | |
| Потреби кальцію досить великі і різні: | |
| дітям до трьох років слід вживати близько 600 мг кальцію, | |
| дітям від 4 до 10 років — 800 мг, | |
| дітям від 10 до 13 лет — 1000 мг, | |
| підліткам від 13 до 16 років — 1200 мг, | |
| від 16 років і дорослим — близько 1000 мг, | |
| вагітним і жінкам, що годують — від 1500 до 2000 мг. | |
| В якому молокопродукті найбільше кальцію — в молоці чи сирі? | |
| <b>Кисломолочний сир</b> | |
| Це, згідно з ДСТУ, кисломолочний продукт, який виготовляють із коров'ячого молока та закваски на чистих культурах молочнокислих бактерій. Окрім кальцію, сир містить у великій кількості білок, а також такі важливі амінокислоти, як: лізин, триптофан, метіонін. Цей молочний продукт чудово засвоюється організмом та є необхідним й корисним елементом здорового харчування. Але корисним він буде лиш тоді, коли це дійсно кисломолочний сир, а не фальсифікат під назвою «сирний продукт». | |
| Тож як обрати смачний, поживний, а головне справжній кисломолочний сир? | |
| Ось декілька порад: | |
| зверніть увагу, чи вказано ДСТУ; | |
| уважно читайте склад продукту: повинно бути лише молоко коров’яче та закваска на чистих культурах молочнокислих бактерій; | |
| термін придатності (якщо запаковано у папір або еколін — до 72 год., якщо у герметичній або пластиковій тарі — до 7 днів і за умови дотримання відповідного температурного режиму). Якщо термін придатності сиру кисломолочного «довгий» — це говорить про те, що його піддали критично високій температурі (термізація сирної маси), таким чином знищивши усі корисні бактерії; | |
| найкраще вживати нетермізований сир; | |
| у торговій точці цей молочний продукт необхідно зберігати за відповідних температурних умов (в холодильнику); | |
| якісний кисломолочний сир розсипчастий, з крупинками та помірно вологий, білого кольору із ледь кремовим відтінком; | |
| шукайте саму назву: інколи можна зустріти назви «сирна маса», «сирний продукт», «сирок», «сирочок». Це введення в оману споживача, адже має бути чітко вказано «Сир кисломолочний із масовою часткою жиру…»; | |
| не соромтесь і нюхайте сир, він має мати характерний кисломолочний запах; | |
| не купуйте кисломолочний сир на стихійних ринках, обирайте перевіреного виробника. | |
| Вершкове масло, залежно від технологічних особливостей та органолептичних показників, поділяється на види: | |
| солодковершкове та солоне солодковершкове, | |
| кисловершкове та солоне кисловершкове. | |
| Масло виготовляють без поділу на сорти. Солодковершкове масло виготовляють з натуральних пастеризованих вершків, а кисловершкове — з пастеризованих вершків, сквашених чистими культурами молочнокислих бактерій. Солоне масло виготовляють із додаванням кухонної солі. | |
| Залежно від масової частки жиру, розрізняють: | |
| вершкове масло «екстра» (від 80 до 85%), | |
| «селянське» (від 72,5 до 79,9%), | |
| «бутербродне» (від 61,5% до 72,4%). | |
| Відрізнити справжнє масло від спреду дуже просто: | |
| ціна: натуральне солодковершкове масло не може мати низьку ціну, на упаковці має бути вказано ДСТУ 4399, | |
| назва продукту: має бути чітко написано, що це масло, а не «маселко», «масляна» чи маргарин, | |
| склад: масло виготовляють виключно із пастеризованих вершків коров’ячого молока, | |
| термін зберігання: за дотриманням усіх температурних вимог справжнє масло не може зберігатись довше ніж 75 діб у фользі і 15 діб, якщо запаковане у пергамент. | |
| Застереження: не купуйте масло на вагу, адже умови зберігання та склад таких продуктів є досить сумнівними. | |
| Щойно видоєне молоко має температуру близько 35°<foreign>C</foreign> - 37°<foreign>C</foreign> (температура тіла тварини). Відомо, в перші дві-три години воно практично «стерильне» та свіже (діє бактерицидна фаза), а потім, якщо негайно його не охолодити до температури 4°<foreign>C</foreign>-6°<foreign>C</foreign>, у ньому починають розмножуватись мікроорганізми. Поступове мікробіологічне забруднення відбувається під час процесу доїння: зі шкіри корів, рук доярки, молочного обладнання, посуду, фільтрів. Виключення контакту молока із навколишнім середовищем та дотримання санітарно-гігієнічних норм на всіх етапах доїння, зберігання, транспортування — запорука збереження сирого молока за показниками якості та безпеки. | |
| <b>Молочний жир</b> | |
| Жирна частина молока. Склад молочного жиру змінюється в залежності від складу і раціону кормів, пори року, стадії лактації, породи тварин. В складі жиру переважають насичені жирні кислоти, вміст ненасичених кислот складає влітку 34-44%, взимку — 25-33%. Є цінним джерелом енергії, його енергетична цінність дуже висока — при розщепленні в організмі 1 г молочного жиру утворюється 9,3 ккал. | |
| <b>Незбиране (цільне) молоко</b> | |
| Продукт нормальної фізіологічної секреції молочних залоз молочних тварин, одержаний за одне чи кілька доїнь, без додавання до нього інших добавок або вилучення певних складників. Залежно від виду молочних тварин молоко може бути коров’ячим, козиним, овечим тощо. | |
| <b>Нормалізація</b> | |
| Доведення хімічного складу молочної суміші до регламентованого значення масової частки жиру і (або) білка та сухих речовин. | |
| <b>Резервуарний спосіб</b> | |
| Це виготовлення кисломолочних продуктів, у процесі якого заквашування, сквашування та дозрівання відбуваються у спеціальному резервуарі. Після перемішування та охолодження готовий продукт розливають у споживчу тару. Продукція, виготовлена резервуарним способом, має помірно густу консистенцію, є більш «рідкою» у порівнянні із термостатним способом. Використання резервуарного способу має ряд переваг: зменшуються затрати ручної праці, для виробництва напоїв не потрібні термостатні камери, а значить, зменшуються виробничі площі. | |
| <b>Сепаратор</b> | |
| Прилад, що розділяє продукт на фракції із різними характеристиками (вершки та знежирене молоко), не впливаючи при цьому на його хімічний склад. Перший відцентровий сепаратор винайшов шведський вчений Густав де Лаваль, патент на винахід якого був отриманий ще у 1878 році. | |
| <b>Сепарування молока</b> | |
| Один з етапів механічного розділення молока шляхом поділу на жирову фракцію і знежирене молоко. Це важливий технологічний процес виробництва молочних продуктів. | |
| <b>Сквашування молока</b> | |
| Це складний технологічний та біохімічний процес, що відбувається за допомогою сквашувальних препаратів або заквасок. Для кожного окремого молочного продукту використовують інші закваски. Для кефіру згідно з ДСТУ — закваску на живих кефірних грибках, для йогурту — болгарську паличку та термофільний стрептокок, сметану виготовляють із пастеризованих вершків, сквашених закваскою, приготовленою на чистих культурах молочнокислих стрептококів. Завдяки сквашуванню, кисломолочні продукти мають характерний смак та аромат. При недотриманні технологічних вимог, кисломолочні продукти можуть мати занадто кислий смак або навіть гірчити. | |
| <b>Стерилізація</b> | |
| Процес теплової обробки за температур понад 100°<foreign>C</foreign> з відповідною тривалістю. Виробництво стерилізованого молока здійснюють за одно- чи двоступеневою схемами. За першою схемою молоко стерилізують один раз: до розливу чи після нього. Інша схема передбачає дворазову стерилізацію молока: в потоці до розливу й у тарі. | |
| <b>Суперпастеризація</b> | |
| Скоріш за все, так маркетологи можуть називати ультрависокотемпературну обробку, яка здійснюється протягом декількох секунд за температури понад 135°<foreign>C</foreign>, або стерилізацію. | |
| <b>Термізація</b> | |
| Теплова обробка шляхом нагрівання продукту від +60°<foreign>C</foreign> до +68°<foreign>C</foreign> з витримкою до 30 секунд. При такій обробці суттєво зменшується кількість не тільки сторонньої мікрофлори, але й об’єм заквашувальної корисної мікрофлори. Завдяки термізації збільшують терміни зберігання продукції, але зменшується і загальна корисність кисломолочної продукції. | |
| Завдяки тому, що процеси сквашування, дозрівання та охолодження відбуваються безпосередньо у споживчій тарі, термостатна молочна продукція, наприклад, сметана та кефір, мають густу консистенцію та насичений смак. Термостатний спосіб є більш трудомістким, вимагає більших капіталовкладень у виробництво та додаткових виробничих площ. | |
| </body> | |
| <id>A</id> | |
| <author_surname></author_surname> | |
| <author_name></author_name> | |
| <title>Білосніжне піаніно Президента оселилось у школі мистецтв</title> | |
| <publ_in>Подолянин</publ_in> | |
| <url>http://podolyanin.com.ua/culture/other/7107/</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Кам'янець-Подільський</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2014</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>132</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>вищого класу - найвищого класу</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| <b>Білосніжне та неймовірно дороге фортепіано від Президента України переїхало до Кам’янця. 11 березня зі столиці його привезли до міської дитячої школи мистецтв. Щоправда, нічого спільного з білим роялем з Межигір’я інструмент не має, адже школі його подарував Леонід Кучма.</b> | |
| Розкішне піаніно «<foreign>Essex</foreign>» всесвітньо відомої американської фірми «<foreign>Steinway&Sons</foreign>», що виготовляє музичні інструменти вищого класу, власноруч привезли і налаштували спеціалісти компанії-виробника. Фортепіано стало тридцять першим серед 75 інструментів, які Кучма збирається подарувати мистецьким школам усіх регіонів України. Нашу школу мистецтв представники благодійного Президентського фонду «Україна» обрали невипадково, адже тут навчається його стипендіат Сергій Гуменний - неодноразовий переможець всеукраїнських і міжнародних конкурсів юних талантів й володар низки престижних премій і нагород. | |
| Дорогоцінний подарунок у концертному залі школи не простоює. 12 березня інструмент вперше зазвучав під час відкриття конкурсу піаністів, де змагалися маленькі вихованці школи мистецтв.</body><id>A</id> | |
| <author_surname>Зарецька</author_surname> | |
| <author_name>Олена</author_name> | |
| <title>У ритмі з містом</title> | |
| <publ_in>Хрещатик</publ_in> | |
| <url>http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4423/art/1392756610.html</url> | |
| <publ_part>23</publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2014</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>454</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>по 3625 заявах - щодо 3625 заяв; знаходяться на розгляді - перебувають на розгляді; складають 38,8 % - становлять 38,8 %; що займають частку 35,8 % - на які припадає частка 35,8 %; Питому вагу мають і звернення - Значну вагу мають і звернення; приведене в належні для проживання умови - створено належні для проживання умови</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body>Так, за даними Голосіївської РДА, у 2013 році до райдержадміністрації надійшло на розгляд 4027 звернень громадян, з них 3220 письмових та 807 усних. При цьому звернення надходять як безпосередньо від громадян, так і за дорученням вищих органів влади, від інших установ та організацій. У порівнянні з 2012-м торік кількість звернень збільшилась, а за своїм характером вони розподілилися на заяви (96,4 %), скарги (3,55 %) та пропозиції (0,05 %). Як повідомляють у Голосіївській РДА, за результатами розглядів звернень громадян на 2013 рік було вирішено позитивно 260 звернень (6,55 %), надані роз’яснення по 3625 заявах (90 %), переадресовано за належністю — 15 звернень (0,4 %), до відома взято — 28 звернень (0,7 %). При цьому 99 скарг знаходяться на розгляді, термін їх виконання ще не настав. | |
| За словами керівника апарату Голосіївської РДА Наталії Федчун, найгострішими питаннями, що турбують мешканців району, залишаються проблеми ЖКГ, які складають 38,8 % від загальної кількості порушених питань, на другому місці — житлові питання, що займають частку 35,8 %. Питому вагу мають і звернення від соціально вразливих верств населення — інвалідів, одиноких матерів, багатодітних сімей, пенсіонерів, ветеранів війни та праці. В цілому за минулий рік до райдержадміністрації надійшло 245 звернень від мешканців пільгових категорій, всі були розглянуті згідно з чинним законодавством, зокрема 14 звернень вдалося вирішити позитивно. | |
| «Найважливішим завданням РДА при розгляді звернень є конкретний розгляд питань, порушених заявниками, надання максимально можливого сприяння у вирішенні проблем», — наголошує пані Федчун. | |
| Серед таких позитивних прикладів вирішення наболілих питань мешканців — ремонт квартири громадянина Дідецького Р. В. за адресою проспект Науки, 16. Таке прохання голосієвець озвучив під час програми-зустрічі “Діалог Президента України з країною”. Силами Голосіївської РДА помешкання пенсіонера було звільнене від непотребу та приведене в належні для проживання умови. | |
| Зазначимо, що, за даними Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України, протягом 12–22 лютого 2013 року на багатоканальний телефонний номер державної установи “Урядовий контактний центр” (0-800-50-20-13) у рамках проекту «Діалог Президента України з країною» надійшло 21 162 дзвінки, у тому числі було зареєстровано 16 438 звернень. По 4271 дзвінку заявникам було надано довідкову інформацію фахівцями «Урядового контактного центру». Із загальної кількості зареєстрованих звернень — 12 167 надіслано на розгляд органам державної влади. | |
| За інформацією, що надійшла до Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України від органів державної влади, станом на 30 грудня 2013 розглянуто 11 831 питання, порушене у зверненнях до Глави держави у рамках проекту «Діалог з країною», з них 2322 (кожне п’яте) — вирішено по суті, по 9450 — надано ґрунтовні роз’яснення, у розгляді 59 звернень відмовлено — як таких, що не відповідають вимогам Закону України “Про звернення громадян”. | |
| Станом на 15 січня 2014 Управління продовжувало моніторинг опрацювання органами державної влади 20 звернень громадян. Питання, порушені у цих заявах, в основному стосуються поліпшення житлових умов, а також ремонту будинків, що потребує часу та/або виділення відповідних коштів з місцевих бюджетів. | |
| </body><id>A</id> | |
| <author_surname>Самойлова</author_surname> | |
| <author_name>Оксана</author_name> | |
| <title>Євроінтеграція: куди, навіщо і чому? </title> | |
| <publ_in>Новини Закарпаття</publ_in> | |
| <url>http://novzak.uz.ua/news/ievrointegraciya</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Ужгород</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2013</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>435</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>один з одним - одне з одним; подачі - подання; тандем Ющенко-Тимошенко не поливали один одного брудом - Ющенко й Тимошенко не поливали одне одного брудом; розробці - розробленні</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><b>Лейтмотивом нинішнього політичного сезону стали дискусії навколо євроінтеграції. Жодна з політичних сил не залишилася байдужою до цієї теми. Дійсно, підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стане важливим кроком для нашої держави. Але все ж таки: кроком куди? Що нас чекає після підписання угоди?</b> | |
| З моменту набуття нашою державою незалежності у 1991 році Європейський Союз та Україна динамічно розвивають відносини один з одним. Але ніколи ми ще не були так близько до Європи, як сьогодні. Багато хто думає, що найкращі перспективи для євроінтеграції були при «помаранчевих» — адже це вони декларували, що готові йти цим шляхом. Європейські політики були не впевнені у здатності української влади діями доводити свої декларації. У 2005 році єврокомісар із зовнішніх зв’язків і політики європейського сусідства Беніта Ферреро-Вальднер дипломатично заявила, що Україні варто утриматися від подачі заявки на вступ до Європейського Союзу, щоб уникнути відмови. Європейці мали рацію – за «помаранчевих» Україна не тільки не йшла європейським шляхом, заледве вдалося уникнути дефолту і не втратити всі економічні та соціальні надбання. Не минало й дня, щоб тодішній тандем Ющенко-Тимошенко не поливали один одного брудом. Відбувся розподіл держслужбовців на «його» людей і «її» представників. Відтак в Європі побачили не просто управлінське двовладдя, а безвладдя. | |
| Вже у 2010 році Євросоюз змінив підхід до нашої країни. У день інавгурації Президента України Віктора Януковича у резолюції Європарламенту прозвучало нове, те, чого раніше Україні не говорили: «Україна є європейською державою, відповідно до Угоди про Європейський Союз може поставити питання про членство в ЄС». Саме з цього моменту вся державна машина почала працювати на зближення з Європейським Союзом. Одним з перших кроків було прийняття ініційованого Партією регіонів закону про засади внутрішньої і зовнішньої політики. У документі чітко сказано: Україна рухається шляхом євроінтеграції із одночасним поглибленням відносин з Росією. І от вже 28—29 листопада 2013 року на саміті Східного партнерства у Вільнюсі Європа налаштована підписати Угоду про асоційоване членство України в ЄС. | |
| Але що саме продемонстрував Віктор Янукович такого, що не змогли показати «помаранчеві»? Найголовнішою його заслугою стало те, що він об’єднав усі зусилля задля досягнення успіху в євроінтеграції. Злагоджена робота його команди у підписанні Плану дій Україна – ЄС, розробці карти зближення, прийняття законів з євроінтеграції стала умовою планомірної, стабільної, успішної роботи на шляху до Європи. Відповідно, сьогодні Євросоюз зацікавлений в Україні як у надійному партнері та союзнику. | |
| 18 вересня Кабінет Міністрів схвалив проект Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка розширює можливості для співпраці. Сфери співробітництва зачіпають розвиток політичних, торгових, соціальних, культурних зв’язків і зміцнення безпеки. Зона вільної торгівлі створить практично такі ж умови для торгівлі між Україною та ЄС, як і ті, що існують усередині Євросоюзу. Серед галузей, які найбільше виграють від підписання угоди – сільське господарство.</body><id>F</id> | |
| <author_surname>Врочинська</author_surname> | |
| <author_name>Ганна</author_name> | |
| <title>З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЖІНОЧИХ ПРИКРАС В УКРАЇНІ</title> | |
| <publ_in>Українські народні жіночі прикраси ХІХ — початку ХХ століть</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part>Частина 1</publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher>Родовід</publisher> | |
| <year>2015</year> | |
| <pages>17–20</pages> | |
| <length>569</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>їх виробах - їхніх виробах; В їх виробах своєрідно поєднались - У своїх виробах вони своєрідно поєднували; тощо монтувались - тощо, монтувались; Живописні — малярські; в своєму - у своєму; притісняли — утискали; їх кваліфікацію - їхню кваліфікацію; паяння - лютування; косички - кіски; припаювали - прилютовували; решітки - ґратки; Дукачі з бантами носились як поодинока підвіска на червоній стрічці, займаючи центральне місце в наборі нагрудних прикрас - неправильна конструкція речення</errors> | |
| <comments> сканого мережива - тканого?</comments> | |
| <body> | |
| Найповніші відомості про виробництво жіночих прикрас XVI—XVII ст. пов’язані з золотарством Львова. Тут поряд з русинами працювали німецькі, шотландські, голландські, угорські, італійські, польські, вірменські та єврейські майстри. В їх виробах своєрідно поєднались європейські орієнтації на ренесансні та барокові форми з місцевою національною основою, створивши характерні художні особливості львівських виробів: скульптурну об’ємність, складні орнаментальні обриси, поліхромію. У надзвичайно широкому асортименті продукції львівських золотарів жіночі прикраси займали важливе і почесне місце. Для оволодіння майстерністю і хистом їх виготовлення підмайстри вправлялися впродовж багатьох років, а при завершенні навчання з двох виробів, які кожен підмайстер мав виготовити, щоб одержати звання майстра, обов’язковим був перстень з кольоровим каменем. | |
| Види золотарських виробів, які доповнювали і прикрашали вбрання тогочасного міського жіноцтва, досить численні. Це вінці-діадеми, металеві філігранні намиста, масивні ланцюжки, шпильки-аграфи, запонки, підвіски, браслети, персні, сережки, брошки тощо. Значна кількість виробів, таких як: філігранні намиста, підвіски, браслети тощо монтувались з окремих деталей, що накладались одна на одну чи скріплювались між собою. Переливаючись іскристими барвами сапфірів, яхонтів, діамантів в обрамленні сканого мережива кожна окрема така деталь сприймалася як самодостатня прикраса, оскільки була композиційно завершеною і цілісною орнаментальною формою. Прикраси добре вписувались в структуру крою вбрання, вагомість і об'ємність якого теж створювалась кількашаровим накладанням одних компонентів одягу на інші. | |
| Живописні портрети Софії Острозької, Беати Острозької, Раїни Вишневецької засвідчують, що крім ланцюгів з масивних ланок, часто складної орнаментальної форми, обов’язковими компонентами комплексу прикрас шляхтянок були довгі низки перлів, які трьома-п’ятьма разками спадали на груди, а також хрестики, брошки, підвіски. Міщанки, доньки та дружини купців намагались не поступатись кількістю прикрас перед шляхтою. Наречена Анастасія з Жовкви, виходячи заміж в 1736 р., в своєму посагу мала серед різних компонентів вбрання і чимало прикрас: перли на восьми шнурках, золотий ланцюг, дві пари золотих сережок, перстень з діамантами, два з рубінами, два з золота без каменів, чотири золоті обручки. | |
| Без сумніву, було в той час у Львові виробництво дешевших прикрас зі срібла або з інших кольорових металів, призначених для одягу бідніших жительок міст і сіл. Такі вироби продавались по багатьох дрібних містечках. Найчастіше цим ремеслом займались майстри, котрих не приймали до цеху з причин іншої віри чи національності, як, наприклад, довгий час русинів у Львові, або притісняли, принижуючи їх кваліфікацію. Це приводило до того, що в містах працювало чимало позацехових ремісників. | |
| У кінці XVII—1-й половині XVIII ст. значного розвитку зазнало золотарське ремесло в Києві, містах Лівобережної України: Ніжині, Глухові, Чернігові та ін. Цей період став епохою розквіту старого українського золотарства. Майстри користувались тут майже всіма відомими техніками: кування, лиття, паяння, різьблення, витягування дроту тощо. Для оздоблення виробів застосовували ритування, карбування, позолоту, філігрань, фініфть, чернь, емаль, травлення. | |
| Популярними, а часто і обов’язковими, у вбранні українського жіноцтва були такі нагрудні прикраси, як дукачі, що виготовлялись з монет, медалей західноєвропейського і російського виробництва чи повторів з них. На медальйонах зображались також сюжети місцевої православної іконографії. Підвіски (монети, медалі, іконки-медальйони) старанно обрамляли, монтуючи впритул по периметру спіралі зі смужок металу та тонко виплетені з кількох дротів косички, які разом утворювали легку, майже мереживну рамочку. Для підвішування припаювали одне або три вушка. Дукачі з одним вушком носили на ланцюжку, стрічці або серед намиста. Ті, що мали три вушка, прикріплювались трьома короткими ланцюжками до великого. З ІІ-ї половини XVIII ст. почали робити спеціальні брошки («банти», «решітки», «мотилі») у вигляді ажурних орнаментальних пластинок із зображеннями кошиків з квітами, птахів, листя, гілок, розеток, коронок, херувимів тощо, гарно прикрашених кольоровими скельцями та камінчиками. Дукачі з бантами носились як поодинока підвіска на червоній стрічці, займаючи центральне місце в наборі нагрудних прикрас. | |
| </body> | |
| <id>G</id> | |
| <author_surname_1>Шендеровський</author_surname_1> | |
| <author_name_1>К.</author_name_1> | |
| <author_surname_2>Соколова</author_surname_2> | |
| <author_name_2>К.</author_name_2> | |
| <author_surname_3>Сорока</author_surname_3> | |
| <author_name_3>В.</author_name_3> | |
| <title>Соціальна проблематика мігрантів, біженців та дітей-біженців та пропозиції до медіавиробництва</title> | |
| <publ_in>Медіакомунікації та соціальні проблеми</publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part>1</publ_part> | |
| <publ_place>Київ</publ_place> | |
| <publisher>КНУ імені Тараса Шевченка</publisher> | |
| <year>2012</year> | |
| <pages>241-242</pages> | |
| <length>894</length>-- | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>міграція) та - міграція), що; й має на це відповідний дозвіл - й за наявності на це відповідного дозволу; в сфері - у сфері; протидії незаконній - протидію незаконній; передача - передання</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body><i>Міграція</i> – переміщення особи з метою зміни місця проживання/перебування, пов’язане з перетином державного кордону (зовнішня міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць (внутрішня міграція) та включає: трудову міграцію, еміграцію, імміграцію, реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання (перебування). | |
| <i>Еміграція</i> - вибуття громадян України у встановленому законодавством порядку на постійне місце проживання до іншої держави. | |
| <i>Мігрант</i> – особа, яка свідомо та з власної волі перетинає державні або адміністративно-територіальні кордони з метою зміни місця проживання або без такої зміни. За типовою ознакою може бути внутрішнім і зовнішнім (міжнародним), за правовою - законним та незаконним, за видовою – постійним і зворотним, за характерною – політичним, трудовим або пов’язаним зі зміною екологічного середовища тощо. | |
| <i>Трудова міграція</i> – переміщення особи, яке пов’язане з перетином державного кордону з метою виконання робіт, надання послуг на платній основі чи провадження будь-якого виду підприємницької діяльності, не забороненого законодавством держави працевлаштування й має на це відповідний дозвіл державного органу. | |
| <i>Міграційний контроль</i> – діяльність уповноважених державних органів, спрямована на реалізацію державної міграційної політики, захист державної безпеки та національних інтересів України в сфері міграції, забезпечення дотримання законодавства в цій сфері, ефективне управління міграційними процесами, протидії незаконній міграції. | |
| <i>Міграційний облік</i> – діяльність фіксації й узагальнення передбачених законом відомостей про громадян України, іноземців і осіб без громадянства та про їхні переміщення. | |
| <i>Іноземець</i> - особа, яка не має громадянства України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. | |
| <i>Особа без громадянства</i> - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. | |
| <i>Іноземці та особи без громадянства</i> – люди, які перебувають на території України на законних підставах, іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території або тимчасово перебувають в Україні. | |
| <i>Вимушена зупинка</i> - перебування іноземця або особи без громадянства на території України понад установлений законодавством строк для транзитного проїзду через її територію у зв'язку з надзвичайними обставинами (стихійне лихо, хвороба тощо) за наявності документа, що підтверджує причину та тривалість затримки. | |
| <i>Возз'єднання сім'ї</i> - в'їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім'ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї в Україні, з метою спільного проживання сім'ї незалежно від того, коли виникли сімейні стосунки - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України. | |
| <i>Імміграційна картка</i> - документ, що містить інформацію про іноземця або особу без громадянства, які в'їжджають в Україну чи виїжджають за її межі та заповнюється у випадках і порядку, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. | |
| <i>Дозвіл на використання праці іноземців та осіб без громадянства</i> - документ, який надає право працедавцю тимчасово використовувати працю іноземця або особи без громадянства у порядку, встановленому законодавством України. | |
| <i>Нелегальний мігрант</i> - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і терміново не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення наданого їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. | |
| <i>Реадмісія</i> - передача з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства на підставах та в порядку, встановлених міжнародними договорами України. | |
| <b>Статус біженця</b> - визнання спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань міграції іноземця або особи без громадянства біженцем. Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. | |
| <i>Дитина-біженець</i> - дитина, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. | |
| <i>Додатковий захист</i> - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі. | |
| <i>Заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,</i> - заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання. | |
| <i>Особи, які потребують тимчасового захисту</i> - іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території країни, що має спільний кордон з Україною, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічному підґрунті, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження. | |
| <i>Посвідчення біженця</i> - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків. | |
| </body><id>G</id> | |
| <author_surname>Фаріон</author_surname> | |
| <author_name>Ірина</author_name> | |
| <title>Мовна норма: знищення, пошук, віднова (культура мовлення публічних людей)</title> | |
| <publ_in></publ_in> | |
| <url></url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Івано-Франківськ</publ_place> | |
| <publisher>Місто НВ</publisher> | |
| <year>2013</year> | |
| <pages>15-17</pages> | |
| <length>824</length> | |
| <alt_orth>1</alt_orth> | |
| <errors></errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body> | |
| Чому мовна реальність депутатів і чиновників, владоможців тощо така далека від мовних приписів? На це запитання я вирішила дати відповідь на сторінках цієї праці. Задля того необхідно було перейтися дорогою мовної норми впродовж усього XX ст. Ця дорога надто складна і навіть кривава, аби зараз когось повчати. Найголовніше — відкрити Правду про характер формування і знищення мовних норм, що здебільшого зумовлено політичними чинниками. Тоді, сподіваюся, ця Правда змінюватиме нас — і мова говоритиме про цю зміну нашими устами. Зміна мови відбувається тільки разом зі зміною нашого внутрішнього світу. Система світоглядових цінностей кожної людини, громадянина формує матрицю суспільства і держави. Мова в цьому процесі відіграє першорядну роль не тільки тому, що без неї людина немислима, але й тому, що мова — духові кордони нації. Мова не просто голос суспільства — вона характер його розвитку. | |
| Українська мова — винятковий приклад блюзнірського втручання суспільства в її зовнішню історію (сотні заборон та обмежень з боку різної окупаційної влади — Польщі, Московії, Румунії, Угорщини, Австрії) та унікального більшовицько-московського винаходу: втручання у фонетичну та лексико-граматичну матрицю мови. Коли вже неможливо було заперечити українську мову як самодостатню систему, що автоматично породжувала націю та державу, у 30-х роках XX ст. виникла ідея уподібнити її до російської мови. Політичним інструментом такої зміни стали урядові постанови та рішення, а звідси — задіяні внутрішньомовні чинники: зміна мовної норми. | |
| Норма літературної мови — це реальний, історично зумовлений і порівняно стабільний мовний чинник, що відповідає мовній системі і становить єдину можливість або найкращий для конкретного випадку варіант, що відібрало суспільство на певному етапі розвитку. Норма формується на основі низки критеріїв, серед найважливіших: територіяльний (синтез південно-західного, південно-східного та північного говорів); критерій авторитетних письменників (зокрема, Т. Шевченка, з якого тріюмф народної мови, на противагу до книжної, став незворотнім); відповідність мовній системі — її внутрішнім законам та закономірностям; національно-ідентифікаційний — не лише збереження мовної традиції, але й центральна увага до унікальних мовних ознак, на противагу до нівеляційних процесів інтернаціоналізації чи уніфікації лексики, і навіть граматичних категорій, а звідси потреба формувати захисну вісь «своє» — «чуже». Цілком другорядним є статистичний критерій, особливо в теперішніх постколоніяльних умовах розвитку суспільства, значна частина якого, з огляду на об’єктивні історичні причини, володіє радянською «недоукрмовою», а не українською мовою своєї держави. Отож, мовна норма — це синтез внутрішньомовних та позамовних чинників, що відображають напрям розвитку суспільства. Образно кажучи, це <i>«прапори та емблеми, за якими можна відрізнити представників різних ідейних та культурних угруповань»</i>. | |
| Зазначені мовні критерії в добу терору зазнали кардинального перегляду. Мета створити єдиний радянський народ автоматично сягала створення на початковому етапі напівмови — блідої копії «братньої» російської. Задля цього на початку 60-х років у системі АН СРСР виникла наукова рада з проблем <i>«Закономірності розвитку національних мов у зв’язку з розвитком соціялістичних націй»</i>. Ця програма, покладавшись на «ясновидющість» її совєцьких творителів, ділила мови на більш рівноправні та менш рівноправні, позаяк <i>«сфера їх подальшого функціонування далеко не однакова»</i>. На цій підставі мови народів СРСР розподілили на перспективні і неперспективні. До перших, крім «великої російської мови», зарахували вірменську, грузинську, латиську, литовську, естонську. Решта мов, серед яких і українська, потрапили до неперспективних. Відправним пунктом для цієї «неперспективности» було не тільки примусове вивчення російської у школах (від 1938 року) та добровільне української (від 1958 року), а відтак навальне перетворення українців у перекособочених двомовців (із гіршим-кращим незнанням обох мов), але й безпрецедентне спотворення Українського правопису 1933 року як основного мовного кодексу. І це спотворення і досі чинне!!! Далі взялися до лексичної кодифікації через перекладні та тлумачні словники… <b>Так створено радянсько-російську норму української мови.</b> | |
| Пропонована праця покликана зобразити нищення автентичної мовної норми крізь призму лінгвоциду. Більшість практичного матеріялу в монографії почерпнуто з усного та писемного мовлення українських посадовців: депутатів та чиновників, які фактично стали закладниками спотвореної мови. У поневолених умовах вільна мова стала жертвою тоталітарного суспільства, що послідовно працювало на абсолютне відчуження лінгвоносіїв від своєї мови, а отже, і самих себе. Сьогодні таких немало-небагато: відповідно до перепису населення 2001 року 85,2 % українців назвали рідною українську мову і 14,8 % — російську. А це близько 5 мільйонів — ось він, головний чинник дестабілізації України в Україні. Поряд із цим незмірно більшою є кількість суржикомовців — ще одного «плідного» результату політики двомовности радянської доби. | |
| У третьому тисячолітті на зміну тоталітаризму прийшла доба лібералізму — щоденного безкарного вбивання найвищих національних та духово-моральних цінностей на догоду прагматичному Молохові та диявольському компромісові. Очевидно, що ідеологія вседозволености запанувала в мові через нігілістичне трактування норми і сприйняття її лише як інструментального чинника, зведеного до примітивного порозуміння. За таких умов відродження вбитої норми — справа надскладна, але не безнадійна. Бо Правдива. І що швидше вийде мова на цю дорогу Правди, то і суспільство набуватиме ознак необхідної культури та добробуту. | |
| Було б дивно писати цю працю за нормами досі чинного Правопису 1933 року. Це наче прийняти вбивство і мовної норми, і творців цієї норми, кодифікованої у Правописі 1929 року. Аби полегшити сприйняття мовно-правописної Правди, <b>головні</b> засимільовані радянським правописом ознаки та їхні правильні відповідники, використані в цій праці, подаю в таблиці. | |
| Отож, бажаю всім плідної подорожі дорогами мовної норми, яку так наполегливо впродовж понад трьохсот років намагалися повести московським шляхом. | |
| </body><id>A</id> | |
| <author_surname>Карпюк</author_surname> | |
| <author_name>Геннадій</author_name> | |
| <title>Свято захисників на площі Миру</title> | |
| <publ_in>Вісті Донбасу</publ_in> | |
| <url>http://www.vesti.dn.ua/svyato-zahisnikiv-na-ploshhi-miru/</url> | |
| <publ_part></publ_part> | |
| <publ_place>Краматорськ</publ_place> | |
| <publisher></publisher> | |
| <year>2016</year> | |
| <pages></pages> | |
| <length>399</length> | |
| <alt_orth>0</alt_orth> | |
| <errors>заряджаючий – заряджальник; не проштовхнутися від глядачів – не проштовхнутися серед глядачів</errors> | |
| <comments></comments> | |
| <body>Голова Донецької облдержадміністрації Павло Жебрівський і керівник АТО на території Донецької та Луганської областей Руслан Хомчак оглянули виставку й поспілкувались із військовослужбовцями та мешканцями міста, привітали їх зі святом. | |
| «Українське воїнство народилося на Покрову Пресвятої Богородиці. Це означає, що воно непереможне. Це свято шанували козаки й воїни УПА, а сьогодні – воїнство незалежної України, яке стало значно сильнішим», — наголосив Павло Жебрівський. | |
| Серед відвідувачів заходу панував піднесений настрій. Приміром, Світлана прийшла із дочкою Наталією та трьома онуками, які дуже хотіли побачити військову техніку. Жінка вітає всіх захисників із важливим для нашої країни святом. | |
| «Дуже добре, що в місті зараз саме українська військова техніка, і що діти, навіть найменші, добре розуміють, яка серйозна місія зараз лежить на людях у погонах. Так молодь сама переконується, якими чудовими є наші військові», – говорить пані Світлана. | |
| 10-річний Данило навперебій бабусі звітує: «Я вже встиг посидіти за кермом військової машини. Обожнюю танки, знаю їхні характеристики, де сидить командир, де місце для снарядів, як працює заряджаючий. А коли забрався в самохідку, навіть почав уявляти, у яких баталіях вона брала участь». | |
| «Це свято необхідне Україні. Людей, які підтримують його та нашу армію, дедалі більшає, і цей процес незворотний», – упевнена Світлана. | |
| Цікавою та насиченою видалася й урочиста програма в концертній залі Палацу культури НКМЗ. У його фойє для краматорців та гостей міста організували виставку стрілецької зброї. Навколо столиків із снайперськими гвинтівками, кулеметами й автоматами було не проштовхнутися від глядачів. А бійців, які є знавцями згаданого озброєння, буквально засипали численними запитаннями. | |
| Голова Донецької облдержадміністрації Павло Жебрівський у своєму вітальному слові зауважив, що 14 жовтня є святом тих, хто захищає та відстоює Україну. | |
| «Це свято відзначали і козаки, і воїни Української Народної Республіки, і воїни УПА, й учасники руху опору 60-80-х років. А сьогодні, продовжуючи багатовікові традиції, святкує військо Незалежної України», – підкреслив Павло Жебрівський. | |
| «Упевнений, що багатостраждальна земля Донбасу, її народ, заслужили на те, щоб сюди якнайшвидше прийшов мир, – наголосив перший заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ, керівник антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, генерал-лейтенант Руслан Хомчак. – Я переконаний: тільки незалежна Україна може принести нам прекрасне майбутнє. Хочу подякувати всім людям у формі, хто мужньо виконує свою роботу, за те, що вони, не жалкуючи життя, захищають наші рубежі. 25 років тому ми здобули незалежність, тепер настав час її захистити й відстояти». | |
| На сцені палацу відбулося нагородження військових, які відзначилися на полі бою та в тилу, наближаючи спільну перемогу й довгоочікуваний мир. Розрадою для захисників та українських патріотів став святковий концерт. | |
| </body> | |
| Лікарі зі страхом констатують – рано чи пізно прийде момент, коли антибіотики не матимуть жодного впливу на бактерії. Це значно знизить тривалість життя та призведе до смерті великої кількості абсолютно здорових людей, оскільки навіть глибокий поріз може стати причиною зараження у світі без антибіотиків. | |
| За останні кілька десятків років курси антибіотиків до і після операції дозволили лікарям уникнути інфікування організму пацієнтів – без антибактеріальних препаратів навіть така проста операція як видалення апендиксу буде смертельно небезпечною. Курси антибіотиків, які допомагають ослабленій імунній системі продовжувати захищати організм від бактеріальних інфекцій, прописують навіть у лікуванні раку за допомогою хіміо- та радіотерапії. Всі ці надбання можуть просто зникнути, постантибіотичний світ зміниться до невпізнаваності. | |
| Наразі така перспектива гіпотетична, спеціалісти з усього світу працюють над тим, щоб цього не сталося. Але без спільних зусиль всього людства епідемічна ситуація початку XX століття стане новою страшною реальністю на початку третього тисячоліття. Вже зараз близько 700 тисяч людей щорічно помирає від впливу стійких до антибіотиків бактерій, і це число буде тільки зростати. | |
| Чому ще не все втрачено | |
| Стійкість бактерій до антибіотиків – це закономірне явище, проте є і фактори, що пришвидшують цей процес. Майже неконтрольоване використання антибіотиків у сільському господарстві, готовність лікарів виписувати їх навіть без критичної необхідності, безвідповідальне вживання ліків самими пацієнтами – все це тільки стимулює поширення резистентності бактерій. | |
| Донедавна Нідерланди були другою країною у світі за величиною експорту м’яса, а отже фермери на повну використовували «чудодійний» вплив антибіотиків. Врешті, усвідомивши можливі наслідки, уряд країни вирішив це припинити і видав постанову, за якою використання антибіотиків у сільськогосподарському секторі мало скоротитися на 20% протягом двох років. А ще за п’ять років – наполовину. Урядовці підключили консультантів, разом з якими створили стратегію змін, аби перехід на нову систему не виявився занадто болісним для фермерів. Разом вони створили базу даних, яка показувала інформацію про використання антибіотиків усіма виробниками м’яса в країні, а потім «прикріпили» кожного фермера до певного ветеринара, який мав право виписувати антибіотики тваринам лише у випадку серйозної хвороби. Якщо фермер звертався до іншого ветеринара і той погоджувався виписати ліки, обох одразу ж позбавляли ліцензії на подальшу роботу. План спрацював, і за декілька років годування тварин антибіотиками скоротилося на 60%. | |
| Якщо це змогли зробити Нідерланди, економіка яких значною мірою залежить від тваринництва, то може зробити будь-яка країна. Проте, за невтішними прогнозами, Індія, Бразилія, Китай, Росія та ПАР до 2030 року планують навпаки подвоїти використання антибіотиків у сільському господарстві. | |
| Але є ще одна причина, що пояснює поширення резистентності до антибіотиків, які вже відомі людству. Річ у тім, що, як правило, пацієнти приймають ці ліки рідко, а тривалість лікування недовга. Тому фармацевтичним компаніям вже не так вигідно вкладати гроші у пошук та розробку нових антибіотиків, як на початку антибіотичної ери. Саме через це нові види ліків, до яких бактерії не мають стійкості, не випускалися вже протягом багатьох років. | |
| Проте дослідники ведуть пошуки нових речовин із новими властивостями. Із ґрунтових мікробів та нижчих грибів людство вже взяло все, що можна було взяти, тому наразі увага шукачів антибактеріальних властивостей звернена до секретів отруйних тварин. Напевне, тому що в їхньому організмі є речовина, яка придушує дію цієї отрути – припускають вчені. Однак досі важко сказати, чи закінчаться їхні пошуки успіхом. | |
| Що може зробити кожен з нас | |
| Що більше використовується антибіотик, то частіше виникають і поширюються бактерії, які втратили чутливість до нього. На побутовому рівні дуже важливо правильно використовувати антибіотики для лікування – це залежить і від лікарів, і від пацієнтів. Лікарі часто виписують антибіотики тоді, коли цього можна уникнути, нерідко під натиском хворих, які хочуть скоріше встати на ноги. Часом такі ліки радять приймати навіть при застуді чи грипі, незважаючи на те, що антибактеріальні препарати жодним чином не впливають на віруси. Пацієнти в свою чергу вживають препарати не так, як прописав лікар, а як трапиться, часом самовільно скорочуючи термін прийому пігулок або їхню дозу. А це – найкоротший шлях до появи в організмі резистентних бактерій і до передачі їх іншим. | |
| «Безвідповідальне вживання антибіотиків призводить до мультирезистентності бактерій. Якщо неправильно вживати антибіотики, кожного разу з усього пулу мікробів хтось виживає, і його нащадки будуть нечутливі до цього антибіотику наступного разу. Крім того, люди часто використовують антибіотики там, де це не потрібно, і, як наслідок, мають проблеми з мікрофлорою кишечнику, яка складається з корисних бактерій, що також знищуються антибіотиками. Хоча частіше антибіотики не знищують бактерії, а лише стримують їх ріст. Тому приймаючи антибіотики, необхідно обов’язково дотримуватися всіх рекомендацій лікаря», – розповідає молодший науковий співробітник Інституту фізіології ім. Богомольця НАН України Сергій Гончаров. | |
| Прості правила | |
| Якщо коротко сформулювати найважливіші правила, яким варто слідувати кожній людині, то їх буде всього декілька: | |
| 1. Вживати лише ті антибіотики, які призначає лікар. | |
| 2. Завжди доводити курс лікування до кінця, навіть якщо вже почуваєте себе добре. | |
| 3. Ніколи не використовувати антибіотики, що залишились з минулого разу, або після лікування когось із членів вашої родини. | |
| 4. Дотримуватись особистої гігієни та робити щеплення. | |
| У болгарському місті Бансько завершилася третя завершальна гонка дня в рамках Чемпіонату Європи з біатлону, в якій українки не змогли завоювати жодної нагороди. | |
| Як передає кореспондент УНІАН, у цій гонці більше половини учасниць не обійшлися без великої кількості промахів, серед них і українські біатлоністки. Так, Юлія Джима, яка пішла на дистанцію другою (за результатами спринту) допустила на чотирьох вогняних рубежах 10 промахів. У результаті вона фінішувала 18-ою з відставанням від лідера в 5 хвилин 38 секунд. Невдало стріляла цього дня і Марія Панфілова, яка фінішувала у спринті на 4-му місці, - 6 промахів і 2 хвилини 53 секунди відставання від переможниці гонки. Тільки завдяки численним помилкам інших спортсменок вона фінішувала на п'ятому місці. На 19-му місці фінішувала Яна Бондар, що стартувала 16-ою (6 промахів, 5 хвилин 50 секунд відставання від лідерів). А Надія Бєлкіна, яка стартувала 36-ою, завершити гонку не зуміла. Вона ідеально відпрацювала в стрільбі лежачи, але у "стійці" допустила 5 промахів, відстала на коло від лідерів змагань і зійшла з дистанції. | |
| Переможницею стала польська спортсменка Моніка Хойніч, яка жодного разу не промахнулася у стрільбі на сьогоднішніх змаганнях. Вона стартувала третьою, але завдяки ідеальній стрільбі набагато випередила суперниць. Другою фінішувала німкеня Франциска Пресс, яка починала гонку п'ятою, а третьою - німкеня Каролін Хорхлер. Ця спортсменка за підсумками спринту фінішувала 15-ою, але сьогодні виявилася однією з двох біатлоністок, які відстріляли ідеально. | |
| Як повідомляв УНІАН, на нинішньому чемпіонаті Європи у скарбничці збірної України чотири медалі - золото, срібло і дві бронзи. Медалі за третє місце українці завоювали у двох попередніх гонках сьогоднішнього дня. | |
| Крим: за крок до катастрофи | |
| Очисні споруди Керчі та Судака перебувають у катастрофічному стані | |
| Такої думки дійшли члени робочої групи, створеної для реалізації рішень Комітету з економічних реформ при Президенті України стосовно перевірки технічного стану водовідведення та очисних споруд. 17 березня в Ялті вони взяли участь у нараді, де обговорювалися питання стану, будівництва та реконструкції каналізаційних очисних споруд в АР Крим та Севастополі. У ньому взяли участь радник Президента України Валерій Пустовойтенко, перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Юрій Хіврич, заступник голови Ради міністрів – міністр регіонального розвитку та ЖКГ Криму Азіз Абдуллаєв, постійний представник Президента України в АР Крим Володимир Яцуба, керівники міністерств та відомств, місцевих органів влади. | |
| Валерій Пустовойтенко прилетів до Криму ще напередодні з тим, аби особисто розібратися в ситуації, побувати на відповідних об’єктах у Сімферополі, Керчі, Феодосії, Судаку, Алушті та інших містах та селищах. За його словами, він уже не перший рік стикається з непростими проблемами водопостачання та водовідведення на Кримському півострові, але нинішній стан деяких очисних споруд вразив навіть його загартовану уяву. | |
| - Більшість очисних споруд були введені в експлуатацію в 60-80-ті роки минулого століття, тобто нараховують щонайменше 30-50 років, - сказав він. – За цей час кардинально змінилося все – техніка та технології, рівень нашого життя та потреби, змінилася наша свідомість. Незмінними залишилися лише ті труби, які скидають відходи прямо в море, причому, не так і далеко від пляжів, на яких відпочивають люди. Наприклад, відходи з Керчі напряму потрапляють до Азовського моря. Чому не реагує санстанція, де поділися екологи? Осторонь відповідальності залишається місцева влада, хоча її прямий обов’язок – забезпечення комфортного та безпечного життя місцевих мешканців та відпочивальників. У той час як навколишня ситуація нагадує шторм, на їхніх водоймах – суцільний штиль. | |
| Валерій Пустовойтенко вважає, що про реконструкцію керченських очисних споруд говорити вже запізно, адже вони практично не підлягають відновленню. Тому більш раціональним буде побудувати новий колектор. | |
| - Проблемна ситуація склалася й у Судаку, - наголосив радник Президента. – Неконтрольована самовільна житлова забудова, яка відбувалася при потуранні місцевої влади, призвела до того, що тут практично не існує нормального водопостачання та водоочищення. Дюкер заходить у море лише на 250 метрів від берега. А в Саках нині щодня очищується 3 млн. кубометрів води, хоча потрібно 12 млн. кубометрів. Влітку розрив між реаліями та потребами зростатиме ще більше. Чи такими мають бути умови в курортних зонах, якщо Крим розраховує на приїзд відпочивальників та туристів! | |
| У багатьох інших містах та селищах очисні споруди теж потребують модернізації, але, принаймні, вони працюють ритмічно і мають ступінь надійності. | |
| - В Алушті та Ялті хороші очисні споруди, - зазначив Валерій Пустовойтенко. – Переконаний, що все залежить від сумлінної роботи місцевої влади. Там, де є відповідальне ставлення і ділова ініціатива, все буде в порядку. Комплексно питанням централізованого водовідведення займається і влада Севастополя, у місті прийнято регіональну Програму каналізування на період 2011-2015 рр., яка, зокрема, передбачає проектування та будівництво 21,85 км мереж каналізації тощо. | |
| Пустовойтенко також зауважив, що вирішення проблем ЖКГ щороку набуває більшої гостроти. Мовляв, суцільне замкнене коло: галузь не стане прибутковою, допоки у неї не прийдуть серйозні інвестори, а вони не прийдуть, доки галузь залишатиметься неприбутковою. | |
| - Аби розв’язати складну ситуацію з водоочисними спорудами у Криму, думаю, необхідною буде допомога українського уряду, бо самотужки кримчани не впораються, - сказав він. | |
| Між тим, Юрій Хіврич повідомив, що на будівництво та реконструкцію каналізаційних очисних споруд в АР Крим та Севастополі в 2011 р. виділено близько 280 млн. грн. з державного бюджету. Планується розробка державної програми модернізації таких споруд. Азіз Абдуллаєв зазначив, що кримським урядом розроблена програма «Екологічно безпечний Крим», яка, зокрема, передбачає впровадження сучасних технологій очищення промислових та побутових відходів, а також утилізації відходів тощо. | |
| Наступного тижня робочі групи познайомляться із станом очисних споруд в Одеській, Херсонській та Миколаївській областях, а 24 березня проведуть нараду в Одесі. | |
| Далі не знаю, що було. Знаю, що урвалася лінія долі. Дружина каже, що я був дуже хворий. Сам відчуваю, що зі мною щось сталося, якесь коротке замикання психіки. Коли я опритомнів, наді мною схилялось її обличчя. Боже, яке воно прекрасне, які лагідні люблячі очі! — Що з нами було, рідна? — питаю її. — Чад, любий, чад. Епоха дуже отруйна, — відповідає вона. — Я цілую їй руки, вона пригортає мене до себе, — так же можна втратити одне одного! | |
| Здається, мене витягли з петлі, але всі делікатно обминають цю тему. Я теж не розпитую, бо ніколи не розумів самогубців. Особливо тих, що зводили порахунки життям у себе вдома. Людям же потім жити у цих стінах. Знаю, що десь блукав, не хотів вертатись додому. Уявляю, як злякалося дерево. Вдячний, що мені про це не нагадують. Батько зі мною рівний, як завжди. Його дружина заклопотана суто медичним аспектом справи — міряє мені тиск, стежить за пульсом, рекомендує ліки. Моя дружина чітко виконує її настанови. Потреби в ліках я не відчуваю, мені досить її очей, її рук, вона тепер така ніжна зі мною, така уважна, навіть ту обручку зняла, що була як докір для мене. Я цілую їй руки і не щулюся від її погляду, він тепер безконечно рідний. | |
| Якби я знав, був би давно повісився, і вона б мене любила ще більше. Але й так теж добре. Ось трохи оклигаю, і можна буде починати нове життя. Я почну, мені аби видужати. Вже як людина побувала потойбіч… Досить. Дружина має рацію, пора знаходити себе у новій реальності. Дедалі більше схиляюсь до думки, що треба їхати в Америку. Бо якщо нація хвора, клінічній ремісії не підлягає, то що я тут роблю? Навіщо мучуся? Я ще маю шматок життя, у мене сім’я, син, я не хочу, щоб він повторив мою долю. | |
| Мені вже ввижаються золоті пагорби Каліфорнії, душею я вже там. Напишу другові, хай висилає запрошення. Якийсь час поживу у нього, поки влаштуюся, попрацюю, потім заберу своїх. Дружина зі мною згодна, але каже: «Насамперед видужуй». Я її слухаюсь, ковтаю усі пігулки. Може, уперше в житті я так полюбив життя, у щонайменших його виявах — усмішка, дотик, вечірня розмова за чаєм. І треба ж було змарнувати стільки років, навіщо ж ми дозволяли відбирати у нас життя?! | |
| Осінь починається добре. І в природі, і взагалі. «Вплив планет з кожним днем поліпшується», — сказано в гороскопі. Сьогодні, сьомого вересня, «можна вести переговори з тим, хто пропонує вигідну роботу». Ніхто мені ще нічого не пропонує, але відчуваю, що вже можу пропонувати я. | |
| У моєму випадку сказати Я — це вже велике досягнення. Досі я звик себе підпорядковувати всьому — потребам родини, обов’язкам, обставинам, а головне — інтересам нації. Мене так змалку вчили: треба жити для народу, працювати для батьківщини. От я й вискочив, як Пилип з конопель, у цій демократії, нездатний відчути самоцінність свого Я. Так що для мене вимовити цей займенник — це буквально логопедична вправа. Пересвистуватись не треба, коли можеш сказати — Я. | |
| XX століття віддаляється, віддаляється. Воно вже стає спогадом, у чомусь важким, у чомусь ностальгійним. А дещо, таке важливе тоді, тепер вже здається неактуальним. | |
| Осінь красива, як сестра моя, кришнаїтка, у золотому й багряному, вся в дукатах, з черленим тамбурином у висмугленій руці, зі сріблинками в косах, і за плечима — туман. Вона вже не наша, це її вибір. Вона теж даленіє і даленіє, і вже тільки кігтики спогадів дряпають мою душу. | |
| У вікно намагаюся не дивитись — все мені в очах траєкторія того собачки. Дружина розвернула крісло спиною до вікна, газет не дозволяє читати, книжок теж не дає, дивлюся розважальні програми. Якісь пригодницькі фільми, хіт-паради, кліпи. Часом і вона присяде поруч, дистанційно перемикає канали — мультик, реклама, фільм жахів. Якісь літаки врізаються в будинки, фантастична зйомка, могутній блокбастер, емблематичні хмарочоси Нью-Йорка. Дим, вибух, полум’я, хмарочоси рушаться. Дружина раптом страшно скрикнула, син зупинився, я не розумію — це що, реальність? Люди біжать у паніці, жіночий крик пронизує Всесвіт. Так бігли у Хіросімі, так озиралися на Содом і Ґоморру, так гинула Помпея, у клубах диму осідають вежі, розтріскується бетон і плавиться сталь, виють пожежні машини, поліція оточує квартал. | |
| — От і почалася нова ера, — тихо сказала моя дружина. — От тепер вона почалась. | |
| Ще один літак врізався у неприступний мур Пентагона. Ще один ішов на Капітолій, але впав у Пенсільванії. Кадри повторюють і повторюють, жах обростає жахом. Скільки їх, звідки ці апокаліптичні лайнери з руками смертників на штурвалах? З-під руїн добувають живих і мертвих. Під брилами завалів дзвенять, задихаються мобільні телефони. Охоплені полум’ям люди викидаються з поверхів. Обгорілі пожежники складають на розплавлений асфальт стоси обвуглених тіл. З якогось п’ятдесятого поверху крізь дим і уламки вертикальним пунктиром падає людина… | |
| То ось яка вона, нова ера! Ми думали, XX століття страшне. XXI буде набагато страшніше. Вже навіть не війни, не міжнародні конфлікти, не гарячі точки, — а глобальне протистояння непримиренних світів, де невидимі диригенти можуть здиригувати війну цивілізацій. Все людство буде втягнуте у цей вир. | |
| — Але то ж бідні країни, — сказав я, — примучені всіма видами своїх нещасть, визискувані й експлуатовані, в лещатах своїх диктатур. А західна цивілізація сильна, у неї найсучасніші технології, колосальні кошти і зброя, вишкіл професійних армій, коаліції, блоки, альянси. | |
| — Але у них є камікадзе, а в західної цивілізації нема, — сказала дружина. — У них багато молодих, сильних мужчин, які не бояться смерті. | |
| Найшляхетніше, що людство зробило, отямившись, — це в День жалоби помовчало три хвилини. | |
| А втім, не все людство. «Півсвіту плаче, півсвіту скаче», — як сказала б моя теща. | |
| І це ж треба було виринути з небуття, щоб знову накрила така інформація. Але я тепер сприймаю все якось інакше. Навіть Борька, якщо й приходить, то мене не дратує, — його тепер не впізнати, він сирота. | |
| Казав мій батько: адаптуватись і приготуватись. | |
| Приготуватись можна, а як адаптуватись? Щодня якісь несподіванки, все вганяє у стрес. Раптом пішли конверти з білим порошком. Почалася паніка, всім ввижався той порошок. Кілька чоловік у Штатах захворіло па сибірську виразку. У нас на поштах працювали в гумових рукавицях. Друг дзвонив з Каліфорнії, він саме зібрався провідати матір, вона благає здати квиток. Люди бояться літаків. Літаки бояться людей. Хтось розсипав у салоні щось біле, скасували рейс. Американці запасаються протигазами, купують респіратори, захисні протихімічні костюми. Паніка взагалі — річ страшна, а глобальна тим більше. У літаках уже цукор до чаю не подають, бо він білий. Придивляються до брюнетів. Сахаються сумки під лавою. Бояться бактеріологічної атаки, удару по атомних об’єктах, «брудної» бомби з радіоактивних відходів. | |
| Пройшла чутка, що від цього допомагають канарки. Неодмінно треба мати канарку в домі, бо вона перша відчуває небезпеку, ледь що не так у повітрі — лапками догори. Дружина з’їздила на пташиний базар, купила канарку, син дуже втішений, я кажу: — Годуй правильно. Не дай Боже, пропаде птичка, подумаємо, що теракт. | |
| Але вже як почалася нова ера, то вона таки почалася. Наче щось пороблено світу, щодня якісь трагедії. То у міланському аеропорту, ще й не здійнявшися в небо, два літаки наскочили один на одного. То у Швейцарії дві катастрофи поспіль, в тунелі Сан-Ґотар і ще в якомусь тунелі. | |
| Та найбільше уславилося наше вояцтво. І знову ж таки, під час військово-повітряних навчань. Спільних російсько-українських, до речі. У Криму з полігона випустили ракету і збили над Чорним морем літак, що летів з Ізраїлю до Новосибірська. Загинули пасажири, загинув екіпаж — 78 людей! Тепер шукають на дні морському, знайшли вже шматок фюзеляжу і чотирнадцять тіл. Генерали спершу клялися, що це не їхня ракета. Що й стрільб тоді там не було, а якщо й були, то при запуску азимут був зовсім інший. Згодом визнали, що таки їхня. Перенавелася на іншу ціль. Море зблиснуло — вона й перенавелась. Від сонячного зайчика. Знову ганьба на весь світ. | |
| У Шанхаї відбувся саміт. Лідери трьох світових потуг — китайський, американський і російський — в однакових курточках з натурального китайського шовку, червоних і синіх у білий горошок — продемонстрували рішучий намір перемогти світовий тероризм. Тепер під цю лиху годину кожен удав може ковтнути свого кролика, все спишеться на боротьбу з тероризмом. | |
| Кажу дружині: | |
| — Бачиш, я ж тобі казав. Навіщо боротися проти чоловічої цивілізації? Вона сама себе знищить. | |
| От і не вір Нострадамусу. | |
| «…небо розколеться, і великий вогонь спостигне Велике місто», — хіба це не про Нью-Йорк? «Впадуть гори, споруджені людиною», — не про манхетенські вежі? «Велика нація довго вагатиметься, і все ж у відповідь завдасть удару». | |
| Недовго й вагалася. 7 жовтня завдала. Не нація, звичайно, а її чільники. | |
| Скинули бомби на Усаму бен Ладена. Але чомусь влучили в Афганістан. Б’ють по Кабулу, Кандагару, Джалахабаду. В Тора-Бору гатять безперестанку, бо за припущенням він переховується у печерах саме там. | |
| Уже й кінець жовтня. Афганістан продовжують бомбити. Все ніяк не вцілять в Усаму бен Ладена. Уже десь самі в себе попали, у старійшин влучили, афганське весілля розбомбили, а Усаму бен Ладена — ні. | |
| Але вже як пішло, то пішло, ніяк зупинитися не може. 12-го листопада — ще одна катастрофа в Нью-Йорку. Літак мав летіти у Сан-Домінґо, тільки-но встиг злетіти і упав прямо на житлові будинки. Знову дим, знову полум’я, знову виють сирени, людей ведуть попід руки, поліція оточила квартал. | |
| Ні, той божевільний у Гоголя недаремно так любив Іспанію. Недавно вчені відкрили там Стежку динозаврів, якій 115 мільйонів років. Може б, людству вернутися на ту стежку? Принаймні було б минуле, якщо вже немає майбутнього. | |
| Дзвонив батько, питаю: — Ну, як там ваш Тінейджер? | |
| — Віртуальну державу побудував, — каже батько. — Серед коралових рифів, на острові Косумель. Він там президент і начальник пошти. Пропонує політичний притулок. | |
| — А державна мова яка? — питаю. | |
| — Пересвистуються, — каже батько. | |
| Це мені підходить. Хай присилає віртуальний літак. | |
| — Тільки ти не переплутай, — кажу малому, що саме грає з Борькою у якусь чергову «стрілялку». — Дивись уважно. Не збий той літак. | |
| Щось гуркнуло за вікном. Я знаю: дощ, осінь. Обвалюється плитка з будинку. У нас уже весь під’їзд обнесений шворкою з червоними прапорцями, як зацькований вовк. — Проскакуй з дитиною швидше, — кажу дружині. — Не дай Боже, брязне на голову. | |
| І взагалі у мене останнім часом таке відчуття, що десь глибоко піді мною двигтить земля. Чи це під людством. | |
| Горить Кабул. Димлять руїни веж у Нью-Йорку. Поліція в Пакистані стріляє у демонстрантів. Демонстранти палять американський прапор. Мільйони біженців сунуть через кордони — свої, чужі, наші. В Сан-Домінґо ридають люди. Над Чорним морем ридають люди. В Алжирі потоп. У Вінниці хтось підриває маршрутки. До землі наближається метеоритний потік. Америка збирається вдарити по Іраку. У Конго вивергнувся вулкан. | |
| Розпечена магма залила місто. Вибухнула бензозаправка. Кипить озеро, парує смертоносний газ. «Принцесу Сару» захопили пірати. Леопарду вставили золотий зуб. Парфенон під снігом. У овечки Доллі артрит. Канарка здохла. З Дунаю виліз крокодил. В Ізраїлі вивели курку без пір’я. В Італії клонували бика на ім’я Ґалілей. Прощай, людство! До зустрічі в інших вимірах. Чекаю віртуального літака, як божевільний послів з Іспанії. Одна надія на той літак. | |
| Туреччина – це зовсім не обов’язково «все включено» на великій тарілці та аніматори на пляжі! Пропонуємо тобі п’ять причин відкрити для себе некурортну частину нашої південної сусідки. Випробувано на собі. | |
| 1. Неземні пейзажі | |
| Ці долини, що складаються зі скель найпримхливішої форми, виглядають абсолютно інопланетно. І кожна з них має власне обличчя. Рожева й Червона – відповідні відтінки породи. Долина Кохання – величезні брили такої… гм, скажемо так, маскулінної форми. Таку місцевість можна досліджувати цілий день із пляшкою води й бутербродами в наплічнику та мапою в смартфоні. Дорогою, стрічаючи поважних черепах, монастирі та церкви, видовбані в скелях на світанку християнської епохи, і гостинних місцевих, які підкріплять твої сили недорогим фрешем чи айраном і щирим «Вер ар ю фром?» | |
| Маючи фантастичні камінні брили як основний матеріал, тутешні люди за багато століть понавидовбували в ньому і храмів, і жител, і готелів, і ресторанів (та навіть купу помешкань спеціально для голубів). Повернутися з оглядового майданчика, звідки відкриваються марсіанські обрії, і повечеряти в скелі, освітленій кольоровими ліхтариками, – нереальна романтика. При цьому на всій цій приємних пастельних відтінків природі та архітектурі не побачиш практично ніяких графіті, жодного тегу! | |
| 2. Повітряні кулі | |
| У містечку Гьореме (точніше, над ним) вони стартували щоранку на світанку, і це одне з найбільш захопливих видовищ, які мені траплялися. Вони-бо величезні, різнокольорові, їх десятки, і вони все злітають і злітають просто перед твоїм носом! Такий собі фест у Кам’янці-Подільському, тільки-от масштаби дійства й казковість пейзажів довкола – level next. Навіть якщо не зважишся влізти в борги й віддати сто євро за політ, за процесом захопливо спостерігати, а після того є про що мріяти на заможне майбутнє. | |
| Лише одного разу ми змусили себе піднятися, ще й на світ не благословилося, влізли на гору, а кулі не летіли – зрадонька. Власник готельчику (заодно й кількох куль) пояснив, що погода нелітна: синоптики пообіцяли вітер. | |
| 3. Помірний екстрим | |
| Якщо в Європі трапиться туристичний пагорб чи вежа, там усе довкола неодмінно щільненько огородять парканами й сітками. А тут здебільшого ну майже ніде нема всіх цих перилець, парканів, тримачів і всіляких зберігачів. На Учхісарську фортецю чи на яку-небудь здоровенну скелю в долині Голубів можна залазити й залазити собі на втіху і на свій страх та ризик. «Тому що тут живе мало юристів», – пояснює один з путівників. Усе максимально природно та адреналінно. Якщо надто перехоплює подих, можна не дряпатися сильно високо. Знизу ці карколомні підйоми теж роздивлятися цікаво. | |
| 4. Скупченість цікавин | |
| Від однієї туристичної принади до іншої тут не так уже й далеко: від кількох хвилин прогулянковим кроком до пари годин маршруткою. Склади собі звечора логічний маршрут і зранку з насолодою прогулюйся від пункту до пункту! Крім долин, зазирай і в містечка. В Ортахісарі можна довго клацати вуличні прикраси і сонні дворики в кількох вуличках неподалік фортеці, які чимось нагадують атмосферу Яффи. Мустафапаша – колоритне й неквапне містечко з купою привабливих візерунків на фасадах, тут навіть університет якийсь дуже домашній і затишний. | |
| 5. Тебе всі люблять | |
| Коли просто спитаєш у власника готелю, як кудись дістатись, він чи не сам тебе туди проведе, принаймні молодшого брата точно може відрядити. Якщо не встигнеш на рейсовий автобус, тебе неодмінно підбере привітний водій. Нагородою йому слугуватиме бесіда «піджин-інґлішем» про те, чи ти на його батьківщині вперше і як тобі тут. | |
| Турецька дружність і відкритість можуть іноді видатися дещо нав’язливими. Особливо для дівчат. Але відчуття небезпеки при цьому не виникає. Ця комунікабельність неагресивна. Якщо ти з чемною усмішкою відкажеш, що зараз не налаштована під’їхати з вітерцем на мотоциклі Хасана чи Ахмеда, за руки він тебе не хапатиме і насильно не саджатиме. Найкомфортніше почуватися починаєш, коли знаходиш баланс між розслабленим сприйняттям солодкої гостинності та спокійним відстоюванням своїх меж. | |
| І ще 5 практичних моментів | |
| 1. Як дістатись і куди? | |
| Я долетіла до Анкари, тоді сіла на автобус до Невшехіра, з якого додаткова маршрутка (включена у вартість автобусного квитка) довезла мене до Гьореме. Звідси доволі зручно втрапляти в більшість долин, а місцеві автобусики розбігаються навколо в різні містечка. А от сам Невшехір – єдине нецікаве місто в регіоні з побачених. Фортеця на ремонті, мечеть на ремонті, хіба що комусь цікаво археологічний музей подивитись. І долари на ліри тут міняти виявилось найвигідніше. | |
| Міський голова Руслан Марцінків не так давно публічно заявив, що поки всі сторони – Мирослав Бойко, директор ЦСМ, мер – не дійдуть остаточної згоди, – жодних переїздів. | |
| Але директором центру може бути інша людина. На конкурс подалися двоє – Звіжинський і Сергій Сивачук (керівник народного аматорського театру «Думка»). У конкурсній комісії було шість людей: секретар міськради Оксана Савчук (голова комісії), заступник мера Олександр Левицький, начальник департаменту культури Надія Загурська, директор центрального дому Галина Бай, директор художньої школи Михайло Щерб’як, викладач художньої школи Ольга Шутка. | |
| Що обурило громаду? Публічних оголошень про конкурс не було. Якби сам Звіжинський у соцмережах сухо не запросив журналістів, про засідання комісії ніхто б і не знав. Обурив склад комісії, де жоден не має стосунку саме до сучасного мистецтва. Обурив інший претендент, який не має досвіду, але його допустили. Тому більшість зробила висновок – Звіжинського хочуть тихо посунути, призначити «чемну» людину й так само тихо перенести ЦСМ десь на околицю. А там він буде займатися чимось, але точно не сучасним мистецтвом. | |
| Так у Франківську почалася арт-революція. Спершу – ґвалт у соцмережах. Влада конкурс перенесла, посилаючись на хворобу Сивачука та відсутність членів комісії. Але ініціативна група не зупинилася. Написали листа на мера та голову конкурсної комісії, під цим листом підписалися 280 людей, зокрема письменники Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, художник Євген Самборський, режисер Сергій Проскурня та багато інших відомих і недурних. Лист зареєстрували у міськвиконкомі. Тобто до засідання, яке відбулося 17 червня, підготувалися ґрунтовно. | |
| А там був сум. На конкурс прийшли журналісти, яким не дозволили ставити запитання (може, правильно, бо це не прес-конференція). Прийшли художники, одному – Андрію Єфіменку – рота затулити не змогли, він викрикав з місця і це точно не додало процесу ефективності. Були доповіді претендентів, формальні запитання, голосування. Щодо Звіжинського вся комісія утрималася. Стосовно Сивачука утрималися майже всі, лише керівник департаменту культури Надія Загурська проголосувала проти. Результат – нікого не обрали, буде новий склад комісії та новий конкурс. | |
| Мер Руслан Марцінків посилається на закон і проблем не бачить. Голова конкурсної комісії Оксана Савчук каже, що все було чесно, без жодних кулуарних домовленостей. Звіжинський говорить, що не тримається за місце, тож якщо прийде хтось молодий, але фаховий, то він йому навіть допомагатиме. Натомість загальне відчуття – влада повернулась у свої окопи та звідти знову готує тихий наступ, а небайдужа до ЦСМ громада лише розігрілася та готова йти до кінця. | |
| Але є питання – де ж той кінець? Не у Звіжинського ж уперлося, хоч він, за багатьма оцінками, наразі найкращий у місті експерт, мистецтвознавець власне у сучасному мистецтві, зі зв’язками у столиці й за кордоном. Художникам найбільш образливо, коли їхню роботу оцінюють люди, які не бачать різниці між сучасним мистецтвом (contemporary art) і теперішнім, тобто будь-яким, що робиться сьогодні. Владі ближче вподобання електорату, щось просте, традиційне – і це теж зрозуміло. Та ЦСМ спеціально створювали як муніципальний. Наразі Франківськ – єдине місто в Україні, що має такий. Трохи є чим хвалитися, а якщо ще підтримати, то імідж прогресивної влади жодній із них ще не завадив. Здавалося б – навіщо гнобити своє? | |
| Сподіваємось, що схаменуться, якщо таки думали гнобити. Влади доброї не буває. Буває така, якій громада, не дозволяє скурвитись. Ще багато чого бракує. ЦСМ потрібні виставкові площі, фінансування, розвиток. Чесно? Невідомо, що важливіше – сквер на Сахарова за 750 тис. грн чи, наприклад, інсталяція «Пісня дерев» позаду медакадемії, яка ні копійки не коштувала бюджету міста... | |
| Домовитися можна завжди. Якщо люди розумні. | |
| The Village Україна запитує у сомельє, скільки часу варто давати «дихати» вину і як правильно користуватися декантером. | |
| Навіщо вину «дихати»? | |
| Декантація – це процес переливання вина в окремий посуд із метою насичення напою киснем. Декантацію свого часу придумали для того, щоб відділяти вино від осаду. Утім, зараз вона має іншу мету. Оскільки ми рідко п'ємо дорослі вина, це більше не про осад, а про те, щоб дати вину насититися киснем. | |
| Сомельє кажуть, що вино залишається закритим навіть тоді, коли вже перебуває у келиху. Повністю розкриває свій потенціал вино завдяки взаємодії з киснем. | |
| Як давати вину дихати? | |
| Я рекомендую використовувати краще декантер середнього розміру. Великі декантери потрібні лише для вин із найбільшим потенціалом до витримки. Наприклад, у 101 Wine Bar у Good Wine ми використовуємо звичайний декантер, який за формує нагадує графин. | |
| Для звичайного вина (умовно – до 1 тисячі гривень) достатньо 30-40 хвилин у декантері. Та звернути увагу треба на те, скільки людей питиме пляшку вина. Якщо мова йде про двох людей, то пляшку вина вони не будуть пити 15 хвилин. Процес декантації у такому випадку проходитиме безпосередньо у пляшці. Тож у декантер можна налити половину пляшки або взагалі не декантувати вино: у такий спосіб ви зможете простежити увесь процес еволюції напою. | |
| Утім, на компанію зі, скажімо, чотирьох людей вино краще продекантувати – дати йому 30-40 хвилин. Це буде найбільш оптимальний варіант. | |
| Які вина потребують декантації? | |
| Декантувати можна всі можливі види вина. Певні ігристі вина декантують для того, щоб прибрати їхню ігристість, залишивши легку свіжість – як у випадку з шампанським. Серед червоних вин декантують зазвичай насичені, повнотілі, щоб вони, так би мовити, округлилися завдяки кисню. | |
| Білі вина хорошого рівня, особливо витримані у бочках, також варто декантувати. Але у випадку з білим вином період декантації нетривалий: або наливаємо у декантер і звідти одразу по келихах, або 30-40 хвилин у декантері. Головне – підтримувати температуру у декантері, щоб вино не нагрівалося занадто швидко. | |
| Скільки часу можна залишати пляшку вина відкритою? | |
| Дорогі вина, які мають потенціал настоюватися тривалий час, можуть зберігати смакові характеристики у декантері протягом 3-4 годин після відкриття пляшки. Своєю чергою, звичайне вино краще не залишати відкритим більше двох годин. | |
| У холодильнику закриту корком пляшку червоного вина можна зберігати протягом трьох-чотирьох днів. Біле вино ж краще не тримати довше трьох днів. | |
| Понад те, навіть подалі від сонячних променів і за сприятливої температури у холодильнику вино зберігатиметься залежно від того, яка кількість рідини залишилася у пляшці. Що менше вина у пляшці (відповідно – що більше кисню) – то менша ймовірність, що напій збереже свої характеристики. | |
| КОНВЕНЦІЯ ПРО ФІЗИЧНИЙ ЗАХИСТ ЯДЕРНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ЯДЕРНИХ УСТАНОВОК (1979) – міжнар.-прав. документ, який був прийнятий на Міжурядовій конференції у Відні (Австрія) 26 жовт. 1979, відкритий для підписання з 3 берез. 1980 та набув чинності 8 лют. 1987 (для України – 5 серп. 1993). Спочатку цей документ мав назву «Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу». Конвенція складається з преамбули, 23-х ст. і 2-х додатків («Рівні фіз. захисту, що застосовується при міжнар. перевезенні ядерного матеріалу» і «Таблиця: класифікація ядерного матеріалу») Конвенція спрямована на міжнар. співробітництво держав-учасниць у сфері застосування атомної енергії в мирних цілях, запобігання потенційній небезпеці в результаті незаконного захоплення та використання ядерного матеріалу. У ній надано визначення термінів: a) «ядерний матеріал», що означає плутоній, за винятком плутонію з концентрацією ізотопів, що перевищує 80 % по плутонію-238, уран-233, уран, збагачений ізотопами уран-235 чи уран-233, уран, що містить суміш ізотопів, які зустрічаються в природі у формі, відмінній від руди або рудних залишків, і будь-який матеріал, що містить один або понад вищеназваних елементів; b) «уран, збагачений ізотопами уран-235 або уран-233» означає уран, який містить ізотопи уран-235 чи уран-233 або обидва ізотопи в такій кількості, що надлишковий відсоток суми цих ізотопів порівняно з ізотопом уран-238 вище, ніж відсоток ізотопу уран-235 порівняно з ізотопом уран-238, що зустрічається в природі, та c) «міжнародне перевезення ядерного матеріалу», що означає перевезення партії ядерного матеріалу будь-якими транспортними засобами, які направляються за межі території держави, звідки походить вантаж, починаючи з його відправлення з установки відправника в цій державі і закінчуючи прибуттям на установку отримувача у державі кінцевого призначення. Відповідно до положень Конвенції кожна держава-учасниця в рамках свого нац. зак-ва і згідно з міжнар. правом зобов’язана вживати належних заходів для забезпечення того, щоб під час міжнар. перевезення ядерний матеріал, який знаходиться в межах її території, на борту корабля або літака, що діють під її юрисдикцією, захищався на узгоджених рівнях (ст. 3). Держави-учасниці зобов’язані не експортувати або не дозволяти експортувати ядерний матеріал, якщо вони не отримали гарантії в тому, що під час міжнар. перевезення він буде захищений на узгоджених рівнях. Те саме стосується імпорту й транзитного перевезення ядерного матеріалу (ст. 4). У разі викрадення, захоплення шляхом пограбування чи будь-якого ін. незаконного захоплення ядерного матеріалу або реальної загрози вказаних дій, держави-учасниці зобов’язані забезпечити макс. співробітництво та надати допомогу у поверненні та захисті такого матеріалу будь-якій державі, яка звертається з подібним проханням (ст. 5). У Конвенції надано перелік правопорушень щодо ядерного матеріалу – це отримання, володіння, використання, передавання, видозмінення, знищення чи розпилювання ядерного матеріалу, що спричиняє або може спричинити смерть будь-якої особи або заподіяти їй серйозне каліцтво, або завдати суттєвої шкоди власності; крадіжка або захоплення ядерного матеріалу шляхом грабежу; привласнення ядерного матеріалу або його отримання шляхом обману; дії, що являють собою вимогу про видачу ядерного матеріалу шляхом загрози силою або застосування сили, або за допомогою будь-якої ін. форми залякування тощо (ст. 7). Кожна держава-учасниця зобов’язана вживати відповідних заходів покарання за наведені вище правопорушення. З метою посилення положень та розширення сфери застосування цієї Конвенції під егідою МАГАТЕ було започатковано процес її перегляду. Так, 8 лип. 2005 було прийнято Поправку до Конвенції (вона була ратифікована Україною 3 верес. 2008 та набрала чинності для України 8 трав. 2016), згідно з якою назва Конвенції була замінена на сучасну. Змін також зазнали преамбула до Конвенції та багато її положень. Конвенція була доповнена новими визначеннями термінів: d) «ядерна установка» – установка (зокрема пов’язані з нею будівлі й обладнання), на якій здійснюються в-во, переробка, використання, обробка, зберігання або захоронення ядерного матеріалу, якщо пошкодження або втручання в експлуатацію такої установки може призвести до значного виділення радіації або значного викиду радіоактивних матеріалів; та e) «диверсія», що означає будь-яку навмисну дію проти ядерної установки або ядерного матеріалу під час їхнього використання, зберігання або перевезення, яка може безпосередньо чи опосередковано створити небезпеку для здоров’я та безпеки персоналу, населення або навколишнього середовища через радіац. опромінення чи викид радіоактивних речовин. Осн. цілями Конвенції згідно з доданою ст. 1А стало досягнення і підтримання в усьому світі ефективного фіз. захисту ядерного матеріалу та ядерних установок, які використовуються для мирних цілей, запобігання правопорушенням, пов’язаним з таким матеріалом та установками, боротьба з нимив усьому світі та сприяння співробітництву між державами-учасницями в досягненні таких цілей. | |
| Електромобіль (далі – ЕМ) – автомобіль, що приводиться в рух одним або декількома електродвигунами з живленням від автономного джерела електроенергії (акумуляторів, паливних елементів тощо). ЕМ варто відрізняти від автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння (далі – ДВЗ) і електричною передачею крутного моменту на ведучі колеса, а також від тролейбусів і трамваїв. | |
| Сьогодні у розвинених країнах використання ЕМ в пріоритеті. За даними статистичних досліджень ринок продажів автомобілів показує високий темп зросту саме ЕМ. Світовий парк ЕМ нині нараховує близько 850000 одиниць, український при цьому – всього лише 2000 ЕМ, але наразі існує тенденція щодо зростання їх кількості, особливо вона динамічна у сегменті вживаних авто. | |
| Це свідчить про актуальність виробництва та реалізації ЕМ, адже на неї існує стабільний попит з боку споживачів. Це зумовлено такими факторами, як економічність, екологічність та зручність у використанні. Проте нині існують проблеми з наявністю розгалуженої мережі станцій електричного живлення та складності в технічному обслуговуванні ЕМ. | |
| Світовим лідером за показником розповсюдження ЕМ серед усіх типів авто є Норвегія – частка «зелених» машин становить близько 24 % від загального обсягу продажів автомобілів у цій країні. На другому місці – Швеція з часткою ринку близько 3 % для машин з електротягою. За ними йдуть Ісландія, Нідерланди, Швейцарія, Франція, Бельгія, Австрія та Великобританія – на продаж ЕМ в цих країнах припадає понад 1 % від загального обсягу авторинку. | |
| За прогнозами експертів Bloomberg New Energy Finance (BNEF), до 2021 року продажі ЕМ Tesla в США сягнуть 709 000 одиниць, завдяки чому компанія обійде таких гігантів як Volkswagen і General Motors за сумарною кількістю проданих ЕМ. | |
| Найбільший у світі автовиробник Volkswagen планує вкласти мільярди доларів у розробку нових ЕМ. Автогігант планує представити менш ніж за 15 років електроверсії усіх своїх моделей. | |
| Концерн має намір вкласти понад 20 млрд євро в розвиток електрокарів у надії скласти конкуренцію Tesla та іншим виробникам, створивши масовий ринок ЕМ. Німецька компанія, чиї бренди включають Seat і Skoda, також заявила, що розмістить замовлення на суму понад 50 мільярдів євро на батареї для живлення ЕМ. | |
| Інший німецький виробник – Daimler заявив, що запропонує повністю електричні версії всіх своїх автомобілів Mercedes-Benz до 2022 року. | |
| Концерн Daimler і контрольований владою КНР місцевий автовиробник BAIC підписали угоду про спільні інвестиції в розмірі 5 мільярдів юанів ($ 735 млн) в розвиток виробництва ЕМ у Китаї. Вочевидь Daimler не має наміру без бою здавати китайський ринок ЕМ своєму американському конкурентові – компанії Tesla. | |
| Довгий час традиційний автовиробник Volvo відмовлявся від ЕМ і лише нещодавно заявив про відмову від машин з двигуном внутрішнього згоряння. Компанія оголосила, що з 2019 року всі її автомобілі будуть оснащуватися електродвигунами. Електрифікація надалі буде основою бізнесу Volvo. | |
| BMW. Появою нового суббренду «i» BMW Group заявила про початок виробництва інноваційних екологічних автомобілів. Компанія повідомила, що робить ставку на розвиток ЕМ і нових технологій, а не на збільшення загальних продажів автомобілів. Компанія оголосила про заміну автомобілів своєї флагманської 7-ї серії на електрокари iNext. Чотиридверний ЕМ був показаний громадськості під час презентації в дизайнерській штаб-квартирі BMW у Мюнхені. Автовиробник заявив, що машина надійде в продаж до 2021 року. Також концерн BMW AG додасть до сімейства свого суббренду «i» новий електричний седан. Таким чином компанія намагається прискорити план переходу на автомобілі з живленням від батарей. | |
| Міська влада деяких міст європейських країн вже передбачає або планує у найближчий час заборону в’їзду у центр або самі міста автомобілів з дизелями, а з часом і бензиновими двигунами, таким чином змушуючи користуватись лише «екологічним» транспортом у найбільш населених зонах. | |
| Кроки України до ЕС, політика профільних міністерств та досвід країн-сусідів свідчать, що настане той час, коли і в Україні буде обмежене використання автомобілів з ДВЗ у деяких містах та використання ЕМ буде більш ефективним [5]. | |
| Як стати власником ЕМ в Україні? Купувати у іноземного виробника за ціну, яка перевищує майже удвічі вартість такого ж автомобіля з бензиновим двигуном або дизелем? Чи можливо є інші варіанти, більш бюджетні та доступні? В Україні кількість старих автомобілів з традиційними ДВЗ доволі велика і одним з варіантів зменшення викиду шкідливих речовин у повітря та зменшення споживання палив є їх переобладнання в ЕМ шляхом заміни бензинового двигуна або дизеля на електричний, який приводиться в дію від енергії, що запасена в акумуляторних батареях (далі – АКБ). На сьогодні це більш економний спосіб, ніж придбання нового, або такого ЕМ, що був у користуванні. Цей спосіб набуває все більшої популярності. | |
| Зростання кількості серійних ЕМ також дає змогу використовувати їх комплектуючі для переобладнання звичайних автомобілів з традиційними ДВЗ на ЕМ. | |
| Якщо тенденція розвитку автомобілів у найближчому майбутньому зрозуміла, то питання щодо експлуатації старих автомобілів лишається відкритим. | |
| За наявними в ДП «ДержавтотрансНДІпроект» даними, які сформовані на підставі виданих протягом останніх 5 років висновків науково-технічної експертизи щодо погодження можливості переобладнання колісних транспортних засобів (далі – КТЗ), кількість заявок на переобладнання КТЗ шляхом заміни ДВЗ на електродвигун (далі – ЕД) порівняно з 2014 роком зросла в декілька разів. Враховуючи, що цей процес розпочався порівняно недавно, це свідчить про початок сталого життєвого циклу. У найближчому майбутньому варто очікувати суттєвого зростання кількості заявок. | |
| Отже, розглянемо основні та найбільш розповсюджені схеми переобладнання автомобіля з ДВЗ на автомобіль з ЕД, а також головні вимоги, яких потрібно дотримуватись задля безпечного використання та експлуатації ЕМ. | |
| Для виконання переобладнання звичайного серійного автомобіля шляхом заміни штатного ДВЗ на ЕД потрібно визначитись як із самим авто, яке буде переобладнуватись, так і з технічною частиною: конструкційною компоновкою, ЕД, системами керування, батареєю тощо. Від технічних характеристик самого автомобіля (наприклад, спорядженої маси) залежить багато факторів, що вплинуть на подальшу роботу та експлуатацію ЕМ. | |
| Наступним етапом необхідно визначитись із типом ЕД та його потужністю. У якості ЕД для ЕМ застосовуються різні типи ЕД. | |
| Розрізняють такі види ЕД: | |
| ЕД за родом напруги живлення: | |
| - змінного струму; | |
| - постійного струму | |
| ЕД за кількістю фаз мережі живлення: | |
| - однофазний (з одною робочою обмоткою, підключається до однофазної межі струму); | |
| - двофазний (має дві обмотки, зміщені у просторі на 90 градусів); | |
| - трифазний (підключається до трифазної мережі струму, має 3 обмотки, магнітні поля яких розташовані під кутом 120 градусів). | |
| ЕД за конструктивним виконанням: | |
| - колекторний (перемикачем струму в обмотках і датчиком положення ротора є той самий пристрій — щітково-колекторний вузол. Працює переважно на постійному струмі, однак сучасні електродвигуни, так звані універсальні колекторні двигуни, можуть одночасно працювати на постійному та перемінному струмі); | |
| - безколекторний (вентильні двигуни постійного струму виконані у вигляді замкнутої системи з датчиком положення ротора, інвертором та перетворювачем координат). | |
| ЕД за принципом роботи: | |
| - синхронні (електромеханічна машина, в якій ротор обертається синхронно з магнітним полем перемінного струму); | |
| - асинхронні (частота обертання ротора асинхронного двигуна перемінного струму не співпадає з частотою обертання магнітного поля, яке створюється струмом обмотки статора). | |
| ЕД за способом збудження: | |
| - із збудженням від постійних магнітів; | |
| - із паралельним збудженням; | |
| - із послідовним збудженням; | |
| - із послідовно-паралельним збудженням. | |
| Широке використання в 80-х роках минулого сторіччя в ЕМ отримали двигуни постійного струму з послідовним збудженням. Також, нарівні з ними, застосовувалися двигуни постійного струму з паралельним збудженням, які дозволяють реалізувати режим рекуперації енергії при гальмуванні, тобто повернення енергії гальмування у тягову батарею. | |
| Асинхронні ЕД застосовуються доволі часто. Сьогодні цей тип ЕД найбільш розповсюджений на серійних гібридних та чисто електричних автомобілях. Але для керування такими двигунами контролер дещо дорожче, ніж для двигунів постійного струму, тому в одиничних екземплярах ЕМ він застосовується рідко. | |
| Синхронні ЕД можливо застосувати на ЕМ, але необхідно використовувати частотне регулювання. Їх недоліком є жорсткість пускових (стартових) електромеханічних характеристик та неможливість реалізації рекуперування енергії. | |
| Останнім часом все частіше використовують безколекторні ЕД на потужних постійних магнітах з вентильним керуванням. Для керування ними потрібний потужний електронний блок керування на основі мікропроцесорних систем. Такі ЕД перспективні для використання в ЕМ, вони компактні, мають високу питому потужність на одиницю ваги, але їх застосування стримує велика вартість. | |
| Ця осінь особлива в моєму житті. Мабуть, саме про цю осінь варто написати якусь окрему річ. Щось у дусі Пришвіна і Хармса. Не про війну, а про землю. Повість про чорнозем. Або про солдатські ноги. Або про мишей. Про їхню смерть. Вони вмирають по-різному, падають мертві просто на голови, всихають у наших речмішках, згоряють у буржуйках, здихають, переївши печива «Похід». | |
| Можна написати або краще заспівати псалми про солдатські ноги й польових мишей. Хором. Урочисто, під клавесин. Це буде опукла ілюстрація до того, чим живе підрозділ. І в цій повісті будуть розділи «мокрі дрова», «звуки тиші» або навіть «мильні руки». І жодного слова про війну, зброю, військову техніку. Такий собі польовий абсурд, лісний гротеск, підземна буфонада. І щоб усе це неодмінно виконував хор прапорщиків. А коли йтиметься про мишачу смерть, прапорщики тупотітимуть ногами. Солдатськими ногами. | |
| До речі, у нас є бойовий прапор — «Прапор», який пройшов Савур-Могилу, приймав важкий бій під Маринівкою, мав поранення, контузію, але панічно боїться мишей. До останнього спав на вулиці, аж поки нам не привезли повну коробку «смерті». Мишачої смерті. Невеличкі пакетики, схожі на чайні «портянки», із бірюзовими пігулками всередині. Смерть від них стається не одразу. Спочатку відбувається пароксизм, підвищується активність, потім — божевілля, скаженість, і вже тоді смерть. Некрасива і, безумовно, болісна, як це завжди буває на війні. Смерть від бірюзи, від надміру спітнілих тіл у сирих підземеллях, від любові до українських військовиків та від небажання йти в поля на пошуки зерна, бо жнива так і не відбулися через запеклі танкові бої в передмісті Попасної. І їх відспівуватимуть прапорщики, що тупотітимуть жовтими потрісканими п’ятами по чорному потрісканому чорнозему. І запах кислого борщу долине до ворожих позицій, і бравурні підсвистування «казаків» привертатимуть увагу наших корегувальників. А миші… ті, що виживуть, подадуться на південні рубежі, ближче до Первомайська, православної станиці, оточеної українськими «вопами». | |
| І вже коли скінчиться ця особлива осінь, коли вимерзне чорнозем, а солдатські ноги натягнуть вовняні шкарпетки, ми затопимо березовими дровами буржуйки, розвісимо на глиняних стінах бліндажів новорічні гірлянди й піднімемо келихи за упокій душі клаповухого отамана Дрьомова, навіть якщо він іще житиме. А солодкоголосі прапорщики стануть по периметру мінного поля, що відділяє нас від них, і заспівають. Урочисто й голосно, ніби востаннє. Неодмінно розбиваючи ногами крижану слюду замерзлих калюж. | |
| Цю осінь я запам’ятаю назавжди і до кінця життя носитиму її в серці. Як щось надзвичайно інтимне. І згадуватиму її лише в моменти щастя. Виняткового й істинного.Цей комплекс включає залізничний, автомобільний та міський, водний, авіаційний транспорт, дорожнє господарство і поштовий зв'язок. На сучасному етапі дорожньо-транспортний комплекс розвивається згідно з Транспортною стратегією України на період до 2020 р. Основні її положення: забезпечення доступності та підвищення якості транспортних послуг – інтеграція вітчизняної транспортної системи насамперед до європейської транспортної системи – розвиток транспортної інфраструктури – оновлення рухомого складу транспорту – забезпечення безпеки транспортних процесів – підвищення екологічності та енергоефективності транспортних засобів тощо. | |
| Залізничний транспорт є провідним в дорожньо-транспортному комплексі країни. Він забезпечує понад 80 вантажних і майже 50 пасажирських перевезень, здійснених усіма видами транспорту. Експлуатаційна мережа залізниць України складає майже 22 тис. км., з яких 45% електрифіковано. За обсягами вантажних перевезень українські залізниці займають четверте місце в Євразії. | |
| Особливістю автомобільних перевезень є переважання приватних перевізників і відсутність державних. Згідно з офіційною статистикою, за 2017 р. частка перевезень пасажирів автомобільним транспортом України становила понад 43%, а міським електричним транспортом – близько 53%. Міністерство інфраструктури здійснює системну роботу щодо реалізації проектів з розвитку міського пасажирського транспорту в різних регіонах країни, залучаючи іноземні інвестиції. | |
| Дорожнє господарство України – це система автомобільних доріг, інженерних мереж, державних та приватних підприємств і організацій, що їх обслуговують. Значення автошляхів України в міжнародному сполученні підтверджується проходженням через її територію 4 із 10 Міжнародних транспортних коридорів. Зокрема, це коридор №3: Брюссель – Ахен – Кельн – Дрезден/Берлін – Вроцлав – Катовіце – Краків – Львів – Київ; коридор № 5: Венеція – Трієст/Копер – Любляна – Марибор – Будапешт – Ужгород – Львів – Київ та коридор № 9: Гельсинки – Виборг – Санкт-Петербург – Псков-Москва – Калініград – Київ – Любашівка/Роздольна – Кишинів – Бухарест – Дімітровград – Александруполіс. | |
| Загальна протяжність мереж автошляхів державного та місцевого значення складає близько 170 тис. км, якість яких суттєво впливає на ефективність національного бізнесу та конкурентоспроможність української економіки. | |
| В Україні нині зростає попит на перевезення водним транспортом. Вантажовласники, насамперед зернотрейдери і металурги, в умовах зростання цін на пальне, збільшення випадків перебоїв у роботі залізничного та автомобільного транспорту через конфлікт на Сході країни, намагаються скоротити транспортні витрати та поліпшити логістику перевезень за рахунок перенесення значної частини вантажопотоку саме на водний транспорт як економічніший. Цьому також сприяє Дунайський (водний) міжнародний транспортний коридор, що проходить на півдні території України. | |
| Авіаційний транспорт здійснює перевезення як пасажирів, так і вантажів та пошти. Український ринок авіаперевезень в останні роки демонструє високі темпи зростання. Зокрема, у 2017 р. обсяги пасажирських перевезень вітчизняних авіакомпаній перевищили показник докризового 2013 р. на понад 30%. Крім авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», лідерство зберігають компанії «Роза вітрів», «Азур Ейр Україна», «Браво». Розширюється географія міжнародних регулярних польотів як вітчизняних, так і іноземних авіаперевізників. Продовжується активізація регулярних авіаперевезень у межах України. Значно збільшилася на ринку авіаперевезень присутність бюджетних (дешевих) авіаперевізників. 98% загального пасажиропотоку та пошто- і вантажопотоку сконцентровано в семи провідних аеропортах України, а саме: «Бориспіль», «Київ», «Одеса», «Львів», «Харків», «Дніпро» та «Запоріжжя». | |
| Рекреаційний комплекс – це комплекс, який спеціалізується на створенні рекреаційного продукту, здатного задовольняти потреби населення у відпочинку, оздоровленні, туризмі шляхом виробництва та реалізації послуг і товарів рекреаційного призначення. Конкурентними перевагами України в організації рекреаційної діяльності як виду економічної діяльності є наявність різноманітних рекреаційних ресурсів, доступність рекреації для широких верств населення, переважно лікувально-оздоровча спеціалізація і відповідний профіль спеціалізованих рекреаційних закладів, значний досвід та усталені традиції щодо організації і ведення лікувально-оздоровчої рекреаційної діяльності, особливості менталітету українців: високий рівень гостинності, доброзичливість, дотримання традицій. | |
| Основними тенденціями розвитку рекреаційного комплексу в Україні в останні роки є зменшення рекреаційно-туристичного потоку і доходу від рекреаційної діяльності (порівняно з докризовим 2013 р.). Спостерігається суттєвий перерозподіл потоку рекреантів між регіонами України. У зв’язку з анексією Криму спостерігається суттєве його зростання в західних областях України (Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській) та в Північному Причорномор’ї, зокрема в Одеській і Херсонській областях. | |
| Перспективними напрямами розвитку рекреаційного комплексу України є створення фонду земель рекреаційного призначення, забезпечення раціонального використання та відновлення природного та історико-культурного рекреаційно-ресурсного потенціалу. Важливим є також підвищення комфортності й поліпшення сервісу закладів рекреації, перехід на цілорічний режим їхньої роботи, удосконалення рекреаційно-туристичної інфраструктури. | |
| Враховуючи вплив фінансової глобалізації на розвиток української економіки, найбільш вагомим напрямом у цій сфері є залучення в Україну іноземних інвестицій та співпраця з іноземними партнерами (мал. 34.2). За даними Державної служби статистики, у 2017 р. в економіку України іноземними інвесторами з 76 країн світу вкладено 1630,4 млн дол. США прямих інвестицій. Найвагоміші обсяги надходжень прямих інвестицій були спрямовані до установ та організацій, що здійснюють фінансову та страхову діяльність, – 26,1 та підприємств промисловості – 27,3%. До основних країн-інвесторів належать Кіпр – 25,6 %, Нідерланди – 16,1 %, Російська Федерація – 11,7%, Велика Британія – 5,5%, Німеччина – 4,6%, Віргінські Острови (Брит.) – 4,1 і Швейцарія – 3,9%. | |
| Для подальшого поліпшення інвестиційного клімату законодавство України визначає гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні основи реалізації державно-приватного партнерства. На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. | |
| Відповідно до Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 р. актуальним є питання створення регіональної мережі індустріальних парків і надання державної підтримки суб’єктам, які створюють такі парки, визначені як один із пріоритетних напрямів розвитку регіонів. Розвиток індустріальних парків сприятиме активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, стимулюванню промислового виробництва, створенню нових високотехнологічних виробництв та десятків тисяч високопродуктивних робочих місць, збільшенню обсягів експортоорієнтованої продукції. На початок 2018 р. до Реєстру індустріальних парків було включено 29 індустріальних парків (у 2017 р. – 13 індустріальних парків). Крім того, в Україні функціонують індустріальні парки, які були створені ще до формування законодавчої бази щодо їх підтримки. Це у Білій Церкві на базі авіаремонтного заводу – 2000 р., у смт Малинівка компанія «Олімп» – 2002 р., «Патріот» у Сумах на базі камвольно-прядильної фабрики – 2008 р., «Чексіл» у Чернігові на базі камвольно-прядильної фабрики – 2010 р., у Запоріжжі компанія «Запоріжкран» – 2011 р. | |
| Серед інших нових форм просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні важливе місце займають кластери. Кластер в перекладі з англійської мови означає «гроно», «група», «скупчення». Це дійсно концентрація на певній території підприємств різних галузей і виробництв, які взаємодіють між собою з метою створення нового продукту чи надання послуги. Групи підприємств спільно використовують ресурси, інфраструктуру, ринок праці та взаємодоповнюють одне одного. Перевагами кластерної моделі організації виробництва товарів і послуг є взаємовигідне співробітництво, ефективне використання ресурсів, підвищення привабливості території для інвесторів, розширення асортименту товарів і послуг, підвищення їхньої якості, створення нових робочих місць, розвиток здорової конкуренції. | |
| Хоча більшість читачів «Країни Знань» ще навчається в школі, але для тих із них, хто обере астрономію своєю професією, нинішнє покоління науковців та інженерів вже будують космічні телескопи. Що цікаво, ця робота не лише відкриває нові горизонти для майбутніх дослідників Всесвіту, але й рухає вперед найновіші технології. Адже сучасний великий телескоп — дуже складна, значною мірою унікальна «машина». | |
| Перший телескоп збудував понад 400 років тому відомий вчений Ґалілео Ґалілей. То була, як на наш час, примітивна підзорна труба, що давала 30-кратне збільшення. Але насправді тоді трапилася видатна подія — завдяки появі нового наукового інструмента астрономія отримала неймовірні можливості для розвитку. Розпочалася ера телескопів, що триває досі, й буде, мабуть, тривати доти, доки існуватиме людство. | |
| Від 1609 р., коли Ґалілей зробив перший телескоп, і дотепер було збудовано багато цих інструментів. Хочу звернути увагу на те, що виготовлення нових телескопів не було простим копіюванням «труби Ґалілея», а зазвичай включало вдосконалення оптичної схеми, збільшення розмірів об’єктиву тощо. Тобто кожен новий, більший розмірами, телескоп дозволяв астрономам краще бачити небесні світила й відкривати невідомі об’єкти нашого Всесвіту. | |
| Зрозуміло, такі «знакові» телескопи залишили назавжди слід в історії науки. Взагалі тема телескопобудування дуже цікава — є багато неймовірних історій, пов’язаних з виготовленням різних телескопів. | |
| Наприклад, центральним експонатом Паризької Всесвітньої виставки в 1900 р. був телескоп-рефрактор з об’єктивом діаметром 1,25 м і фокусною відстанню 57 метрів, зібраний у чавунній трубі завдовжки 60 м. | |
| Через великі розміри телескоп встановили у фіксованому горизонтальному положенні, а світло від небесних об’єктів до нього направляло рухоме плоске дзеркало поперечником майже 2 метри. | |
| Телескоп не був призначений для наукових цілей, але з його допомогою французькі астрономи отримали кілька фотографій поверхні Місяця. Зрештою його трубу розбили на металобрухт, а деякі оптичні деталі (дзеркало й лінзи) передали на зберігання в Паризьку обсерваторію. | |
| У телескопі Ґалілея об’єктивом є лінза. Знаменитий науковець Ісаак Ньютон (1643-1727) 1672 р. виготовив телескоп, де об’єктивом було ввігнуте (сферичне) дзеркало. Тривалий час ці два типи об’єктивів «конкурували» розмірами, але врешті-решт лінза, що досі слугує головним елементом для об’єктива телескопа-рефрактора, поступилася розміром дзеркалу (об’єктив телескопа-рефлектора). | |
| Найбільший лінзовий об’єктив має розмір 1,02 м (телескоп Єркської обсерваторії), а найбільші дзеркальні об’єктиви наземних телескопів нині подолали межу 10 м і невдовзі сягатимуть майже 40 м. | |
| Хоча на поверхні Землі можна будувати телескопи з великими дзеркалами, астрономи також воліють мати інструменти в космічному просторі, адже атмосфера нашої планети є суттєвою завадою для виконання астрономічних спостережень. Деякі з них взагалі неможливо виконати на Землі, бо до її поверхні крізь атмосферу проникає не все електромагнітне випромінювання небесних тіл. | |
| Тому телескопи космічного базування — нагальна потреба. Астрономам допомогла її задовільнити космонавтика, адже тільки ракети-носії можуть виводити у космічний простір різноманітні вантажі, зокрема й наукові прилади. | |
| Всі, кого цікавить астрономія, чули і знають про Космічний телескоп імені Габбла (Hubble Space Telescope, HST). Результати його роботи бачили й ті, хто про цей телескоп нічого ніколи не чув. Бо дуже красиві світлини, отримані ним, використовують не лише в Інтернеті, чи на телебаченні, але й інколи в рекламі. | |
| Трапилося так, що знімки небесних тіл і ділянок зоряного неба, зроблені HST, стали культурним надбанням землян. І це дуже красномовний приклад того, як суто наукові здобутки виходять за межі науки й набувають ціннісного значення для широкого загалу. Космічний телескоп імені Габбла працює вже понад 25 років — 24 квітня 1990 р. його вивів на орбіту космічний корабель багаторазового використання «Дискавері». Після того, як 1993 р. спеціальна ремонтна команда астронавтів усунула проблему з головним дзеркалом телескопа, він показав астрономам у видимому, а також інфрачервоному й ультрафіолетовому світлі досі небачений Всесвіт, дозволив розкрити багато його таємниць, а отже суттєво просунутися на шляху його пізнання. | |
| Тривалу «живучість» HST пояснити просто — телескоп зробили таким, що його можна обслуговувати на орбіті — замінювати окремі вузли і змінювати наукові прилади. Загалом було чотири космічні експедиції для обслуговування «Габбла». Під час останнього польоту для ремонту телескопа в 2009 р. було замінено зношені деталі й за оцінками науковців телескоп зможе працювати ще протягом десяти років. Цей термін спливає 2019 р. і до його закінчення лишилося не так багато часу. Чи готують астрономи щось на зміну HST? Так. | |
| 2018 р. телескоп імені Габбла поступиться місцем лідера Космічному телескопу імені Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST). Дзеркало нового телескопа матиме поперечник 6,5 метрів. Його будуть складати 18 окремих берилієвих дзеркал діаметром 1,3 м. і масою майже 40 кг. (На час написання цієї статті дзеркало JWST вже виготовлене й зібране на Землі). | |
| Поверхня дзеркал — та її частина, яка збиратиме випромінювання — вкрита тонким шаром золота. Кожне дзеркало обладнане приводами (мініатюрними двигунами), що дозволять з окремих дзеркал-сегментів утворювати як кілька окремих, так і одне велике дзеркало. | |
| Оскільки космічної ракети, що могла б умістити вантаж поперечником 6,5 м, немає, то дзеркало JWST відправлять у космос в складеному стані. Воно розкриється тільки тоді, коли телескоп вийде на призначену йому орбіту — в районі поблизу точки Лаґранжа L2 системи Земля — Сонце (ця точка міститься на відстані 1,5 млн кілометрів від Землі). | |
| Зрозуміло, що виготовити відносно легкі дзеркала, їхнє оснащення, а також систему синхронізації — справа дуже складна. З цим могли упоратися тільки високотехнологічні фірми з висококваліфікованим персоналом (дзеркала для JWST виготовила американська компанія Ball Aerospace & Technologies Corporation). | |
| Космічний телескоп імені Джеймса Вебба буде спостерігати зоряне небо в інфрачервоному діапазоні електромагнітного спектра. Це дозволить астрономам вивчати природу темної матерії, досліджувати зорі й галактики, що виникли на ранньому етапі розвитку нашого Всесвіту, а також вести пошук нових екзопланет. | |
| Безперечно, завдяки JWST астрономія здійснить новий якісний прорив у дослідженні Космосу. | |
| Хоча Космічний телескоп імені Джеймса Вебба тільки на шляху до старту, астрономи вже розмірковують над ідеєю його наступника. Її оприлюднила Асоціація університетів для досліджень в астрономії (Association of Universities for Research in Astronomy, AURA). Ідеться про Космічний телескоп високої роздільної здатності (High-Definition Space Telescope, HDST) з дзеркалом 12 метрів, що матиме таку ж конструкцію, як і дзеркало JWST. | |
| Згідно із задумом, HDST має розміститися в точці Лагранжа L2, але, на відміну від «Джеймса Вебба», буде спостерігати зоряне небо в оптичному й ультрафіолетовому діапазонах електромагнітного спектра. | |
| Великих розмірів дзеркало дозволить HDST виконувати завдання, що непосильні нинішнім телескопам, наприклад, пошук ознак життя в атмосфері екзопланет. Цей телескоп має допомогти землянам у пошуках відповіді на одвічне запитання: «Чи не самотні ми у Всесвіті?». | |
| Звісно, він буде працювати над розгадкою й інших космічних таємниць, просуваючи вперед астрономічну науку. | |
| Якщо ідея створення HDST втілиться в життя, то новий флагманський космічний телескоп може стати до роботи в середині 2030-х років. | |
| 5.16 Факт ознайомлення вступника з Правилами прийому, наявною ліцензією і сертифікатом про акредитацію відповідного напряму підготовки (спеціальності), а також факт наявності/відсутності підстав для вступу поза конкурсом фіксується в заяві вступника і підтверджується його особистим підписом при поданні заяви у паперовій формі. | |
| 5.17 При прийнятті на навчання осіб, які подають документ про здобутий за кордоном ступінь (рівень) освіти, обов'язковою є процедура визнання і встановлення еквівалентності документа про здобутий освітній та/або освітньо-кваліфікаційний рівень, що здійснюється Міністерством освіти і науки України відповідно до Порядку визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 28 травня 2012 року № 632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 960/21272. Визнання і встановлення еквівалентності цих документів здійснюються протягом першого року навчання. | |
| 5.18 Вступники, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за умови вступу на споріднений напрям підготовки подають заяву про вступ за обраним напрямом та формою навчання. Заява подається вступником особисто до Приймальної комісії ВНЗ «Український католицький університет» та обробляється відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних». | |
| 5.19 При поданні заяви в паперовій формі вступник пред'являє особисто: | |
| документ, що посвідчує особу та громадянство (паспорт громадянина України, або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або інший документ, який засвідчує особу і громадянство); | |
| документ державного зразка про раніше здобутий (освітньо-кваліфікаційний рівень, на основі якого здійснюється вступ, і додаток до нього. | |
| 5.20 До заяви, поданої в паперовій формі, вступник додає: | |
| документ державного зразка про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, на основі якого здійснюється вступ, і додаток до нього, за особистим вибором оригінали або копії; | |
| копію документа, що посвідчує особу та громадянство; | |
| копію ідентифікаційного коду; | |
| копію військового квитка або приписного свідоцтва (для хлопців); | |
| медичну довідку за формою 086-о або її копію; | |
| шість кольорових фотокарток розміром 3x4 см. | |
| Інші документи або їх копії подаються вступником, якщо це зумовлено особливими умовами зарахування за відповідними напрямами, установленими законодавством, у терміни, визначені для прийому документів, не пізніше терміну для прийняття Приймальною комісією рішення про рекомендування вступників до зарахування. | |
| 5.21 Усі копії документів засвідчуються за оригіналами Приймальною комісією Університету, або в установленому законодавством порядку. Копії документів без пред'явлення оригіналів не розглядаються. | |
| 5.22 Вступники на навчання на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра подають заяву про вступ за обраною спеціальністю. Заява подається вступником особисто до Приймальної комісії ВНЗ «Український католицький університет» та обробляється відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних». | |
| 5.23 При поданні заяви в паперовій формі вступник пред'являє особисто: | |
| документ, що посвідчує особу та громадянство (паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або інший документ, який засвідчує особу і громадянство); | |
| документ державного зразка про раніше здобутий освітньо-кваліфікаційний рівень, на основі якого здійснюється вступ, і додаток до нього; | |
| 5.24 До заяви, поданої в паперовій формі, вступник додає: | |
| диплом державного зразка про здобутий освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра, спеціаліста, за особистим вибором оригінали або копії; копію документа, що посвідчує особу та громадянство; копію ідентифікаційного коду; | |
| копію військового квитка або приписного свідоцтва (для хлопців); | |
| медичну довідку за формою 086-о; | |
| шість кольорових фотокарток розміром 3x4 см. | |
| Для вступу на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за спеціальністю 8.0203020201 — історія, 8.01010601 — соціальна педагогіка вступники додатково подають науково-практичний доробок (дипломи переможця чи учасника Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференцій, наукові публікації, сертифікати учасника курсів, тренінгів, посвідчення про досвід практичної роботи в обраній галузі). | |
| Вступники на навчання на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за спеціальністю 8.03030101 — журналістика додатково подають відповідно оформлений творчий доробок (опубліковані в друкованих ЗМІ, Інтернет-виданнях, на радіо і телебаченні авторські матеріали (роботи), засвідчені підписом редактора відповідного ЗМІ та редакційною печаткою). | |
| Українське музичне мистецтво зазнало непоправної втрати – 13 жовтня пішла з життя композитор, педагог, чудова людина Валентина Іванівна Дроб’язгіна | |
| Мисткиня народилася у Львові 1947 року, а початкову і середню музичну освіту здобула в Полтаві. Випускниця Харківського інституту мистецтв по класу Валентина Борисова, вона з 1973-го і до останніх днів викладала на кафедрі композиції alma mater. Через її клас композиції, а також інструментування і читання партитур пройшло чимало учнів, котрі з вдячністю згадують її світлий образ. | |
| М’яка, тактовна, але водночас на рідкість кваліфікована, зацікавлена новим у мистецтві, відкрита до спілкування – такою пам’ятають її колеги. | |
| Композиторка залишила небагато творів – переважно камерних і хорових. Саме за хорову творчість для дітей у 2011 році вона отримала Премію імені Віктора Косенка. А відвідувачі концертів у 1980-ті роки легко пригадають вокальний цикл Валентини Дроб’язгіної «Барвиста стрічка» на народні тексти і вірші Тараса Шевченка та симфонічну фреску «Софія Київська», присвячену 1500-літтю Києва. Обидва твори належать до найкращих здобутків композиторки. | |
| Написані під час її стажування у Київській консерваторії в класі Мирослава Скорика, вони з успіхом звучали на концертах у Києві, Харкові та інших українських міст. Невдовзі, готуючись до гастрольної поїздки до Москви із Симфонічним оркестром Харківської філармонії, диригент Геннадій Проваторов обрав для виконання саме «Софію Київську» Валентини Дроб’язгіної. На цьому концерті твір почув Іван Семенович Козловський, який щиро привітав авторку. | |
| Валентина Іванівна розповідала, що згадка про цю зустріч завжди зігрівала її, додавала сил і натхнення у роботі. | |
| Так само зігріють і нас спогади про зустрічі й спілкування із Валентиною Дроб’язгіною. А її музика стане окрасою багатьох концертів.Про відзначення державними нагородами України з нагоди 28-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року | |
| За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю постановляю: | |
| Нагородити орденом князя Ярослава Мудрого I ступеня | |
| СМОЛІЯ Валерія Андрійовича - директора Інституту історії України Національної академії наук України, академіка НАН України | |
| Нагородити орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня | |
| БАЛАБАНОВА Костянтина Васильовича - ректора Маріупольського державного університету, Донецька область | |
| Нагородити орденом «За заслуги» II ступеня | |
| ЖУКОВСЬКОГО Юрія Григоровича - директора виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Тернівське» акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», Дніпропетровська область | |
| КОСЮКА Сергія Олексійовича - директора сільськогосподарського товариства «Перше травня», Херсонська область | |
| Нагородити орденом «За заслуги» III ступеня | |
| КОВГАНА Всеслава Опанасовича - лікаря міської благодійної організації «Дитячий оздоровчо-спортивний клуб «Мала флотилія», м.Київ | |
| КОЗИРЯ Георгія Власовича - пенсіонера, члена громадської організації «Клуб ветеранів плавання та спорту «Гаврилич Мастерс», м.Київ | |
| КУКСЕНКА Володимира Миколайовича - начальника Божедарівського району контактної мережі структурного підрозділу «Криворізька дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Дніпропетровська область | |
| ЛУПІЯ Ярослава Васильовича - кінорежисера-постановника акціонерного товариства «Одеська кіностудія» | |
| МАРЦЕЛЯКА Олега Володимировича - професора кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка | |
| ОПАНАСЮКА Юрія Володимировича - волонтера, м.Житомир | |
| ПЕРЕВЕЗІЯ Віталія Олександровича - ученого секретаря Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса Національної академії наук України | |
| ЧИЖЕВСЬКОГО Георгія Дмитровича - пенсіонера, члена громадської організації «Клуб ветеранів плавання та спорту «Гаврилич Мастерс», Миколаївська область | |
| ЯКУШЕВА Івана Васильовича - заступника голови Полтавської обласної організації інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій | |
| Нагородити орденом «За мужність» III ступеня | |
| ГРИЦЕНКА Андрія Леонідовича - старшого сапера відділення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Донецькій області | |
| Нагородити орденом княгині Ольги II ступеня | |
| КАРПУСЬ Ларису Василівну - матір-виховательку дитячого будинку сімейного типу, Запорізька область | |
| Нагородити орденом княгині Ольги III ступеня | |
| ДОВГАЛЮК Ірину Григорівну - директора державної установи «Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії», м.Харків | |
| ЛОГВИНОВУ Катерину Василівну - завідувача музею департаменту акціонерного товариства «Одеська кіностудія» | |
| ОРЛИК Світлану Микитівну - завідувача відділу Інституту фізичної хімії імені Л.В.Писаржевського Національної академії наук України | |
| ПЕТРОВСЬКУ Ірину Геннадіївну - члена Всеукраїнської громадської організації «Асоціація інвалідів-спинальників України», м.Запоріжжя | |
| СВЯТЕЦЬКУ Аллу Василівну - завідувача сектору Державного агентства лісових ресурсів України | |
| СІЧЕНІКОВУ Тетяну Олександрівну - матір-виховательку дитячого будинку сімейного типу, Рівненська область | |
| ТОПЧІЙ Людмилу Семенівну - учительку, директора Одеської гімназії № 1 імені А.П.Бистріної | |
| Нагородити медаллю «За працю і звитягу» | |
| КРИВОЗУБА Сергія Миколайовича - оглядача-ремонтника вагонів виробничого підрозділу служби вагонного господарства «Експлуатаційне вагонне депо Знам'янка» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», Кіровоградська область | |
| ПАЛЮХА Валентина Володимировича - старшого електромеханіка дільниці відділу виробничого підрозділу «Львівське відділення» філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця» | |
| РЕДЬКО Ольгу Яківну - маляра-штукатура товариства «Опорядбуд-2», м.Суми | |
| ТАРАСЕНКА Олександра Олеговича - монтера колії структурного підрозділу «Запорізька дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» | |
| Нагородити відзнакою Президента України - Хрестом Івана Мазепи | |
| АНДРУШКІВА Богдана Миколайовича - завідувача кафедри Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя | |
| Присвоїти почесні звання: | |
| «НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ» | |
| ВЛАСЕНКО Ларисі Кирилівні - артистці драми, провідному майстрові сцени Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М.Старицького | |
| ЄРМИНЮ Йосипу Франтишковичу - професорові, завідувачу кафедри спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії імені М.Лисенка | |
| КУРИЛІВУ Ігорю Володимировичу - диригентові-хормейстеру, м.Київ | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ» | |
| БІДИЛУ Олександру Івановичу - артистові-вокалісту, провідному майстрові сцени обласного комунального закладу «Харківський академічний театр музичної комедії» | |
| ЛЕПЕНЦЮ Олегу Васильовичу - провідному майстрові сцени театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр «Колесо» | |
| ШЕВЧУКОВСЬКОМУ Андрію Юрійовичу - диригентові академічного симфонічного оркестру «Філармонія» обласного комунального концертно-видовищного підприємства «Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм» | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ БУДІВЕЛЬНИК УКРАЇНИ» | |
| АРЕНДАШУ Василю Васильовичу - інженерові, члену громадського об'єднання «Спілка будівельників Закарпаття» | |
| БЕЗВЕРХНЬОМУ Олександру Андрійовичу - бригадирові майстрів з декоративного оздоблення і реставраційних робіт Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору | |
| ПЕРЕГУДІ Андрію Миколайовичу - директорові товариства «Гарантбудінвест», м.Київ | |
| ПОСТИЦІ Володимиру Вікторовичу - машиністові автогрейдера філії «Автодор № 3» дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» | |
| РУДЮ Петру Васильовичу - начальникові дочірнього будівельно-монтажного підприємства «Промбуд-1» акціонерного товариства «Сумбуд» | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ВЧИТЕЛЬ УКРАЇНИ» | |
| АНІКУШИНУ Андрію Валерійовичу - учителеві Українського фізико-математичного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка | |
| ВОЛОВИК Наталії Іванівні - учительці школи І—III ступенів № 306 Деснянського району міста Києва | |
| ГОЛЬДШТЕЙНУ Ігорю Борисовичу - учителеві ліцею «Наукова зміна», м.Київ | |
| ПІНЧУКУ Василю Леонтійовичу - учителеві Фарбованського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І—III ступенів - дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)» Яготинського району, Київська область | |
| ПОСПЄЛОВУ Олексію Володимировичу - директорові Богданівської загальноосвітньої школи І—III ступенів Прибузької сільської ради Доманівського району, Миколаївська область | |
| ШАМОВИЧУ Олександру Анатолійовичу - учителеві Русанівського ліцею міста Києва | |
| ШИШКОВСЬКІЙ Тетяні Миколаївні - учительці Рукшинської загальноосвітньої школи І—III ступенів Хотинського району, Чернівецька область | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ | |
| БУКЕТОВУ Андрію Вікторовичу - завідувачеві кафедри Херсонської державної морської академії, доктору технічних наук, професорові | |
| ДРОНОВІЙ Вікторії Леонідівні - першому заступникові директора державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України», доктору медичних наук, професорові | |
| КАЛЬЧЕНКУ Віталію Івановичу - директорові Інституту органічної хімії Національної академії наук України, доктору хімічних наук, професорові | |
| ПОЛТОРЕЦЬКОМУ Сергію Петровичу - деканові факультету, професору кафедри Уманського національного університету садівництва, докторові сільськогосподарських наук, професору | |
| ПОРОШИНУ Володимиру Миколайовичу - заступникові директора Інституту фізики Національної академії наук України, доктору фізико-математичних наук, професорові | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ» | |
| ГЛИВІ Анатолію Миколайовичу - директорові - художньому керівнику Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка | |
| ГОДЕВИЧУ Роману Івановичу - завідувачеві відділу, викладачу Черкаської дитячої школи мистецтв | |
| ОРІЩЕНКУ Олегу Володимировичу - генеральному директорові - художньому керівнику державного підприємства «Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В.Лисенка» | |
| СОПІЛЬНЯКУ Миколі Миколайовичу - директорові Миколаївського коледжу дизайну Київського університету культури і мистецтв | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ЕКОНОМІСТ УКРАЇНИ» | |
| БРИЧУ Василю Ярославовичу - проректорові Тернопільського національного економічного університету | |
| ГУРСЬКІЙ Аллі Іванівні - директорові Департаменту Міністерства фінансів України | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ЕНЕРГЕТИК УКРАЇНИ» | |
| АЛЕКСАНДРОВУ Едуарду Леонидовичу - головному інженерові Сєвєродонецького району електричних мереж товариства «Луганське енергетичне об'єднання» | |
| ГУРАЛЬСЬКОМУ Володимиру Францовичу - начальникові Бердичівського відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами електричної і теплової енергії у Житомирській області | |
| ПАВЛИШИНУ Павлу Яремовичу - генеральному директорові відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» | |
| ФЕДОРЕНКУ Леоніду Олексійовичу - директорові товариства «Рембудгрупсервіс», м.Київ | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ» | |
| БЛІХАРУ Василю Євгеновичу - головному лікареві комунального підприємства «Тернопільська університетська лікарня» | |
| ГИРАКУ Андрію Миколайовичу - лікареві комунального підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради | |
| ДЗИГАЛУ Олександру Федоровичу - головному лікареві медико-санітарної частини акціонерного товариства «Ексімнафтопродукт», м.Одеса | |
| ЗДВИЖКОВІЙ Вірі Миколаївні - завідувачеві відділення державного закладу «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров'я України», м.Київ | |
| КРИЗСЬКІЙ Тетяні Петрівні - головному лікареві державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», м.Київ | |
| КУРИЛЯК Ользі Борисівні - лікареві відділення консультативної поліклініки комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» | |
| СКОРОПАДУ Тарасу Ярославовичу - головному лікареві Лисецької центральної районної лікарні Тисменицького району, Івано-Франківська область | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІСІВНИК УКРАЇНИ» | |
| ЗОГИЮ Олександру Петровичу - лісничому Ріпкинського лісництва державного підприємства «Добрянське лісове господарство», Чернігівська область | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ МАЙСТЕР НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ» | |
| АНДРИЦУЛЯК Ірині Володимирівні - вишивальниці, Чернівецька область | |
| МИРОНЮКУ Івану Івановичу - майстрові народної творчості, Івано-Франківська область | |
| МОТРІЙ Світлані Іванівні - завідувачеві гончарної майстерні, учительці державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І—III ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» імені Василя Кричевського, Полтавська область | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ МАШИНОБУДІВНИК УКРАЇНИ» | |
| БОНДАРЕНКУ Миколі Петровичу - директорові інженерно-маркетингового центру акціонерного товариства «Сумський завод «Насосенергомаш» | |
| ГРІВІНУ Сергію Анатолійовичу - заступникові головного конструктора науково-дослідного і проектно-конструкторського комплексу тягового електрообладнання державного підприємства «Завод «Електроважмаш», м.Харків | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ» | |
| ВІГУЛІ Валентині Іванівні - викладачеві комунального вищого навчального закладу «Ужгородський коледж культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради | |
| ВОТІНОВУ Олександру Володимировичу - операторові-постановнику акціонерного товариства «Одеська кіностудія» | |
| МЕЛЬНИЧЕНКУ Василю Миколайовичу - голові Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України | |
| НАГОРНЮКУ Сергію Вікторовичу - керівникові народного ансамблю народної пісні «Щербів» Ружинського районного будинку культури, Житомирська область | |
| ОЛІЙНИКУ Володимиру Миколайовичу - керівникові художньому Хорольського районного будинку культури, Полтавська область | |
| ПОПОВІЙ Аллі Василівні - завідувачеві бібліотеки Херсонського Таврійського ліцею мистецтв Херсонської міської ради | |
| СЕВРУК Олені Василівні - головному спеціалістові відділу Міністерства культури, молоді та спорту України | |
| ШУТКО Наталії Юріївні - викладачеві комунального вищого навчального закладу «Ужгородський музичний коледж імені Д.Є. Задора» Закарпатської обласної ради | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ОСВІТИ УКРАЇНИ» | |
| БОЧЕЛЮКУ Віталію Йосиповичу - завідувачеві кафедри Національного університету «Запорізька політехніка» | |
| ЄВТУШЕНКО Раїсі Іванівні - головному спеціалістові відділу Міністерства освіти і науки України | |
| ЄРЕМЄЄВІЙ Галині Олександрівні - завідувачеві Золотівської філії І - II ступенів № 7 опорного навчального закладу «Золотівська загальноосвітня школа І—III ступенів № 5 Попаснянської районної ради Луганської області» | |
| КЛИНОВСЬКІЙ Надії Василівні - учительці, заступникові директора Ліцею міжнародних відносин № 51 Печерського району м.Києва | |
| ПАНЧЕНКО Алевтині Геннадіївні - директорові Миколаївської загальноосвітньої школи І—III ступенів № 17 імені Саражана В.Г. Миколаївської міської ради | |
| ПОЛІЩУК Ірині Євгенівні - завідувачеві кафедри Херсонського державного університету | |
| ПРОСКУНІНУ Володимиру Миколайовичу - проректорові державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет», Донецька область | |
| СІМАХІНІЙ Галині Олександрівні - завідувачеві кафедри Навчально-наукового інституту харчових технологій Національного університету харчових технологій, м.Київ | |
| ФРАСИНЮКУ Ігорю Івановичу - проректорові Національного університету «Одеська морська академія» | |
| ХОЛЯВЦІ Володимиру Зеновійовичу - деканові факультету Львівського державного університету фізичної культури | |
| ЦВІГУНУ Дмитру Петровичу - завідувачеві кафедри Вінницького інституту акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ» | |
| ДОМБРОВСЬКІЙ Ніні Іванівні - сестрі медичній старшій державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини», м.Київ | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ» | |
| КУЗІНУ Валерію Олександровичу - заступникові генерального директора - головному інженеру державної організації «Автобаза Державного управління справами» | |
| НЕДЗЕЛЬСЬКОМУ Юрію Леонідовичу - старшому майстрові дільниці станції Козятин виробничого підрозділу «Київське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця», Вінницька область | |
| ПЕТЮШЕНКУ Сергію Васильовичу - водію державної організації «Автобаза Державного управління справами» | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ» | |
| ДУДАРУ Костянтину Костянтиновичу - директорові приватно-орендного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Колос», Вінницька область | |
| МАЛЯРЕНКУ Олегу Юрійовичу - голові фермерського господарства «Основа», Миколаївська область | |
| ЯРОВІЙ Марії Володимирівні - старшому менеджерові відділу товариства «Енселко Агро», Хмельницька область | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ» | |
| ПАШКО Світлані Леонідівні - директорові Вараського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Рівненська область | |
| ПЛЕСКАЧЕВСЬКОМУ Анатолію Михайловичу - директорові благодійного фонду, м.Дніпро | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК СФЕРИ ПОСЛУГ УКРАЇНИ» | |
| САЛКУ Миколі Леонідовичу - електрогазозварникові комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго», Житомирська область | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ЮРИСТ УКРАЇНИ» | |
| АНОШИНІЙ Наталії-Терезі Юріївні - заступникові завідувача відділу Головного управління Директорату Офісу Президента України | |
| БІЛОУСУ Олександру Вячеславовичу - першому заступникові прокурора Миколаївської області | |
| КАСЬКУ Віталію Вікторовичу - першому заступникові Генерального прокурора | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ УКРАЇНИ» | |
| ГІЛІНУ Олександру Валерійовичу - старшому тренерові-викладачу Херсонської міської дитячо-юнацької спортивної школи № 3 Херсонської міської ради | |
| ЄРЬОМЕНКУ Едуарду Анатолійовичу - заступникові директора навчально-наукового інституту спеціальної фізичної і бойової підготовки та реабілітації, професору кафедри Університету державної фіскальної служби України, Київська область | |
| ЗАЛОЙЛУ Володимиру Васильовичу - доцентові кафедри Національного університету фізичного виховання і спорту, м.Київ | |
| КАМЕРИЛОВУ Олегу Єгоровичу - старшому тренерові-викладачу Полтавської обласної школи вищої спортивної майстерності | |
| КІРІЛОВУ Юрію Олексійовичу - старшому тренерові-викладачу відділення дитячо-юнацької спортивної школи Калуської міської ради, Івано-Франківська область | |
| МИЦИКУ Володимиру Петровичу - начальникові управління фізичної культури та спорту Донецької обласної державної адміністрації | |
| «ЗАСЛУЖЕНИЙ ХУДОЖНИК УКРАЇНИ» | |
| ДУТЦІ Василю Яковичу - доцентові кафедри Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, Івано-Франківська область | |
| НЕЧАЙ-СОРОЦІ Світлані Аркадіївні - художникові-графіку, м.Вінниця. | |
| Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ | |
| 28 листопада 2019 року | |
| Цю Угоду про співробітництво та взаємодію (далі — Угода) укладено між УКРАЇНОЮ, в особі Президента України Петра Порошенка, та ВСЕЛЕНСЬКИМ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИМ ПАТРІАРХАТОМ (далі — Вселенський Патріархат), в особі Його Всесвятості Архієпископа Константинополя — Нового Риму і Вселенського Патріарха Варфоломія (далі — Сторони). Сторони визнають визначну роль в історії України Православ'я та Православної Церкви, які вже більше ніж тисячу років збагачують духовну й матеріальну культуру країни. Хрещення Київської Русі-України у 988 році Святим Рівноапостольним князем Володимиром, є важливим етапом Духовного поступу Українського народу, що став запорукою входження Київської Русі-України до сонму найвпливовіших країн тогочасного світу. Починаючи з 988 року, новостворена Київська митрополія завжди підтримувала духовний зв'язок з Константинопольською Матір'ю-Церквою. Велика роль у цьому належала ставропігійним монастирям, братствам і місіям. Безпосередньо підпорядковані Вселенському Патріарху, вони забезпечували постійний євхаристійний зв'язок новопосталої Київської митрополії 3 Константинопольською Матір'ю-Церквою. Ці осередки традиційної православної духовності були центрами, які визначали культуру Київської Русі-України, а пізніше — України, християнським змістом; у гармонійному поєднанні з місцевою культурою вони формували унікальну духовну традицію Київської Русі-України. Навіть після багатьох століть бездержав'я та поневолення, усвідомлення поколіннями православних українців цього постійного духовного зв'язку між Константинопольською Матір'ю-Церквою та Києвом, стало запорукою успішного поступу до здобуття автокефалії для власної Православної Церкви. В умовах, коли Українська держава і народ борються, захищаючи право на національну й духовну незалежність, Константинопольська Матір-Церква, як Перший Престол Православного світу, усвідомлюючи свою відповідальність за всі православні спільноти, а особливо за ті з них, які отримали Святе Хрещення безпосередньо за благословенням Константинопольських Патріархів, сприяючи національній консолідації на засадах визнання унікальної та самодостатньої Української Духовної Православної традиції та реалізацію права на конституювання Української Православної Церкви через надання відповідного Томосу, підтримує православних українців у довершенні процесу конституювання Автокефальної Помісної Православної Церкви в Україні, яка збагачує та зміцнює сім'ю Автокефальних Православних Церков. Україна, згідно із давньою історичною й канонічною традицією Православної Церкви, визнає та поважає статус Вселенського Патріарха як першого за честю серед Православних Патріархів та Предстоятелів Автокефальних Православних Церков. Вселенський Патріархат високо цінує намір України здійснювати співпрацю з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рада Європи, 4.11.1950). Прагнучи до розширення двосторонніх відносин та бажаючи зміцнити духовні контакти між Україною та Вселенським Патріархатом, Сторони домовилися про таке: | |
| Стаття l. Метою цієї Угоди є взаємна та узгоджена діяльність Сторін, а також їхнє систематичне співробітництво щодо конституювання Автокефальної Помісної Православної Церкви в Україні у рамках Томосу про автокефалію, наданого Вселенським Патріархатом, та сприяння контактам релігійної організації Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату B Україні» (далі — Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні») між Автокефальною Помісною Православною Церквою в Україні та Вселенським Патріархатом. | |
| Стаття 2. Для досягнення мети цієї Угоди Сторони домовилися про співпрацю за такими напрямами: | |
| 2.1. взаємна системна робота щодо створення та конституювання Автокефальної Помісної Православної Церкви в Україні з центром у місті Києві на підставі Томосу про автокефалію, наданого їй Вселенським Патріархатом, та її визнання іншими Автокефальними Православними Церквами; | |
| 2.2. здійснення аналітично-методичної роботи з проблематики відносин між відповідними державними органами та православними релігійними організаціями, узагальнення існуючого кращого досвіду різних країн та вироблення рекомендацій з цього питання; | |
| 2.3. здійснення обміну інформацією щодо поточної релігійної ситуації в світовому та українському православ'ї; | |
| 2.4. проведення спільних заходів щодо реалізації цієї Угоди та запрошення до участі у них представників Сторін, а також інших Автокефальних Православних Церков; | |
| 2.5. проведення консультацій з узгодженої тематики; | |
| 2.6. організація взаємовідносин між Сторонами на принципах рівноправності, чесного і добросовісного співробітництва, а також захисту інтересів один одного; | |
| 2.7. сприяння в межах компетенції проведенню значущих соціальних, культурних та освітніх проектів, які можуть бути ініційовані Сторонами, для реалізації Угоди, в межах їхньої компетенції; | |
| 2.8. вжиття всіх необхідних заходів для збереження інформації, отриманої Сторонами одна від одної, згідно з положеннями цієї Угоди. | |
| 2.9. узгодження всіх інших спільних заходів в рамках Угоди. | |
| Стаття 3. Сторони будуть докладати зусиль для подальшого розвитку взаємовигідного співробітництва. | |
| 3.1. Відповідно до мети Угоди Україна сприятиме: | |
| - функціонуванню представництва Вселенського Патріархату в Україні, а саме Місії «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні», відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»; | |
| - набуттю, відповідно до законодавства України, представництвом Вселенського Патріархату B Україні, а саме Місією «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні», будівель та приміщень, інших об'єктів власності, необхідних для функціонування Місії «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні»; | |
| - наданню представництву Вселенського Патріархату B Україні, а саме Місії «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні» візової підтримки відповідно до статті 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». | |
| 3.2. Відповідно до мети Угоди Вселенський Патріархат, діючи через своє представництво, а саме Місію «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні» сприятиме: | |
| - конституюванню в Україні Автокефальної Помісної Православної Церкви в Україні після її створення на підставі Томосу про автокефалію, наданого їй Вселенським Патріархатом відповідно до канонічних настанов та віровчення Вселенського Православ'я (34 Правило святих Апостолів, 17 правило IV Вселенського Собору, 38 правило VI Вселенського Собору); | |
| - активній співпраці та веденню діалогу з керівниками та уповноваженими представниками всіх центрів українського православ'я; | |
| - представленню інтересів та позиції Вселенського Патріархату під час об'єднавчих процесів в українському православ'ї; | |
| - підтримці та налагодженню контактів між Автокефальною Помісною Православною Церквою в Україні та Автокефальними Православними Церквами в інших країнах. | |
| Стаття 4. Сторони будуть проводити регулярні консультації з питань узгодження дій для покращення якості співпраці. | |
| 4.1. У ході консультацій можуть розглядатися поточні і перспективні питання взаємодії Сторін. | |
| 4.2. У разі необхідності Сторони будуть проводити спеціальні консультації, тема, місце і дата проведення яких будуть узгоджені додатково. | |
| Стаття 5. Поважаючи норми міжнародного права, ця Угода набирає чинності з дати її підписання Сторонами і залишатиметься чинною, доки вона не буде припинена за обопільною згодою Сторін. | |
| 5.1. Сторони можуть припинити дію цієї Угоди в будь-який час за попереднім письмовим погодженням. | |
| 5.2. У разі припинення дії цієї Угоди заходи, які було розпочато на її підставі і не реалізовані протягом строку дії Угоди, продовжуватимуться і звершуватимуться згідно з умовами, що були раніше узгоджені Сторонами, за винятком випадків, коли реалізувати такі заходи неможливо. | |
| Стаття 6. Будь-які зміни та доповнення до цієї Угоди вносяться лише за письмовою згодою Сторін і стають її невід'ємною частиною. | |
| 6.1. Будь-які спірні питання щодо тлумачення або застосування положень цієї Угоди вирішуються Сторонами шляхом консультацій та досягнення взаємної згоди. | |
| 6.2. Ця Угода укладена в двох (2) примірниках, кожний українською та англійською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу. | |
| Взимку 2015 року група наших розвідників висунулася виконувати завдання до одного з населених пунктів, що знаходиться в «сірій» зоні поблизу Маріуполя. І хоча цей маршрут хлопцям був добре відомий, рухалися все одно приховано. Уважно перевіряли всі підозрілі місця, де могли бути встановлені розтяжки, міни, а також влаштовані засідки. | |
| Раптом головний дозор натрапив на мобільний патруль бойовиків. Зустріч виявилася несподіваною не лише для наших бійців, а й для ворога, який помітно розгубився. Тому в розвідників з’явилося кілька «золотих» секунд, аби впасти на землю та ухилитися від шквального безладного вогню. | |
| Розвідники не розгубилися й не запанікували. Кожен знав, як має діяти та в якому напрямку рухатися. Процес розосередження тривав лічені секунди. Це при тому, що, крім штатної, кожен ніс на собі майже 30 кілограмів ваги: зброю, бронежилет, розвантаження і запас БК. | |
| Перекидання через плече, дві коротких черги в напрямку противника з коліна, моментальне перекочування вбік, знову кілька черг, миттєве перезарядження й переміщення… Відразу навіть може здатися, що вогонь ведуть не кілька людей, а велика група. Причому безперервно і з різних боків. | |
| Бій був коротким і динамічним. Прикриваючись вогнем, розвідники організовано та без втрат залишили місце скупчення противника і продовжили виконувати раніше поставлене завдання. Їхні ефективні дії в нештатній екстремальній ситуації дозволили зберегти власне життя і здоров’я. | |
| Віртуозно рухатися та майстерно володіти зброєю навчає БАрС – бойова армійська система підготовки. Вперше її презентували рік тому. Подія була досить очікуваною, зважаючи на те, що робота над створенням тривала близько дев’яти років. У лютому 2017 року перші три десятки випускників військових академій зі Львова та Одеси вирушили до військових частин як інструктори з БАрС. За допомогою бойової армійської системи вони мали навчати особовий склад важливому мистецтву виживання на полі бою. | |
| У квітні нинішнього року високу оцінку цій системі дав начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України генерал армії України Віктор Муженко, який під час відвідування Військової академії в Одесі особисто спостерігав за показовими виступами курсантів. | |
| У День усіх святих пішли провідати батькових предків. На вулицях було людно, багато хто йшов із кульками. У метро їхали, тісно притиснувшись одне до одного; від парфумів тітки у вицвілій перуці чхало піввагона. Сашко намагався подовше не дихати, видихав на зупинках. Щоби відволіктися, дивився, як гойдаються аж під стелею кульки на ланцюжках, як стукаються одна об одну й розлітаються в різні боки. Стиха радів, що дідову кулю залишили вдома. | |
| У котре він намагався уявити себе ось таким: безтілесним, беззахисним. Уявити себе предметом. | |
| Увесь час здавалося: ще трішки – і зрозуміє. | |
| Уже декілька днів Сашко сушив голову над тим, як допомогти Насті розвеселити брата. Добре, не розвеселити – хоча б заспокоїти. Оце питання: що може тішити того, хто позбавлений тіла?.. | |
| Часто перед сном він заплющував очі й подумки підіймався вгору, начебто вже був кулькою. Розглядав усе ніби з того кінця уявного ланцюжка. Бачив не обличчя – маківки, бачив мережку тріщин на підмерзлих калюжах, летів дедалі вище, бачив уже вкриті брудом спини маршруток, бачив ворон на голому гіллі, скатертини мостів, шпилі храмів (як фігурки в настільній грі). | |
| Неба не бачив. | |
| Мама запитувала, чому він постійно позіхає. Батько змушував відпочивати перед тим, як сідати за домашку – щонайменше півгодини. «Навчання навчанням, але здоров'я важливіше». | |
| Сашко не сперечався й нічого не пояснював. Так було простіше. | |
| Від метро йшли пішки. Усі тролейбуси й маршрутки вовтузилися в потоці машин, наче риби на нересті; двері насилу відчинялися й лунко гупали, зачиняючись. | |
| Вершечок душниці побачили звіддалік: вона розпинала небо навпіл, височіла над павутинням чорного гілля і дротів-душоловів. Вростала в побляклу твердінь, як ікло, наче гігантський сталагміт. | |
| У Парку пам'яті годі було протовпитися. Підмерзлий гравій порипував під сотнями ніг, у динаміках за живоплотом співали піднесені голоси. Слів Сашко розібрати не міг; щось релігійне. | |
| Вони піднялися на вершечок пригірка, до підмурівка душниці. Найближчий вхід був перекритий, затягнутий риштуванням. Сашко знав, що це нормально: душницю постійно ремонтували, додавали нові поверхи, розширювали старі. Він пам'ятав картинку з підручника, на якій башта була заввишки зі звичний храм. Тепер її закручена свічка височіла над цілою столицею – найвища точка міста, його символ, його гордість. Його пам'ять. | |
| У широкому вестибюлі всі звуки згасали й губилися поміж колон. На мить відвернувшись, Сашко ледь не загубився. Безліч облич і силуетів, утомлені чи байдужі погляди, хтось крадькома поглядає на годинник, хтось, умостившись на лаві біля стіни, гризе яблуко. Черга до гардероба скрутилася в нескінченний клубок: ти крокував за чиєюсь спиною і не знав, коли натрапиш на нову секцію огорожі, не знав, як далеко знаходишся наразі від початку споруди і від кінця. Світильники, що приліпилися до низької кам'яної стелі, скидалися на слимаків у покинутій печері. | |
| – Раптом що – зустрічаємося біля входу, – сказав тато, коли сіли до ліфта. – Там, де колона з лицарем, пам'ятаєш? | |
| Сашко кивнув. У першому класі їх водили сюди на екскурсію: у Риб'ячі погреби, на декілька перших поверхів і на оглядовий майданчик сотого. Про колону теж розповідали: що унікальна; що збереглася з тринадцятого століття; що на ній, імовірно, зображений той самий герр Ешбах, основоположник ордену душевників. На Сашкову думку, ця напівзатерта фігурка в шоломі могла зображати кого завгодно; такі малюють на останніх сторінках зошитів меншаки: опецькуваті лати, шолом із піднятим заборолом, плюмаж, сталеві чоботи з гострими носаками... у шоломовому «віконці» – очі-крапки, ніс у вигляді перевернутого догори знака запитання й розкішні вуса. Навіть підпису немає. | |
| Ліфт зупинився на двадцять п'ятому поверсі. Разом з усіма вийшли, проминули коридор-дугу і втиснулися до наступного ліфта. І так – кілька разів, доки не потрапили на потрібний рівень. Це схоже було на кіношну мандрівку крізь віки: від мармурових величних залів до приміщень, що більше скидалися на кімнати бібліотеки. Змінювалося все: запах, колір, освітлення, самі люди (внизу – ґави й туристи, нагорі – ті, хто прийшов провідати своїх предків). | |
| Найбільше змінювався звук. Але це Сашко зрозумів уже згодом... | |
| У дитинстві йому було цікаво ходити сюди з батьками. Душниця вабила – велична, сповнена таємниць. Він не розумів, чому дід щороку відмовлявся скласти їм компанію. Тут було стільки всього цікавого!.. | |
| На нижніх поверхах під скляними ковпаками зберігалися древні міхи – шкіряні, оброблені особливим лаком, секрет якого був давно втрачений. Таблички обіч ковпаків повідомляли ім'я, роки життя й докладно переповідали долю власника уміщеної до міха душі. Міхи висіли на мотузках, звитих із жил, з конячого чи людського волосся, – усі неприродно пружні й нерухомі. Напевно, час від часу їх надували заново. | |
| У таких залах тремтливу тишу порушували тільки човгання по мармуровій підлозі та перешіптування туристів. | |
| Інша справа – поверх із татовими предками. Кульки тут були схожі на сучасні, висіли тісно, на нескінченних металевих стелажах. Кожну було запхано до вузької комірки. У лотках під комірками зберігалися брошури-«паспорти» – тисячі життів, і кожне підсумоване на двох-трьох десятках сторінок. | |
| Тут ходили зі стриманою діловитістю. Відмічалися в чергового хранителя, брали кульки предків і знаходили вільний меморій. Зачинившись, уголос чи про себе читали curriculum vitae. Мовчали, поглядаючи на благенькі чохли чиїхось життів. | |
| Усе це – під шурхотіння невидимих вентиляторів і дзенькання ланцюжків. | |
| Але було іще дещо. | |
| Батьки вранці добряче посперечалися й тепер майже не розмовляли. Так, іноді перекидалися кількома фразами. Сашкові теж не надто кортіло плескати язиком. Він мовчки крокував слідом за ними й досі намагався щось вигадати стосовно Настиного брата. Усе навкруг сприяло: тут крутилася сила-силенна людей, але Сашко бачив лише батьків, решта ховалися за ярусами стелажів. Інколи він чув чиїсь кроки зовсім поруч, порипування лотків, коли їх витягали, – то й усе. | |
| Кинув погляд униз і побачив, що ліва холоша запилюжена. Затримався, щоб витрусити, – на мить, не довше, – а коли випрямився, у вузькому проході поміж стелажами було порожньо. | |
| Сашко сторопів. Кинувся вперед, до найближчого перехрестя, роззирнувся... Батьків ніде не було. Тільки нескінченна вервечка комірок, і майже в кожній – пожухлі виноградини з чиїмось душами. Деякі, втім, були порожні, як і десь на верхніх поверхах бабусина. | |
| Надто пізно до нього дійшло, що міг і погукати: батьки б іще почули. Зупиняло завчене з раннього дитинства: «в душниці шуміти не можна, це не зоопарк, навіть не музей!» | |
| А потім уже стало пізно, гукай, не гукай – байдуже. | |
| Пройшовся трохи вздовж одного з рядів. Навмання, просто аби не стовбичити, як бевзь. Уперше зауважив, які збляклі тут кульки. Запхані до комірок, вони досі рвалися вгору, втискалися у стіни; зрештою з овальних ставали сплюснутими. Інші – старіші – втрачали пружність і скидалися на здуті, підгнилі томати. | |
| Здалося: праворуч за стелажем батьків голос. Чимшвидше пішов до перехрестя, повернув, стримуючи себе, аби не бігти – йти. | |
| Нікого. Узагалі нікого, навіть чужих людей немає. | |
| Так, сказав собі. Так... Головне – не панікувати. Вказівники на перехресті. Повинні бути. | |
| Повернувся. Не було. | |
| Заспокоїв себе: трапляється. Витер спітнілого лоба. | |
| Знайшов наступне перехрестя. Вказівник. До виходу – он туди, тож... | |
| Не біг. Майже. Просто дуже швидко йшов. Не гупав підборами, ні. | |
| Упав лише тому, що, повертаючи, невдало поставив ногу. І зовсім не через паніку, ні. | |
| Уже коли вставав, здогадався. Наче після важкої напівдрімоти в рейсовому автобусі: ривком приходиш до тями й раптом із тиші вивалюєшся в місиво чужих звуків. От щойно не чув – і раптом чуєш. | |
| Це було нескінченне й безтямне шепотіння звідусіль. Ніби в крамничці годинникаря – цокання дзиґарів. Наче бурмотіння кількох десятків радіоприймачів у майстерні. | |
| «Воно, – зрозумів, – було тут завжди. Просто я звик і не вслухався. А воно було тут завжди». | |
| Слів годі було розібрати. Подумав: на щастя. Збагнув, чому традиційно тутешніх хранителів вважають трохи божевільними. Дивно, як вони взагалі витримують. | |
| Дитячі голоси. Жіночі. Чоловічі. Байдужі. Розгублені. Сповнені відчаю. Злі. Вимагають, благають. Хриплять і стогнуть. Співають. Заїкаються. | |
| І жодного радісного. | |
| Усі говорили разом. Не чуючи один одного, може, подумав він, навіть не підозрюючи про існування поряд когось іще. | |
| «І так – до самого кінця». Його знудило, наче з'їв несвіжу рибу. | |
| Запах старої гуми, цвілої води, пилу. Тьмяне світло. Металевий присмак у роті. Голоси заповнювали весь довколишній простір. Витісняли живих людей, думки, почуття, сам час. Залишились тільки стелажі й голоси. | |
| «І я, – подумав Сашко, – і я колись... оце точно так само». | |
| Він зіштовхнувся з батьками біля ліфта. Тато насварився на Сашка («ми тебе вже годину шукаємо, місця собі не знаходимо! хіба так можна!.. ти де стільки часу ходив?»), мама просто мовчала. Повернулися за кульками предків і відбули все необхідне. | |
| Сашко вже майже не зважав на голоси, звик до них, як звикають до цокання годинника чи бурмотіння радіоприймача. | |
| Предків він так і не зумів почути, але не здивувався: чимало кульок мовчали. Одні – як мовчить задумлива людина. Інші – як німий жебрак. Дехто – як порожній корпус телевізора. | |
| Предки мовчали так, як мовчить на протилежному кінці слухавки смертельно втомлений хворий. | |
| * * * | |
| – Ти розмовляв сьогодні з дідусем? | |
| – Так, мам! Дякую, мам! – Він відніс тарілки до раковини, помив і втік із кухні, доки не посипалися нові запитання. | |
| Батько у великій кімнаті дивився вечірні новини. Мама сіла з ним поряд. | |
| – Таки підписали! – Батько кивнув на екран, де представник півострова тиснув руки очільникам урядів. – Думають, це вдала оборудка. Придурки. Відтяли ласий шмат, еге ж! | |
| – Тат, – почав Сашко, – а що поганого? Он у школі розповідали, що колись давно весь півострів був наш. Тож просто відновлюється історична справедливість. | |
| Мама сумно всміхнулась, а батько похитав головою: | |
| – Нам власних проблем бракує? Був, не був – зараз, після всього, що там сталося, ділити й розтягувати його на шматки... У країні десятиліттями точилася громадянська війна. Там усе треба відновлювати, з нуля, розумієш. За чий кошт? Та воно б і хай, якби... Відбудувати все можна. А що вони робитимуть із людьми? У мізки до кожного не залізеш, свідомість не переформатуєш. Вони інші, а наші не хочуть це розуміти. Дві руки, дві ноги, одна голова – еге ж. А в голові, – батько постукав пальцем по скроні, – усе по-іншому. Понад сім століть минуло, а вони досі не визнають душниць, вважають усе це – єрессю і відступництвом. | |
| – Дід також не визнавав, – нащось раптом заперечив Сашко. – Але... це ж нічого не означало. Він же не був поганим. | |
| – А я й не кажу, що вони там усі «погані». Вони інші. Їх насамперед зрозуміти варто, а не заплющувати на це очі. І вони мають захотіти нас зрозуміти, інакше вийде розмова кота із собакою. Один метеляє хвостом, коли лютиться, а інший – коли радіє. Так і в нас із ними… | |
| У себе в кімнаті Сашко витяг записник, довго сидів над чистою сторінкою і крутив у пальцях олівець. Потім намалював собаку і кота, мультяшних і загалом дуже схематичних. Коли б хтось вирізьбив таких у душниці, на колоні поряд із лицарем, – виглядали б цілком природно. | |
| Дідова кулька висіла над його столом у протилежному куті кімнати. Гойдалася попри те, що протягу не було. | |
| – Я знаю, що ти там, – сказав Сашко самими вустами. | |
| Куля мовчала. Дід мовчав. | |
| Сашко встав і завмер просто перед нею. Як робив це щовечора. | |
| Потім узяв із полиці книжку, яку дід не встиг дочитати, і відкрив там, де вчора зупинився. Сів, увімкнув настільну лампу. | |
| – «Полум’я свічок тремтіло від вітру. За вікном періщила злива, по-осінньому байдужа і, як видавалося, нескінченна. І полум’я, і дощ заколисували. Навівали спокій. | |
| Даргін раптом зрозумів, що отетеріло дивиться на Пандору Еммануїлівну, не насмілюючись повірити почутому. | |
| – Але ж як?.. | |
| – Еге ж, голубе, – усміхнулася графиня, – це ж так лишень видається, що пам'ять у всіх однакова! І йдеться мені не про Божий дар запам'ятовування – але ж про здатність згадувати. От, скажімо, сучасні вчені вважають, що саме цим людина відрізняється від звірів. | |
| – Але ж тварини здатні научатися, не потрапляти двічі в одні й ті самі пастки. Випадки відомі, й чимало... | |
| – Відомі. Але що дозволяє нам стверджувати, що звірина пам'ять влаштована так само, як наша? А якщо вони не пригадують? Якщо всі ці «випадки» фіксуються як нові інстинкти? Так, дійсно: пес, що дивом врятувався від шкуродерів, наступного разу, заледве побачивши їх, біжить геть. Але чи розуміє він, нащо це робить? Бо ж тваринам не властиве самоусвідомлення – тільки набір біологічних механізмів і здатність ці механізми впродовж усього свого життя примножувати. Ґрунтуючись на досвіді, певна річ. А пам'ять людини – складніша, тож має бути різноманітнішою у своїх проявах. Ми вдосконалили подаровані нам природою можливості. Ми формуємо (чи в нас формуються) спогади, які ми здатні аналізувати і тлумачити на власний розсуд. Ще й видозмінювати, мабуть. До того ж ми давно вже почали формувати певну спільну пам'ять, пам'ять, що лежить поза межами досвіду окремого індивідуума. Але при цьому підсумовує головне в кожному з нас. | |
| – Маєте на увазі душниці? Тамтешні «життєписи»? | |
| – Саме так, – кивнула графиня. Полум'я свічок віддзеркалилось у її погляді. Даргіну стало моторошно. – Саме так! Ми постійно творимо людство, єдиний організм вищого щабля, і формуємо для нього особливий вид пам'яті. Ним воно й керуватиметься, може, спочатку мимоволі, наче той собака, який не здатен проаналізувати накази, що виринають із його звіриної пам'яті. | |
| Волонтери Логістичного центру допомоги бійців АТО взялися за організацію культурної програми для бійців 44-ої окремої артилерійської бригади, які дислокуються у Тернопільській військовій частині. | |
| 300 бійців зі всієї України вже встигли відвідати футбольний матч ФК «Тернопіль» – ФК «Миколаїв», пройтися туристичним маршрутом файного міста та навіть відвідати театр. | |
| «У п’ятницю, 22 березня, відбувся довгоочікуваний матч ФК «Тернопіль» – ФК «Миколаїв», та ще й з рахунком 4:2 на користь місцевої команди. Гравці ФК «Тернопіль» запросили бійців із 44-ої окремої артилерійської бригади на футбольне поле, а глядачі з трибун аплодували воїнам стоячи, - розповідають волонтери. - А вже у неділю волонтери Логістичного центра допомоги бійцям АТО із тернопільським музичним гуртом «Bugs Bunny» завітали у військову частину. Там музиканти влаштували своєрідний концерт та виконали декілька ліричних пісень. | |
| Опісля до нас приєдналися студентки другого курсу історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Вони провели для бійців екскурсію нашим містом. Хлопцям було надзвичайно цікаво, адже всі вони не місцеві. Шкода лишень, що потрапили у Тернопіль за таких трагічних реалій сьогодення. | |
| Того ж дня двоє бійців 44-ої бригади разом із двома дівчатами-активістками відвідали музичну комедію «Запорожець за Дунаєм» у Тернопільському академічному обласному українському драматичному театрі ім. Т.Г.Шевченка. Всі залишилися надзвичайно задоволеними та переповненими позитивними емоціями», - розповідають волонтери Логістичного центру про вікенд для бійців АТО у соціальній мережі. | |
| Об’ємними мазками кинувши на добре прописане історичне тло колоритні постаті представників усіх верств і етносів, письменник розгортає широку картину життя тогочасного соціуму. Серед героїв твору князі та воєводи, бродники й гендлярі, кобзарі та селяни, гридні й вивідники — вся та розмаїта людська спільнота, що зрештою витворила непокірне й підступне, гонорове та шляхетне нутро українства. Поряд із історичними особами (Дмитро Боброк, Ольгерд із синами та родаками, Мамай і Нагаєвичі тощо) діють витворені художньою уявою персонажі. Вихоплені волею автора з людського загалу, вони стають учасниками, а інколи й визначальними дійовими особами могутньої історичної драми — повстання з хаосу намірів і причин нової людської спільноти. | |
| Водночас, письменник не прагне обілити минуле. З художньою достовірністю та розумінням виписує він образи підступного та жорстокого отамана бродників Гирича й злостивого та жадібного Барила; мудрого, далекоглядного й водночас невдячного князя Ольгерда і затятого, хворобливо гонорового полководця-самітника Мамая; зламаного життям забитого Панька-перевізника та безіменного крадія-бродника. Але серед персонажів твору немає жодного абсолютно відворотного типажу, що міг би асоціюватися з таким нині популярним «вселенським злом», так само як не має і жодного образу «привабливого негідника». При всій своїй силі, впливовості, можливостях негативні персонажі В. Рутківського якісь незначні по суті. Герої не так марнують час, аби їх перемогти, як вимушені через них затримуватися на своєму шляху до доброго. Вороги зрештою самі призводять до власної загибелі, а позитивні герої, повсякчас переймаючись тим, як урятувати друзів та зарадити чиїйсь біді, перемагають без злого умислу та люті в душах. І хоча у художньому просторі «Синіх Вод», як, зрештою, і в історичному минулому, злодіїв і розбійників, рабів і гендлярів чи не більше, ніж порядних достойних людей, кожен із них бачиться як результат дії часу та обставин. Коли в це багатовекторне хаотичне середовище втрапляє нова сила (Боброк), воно набуває нової якості, витворюючи спільноту, свідому себе та свого місця в світі: колишні зарізяки стають лицарями, прижимисті хитрі хуторські дядьки — далекоглядними передбачливими господарями своєї землі, а зайшлі володарі — самовідданими мудрими правителями вже свого краю. | |
| Вузловими моментами сюжету виступають як перипетії особистих доль історичних осіб і вигаданих героїв (участь Боброка в кулачному бою між селами, зустріч Коцюби із Мамаєм, зіткнення кумів Василя та Ахмета тощо), так і важливі для розуміння перебігу подій загальні плани (розмови Василя з Ахметом, сон Боброка, князівська рада-застілля, вибори ватага бродників тощо). Останні дещо обтяжують текст, але натомість створюють історичну глибину та перспективу, детальніше виявляють багатомірність і багатовекторність існуючих та той час конфліктів. Відтак, часопростір роману виходить далеко за межі літа 1362 р., коли здебільшого відбуваються описувані події, чи 1380 р. (час дії в епілозі). Завдяки розмовам, снам, спогадам героїв у круговерті Синьоводсьої битви відлунюють події на Кальці (згадує Барило, князь Володимир), князівські міжусобиці та історія Присулля (роздуми Тимка, розповідь Івана), завоювання Русі Ордою та історія Литовського князівства (сон Боброка, пісня кобзаря, відступ у частині приходу литовського війська до Києва), долі князя Святослава й Івана Берладника (згадують Боброк, Медовуха), Куликовська битва (оповідь Петра Байдачного) тощо. Відтак, і сюжетні колізії роману виявляються дуже напруженими, з великою кількістю інтриг і недомовленостей, прихованої гри та відвертої облуди. | |
| Так само широкою є географія роману. Та якщо литовські, кримські чи московські землі згадуються побіжно, то Київ, Переяслав, Канів, Черкаси, Воронівка, Торговиця, Очаків, як і Подніпров’я, Присулля, Примор’я та Степ загалом постають перед читачем у конкретиці буденного життя героїв та їхніх враженнях. Книга буквально пересипана чудовими пейзажними мініатюрами (гроза над воронівськими лісами; осінь у Воронівці; дорога над морем до Оводіополя; стан світу в передчутті битви тощо), а головні герої, як і сам автор, інколи буквально завмирають, вражені красою оточуючого (сторожовий дуб, довколишні краєвиди, Сула та Іржавиця, Київ і канівські землі очима Петрика; весняний степ у сприйнятті Боброка; степ очима Медовухи чи Мамая тощо). Так само тонко вони відчувають красу та душу тварин і здатні на глибоку прив’язаність до своїх чотириногих друзів. Скажімо, єдиним насправді близьким товаришем Боброка (заради безпеки якого князь єдиний раз у тексті уникає бою) стає бойовий кінь Коршак, здатний не лише вірно служити господареві, а й затулити його грудьми від смерті. Для багатьох він видається значно вартіснішим за свого господаря (Гирич, Хасан-бек) й спершу саме наявність Коршака засвідчує в Боброкові воїна та князя, а довіра коня до Петрика — хлопчиків статус Дмитрового «пахолика». Так само по-людськи щемкі та вибіркові (як і Коршак Дмитра, слухав лише Петрика) стосунки пов’язують воронівського сироту з псом Рябком та наступником Коршака — Вітриком. | |
| Використовує автор також предметні о6рази-«мітки», покликані наголошувати ключові для розуміння твору сцени: князівський знак Боброка (не раз змінивши господаря, так і залишається лише нагадуванням, а не правом), гроші у Коцюби (срібляки «підкупили» Мамая, а золоті зі знаком його роду «купили»), меч Боброка (з розмов знаємо, що князь — неабиякий рубака, а поза січею витягає його лише раз, аби розрубати «змагальний» камінь перед Хаджибеєм), горілка («розв’язує язика», призводить до відкритої розмови, відділяє друга від ворога), сушений виноград (смак втраченої материзни, солодкий спогад Петра Байдачного) тощо. | |
| Одним із найскладніших і найулюбленіших образів В. Рутківського є центральний персонаж роману «Сині Води» — князь Боброк. Його історичний прототип — Дмитро Михайлович Боброк-Волинський (Коріятович) відомий здебільшого як воєвода Великого князя московського Дмитра Донського, чоловік його сестри Анни та засновник князівських родів Волинських і Вороних-Волинських. Як підлеглий князя литовського Любарта, мав маєтності на р. Бобрка, де звів замок Боброк. Коли ці землі відійшли Польщі, змушений був іти в Сіверщину, згодом — у суздальсько-нижегородські землі та, зрештою, до Москви, де здобув чимало перемог (походи на Рязань 1371 р., волзьких болгар 1376 р., Золоту Орду 1378 р.), зокрема й у Куликовській битві (провів вирішальний маневр Засадного полку). Його родовий герб (Св. Юрій Змієборець) став гербом Московського князівства і Москви. Загинув 1399 р. на берегах Ворскли, б’ючись із ординцями на боці Великого князя литовського Вітовта. | |
| Та якщо в юності, коли В. Рутківський уперше зацікавився цим історичним персонажем, той бачився йому лише таємничим, ніким не знаним рушієм вітчизняної історії, з роками проступила символічна спорідненість їхніх доль. Обидва незнані й недооцінені на батьківщині, безмірно їй віддані й безкомпромісно скеровані на служіння своїй справі — і князь, і письменник довгий час залишалися «невідкритими» для українства. Чи не тому саме Боброкові В. Рутківський віддав власну зовнішність і вподобання, спогади про Черкащину та навіть знаний із дитинства смак першої соковитої трави?! Власне, ключові для розуміння авторського трактування долі героя слова: «...талант не зраджує. Він або власноруч затягує зашморг на своїй шиї або повертається спиною до кривдника» та «...один діло робить, а інші ділять ним зроблене» — чи не більшою мірою стосуються самого Володимира Григоровича. | |
| Боброк повсякчас змушений приводити власні потреби та бажання у відповідність до викликів часу та обставин, бо йому багато дано (дар волхва, чудовий мечник, обдарований полководець і політик, фізично та психічно витривалий), а, отже, й багато спитається. І між князями, і між простолюдом його вирізняє саме ця вроджена «показність», талант владаря. Як відпущена вмілою рукою стріла, Боброк ніколи не зраджує собі, бо в його існуванні немає іншого сенсу, окрім поставленої з вище мети, й доля (чи Творець) не зраджує князя, гуртуючи довкола людей подібної вдачі. Крізь усе життя проносить герой виплекану в дитинстві дружбу з Ольгердовичами, в потрібну мить поряд опиняються Петрик, Медовуха, Коцюба, Берендей, Данило-бродник тощо. Але Боброк-людина повсякчас — в програші, бо, попри непересічний розум і силу, дитинно вірить у справедливість справжніх владарів. «Я воїн, хане...» — каже він Мамаєві. — «Звик думати, що прихильність повелителя залежить не від близькості до нього, а від гостроти меча його підданих». Князь з’являється у тексті самотнім лицарем і зрештою розчиняється в плині подій і людей, залишившись для більшості з героїв роману хіба добрим спогадом. Тому образ Боброка, хоча і є ключовим для сюжету та авторським зразком можновладця, відданого ідеї служіння народові, спроможного та готового до кінця виконати покладені на нього обов’язки, при ближчому розгляді не несе ані основного художньо-естетичного навантаження, ані визначальних для розуміння етико-філософських ідей роману функцій. По суті, князь Дмитро — своєрідне «середнє арифметичне» від функції влади на теренах тодішньої України: він єдиний, хто може в даний час задовольнити потреби у впорядкуванні, одержавленні життя всіх верств суспільства. Та як художній образ Боброк поступається лицареві Степу вивідникові Медовусі, сутнісно народному управителеві Коцюбі, історично достовірним і водночас символічним сватам Василеві та Ахметові чи підліткам Петрику, Тимку та Зейнулі. | |
| Образи останніх, на відміну від дитячих творів В. Рутківського, є здебільшого художнім засобом драматизації тексту (Петрик «випадково» рятує Боброка та Ольгерда в безнадійних ситуаціях, Тимко пропускає крізь себе містичну історію з волхвами тощо) та своєрідним мірилом істинної цінності висунутих дорослими персонажами ідей чи життєвих принципів. Опиняючись поряд із важливими для автора образами чи подіями, герої-підлітки, з одного боку, фокусують на них увагу читача, а з іншого, — випробовують їх на справжність найчеснішою у світі мірою — дитячою. Так, Петрик, опинившись волею долі поряд із князем Боброком, проходить складний шлях дорослішання — від повної й абсолютної залежності та залюбленості у старшого товариша до щирої відданості та турботи про нього, а згодом — до служіння спільній справі та, зрештою, сумнівів щодо істинності обраного шляху. В кінці роману, приїхавши з Московії на хутір Коцюби, герой мимоволі піддає сумніву життєві позиції Боброка, бо, повсякчас перебуваючи у вирі «справедливих битв», переживши не одну «велику перемогу», не почувається таким щасливим і потрібним, як колишні друзі, котрі знайшли свою долю одне в одному та мирній праці. На рівні життя конкретної людини пресловуте українське «хуторянство» виявляється мудрішим, більше державницьким і безперечно людянішим за пресловуте державно-імперське мислення сусідів. | |
| Натомість Тимко від початку уособлює собою шлях примирення та природного злиття в єдиному співжитті різних народів на теренах України. Тому все, що з ним трапляється, — від пронесеної крізь усе життя щирої дружби із Зейнулою до свідомого служіння так само носієві ідеї примирення та єднання кобзареві Іванові — сповнене єдиного несхитного сенсу: люди народжуються, щоб жити у щасті та мирі та шукати волю не в сильних князях, а в собі. Гадаю, саме напрочуд живо змальовані образи друзів Василя та Ахмета та їхніх дітей Тимка і Зейнули є ключовими для розуміння етико-філософських ідей роману. Колоритні свати, ніби виписані на народному лубку в усіх своїх анекдотичних подробицях разом із замашною молодицею Устиною, водночас є глибокими філософами свого часу та його безпосередніми діячами. Саме вони — основа того етнічного замісу, що став згодом українським степовим типом, саме їхній вибір на користь єдності дав майбутнє цій новій етнічній спільноті. Недаремно дружба їхніх синів, а не звершення та поневіряння Боброка, стала з волі автора піснею. Та якщо в пісні герої вбивають одне одного, а лише тоді впізнають, то, зіткнувшись у реальному бою, свати відразу беруть сторону своєї давньої дружби. Бо «війни проходять і зненависть вмирає, а дружба і приязнь живуть вічно». | |
| Хочеться наголосити, що «Сині Води» — осібне, не схоже на інші художнє полотно, яке вирізняє справжність патріотичного чуття: письменникові не потрібно бути лютим, аби вірити в силу українських звитяжців; він не боїться захоплюватися нашими ворогами, бо ми їх перемогли. Історична проза В. Рутківського вражає по-дитячому безпосередньою й тому такою справжньою вірою в свою правду, коли «чужа» не видається смішною чи страшною, бо жодного сумніву щодо своєї немає й бути не може. | |
| Відтак, центральним образом роману постає Рідна Земля, котра на очах читача наперекір, здається, непереборним обставинам відроджується з попелу та крові у первозданній красі своїх просторів і людей. Саме цей вітаїстичний дух невідворотного переможного повернення до першопорядку, до своєї правди, своєї влади, свого дому («...часи міняються, ...тобто, все повертається на свої місця») є тим внутрішнім аксіоматичним сенсом, який скеровує течію роману, скеровуючи читача у вир буденних і водночас одвічних борінь «за своє». | |
| Велика правда нашого народу, а тому й правда творів В. Рутківського полягає в тому, що герої тратять силу та життя на те, щоб зробити щось добре, а не винищити зле. Герої письменника щиро намагаються чинити по-людськи. І виявляється, саме це надзвичайно важко та напрочуд важливо, — за будь-яких обставин бути доброю людиною та міцно стояти на своєму. | |
| Можливо, саме в цьому прагненні гармонії, прийнятті світу, дитинності характерів і полягає таємниця та місія українства як такого? А Володимир Рутківський лише прагне відкрити її нам крізь прозорі образи своїх наскрізно українських текстів?.. | |
| Письменник фактично усе свідоме життя розгадував загадку Синьоводської битви. | |
| Засіб навчання – це матеріальний або ідеальний об'єкт, який "розміщено" між учителем та учнем і використовується для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності. Засіб навчання суттєво впливає на якість знань учнів, їх розумовий розвиток та професійне становлення. | |
| В сучасній школі широко використовуються такі засоби навчання: | |
| 1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.). | |
| 2. Діючі моделі (машин, механізмів, апаратів, споруд та ін.). | |
| 3. Макети і муляжі (рослин і їх плодів, технічних установок і споруд, організмів і окремих органів та ін.). | |
| 4. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів. | |
| 5. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми). | |
| 6. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.). | |
| 7. Підручники і навчальні посібники. | |
| 8. Прилади для контролю знань і умінь учнів. | |
| 9. Комп'ютери. | |
| Цей перелік засобів навчання не є вичерпним, але він містить найбільш вживані з них. | |
| Об'єкти, які виконують функцію засобів навчання, можна класифікувати за різними ознаками: за їх властивостями, суб'єктами діяльності, впливом на якість знань і розвиток здібностей, їх ефективністю в навчальному процесі (щодо зменшення кількості помилок при розв'язуванні задач). | |
| За суб'єктом діяльності засоби навчання можна умовно розділити на засоби викладання і засоби навчання. Так, обладнання демонстраційного експерименту належить до засобів викладання, а обладнання лабораторного практикуму — до засобів навчання. Засобами викладання користується переважно вчитель для роз'яснення та закріплення навчального матеріалу, а засобами навчання — учні для його засвоєння. Разом з тим, частина засобів навчання може бути і тим, і іншим, в залежності від етапу навчання. | |
| Засоби викладання мають суттєве значення для реалізації інформаційної та управлінської функцій учителя. Вони допомагають збуджувати та підтримувати пізнавальні інтереси учнів, покращувати надійність навчального матеріалу, зробити його більш доступним, забезпечувати більш точну інформацію про явище, що вивчається, інтенсифікувати самостійну роботу учня та її темп. Їх можна розділити на засоби пояснювання нового матеріалу, засоби закріплення і повторення, та засоби контролю. | |
| При використанні будь-якого виду засобів необхідно дотримуватися міри та пропорції, які визначаються закономірностями навчання, зокрема, законом інтеріоризації. Так, відсутність або недостатня кількість засобів наочності знижує якість знань за рахунок зменшення пізнавального інтересу та утруднення розуміння і образного сприйняття матеріалу. Але велика кількість демонстрацій створює розважальний настрій в учнів. Оптимальним при вивченні складної теми є 4 — 5 демонстрацій за урок, враховуючи й засоби для самостійної роботи учнів та засоби контролю. | |
| Демонстраційні предмети та малюнки на дошці повинні бути добре видимі з останніх місць. Експонати на дошці повинні мати розміри не менш 5x1 см. Якщо об'єкти менших розмірів, то необхідно організувати їх тіньову проекцію, оптичне збільшення зображення, використати дидактичний матеріал або пересадити учнів на час демонстрації за перші столи. В розгорнутих схемах розміри зображення деталей повинні визначатися закономірностями зорового сприйняття, а не їх фактичними розмірами, необхідно розкривати істинні розміри предмету та його зображення на схемі. | |
| Досвід передових учителів та експериментальні дослідження (Л. Виготський, П. Гальперін, І. Колошина та ін.) показали, що інтенсивність розумового розвитку залежить від того, чи даються засоби навчання в готовому вигляді, чи конструюються учнями на уроці разом з учителем. Виготовлення засобів навчання сприяє забезпеченню розвиваючого ефекту та більш високої якості знань учнів, ніж їх використання за шаблоном. Це пояснюється тим, що розробка нових засобів навчання, як і вдосконалення освоєних, передбачає зміну пізнавальних завдань та інструкцій, використання нових видів тренувальних вправ. Не абсолютна кількість завдань, а їх різноманітність є однією з дидактичних основ підвищення якості знань учнів, розширення їх світогляду та здібностей. | |
| Нині в практиці навчання розповсюджені три підходи до розробки, конструювання та використання засобів навчання. У відповідності з першим, розробка засобів навчання не належить до викладання. Тому необхідно використовувати тільки те, що вже є в матеріальному обладнанні кабінету. В цій позиції засоби навчання ототожнюються зі звичайними засобами наочності та контролю, що створюють відомий комфорт, без якого не можна обійтись. Прихильники цієї теорії стверджують, що їм для викладання достатньо дошки та крейди. | |
| Інший підхід абсолютизує роль засобів навчання, які розглядаються як головні та єдині, що забезпечують досягнення мети, а решта компонентів (методи, організація тощо) повинні відповідати та обумовлюватися специфікою засобів навчання. Перебільшення ролі засобів навчання можна розглядати і як негативну реакцію на перший підхід, що заперечує взагалі їх значення та вплив на якість знань і розумовий розвиток учнів. | |
| Третя позиція полягає в тому, що засоби навчання розглядаються насамперед в системі діяльності вчителя і учнів. Вони виконують певні функції та забезпечують (поряд з іншими компонентами) визначену ними якість знань та розумовий розвиток учнів. | |
| 12.2. Матеріальні засоби навчання | |
| За сукупністю об'єктів засоби навчання поділяються на матеріальні та ідеальні. До матеріальних засобів навчання належать: підручники і навчальні посібники; таблиці, моделі, макети та інші засоби наочності; навчально-технічні засоби; навчально-лабораторне обладнання; приміщення, меблі, мікроклімат, розклад занять, режим харчування, інші матеріально-технічні умови навчання. | |
| Які ж технічні засоби навчання (ТЗН) найбільш поширені в практиці роботи сучасної школи? | |
| Існують такі види ТЗН: інформаційні, контролю знань, програмного навчання, тренажу і комбіновані. До технічних засобів надання інформації (ТЗНІ) належать: діапроектори, кінопроектори, епіпроектори, графопроектори, відеомагнітофони, телевізійні комплекси. Решта видів ТЗН постійно вдосконалюються, систематично надходять у школу нові, апробовані і рекомендовані ТЗН як загального призначення, так і спеціалізовані для вивчення окремих предметів (лінгафонні кабінети для вивчення іноземних мов, комплекси ТЗН для фізико-математичних дисциплін). | |
| Широкого розповсюдження набули в школах навчальні персональні комп'ютери, які можуть бути використані в процесі навчання будь-якого предмету. Вони обладнані програмами управління пізнавальною діяльністю школярів, пов'язаною з формуванням розрахункових арифметичних навичок, розв'язуванням алгебраїчних рівнянь, задач з фізики, хімії, побудовою графіків і креслень, малюванням на екрані дисплею, розучуванням нотної грамоти і створення музики, написанням і редагуванням творів, заучуванням напам'ять тощо. | |
| Ці програми адаптовані до вікових та індивідуальних особливостей учнів. Персональні навчальні комп'ютери обладнанні годинниками і можуть працювати в режимі репетитора й екзаменатора, самостійно встановлювати й аналізувати помилки та пропонувати тренувальні вправи для вироблення навичок. Але багато комп'ютерів змонтовані на електронно-променевих трубках, що негативно впливають на зір, тому школярам рекомендовано працювати з ними не більше одного уроку в день. | |
| Перед використанням ТЗН учнів необхідно навчити користуватися ними. Засіб навчання виконує функцію предмету засвоєння. При початковому ознайомленні з навчальною технікою учні бувають дуже збуджені й зацікавлені, тому вони часто звертають більше уваги на другорядні моменти і не завжди засвоюють навчальну інформацію. Так, при перегляді кінофільмів вперше вони можуть запам'ятати костюм і манери ведучого, але не зрозуміють змісту фільму. Аналогічне розсіювання уваги може бути при початковому вивченні дисплею, іншої техніки. Щоб підвищити ефективність першого заняття, необхідно спеціально навчати учнів працювати з новим засобом, готувати їх до сприйняття й запам'ятовування інформації, проводити інструктаж, давати пізнавальні завдання, перевіряти готовність до роботи, чітко визначати мету роботи, об'єкти оцінки та контролю. | |
| Існує вплив частоти використання ТЗН на ефективність процесу навчання. Він обумовлений тим, що ТЗН впливає на оцінювально-мотиваційну сферу особистості. Якщо ТЗН використовувати дуже рідко, то кожне його використання перетворюється в надзвичайну подію і знову створює в учнів підвищене емоційне збудження, яке заважає сприйманню і засвоєнню навчального матеріалу. Навпаки, дуже часте використання ТЗН протягом багатьох уроків підряд обумовлює втрату учнями цікавості до них, а іноді й до активної форми протесту. Оптимальна частота використання ТЗН у навчальному процесі залежить від віку учнів, навчального предмету і необхідності їх використання в пізнавальній діяльності школярів. Для фізико-математичних предметів експериментально була визначена частота використання ТЗН 1 : 8 (при навчанні учнів 15-18 років). | |
| Ефективність використання ТЗН залежить також від етапу уроку. Використання ТЗН не повинно тривати на уроці підряд більше 20 хвилин: учні втомлюються, перестають розуміти, не можуть усвідомити нову інформацію. Використання ТЗН на початку уроку (5 хвилин) скорочує підготовчий період з 3 до 0,5 хвилини, а втома і втрата уважності настає на 5 - 10 хвилин пізніше, ніж звичайно. Використання ТЗН в інтервалах між 15-ю і 20-ю хвилинами і між 30-ю і 35-ю хвилинами дозволяє підтримувати стійку увагу учнів практично протягом всього уроку. Ці положення обумовлені тим, що протягом кожного уроку в учнів періодично змінюються характеристики зорового і слухового сприйняття (їх гострота, пороги чутливості), увага, втомлюваність. При монотонному використанні одного засобу вивчення нового матеріалу в учнів вже до 30-ї хвилини виникає надмірне гальмування сприйняття інформації. Однак, правильне чергування засобів і методів навчання забезпечує усунення цього явища. Хвилини напруженої розумової праці і вольових зусиль необхідно чергувати з емоційною розрядкою, розвантаженням зорового і слухового сприйняття. | |
| Добір системи засобів навчання здійснюється у відповідності з наступними принципами. | |
| 1. Обладнання повинно повністю задовольняти педагогічні вимоги, які пред'являються до інших елементів навчального процесу: наочно відтворювати істотне в явищі, бути легким для сприймання і огляду, мати естетичний вигляд тощо. | |
| 2. Всі прилади, що мають спільне призначення (силові трансформатори, випрямлячі, кабелі, електропровід тощо) повинні відповідати один одному і демонстраційним установкам. | |
| 3. Кількість і типи засобів навчання повинні повністю забезпечувати матеріальні потреби навчальної програми в системі, але без надлишку. | |
| 4. Засоби навчання мають відповідати реальним умовам роботи і потребам навчального процесу. | |
| Досвід викладання показує, що найбільш раціональною формою організації системи засобів навчання є кабінетна система, в якій усі засоби навчання з одного предмету (або ті, що використовуються одним вчителем) розміщені в одному приміщені — кабінеті, до якого при необхідності додають інші приміщення: препараторську, лабораторну, підсобну, ремонтну майстерню. Навчальні кабінети призначені для вивчення теорії і виконання вправ (семінарів, розв'язування задач, контрольних робіт, практичних занять). В лабораторній аудиторії проводяться практикуми, лабораторні роботи, на яких в учнів формуються політехнічні, професійні та інші навички. В препараторській готуються досліди та інші демонстрації, наочні посібники, дидактичний матеріал, прилади для лабораторних робіт. Іноді препараторську об'єднують з іншими приміщеннями: в ній виділяють місце для полиць, на яких зберігаються прилади, стіл для ремонтних робіт з полицями для інструментів, письмовий стіл для викладача. Таке поєднання праці в одній кімнаті зменшує загальний час підготовки до уроків і доречне, коли в кабінеті проводять заняття 3-4 викладачі. Якщо кабінет обслуговує великий потік учнів і багатьох викладачів, то поєднання праці в одній кімнаті може спричинити конфлікти, лаборанти й викладачі можуть заважати один одному. В такому випадку бажано виділити окремі приміщення (нехай навіть маленькі) для кожного виду праці. | |
| В кабінеті мають бути забезпечені всі умови для демонстрації наочних посібників: джерела постійного і змінного струму, заземлення і затемнення, проекційна апаратура, екран тощо. Наочні посібники бажано мати для кожної нової теми уроку. Для їх оперативного використання необхідно мати картотеку засобів навчання, в якій картки розташовано за темами уроків. Недостатність наочності негативно впливає на активність учнів і якість їх знань. Однак, не варто захаращувати навчальний процес посібниками, які морально застаріли. З різних тем може бути декілька різних засобів навчання: друковані посібники, демонстраційний стенд, кінофільм тощо. Демонстраційне обладнання і друковані посібники не замінюють одне одного, а доповнюють, забезпечуючи різні дидактичні завдання. | |
| Наочні посібники виконують наступні функції: | |
| - ознайомлення з явищами і процесами, що не можуть бути відтворені в школі; | |
| - ознайомлення з зовнішнім виглядом предмету в його сучасному вигляді і в історичному розвитку; | |
| - наочне уявлення про порівняння чи зміну характеристик явища або процесу; | |
| - етапи експлуатації, виготовлення або проектування виробу; | |
| - наочне уявлення про будову предмета і принцип його дії, управління ним, техніку безпеки; | |
| - ознайомлення з історією науки і перспективами її розвитку. | |
| Наочні посібники, як правило, класифікуються на три групи: | |
| - об'ємні посібники (моделі, колекції, прилади, апарати тощо); | |
| - друковані посібники (картини, плакати, портрети, графіки, таблиці); | |
| - проекційний матеріал (кінофільми, відеофільми, слайди). | |
| Значну роль у навчанні відіграють колекції і моделі. Шкільні колекції — це набори предметів, речовин, що підібрані за певними ознаками або характеристиками і призначені як для вивчення нового матеріалу, так і для повторення та самостійної роботи. Широко відомі колекції з ботаніки і зоології, які використовуються також у фізиці, малюванні та в інших навчальних предметах. Наприклад, колекції резисторів, конденсаторів, ізоляторів, солей, пластмас, фарб тощо. Більшість колекцій, призначених для навчальних завдань, можуть бути виготовлені самими учнями. | |
| При поясненні нового матеріалу часто використовуються демонстраційні колекції, які виготовлені на листку фанери або картону і вивішені на стаціонарних місцях в кабінеті або в коридорі. Кожний предмет в колекції має бути закріплено у визначеному місці згідно з класифікацією, яка може бути зображена за допомогою стрілок. Під предметом вказується його назва і коротке пояснення. Колекції роблять невеликими, зберігають у коробках і використовують як дидактичний матеріал. | |
| Друковані посібники широко використовуються в практиці навчання. Вони дешеві, простіше виготовляються, друкуються в друкарні або виконуються вчителем разом з учнями. Їх доречно застосовувати як додатковий засіб поряд з натуральними предметами або їх моделями. | |
| Таблиці і плакати необхідно дбайливо зберігати в підвішеному або закріпленому вигляді в спеціальному місці, що захищене від пилу та прямих променів сонця, які псують фарби та папір. Звичайно, таке місце вибирають у формі ніші в препараторській, відмежованій перегородкою від решти кімнати. | |
| Що потрібно викинути з пам’яті, а що мати на увазі, міняючи лижі на сноуборд? | |
| «От уяви собі: ти довший час їздиш на комфортному седані, звик до нього, але одного разу товариш з тобою поділився враженнями і емоціями від їзди на масивному позашляховику під час таких собі трофі-рейдів, і тобі захотілося спробувати», – так намагався пояснити мені різницю між катанням на лижах та сноуборді один знайомий, який є справжнім «асом» і в одному, і в іншому. У цьому порівнянні зручний і звичний для багатьох седан – це гірські лижі, а потужний позашляховик – сноуборд. «І те, і те їздить, але емоції від цієї їзди зовсім різні», – підсумував товариш, додавши: «Якби, не дай Бог, мені довелося вибирати між лижами і сноубордом, я вибрав би велосипед». | |
| Власне, й інші люди, які впевнено почувають себе, як на лижах, так і на сноуборді, наголошували на тому, що це зовсім різні відчуття, попри те, що і те, і те їде з гори по снігу. Що ж, спробуємо все-таки розібратися, чи варто з об’їждженого «Мерседеса» пересідати на незнайомий і суворий «бобік». | |
| Протистояння поколінь | |
| Навіть людина, яка не особливо розбирається у гірськолижному відпочинку та катанні на дошці, подивившись на будь-який схил, де є лижники та бордери, одразу помітить, що на дошках стоїть переважно молодь, тоді як поважних панів побачиш на лижах. Тож не дивно, що коли заходить мова про якесь протистояння лижників та бордерів, то дуже часто його порівнюють з конфліктом батьків та дітей. Мовляв, одні – це класики, які давно розмірено їздять та катаються, а інші – молоді екстремали. Їм просто спуститися з гори мало, натомість потрібно відчути більше екстріму, а також «показати себе» – завдяки ефектній манері їзди, яскравому одягу, модним аксесуарам. Однак, на сьогодні такі уявлення вже можна віднести до стереотипних. Адже стильних лижників зараз на трасах не менше, ніж бордерів, а щодо екстрім-розваг, то: «Спершу стильно вдягнені «чувачки» каталися на дошках і під час спуску стрибали з різних трамплінів та робили такі викрутаси, що аж в голові паморочилось. В той час катання на лижах порівняно з дошкою виглядало дещо застарілим, нудним, класичним – лижники не могли робити те, що витворяли бордисти. Але з часом останні також зайнялися цими трюками, і з боку виглядало це набагато ефектніше, ніж на дошці», – розповів Іван Бандрівський, лижник та сноубордист зі стажем. Його слова підтверджують й досягнення професіоналів. Так, швидкість на лижах завжди більша, ніж на сноуборді (світові рекорди – 251 проти 201 км/год), та й щодо висоти польоту і його видовищності, то тут теж лижники не поступаються дошкарям. | |
| Та, незважаючи на це, екстремальнішим все-таки вважається сноуборд. Це тому, що (за словами спортсменів) відчуття швидкості на дошці при 70 км/год приблизно такі ж, як на лижах при 100 км/год. | |
| Походження лиж і сноуборда | |
| «Ментальні» відмінності між лижами та сноубордом пояснюються походженням та «історичними причинами» появи одного й іншого. Так, гірські лижі еволюціонували від снаряда (праотця бігових лиж), який придумали чи то чукчі, чи то норвезькі вікінги або їх нащадки, щоб банально пересуватися по засніжених просторах. Таким чином, предки сучасних лиж були далеко не розвагою, а практичним засобом пересування, і багато в чому від них залежало «виживання» північних народів, оскільки на лижах, зокрема, полювали і воювали. Сноуборд, натомість, початково був створений для розваги, оскільки снігова дошка походить від дошки водної, на якій серфінгісти (теж виключно заради емоцій та задоволення) «ловлять хвилі» без жодних «прикладних» функцій. | |
| Батьки хочуть стати молодшими | |
| Та якщо у житті з часом та набутим досвідом діти стають подібними до батьків, то на засніжених схилах все навпаки: набагато частіше лижники беруться освоювати і дошку, аніж люди, що почали займатися сноубордингом, знаходять час для лиж. | |
| Але перед тим, як «пересісти» з двох вузьких «дерев’яшок» на одну «широку» і забути про палиці, потрібно морально підготуватися. В першу чергу до того, що все доведеться починати практично з нуля. І хоча спеціалісти й говорять, що ті, хто катався раніше на лижах, швидше освоюють сноуборд, втім відзначають, що це, скоріше за все, через любов до снігу, схилів і швидкості, адже техніка катання на цих двох «снарядах» суттєво відрізняється. По-друге, на відміну від лиж, де навіть у початківця при невеликій швидкості на не вельми крутій гірці і загальновідомому «плугу», є багато шансів втриматися на ногах, сноуборд «жорстокіший», і найменша хиба закінчується падінням. Тож треба бути готовим, що падати доведеться дуже часто, і нерідко це буде боляче. | |
| Втім, не ймовірний біль від падінь і, як наслідок, синяки, часто стримують бажання поважних панів стати на дошку, а комплекс «як вони виглядатимуть в очах оточуючих, раз по раз сідаючи на дупу». Та на тих, кому все-таки вдається здолати цей психологічний бар’єр, дуже швидко чекає сатисфакція – адже щоб впевнено почуватися на сноуборді, потрібно набагато менше часу, ніж щоб досягти приблизно такого ж рівня на лижах. На дошці ви вже за 3-4 дні тренувань і падінь не відчуватимете себе на схилі білою вороною та навіть почнете давати поради тим, хто вперше став на сноуборд. На думку інструкторів, на лижах схожого рівня катання потрібно добиватися не менше 10 днів наполегливих тренувань. | |
| Кості страждають | |
| Окрім емоційного фактора, при виборі «снаряду», на якому кататися, постає ще один дуже важливий «фільтр» – травматизм. Якщо молодь переважно може дозволити собі про це не задумуватися, то чим старшими ми стаємо, тим більше дбаємо про свої кості, згадуючи, в яких місцях вони у нас вже не дуже міцні. З огляду на це, не зайвим буде зазначити, що типовими для лижників слабкими місцями є коліна – хрестоподібні зв’язки та меніск, а у сноубордистів – це спина, кобчик, ключиці. Тому, якщо вирішили стати на борд, не варто нехтувати спеціальним захистом для спини. А така річ, як шолом, має бути настільки ж очевидною, як для лижника, так і для сноубордиста, як самі лижі чи борд, адже голова – найцінніше, що у нас є, а сильно вдаритися нею об землю з висоти власного росту мають приблизно однакові шанси, як лижник, так і сноубордист. До речі, найбільший гірськолижний курорт України «Буковель» з нинішнього сезону просто не пускає на схили людей без шоломів. | |
| Головні претензії лижників до сноубордистів: | |
| – Раптово зупиняються поперек схилу і сидять на трасі великими групами, чим заважають з’їжджати. | |
| – «Гальмують» чергу на підйомник, або пропихаються на нього без черги. | |
| – Наїжджають на лижі, чим псують їх, а інколи і ламають. | |
| сноубордистів до лижників: | |
| – Пхаються на цілину, яку вважають «своєю» бордери, і псують її. | |
| – Навмисно зачіпають палицями «сусідів по схилу». | |
| – Лижі створюють вибоїни на трамплінах, які для себе «нарили» сноубордисти. | |
| «Дискримінація» бордерів | |
| Якщо згадали про «Буковель», то окрім цього нововведення там запровадили й інше, яке дуже роздратувало сноубордистів, і про яке варто пам’ятати особливо тим, хто лише став чи планує стати на дошку. Відтепер на усіх витягах «Буковеля» діє правило «однієї ноги». Це означає, що заходити на підйомник, підніматися та сходити з нього бордер повинен з пристібнутою до дошки однією ногою. «Буковель» це правило мотивує, по-перше, коректністю стосовно інших людей, які стоять в черзі на підйомник (лижників), оскільки часто бордери з дошкою в руках обходили чергу і швидше сідали на підйомник. А по-друге, як запевняє адміністрація курорту, тепер відсутній ризик, що дошка під час підйому на гору випаде з рук і приземлиться у когось на голові. | |
| Якщо з першим аргументом мало хто може сперечатися, адже справді, часто бордери без черги «проскакували» на підйомник, несучи дошку в руках, то другий – не надто сильний: ніхто не пам’ятає, щоб коли-небудь дошки «літали» з підйомника на схил, а тим більше травмували оточуючих. | |
| Натомість на численних форумах та в соцмережах після нововведення не стихають сигнали S.O.S., оскільки кількість падінь при заході на підйомник, а особливо, сході з нього, а також травм, суттєво збільшилася. Досвідчені бордери говорять, що набагато зручніше та безпечніше було підніматися з двома пристібнутими ногами, а початківці воліють і далі тримати дошку в руках. Однак «Буковель» наразі, попри тисячі закликів та прохань скасувати це правило, ніяк не відреагував і, схоже, не зробить цього. Натомість, працівники курорту готові «заплющувати очі» на деякий обхід правила. Так, якщо на підйомник без однієї пристібнутої ноги вас таки не пустять, то вже під час підйому ніхто не заборонить вам чи прищепити й другу, або ж таки відстебнути дошку (але при цьому ризик її випадання з рук збільшується) і ногами зійти на верхній станції, як ви звикли це робити. Попри те, що за такі «хитрощі» адміністрація курорту грозиться блокувати абонементи, наразі про схожі випадки не чули. | |
| Яка розумна цьому альтернатива? | |
| Попри все, через це правило лояльність до «Буковелю» армії бордерів суттєво похитнулася, і багато з них вже повернули погляди на захід (Польща, Словаччина, Австрія, Франція, Швейцарія, Італія) і схід (Росія, Грузія), щоб знайти там альтернативу рідним Карпатам. Втім, як відомо, «добре там, де нас нема». Адже, насправді, аналогічне правило діє, хоч і не на всіх, але на багатьох європейських гірськолижних курортах, і там обійти його буде ще складніше. Та, разом з цим, в Європі можна знайти й інше: траси виключно для сноубордистів, де враховані їх побажання та особливості катання на дошці. Так, в такому випадку, бордерам, переважно пропонують не лише схил, а й більші та менші трампліни на ньому (на тому ж «Буковелі» бордери їх «будують» самостійно), інші спортивні перешкоди, жолоби для хаф-пайпу тощо. | |
| Зважаючи на те, що ціни на катання, їжу та проживання на «Буковелі» демократичними назвати важко, можна не сумніватися, що частина дошкарів все-таки знайде собі альтернативу найпопулярнішому зимовому курорту України за кордоном. | |
| Що лижнику добре, то сноубордисту – ні (і навпаки) | |
| Лижники набагато комфортніше почувають себе на підйомниках. Так, бордеру важко сходити з крісельного підйомника і дуже незручно підніматися на бугельному чи «тягунах», особливо, коли площина горизонтальна. Також лижники, завдяки палицям, можуть долати горизонтальні ділянки на трасах і біля них, не відщіпаючи лиж, бордерам для цього потрібно звільняти ноги або підпихати один одного. | |
| Натомість, коли потрібно десь пройтися, несучи свої «снаряди» в руках, тут уже проблеми виникають в лижників. Адже їх черевики набагато менше пристосовані до ходьби, ніж у сноубордистів, ну і нести в руках чотири предмети завжди не так зручно, як один. | |
| Четвертий рік поспіль Міністерство молоді та спорту України організовує та проводить у різних регіонах нашої країни заходи в рамках Всеукраїнського проекту «PROFIT DAY», а саме – дні кар’єри і ярмарки вакансій. Формат проекту дає можливість учасникам презентувати себе та отримати дієву допомогу в підборі працівників, пошуку роботи або виборі професії. | |
| Днями ярмарок кар’єри «PROFIT DAY» відбувся і в Одесі. Співорганізатором заходу стала обласна служба зайнятості. | |
| Про це повідомили в Одеському обласному центрі зайнятості. | |
| Центр зайнятості Суворовського району міста Одеси та Всеукраїнський молодіжний центр запросили до участі у заході представників близько 20 провідних підприємств Одещини, які успішно працюють у галузях транспорту, освіти, медицини, торгівлі та зв’язку. Зокрема свою роботу презентували такі відомі підприємства, як ПАТ «Північтранс», ТОВ «Дистриб’ютер сервіс», ТОВ «Південна телекомунікаційна компанія», ТОВ «ЮГФУД», компанія «Into-Sana», освітній центр «Антра», торговельна мережа «Копійка» тощо. | |
| Близько 500 відвідувачів заходу мали змогу поспілкуватися з роботодавцями, взяти участь у тренінгах, майстер-класах, отримати цікаву інформацію від керівників проекту, представників підприємств та фахівців служби зайнятості про актуальні професії Одеси й області, сучасні сервіси служби зайнятості та стан ринку праці. Відвідувачами заходу були не лише безробітні, а й ті, хто працює, але має намір змінити роботу. Однак переважна більшість учасників заходу - це старшокурсники та випускники навчальних закладів. | |
| Саме тому значну увагу під час «PROFIT DAY» було приділено професійній орієнтації молоді. Фахівці центру зайнятості презентували присутнім можливість проходження безкоштовного тестування на Платформі профорієнтації та розвитку кар’єри офіційного інтернет-порталу державної служби зайнятості «МОЯ ПРОФЕСІЯ: консультаційна мережа». | |
| «Відтепер система профорієнтаційного діагностування стала загальнодоступною. Усі охочі мають можливість безкоштовно отримати послуги з профорієнтації дистанційно в он-лайн форматі без відвідування центру зайнятості, якщо існує потреба у виборі професії або оцінці власних здібностей», – зазначила директор центру зайнятості Суворовського району м. Одеси Ірина Єзерська. | |
| Роботодавці мали можливість поповнити бази резюме, поспілкуватися з претендентами на вакантні місця та дізнатися про тренди сучасного ринку праці. Зі свого боку, безробітні набули практичного досвіду з пошуку роботи, розширили знання про можливості працевлаштування, а більшість отримали запрошення від роботодавців на співбесіду. | |
| У проведенні заходу активну учать взяли громадські організації міста та соціальні партнери центру зайнятості. Тож наприкінці заходу представники Одеської служби зайнятості отримали подяки від Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молодіжний центр працевлаштування» та Почесну грамоту від обласної організації Товариства Червоного Хреста України за співпрацю та організацію заходу.У Дитячій художній школі №7 плекають юні таланти | |
| У затишному районі Києва, у самому серці старовинного Сирця, 33 роки тому відкрилася Дитяча художня школа № 7. За словами її директора Віри Цикори-Ладохіної, педагогічний колектив школи створює гармонійне середовище, яке забезпечує кожному учневі можливість проявити свої здібності та нахили. | |
| Досвідчені педагоги навчають дітей малюнка, живопису, композиції, скульптури, графіки, знайомлять з історією мистецтв тощо. Досягнення вихованців художньої школи засвідчують дипломи I-III ступенів, одержані на різноманітних міських та всеукраїнських виставках, закордонних мистецьких конкурсах. | |
| «Чимало наших випускників стали талановитими художниками. Решта знайшли себе в іншому: затребувані як дизайнери, архітектори, спеціалісти легкої промисловості, — розповідає Віра Всеволодівна. — Ми не забуваємо своїх випускників, пишаємося ними». | |
| 15-річна Катя Лук'янова — випускниця Дитячої художньої школи № 7. За роки навчання обдарована дівчина створила найбільше своїх картин. | |
| «У 6 років Катя намалювала першу картину — кораблик (до речі, її випускна робота — триптих із зображенням морських суден). Вона була дуже активна, непосидюча. Тож ми вирішили спрямувати її енергію в корисне русло і щасливі, що прийшли саме до цього закладу. Нам дуже пощастило з викладачем», — розповідає мама юної художниці. | |
| У родині Лук’янових ніхто не малював. Катю приваблювали точні науки, вона мріяла стати фізиком, як її дідусь, одначе живопис переміг. Малювала здебільшого пейзажі, портрети, натюрморти... Художниці притаманне тонке відчуття кольору, особливо це помітно на квіткових полотнах. Вона пише олією, у деяких картинах прослідковується стиль імпресіонізму. Її роботи виставлялися в Японії, Польщі, Австрії. | |
| Сьогодні дівчина малює переважно портрети друзів. | |
| Вирізняється серед інших робіт Лук'янової картина під назвою «Зоряна ніч» за мотивами Ван Гога. | |
| «Часу у доньки вистачає на все: Катя — юний меценат України, ілюструє збірку дитячих віршів, уже рік, як захоплюється фотографією. У ліцеї № 38, де вона навчається, працює фотокореспондентом. А ще охоча до мов, їй подобається французька, поглиблено вивчає англійську, є велике бажання вивчати іврит», — розповідають батьки дівчини. | |
| Своє життя Катя Лук'янова планує пов'язати з живописом. За словами мами, її головне кредо — «Все буде добре!». | |
| Із настанням холодів питання про соціальний гуртожиток для безхатченків набуло особливої актуальності. Переконавшись у безглуздості умовлянь «державних мужів», лобіювальники інтересів бездомних городян застосували «важку артилерію». 28 листопада безхатченків запросили під приміщення міськвиконкому, щоб наочно продемонструвати чиновникам і депутатам те задзеркалля нашої реальності, яке вони воліють не бачити чи просто не звертають на нього уваги. | |
| Щоправда, ріденький гороховий суп і кусень хліба, якими заманювали під будинок із колонами бездомних, стали неефективною приманкою. Масової акції не вийшло: журналістів і просто цікавих було значно більше, ніж винуватців затіяної показухи. Безхатченків зібралося від сили півтора — два десятки. | |
| Однак як прецедент захід, організований громадськими організаціями «Нове покоління», «Флора» та «Територія успіху», можна вважати таким, що вдався. Адже маємо і суспільний резонанс, і висвітлення в пресі, і хоч які, але — коментарі представників влади. | |
| Головна вимога організаторів акції — терміново створити притулок для безхатченків. П’ять років про нього лише говорять, але факт лишається фактом: Кіровоград нині — єдиний обласний центр в Україні, де до бездомних немає нікому діла. | |
| Координатор акції Віталій Кадацький, спілкуючись із журналістами, наголосив: наближаються морози, люди, які не мають житла, помирають щодня, тільки це ніде не афішується. | |
| — Скільки ще треба смертей, щоб влада, нарешті, схаменулася й почала щось робити? — сказав він. — Аби пережити зиму, бездомні громадяни свідомо йдуть на скоєння злочину, щоб їх затримали і посадили у в’язницю, де більш-менш сприятливі людські умови для проживання. | |
| До речі, місяць тому на прес-конференції, присвяченій проблемі безхатченків, виконавчий директор ГО «Територія успіху» Інга Дуднік акцентувала увагу ще й на таких загрозах, як розповсюдження туберкульозу та пожежонебезпечності. Безхатченки, щоб зігрітися, розпалюють вогнища в підвалах багатоповерхівок, а це становить суттєву небезпеку для мешканців будинків. | |
| Названа проблема мусується вже не один рік. Міськрада навіть виділила кошти на облаштування притулку. От тільки… | |
| На згаданій прес-конференції депутат міськради Олег Краснокутський поінформував, що запропонований раніше владою варіант із виділенням під притулок приміщення колишнього міліцейського приймальника-розподільника «канув у Лету», а спроба пристосувати під благородну мету старий корпус соціального гуртожитку по вулиці Тельмана несподівано наштовхнулася на нерозуміння міських депутатів. | |
| Від приймальника-розподільника, за його словами, довелося відмовитися через те, що приміщення перебуває в державній власності. Його можна лише орендувати, водночас бюджетні кошти дозволено витрачати лише на облаштування приміщень, які належать міській громаді. До того ж, зазначив Олег Краснокутський, орендар позбавлений можливості робити капітальний ремонт, лише — косметичний. Приміщення старого корпусу соціального гуртожитку є майже ідеальним варіантом, переконаний він. | |
| Тоді ж секретар міської ради Іван Марковський сказав: він не впевнений, що депутати й на наступній сесії погодяться передати корпус соціального гуртожитку під притулок для безхатченків. | |
| Чути... Бачити... Читати... А як воно, коли розповідати, транслювати, писати — загалом доносити інформацію, формувати чужі думки, почуття, враження? Мені мріялось... Мріялося бути журналісткою. | |
| Принаймні доти, доки сонце створювало на моєму обличчі засмагу, минаючи шкіру навколо очей. Так, повіки й мішки попід ними залишалися блідуватими, бо на носі добре трималися ті самі рожеві окуляри. | |
| Але раптом окуляри почали тріскатися, згодом їхні лінзи розбилися вщерть і я побачила одну проблему українських медіа, що роз’їдає очі. Вона полягає у створенні продукту, розрахованого на запуск і підтримку процесу деградації. Масове отупіння, звуження кола інтересів, затхлість і шаблонність світогляду — ось до чого поступово ведуть українців неякісні медіа, кількість яких, на жаль, переважає. | |
| Чому знімають фільми із примітивним сюжетом, чому на сайтах люди все ще читають фальшиві астрологічні прогнози, чому в новинах на телебаченні мусолять теми про викрадення домашньої птиці в пана Хтозна-кого із селища Хтозна-якого (і чи повинна я буду в такому разі створювати матеріал про «масштабну ДТП»: водій автобуса задавив курку)? | |
| На ці численні «чому» намагаюся відповісти так: «Феномен масовості, підкріплений маніпулятивним впливом неякісних медіа». | |
| Усі люди слухають, дивляться, читають інформацію щодня. Уявіть собі величезну галявину, ущерть забиту представниками Хомо сапієнс. І, якщо ви не вегетаріанець, уявіть шматок м’яса із підписом «Інформація», який тримаєте перед їхніми обличчями (уява здатна зображати й гірші речі). Шпурніть його додолу — люди кинуться, аби втамувати свій інформаційний голод. Але в поспіху більшість і не зрозуміє, що вони щойно з’їли шматок заличкованої тухлятини... | |
| Так неякісні медіа керують масами. | |
| Одержавши доступ до аудиторії, шкідлива інформація, наче той вірус, проникає до організмів і поступово підселяє до наших думок власні твердження. Це є проявом маніпуляції, яка, за даними інтерактивного підручника «МедіаДрайвер», є викривленням інформації, що створює неадекватну картину світу в наших головах. Але якщо якісний матеріал говорить нам менш викривлену правду (хоча правди не існує взагалі, бо всі речі ми бачимо суб’єктивно, через призму власного світогляду) або хоча б доносить цінні думки, то неякісний — порушує примітивні теми, базується на брехні й формує спрощений погляд на життя. | |
| «Промивати мізки», за твердженням одного з авторів «МедіаДрайвера», можуть і якісні джерела інформації. Отже, тиск будь-яких медіа здатен позбавляти нас власних думок? Тож що краще копіювати у свій мозок: якісне чи неякісне? У моєму випадку комбінацію клавіш Ctrl+C та Ctrl+V я використала б у першому варіанті. | |
| Мене обурюють матеріали «для дурнів», створені абияк, лише б якомога швидше отримати більше уваги від мас. Сфабриковані «унікальні» сюжети, інтриги. Майстри анонсів, які приділяють більшу увагу рекламі, аніж змісту й наповненню. Клоунади, що популяризують поведінку «бидла»... Це я називаю неякісним. І це більше не має перетворювати українців на стадо, яке вважає, що мат є основним структурним елементом речення і вагітність у шістнадцять — це нормально. | |
| Мене обурює це — і тому я борсаюсь у глибочезному океані думок, намагаючись знайти розв’язки цієї надскладної нематематичної задачі. Викорінити неякісні медіа? Нереально. Контролювати всі їх зразки? Теж не варіант. Це той приклад задачі, де, щоб застосувати якісь дії, потрібно сто разів переосмислити умову. Та навіть той, хто просто усвідомлює існування проблеми, вже може захищати від шкідливого впливу себе і навчати медіаграмотності молодше покоління. Коли до такого процесу поступово підключиться кожен — перейдемо до наступної дії або навіть гордовито напишемо в кінці: «Задачу розв’язано».... | |
| ...Сенека, який жив (що не кажіть, наставник маніакально-депресивного Нерона) то в розкошах, то в саморукотворній аскезі, казав, що однаково, з якого кубка пити – золотого чи глиняного... Сенека був не стільки філософом, скільки мудрецем. | |
| ...Римський імператор Діоклетіан після зречення від престолу полюбляв вирощувати овочі, до прикладу, капусту. Як на мене, садити капусту значно приємніше й безпечніше, ніж бути розпорядником людських доль і життів... | |
| ...Кажуть, на похороні Олександра Македонського, цього романтичного ексцентрика, руки покійного звисали з коня. Такою була августійша воля... Ці мертві руки були символом того, що серед людей немає ні напівбогів, ні боженят. Кожен помре, нічого не прихопивши в потойбіччя. Бо навіть ритуально страчені рабині не могли потішити ані покійних фараонів, ані їхні мумії. | |
| ...Таїс Олександрійська раділа горнятку води в пустелі. | |
| ...Мільйонер-старообрядник Сава Морозов, що любив поїти коней шампанським і пригощати гостей чорним кав'яром, застрелився в 44 роки в Ніцці. На курорті.... | |
| ...У радянських концтаборах більше шансів вижити мали ті, хто вмів їсти, тобто не кваплячись (хоч це дуже нелегко зробити людині, тортурованій постійним голодом) заковтувати хліб і баланду. Ті, що вміли їсти, старанно пережовували кожну хлібну молекулу. Нетерплячі або ті, хто на волі жив заможно, частіше ламалися. Хоча й тут закономірностей не було – лише тенденції... | |
| Приклади можна нанизувати до нескінченності. | |
| На відчуття душевного спокою не надто впливає кількість побачених країн, спожитого алкоголю чи делікатесів. | |
| Я ніколи не гнався й не женуся за тінню царя Долара. Женуся лише за золотим перетином у собі. Ця гонитва довга й переважно не надто успішна – але це вже інша тема... | |
| Не жартую – нехай Терези не відміряють мені багато «бабла». Нехай відміряють те, що мені справді необхідне. | |
| Крамарські терези – завжди пародія на великі Терези, цю посудину золотого перетину, яка відмірює кожному часточку щастя і печалей. | |
| Але одні і в щасті побачать небезпеки й гримаски майбутніх печалей. А інші і в печалях прозріють обриси можливого майбутнього щастя. | |
| Варто лише навчитися відрізняти — принаймні, інтуїтивно – Терези від терезів, золотий перетин гармонії і внутрішньої свободи від магазинних ваг. | |
| Отримати водійське посвідчення не так складно й дорого, як може здатися. Скільки коштує здавати «по-чесному» і чи це можливо, з’ясовували кореспонденти газети «Місто». | |
| Яку автошколу обрати? | |
| Для того, щоб здобути водійське посвідчення, потрібно не так багато – час, гроші і трохи посидючості. Сумлінно вивчивши правила дорожнього руху і «накатавши» потрібну кількість годин в автошколі, кожен, хто бажає, отримує шанс скласти іспит на права в органах ДАІ. Якщо своїми знаннями і вміннями абітурієнт зуміє переконати приймальну комісію, через тиждень він отримає новеньку пластикову картку зі своєю фотографією, що підтверджує законне право на участь у дорожньому русі. Але про все по порядку. | |
| За останні кілька років автошколи почали з’являтися наче гриби після дощу. Охочих отримати водійське посвідчення заманюють на курси різного роду акціями, бонусами і знижками. Але справжніх професіоналів на сьогодні небагато. | |
| За словами керівника однієї з житомирських автошкіл, насамперед при виборі школи потрібно дивитися на склад інструкторів, їх досвід і ставлення до своєї справи. Тут має значення все – зовнішній вигляд і манера спілкуватися, не кажучи вже про професійну відповідність. | |
| Пакет документів | |
| У школах діють різні умови, але документи, необхідні для навчання, всюди вимагають одні й ті самі: фотографії 3,5 x 4,5 см., ксерокопії першої та другої сторінок паспорта, а також сторінки з пропискою, ксерокопію ідентифікаційного коду зроблять при подачі документів у школі. | |
| Тривалість курсу приблизно 2,5 місяці. Вартість навчання варіюється в межах 1800-2200 гривень, до неї входить теоретичний курс. Практичні заняття, витрати на паливо, навчальна література – то ваші проблеми. На практичні заняття «просять» 50-65 літрів бензину. І найголовніше – А-95! Цікаво, адже автомобілі марки «Москвич» чи деякі «Жигулі» можуть заправлятися на А-92, та й взагалі є чимало машин, як кажуть, на газу. | |
| - Я чула, що деякі інструктори беруть кошти готівкою на руки, рахуючи за літр бензину, який коштує приблизно 22 гривні, а самі заправляють авто чим дешевше, - скаржиться Олена, яка проходить навчання у одній із житомирських шкіл. | |
| Щоб мати допуск до навчальної їзди та іспиту з водіння, необхідно оформити медичну довідку Ф-083/0, яка підтверджує придатність до керування транспортним засобом. Цей документ видають у ліцензованих та акредитованих у ДАІ медичних установах. Усім, хто побажає сісти за кермо, потрібно пройти обстеження у кількох лікарів: нарколога, психіатра, терапевта й окуліста. Перші два фахівці перевірять по спеціальній базі, чи не перебуває той чи інший абітурієнт у них на обліку. Якщо відповідь буде ствердною, довідку про медичне обстеження йому не нададуть і такого кандидата позбавляють можливості пройти курс навчання, відповідно, сідати за кермо автомобіля йому заборонено. Проходити медичну комісію можна в будь-якому відповідному закладі, але через те, що витрачати час на вистоювання в чергах біля кабінетів лікарів ніхто не хоче, керівництво автошкіл часто домовляється про приїзд лікарів на місце, в школу. Таким чином, за один день, просто в аудиторії, оглядають усю групу. І коштує така довідка – 250 гривень. Більшість цікавить лише дотримання формальностей, тому якість такого огляду нерідко залишає бажати кращого. | |
| Хабарі дають? | |
| Після навчання в автошколі вас допускають скласти іспит у ДАІ. Для багатьох цей рубіж на тривалий час залишається непереборним – хтось не може впоратися з хвилюванням і «завалює» водіння, а комусь не вистачає часу на тест із теорії. Але є й такі, хто стверджує, що без хабара здати неможливо. | |
| – Я проходив тест у ДАІ і все зробив правильно, впевнений у своїх силах був абсолютно, – розповідає Максим, який зовсім недавно сам здав та вже отримав права. – Перед іспитом я чув, що з групи збирали «благодійний внесок», чітко не пояснивши на що. Я відмовився платити». | |
| Насправді ж, скласти іспит своїми силами цілком можливо. Ті, кому це вдалося, радять: якомога більше розв’язуйте тренувальних завдань з теорії. | |
| В Обласному управлінні дорожньої автоінспекції розповіли, що для абітурієнта вартість іспиту в ДАІ, за законом, складає 227 грн, які потрібно сплатити в банк після письмової заяви на складання іспиту в МРЕВ. Якщо абітурієнт «завалив» теорію, то можна приходити на перездачі через кожні п’ять робочих днів. Але якщо провалено іспит з водіння, то абітурієнт має право лише на три перездачі, після чого, у разі невдачі, його буде відправлено на повторні курси водіння. По закінченні повторного курсу він зобов’язаний надати документ, що підтверджує факт перепідготовки. І потім можна здавати водіння знову. | |
| Кожна перездача обійдеться абітурієнту в 13 гривень. Оплатити послугу можна в касі того МРЕВ, яке приймає іспит. Далі абітурієнт з чеком про оплату повертається на перездачу. | |
| Так, вам не здалося, у Європі дійсно стає тепліше, а у деяких регіонах — відверто кажучи, суттєво спекотніше. Це погано для людей (і не тільки для них), та уряди країн поки лише декларують вжиття заходів, але спільної програми дій досі немає. | |
| Дослідження від Європейської мережі журналістики даних (EDJNet) продемонструвало, що у північних та балтійських регіонах, у більшій частині Андалусії та на південному сході Румунії середні температури у XXI ст. зросли на кілька градусів, якщо порівнювати з XX ст. Наприклад, у Кіруні, гірничодобувному містечку на півночі Швеції, — на 3°C. У Гранаді, Кордові і Малазі, у всіх містах Андалузії — на 1,5°C. У Бухаресті, столиці Румунії, — на 1,4°C. | |
| Менш за всіх інших кліматичних змін зазнали міста на узбережжі Атлантики. | |
| Ці висновки — результат аналізу понад 100 мільйонів позначок, наданих Європейським центром середньострокових прогнозів погоди. Це міжнародна організація, яка проводить так званий «повторний аналіз» метеорологічних даних на основі різних джерел, таких як метеорологічні станції, повітряні кулі, буї та супутникові спостереження. | |
| Отже,EDJNet змогла продемонструвати, як за останні 117 років змінилася кількість теплих та холодних днів. Наприклад, у Спліті, другому за величиною місті Хорватії, кількість днів, коли середня температура сягала 27°C, збільшилася з 6 на рік у XX ст. до 14 у XXI ст. Натомість кількість холодних днів зменшилася у більшості міст. Ось у латвійській столиці Ризі зафіксовано лише 57 днів за рік, коли середня температура була нижчою за -1°C, проти 75 днів у XX ст. | |
| За словами Мийки Долінар, керівника відділу кліматології Агентства з охорони довкілля Словенії, підвищення температури навіть на пару градусів має серйозні наслідки. Спекотніша атмосфера може поглинути більше води, перш ніж повернути її у вигляді дощу. Це означає, що періоди між дощами стають довшими, а посухи серйознішими. З іншого боку, самі опади стають інтенсивнішими, що призводить до сильних повеней. | |
| Через спеку у XX ст. гине більше людей. У Європі сумний рекорд було встановлено влітку 2003 року. Тоді через аномальну спеку померло 70 тис. осіб. | |
| Коли мова заходить про запобіжні заходи, які мають полегшити життя у таких умовах, все обмежується нормативними документами, на кшталт оподаткування, що стимулює перехід на поновлювані джерела енергії. Створення зелених зон, модернізація інфраструктури, зокрема транспортної мережі, на функціональність якої також впливає спека, установка охолоджувальних пристроїв у школах та інших навчальних закладах — усе це лягає на плечі та бюджети міст. | |
| Щодо України, влітку за період 1991-2015 рр. температура повітря по всій території країни зросла на 1,3-1,5ºС, взимку — на 0,2ºC (Крим) - 1,5ºC (Полісся), повідомляє Центральна геофізична обсерваторія ім. Бориса Срезневського.Кабінет Міністрів прийняв рішення про перерозподіл медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та розподіл резерву медичної субвенції. Про це йдеться та сайті Асоціації міст України. Ці кошти обласні та Київська міська державні адміністрації повинні розподілити протягом тижня на оплату праці медичним працівникам, на лікування хворих на хронічну ниркову недостатність методом гемодіалізу та на лікування хворих на цукровий та нецукровий діабет між обласним бюджетом, бюджетами міст обласного значення, районними бюджетами та бюджетами об'єднаних територіальних громад. Цим рішенням Кабмін збільшив обсяг медичної субвенції на 731,2 млн грн. Зокрема, Херсонській області виділено 20,2 млн грн. Асоціація міст України за результатами проведеного на початку 2019 року опитування органів місцевого самоврядування щодо стану забезпечення медичною субвенцією неодноразово звертала увагу на критичний стан місцевих бюджетів у забезпеченні фінансування видатків у галузі охорони здоров’я за рахунок медичної субвенції та виступала за прийняття відповідного рішення уряду. Позицію Асоціації міст України на засіданні уряду представляв Виконавчий директор АМУ Олександр Слобожан. На цю проблему неодноразово звертав увагу і міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко, у тому числі, через АМУ. У серпні депутати міської ради підтримали звернення медиків міста до обласної ради та в центральні органи влади з проханням збільшити субвенцію на виплату зарплати. Тоді за підрахунками до кінця року працівникам міської лікарні не вистачало понад 5 млн грн. Нині ця цифра скоротилася до 4 млн. Це п’ята частина виділеної нині на область медичної субвенції. Нагадаємо, зо 10 місяців поточного року Нова Каховка отримала трансферти з державного бюджету в сумі 121,5 млн грн, що складає 97,9% до плану. Місто отримало базову дотацію в сумі 8,4 млн грн, освітню субвенцію – в сумі 67,1 млн грн, медичну субвенцію – в сумі 41,3 млн грн, субвенцію на розвиток інфраструктури об’єднаної територіальної громади – 924,0 тисяч грн та субвенцію на соціально-економічний розвиток – 3,8 млн грн. На Закарпатті, у м. Свалява, відбулося урочисте відкриття обласного масового профорієнтаційного заходу для учнівської молоді «Країна професій ПрофіКемп». Організаторами заходу виступили Закарпатський обласний центр зайнятості разом з Департаментом освіти і науки облдержадміністрації та обласною бібліотекою для дітей та юнацтва. Участь в урочистостях взяли представники служби зайнятості, місцевої влади, закладів освіти, бібліотек, роботодавці, учні 8-11-х класів загальноосвітніх шкіл області, загалом близько 300 осіб. | |
| Про це повідомили в Закарпатському обласному центрі зайнятості. | |
| «Наша мета ‒ сприяти підвищенню зацікавленості молоді до побудови кар’єри саме в туристичній сфері. Відкриття профорієнтаційного заходу для учнівської молоді «ПрофіКемп» – чудова нагода познайомити школярів зі світом професій, пов’язаних з туристичною індустрією, які є перспективними та актуальними на сучасному ринку праці регіону», – зазначив директор Закарпатського обласного центру зайнятості Юрій Фущич. | |
| Урочистості розпочалися з вітальних слів гостей, за тим присутнім презентували сам проект та 4 команди – учасниці, кожна з яких представила певний туристичний регіон Закарпаття: Рахівщину, Перечинщину, Свалявщину та Мукачівщину. | |
| Ще до початку свята для школярів було організовано екскурсію в Сваляву, де було проведено Ярмарок професій з майстер-класами від навчальних закладів та роботодавців Свалявщини. | |
| Проект «ПрофіКемп» – це комплекс інформаційних та пізнавально-профорієнтаційних заходів, спрямованих на професійне самовизначення учнівської молоді, який пов’язаний з туризмом – одним з важливих чинників економічного та соціального розвитку регіону. Проект ініційовано та організовано службою зайнятості у Закарпатській, Львівській, Рівненській та Херсонській областях, заходи триватимуть впродовж навчального року. | |
| Бердичівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області доводить до відома керівників підприємств, роботодавців, а також працівників, які прагнуть бути соціально захищеними та впевненими у завтрашньому дні, що основна умова соціального захисту населення – це легалізація заробітної плати. На сьогодні найбільш актуальним є питання щодо дотримання роботодавцями державних гарантій з питань працевлаштування, нарахування та виплати заробітної плати. | |
| Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж – це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок. Тобто, якщо працівнику нарахована заробітна плата не менше законодавчо встановленого мінімального рівня і з неї сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України (а з 01.01.2011 року – єдиний соціальний внесок відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»), то такий місяць повністю враховується в страховий стаж і заробітна плата за цей місяць враховується для обчислення пенсії. | |
| Якщо з будь-яких причин роботодавець не сплачує внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за найманих працівників (причиною може бути і виплата заробітної плати «в конвертах» без сплати страхових внесків, і нарощування заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску), то періоди, за які не сплачені внески, не будуть включені при обчисленні страхового стажу найманого працівника і цей заробіток не буде враховано для розрахунку розміру пенсії. | |
| Гарантований рівень мінімальної заробітної плати деякі роботодавці просто ігнорують і змушують робітників працювати на невелику зарплату, часом зовсім не декларуючи оплату їх праці. Бажаючи уникнути зайвих, на їхню думку, витрат, видають працівникам зарплату готівкою. У цьому випадку йдеться про «тіньові» заробітки, з яких не утримуються податки та не здійснюються відрахування до Пенсійного фонду. | |
| Той, хто отримує «тіньову» зарплату, позбавлений оплати тимчасової непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, допомоги по вагітності та пологах; виплати допомоги у зв’язку з втратою непрацездатності у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; виплати допомоги по безробіттю у випадку втрати роботи; одержання пристойної пенсії в старості, по інвалідності та інших випадках, передбачених законодавством. Крім того, нелегальна робота – це відсутність захисту від незаконного звільнення, гарантії на безпечні і здорові умови праці, гарантованого права на відпочинок. | |
| Легалізація заробітної плати – загальна проблема усіх державних органів, тому вирішувати її слід спільними зусиллями. | |
| У Вінниці апеляційний суд виніс рішення, яким дозволив учаснику АТО з Тростянецького району подати документи на спадщину. З'ясували, що мама чоловіка померла, коли він проходив службу на Сході. Тому позивач не мав можливості подати документи на спадщину у відведений законом термін. Про це повідомляє прес-служба Вінницького апеляційного суду. Колегія суддів визначила позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після матері: земельної ділянки (паю) та будинку з господарчими спорудами. Водночас установила: районний суд безпідставно відмовив чоловіку в задоволенні його позову. Своє рішення той мотивував тим, що він не довів наявність об`єктивних, непереборних та поважних причин, які перешкоджали протягом двох років з дня закінчення обставин, що були ймовірною перешкодою, а саме з 13 травня 2016 року, звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Тобто, військову службу в зоні АТО суд першої інстанції не розцінив як важливу підставу невчасного подання документа. Апеляційний суд із таким висновком не погодився, адже старший офіцер відділення запасу і кадрів із березня 2015-ого року по квітень 2016-ого проходив військову службу по частковій мобілізації. Це підтверджує довідка Тростянецького об'єднаного військового комісаріату. Матір же чоловіка померла у серпні 2015-ого. ВАС у своїй постанові роз'яснив, що за позовом спадкоємця, який пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважними підставами пропуску строку визнаються, зокрема, тривала хвороба спадкоємців, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних сил України, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Втім, суд першої інстанції належної уваги на це не звернув. З 19 по 20 листопада у Вінниці проходив тренінг на тему: «Центри інновації – роль екосистеми. Процес дизайн-мислення». Спільно з спеціально запрошеними польськими експертами обговорювали виклики, пов’язані з наповненням екосистеми майбутнього інноваційно-технологічного парку «Кристал». | |
| Про це повідомляє пресслужба Вінницької міської ради. Захід проведено для ознайомлення учасників з методикою дизайн-мислення, обговорення та розв'язання питань побудови екосистеми навколо інноваційно-технологічного парку «Кристал». «Тренінг проводили досвідчені польські експерти, які вже багато років працюють у Келецькому технологічному парку. Їх професійний досвід надзвичайно важливий для нас, адже учасники отримають великий набір інструментів і навичок для розробки нестандартних рішень з використанням «дизайн-мислення» у проєктах або бізнесі. Участь у тренінгах, які проводять експерти – практики, їх досвід у реалізації проєктів дає нам можливість взяти все найкраще для роботи інноваційно-технологічного парку та адаптувати до економічних та соціальних потреб міста», – розповів директор департаменту економіки і інвестицій Вінницької міської ради Віталій Погосян. Йоанна Рудавська та Патриція Янковська розповідали про приклади успішної роботи світових інноваційно-технологічних парків, основні тенденції, роль екосистеми та зацікавлених сторін, а також про важливість співпраці у створенні інноваційного середовища. Надзвичайну зацікавленість та жваву дискусію в учасників викликав розгляд підходу Lean startup - методології розвитку бізнесу та продуктів, яка має на меті скоротити цикли розвитку продукції та швидко виявити, чи запропонована бізнес-модель є життєздатною. «Інноваційно-технологічний парк "Кристал" буде першим в Україні інноваційно-технологічним парком, спроєктованим спеціально для того, щоб допомагати бізнесу, місту та громаді реалізувати свій інноваційний потенціал. Наша задача – допомогти зрозуміти учасникам, які виклики стоятимуть в процесі створення Парку, та розповісти про свій досвід, щоб ви могли враховувати цю інформацію при прийнятті рішень», – зазначила під час виступу Йоанна Рудавська. Окрім цього проєкт «Вінницький інноваційно-технологічний парк "Кристал"» має соціальну складову, сприяючи залученню молоді до процесів взаємодії та співпраці влади, громади та бізнесу. Зокрема, представники проєкту «Державотворець» - вінницькі студенти та молоді активісти, які вчаться бути ефективними державотворцями, взяли участь у тренінгу та долучились до обговорення ідей та напрямків, пов’язаних зі створенням інноваційно-технологічного парку «Кристал». Після завершення теоретичної та практичної частини тренінгу всі учасники отримали сертифікати. Нагадаємо, до кінця 2019 року заплановано проведення циклічних багатоденних тренінгів для підготовки кадрів інституційної екосистеми технологічного парку, під час яких розглядатимуть досвід становлення й формати функціонування європейських інноваційних центрів. Учасники розроблятимуть окремі елементи стратегічних концепцій з розвитку технопарку у Вінниці на основі отриманих консультацій експертів. Результатом проєкту стане презентація напрацювань у грудні 2019 року – розробленої концепції як усього Вінницького інноваційно-технологічного парку, так і окремих його елементів: стартап-школи, ІТ-школи та Центру розвитку підприємництва. Відкриття інноваційно-технологічного парку «Кристал» заплановано на 2020 рік. На території заводу «Кристал» вже розпочали підготовчі будівельні роботи. У технопарку буде близько 8500 м² приміщень, понад 1000 м² івент-площ і понад 100 офісів, коворкінг, а також обладнані сучасним устаткуванням від провідних виробників Fab Lab та інше. Тренінг «Центри інновації – роль екосистеми. Процес дизайн-мислення» проведено на базі Вінницького обласного молодіжного центру «Квадрат». Організатори заходу: Келецький технологічний парк (Республіка Польща) спільно з Вінницькою міською радою та КП «Вінницький муніципальний центр інновацій». Проєкт «Вінницький інноваційно-технологічний парк» (ВІТП) співфінансовано в рамках програми «Польська допомога з розвитку 2019» Міністерства закордонних справ Республіки Польща. | |
| Що можна вдіяти, якщо розсіл у банках з закрутками став мутним | |
| Перш ніж щось робити, варто знайти причину помутніння розсолу у банках. | |
| Як вчинити з консервацією, якщо крізь скляну банку чітко проглядається помутніння розсолу? Чи варта взагалі така гра свічок і чи потрібно возитися з зіпсованим продуктом, навіть якщо у нього і були вкладені всі господарські сили? Давайте розбиратися разом, інформує Ukr.Media | |
| Усе, звичайно, залежить від наявності вільного часу і загального обсягу заготовок, передбаченого господинею у нинішньому сезоні. Наприклад, якщо загальна кількість банок з цим видом консервації склала понад п'ятдесят одиниць, то навряд чи трапиться щось страшне, якщо їх залишиться сорок дев'ять. А ось якщо мутною стала уся партія або її левова частка, тут варто вжити серйозних заходів. Але перед цим слід розібратися у причинах того, що відбувається, щоб у майбутньому ситуація не повторювалася. | |
| Чому розсіл у банках з закатками став мутним | |
| Причини того, що банки з закрутками стають мутними, приблизно ті ж самі, що й тоді, коли вони вибухають: | |
| Неправильний вибір овочів | |
| Підгнилі, пошкоджені і навіть трохи перестиглі овочі можуть стати причиною помутніння розсолу у банках з закрутками. Не забувайте і про те, що є спеціальні сорти овочів, які передбачені для вживання виключно у сирому вигляді, а не для додавання у заготовки. Зазвичай, ці овочі так і називаються — салатні (наприклад, огірки або помідори). | |
| Окремо у цьому пункті варто виділити консервування овочів, вирощених із застосуванням великої кількості "хімії". А у випадку з огірками варто врахувати ще й той момент, що вони або мають бути свіжозібраними, або потребують попереднього замочування у холодній воді мінімум на три години. | |
| Використання неякісної тари або інструменту | |
| Це можуть бути браковані банки, кришки або навіть ключ для консервування. | |
| Відсутність консерванту (оцту, лимонної кислоти і т. д.) або використання продукту з вичерпаним терміном придатності | |
| Однак слід зауважити, що існують рецепти овочевих заготовок не лише без оцту, але навіть і без солі. | |
| Недотримання технології приготування | |
| Сюди належать: і недостатня герметичність закриття, і переповнення банки овочами або розсолом, і занадто щільне укладання (у результаті чого на плодах утворюються тріщини), і навіть додавання у рецепт непередбачених складових. А після того як банка вже закатана, її обов'язково перевертають догори дном і загортають теплою тканиною. Перше потрібне для перевірки того, наскільки щільно прилягає кришка, а також щоб простерилізувати шийку банки. Це убезпечить заготовку від шкідливої дії можливих мікроорганізмів. А друге — щоб завершити процес термічної обробки аж до повного охолодження. Відповідно, це мінімізує ризик помутніння розсолу і можливого "вибуху" банок. | |
| Неправильне зберігання | |
| Після того як банки майже повністю охолонуть, їх потрібно перенести з теплого приміщення у більш прохолодні умови — холодильник, підвал, льох і т. п. Якщо цього не зробити, то температура повітря у кімнаті з заготовками може зіграти з ними злий жарт, і вони почнуть псуватися. Звідси — помутніння розсолу, бродіння, здуття і, як наслідок, мимовільне відкриття банки. | |
| Що робити, якщо розсіл у банках з закрутками став мутним | |
| Усе залежить від наявності або відсутності інших ознак псування продукту, поряд з помутнінням розсолу. Якщо розсіл вкрився бульбашками або кришка на банці з закачуванням здулася, то допомогти продукту ви вже нічим не зможете. Але навіть у цьому випадку не варто впадати у відчай, адже навіть зіпсованій консервації завжди знайдеться місце у компості. До речі, туди ж можна відправити і закачування, не використані у минулому сезоні. | |
| Якщо ж ви встигли помітити зміну кольору на ранній стадії і ніяких супутніх ознак у консервації не спостерігається, то можна спробувати виправити ситуацію. Для цього: | |
| 1. Відкрийте банку, злийте розсіл і спробуйте консервацію на смак. Якщо він не змінився або змінився незначно, добре промийте заготовку водою (бажано — кип'яченою). | |
| 2. Перекладіть овочі у глибоку і широку ємність і гарненько обробіть їх окропом. | |
| 3. Візьміть чисту стерилізовану банку і перекладіть туди плоди. Оглядайте їх і відбраковуйте тріснуті або сильно розм'якшені екземпляри. | |
| 4. Залийте вміст банки окропом, накрийте простерилізованою металевою кришкою, але не закривайте. Витримайте до часткового охолодження банки (такого, щоб її можна було взяти до рук і не обпектися) і злийте воду. Приготуйте новий розсіл, залийте ним овочі і закатайте. Потім переверніть банку догори дном і укрийте теплою тканиною, наприклад, ковдрою. Залиште майже до повного охолодження, але не перетримайте банку за кімнатної температури. Після охолодження відразу ж перенесіть консервацію у прохолодне приміщення, а ще краще — поставте її у холодильник і поспостерігайте за нею кілька днів. | |
| Якщо заготівля з помутнілим розсолом входила до складу цілої партії банок, потрібно обов'язково поспостерігати і за усіма іншими протягом як мінімум декількох днів. Іноді розсіл змінює колір поступово, і це можна помітити не одразу. | |
| Розсіл може змінити колір через наявність у консервації деяких компонентів, наприклад, кориці. Іноді невелике помутніння рідини передбачене і самим рецептом, особливо якщо він не відрізняється банальністю. | |
| Мистецько-пізнавальний захід присвячено музичному мистецтву української еміграції, що в умовах життя на чужині дозволило нашим співвітчизникам зберегти національну ідентичність, зробити неоціненний внесок у формування історичної пам’яті українського народу та популяризацію національної української ідеї у світі. | |
| На документальній виставці представлені маловідомі широкому загалу документи ЦДАЗУ, які висвітлюють діяльність українських митців, колективів, музичних товариств у Польщі, Чехословаччині, Франції, Нідерландах, Австрії, Великій Британії, Німеччині, Швеції, Канаді, США когорти високопрофесійних музикантів і композиторів XX століття, які утвердили славу українського мистецтва в інших країнах світу за період із 1920-х років до початку XXI ст. Яскравими представниками музичного мистецтва в світі по праву вважаються Василь Ємець, Григорій Китастий, Олександр Кошиць, Павло Маценко, Володимир Мота, Роман Придаткевич, із творчістю яких знайомить виставкова експозиція. | |
| На виставці представлені документи про творчу діяльність одного з найвідоміших композиторів і диригентів XX століття Олександра Кошиця, завдяки якому українська пісня стала відома в світі й здобула визнання як унікальне мистецьке явище. Вагомий внесок у популяризацію кобзарського мистецтва в українській діаспорі зробили такі відомі музиканти і бандуристи, як Василь Ємець, який першим із кобзарів «перетнув світ» і з концертами української народної пісні здобув блискуче визнання у салонах Парижа, композитор-кобзар Григорій Китастий – разом із всесвітньо відомою Капелою бандуристів імені Тараса Шевченка зміцнив і поглибив серед народів світу славу української пісні. | |
| Експозиція також знайомить із музичними здобутками інших українських композиторів, диригентів, виконавців і співаків зі світовими іменами, зокрема Романа Придаткевича, Павла Маценка. Вперше на виставці демонструються архівні документи Диригентсько-учительських курсів (Канада) та інших осередків музичної освіти в діаспорі, які відіграли важливу роль у збереженні й розвитку національної музичної культури. На окрему увагу заслуговують документи Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України, які свідчать про значні зусилля, спрямовані на повернення в Україну музичного доробку українських митців Василя Безкоровайного, Володимира Луціва, Модеста Менцинського, Ігоря Стравінського та інших.Публічне адміністрування як форма реалізації публічної влади | |
| П’ять із половиною тисячоліть тому людство вступило в державно-правову дійсність. На сьогодні майже не залишилося людей, які живуть поза межами цих феноменів. Тим самим держава і право характеризуються соціальним прогресом, в іншому разі вони б не утвердилися майже на всій території Землі та не охопили б своїм впливом усіх людей. | |
| До основних ознак держави належить: територія, яка визнана світовою спільнотою; люди, які пов’язані з державою громадянством (підданством); публічна влада; норми права; податки; державний примус, який може застосовуватися публічною владою для захисту від порушень норм права чи несплати податків; та зовнішні атрибути (прапор, гімн, герб). Ці ознаки є універсальними, властивими будь-якій державі. | |
| Ознаки, які характеризують публічну владу: | |
| 1) об’єднує народ, (населення країни) за територіальною ознакою, створює територіальну організацію підвладних об’єктів, політичну асоціацію інтегрованих відносин та інститутів; | |
| 2) здійснюється спеціальним апаратом, відокремленим від суспільства, для керівництва ним із застосуванням різних владних методів (заохочення, переконання і примусу); | |
| 3) володіє суверенітетом, який означає незалежність реалізації публічної влади від бажань чи небажань об’єктів влади; | |
| 4) верховенство, обов’язковість її рішень для іншої влади; | |
| 5) публічність, тобто загальність і безособовість, що є виразом спільній волі; | |
| 6) нормативне регулювання суспільних відносин, що виявлено в можливості публічної влади видавати загальнообов’язкові правила поведінки. | |
| Публічна влада ширша за змістом, ніж державна влада, оскільки публічні суб’єкти – це органи державно влади й місцевого самоврядування та інші невладні суб’єкти делегованих владних повноважень під час здійснення виконавчих функцій. Тим самим будь-яка державна влада є публічною, але не всяка публічна влада є державною. | |
| Отже, публічна влада – це здатність публічних суб’єктів впливати на суспільні відносини між людьми з приводу організації їхньої сумісної діяльності на основі реалізації публічного інтересу. | |
| Згідно із загально визначеним конституційним принципом розподілу влад і норм державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. | |
| У цій тріаді ми виділяємо виконавчу владу, яка реалізує свої завдання (функції) на основі норм адміністративного права. | |
| Приклад: до основних завдань Кабінету Міністрів України належать виконання Конституції та законів України, актів Президента України, ужиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості та ін. | |
| Сутністю виконавчої влади є: реалізація та виконання законів на території всієї держави; забезпечення прав і свобод людини й громадянина; державно-правове регулювання в різних сферах суспільного життя (соціально-культурній, адміністративно-політичній, фінансово-економічній); сприяння задоволенню життєвих потреб населення, коли забезпечити їх шляхом приватної ініціативи неможливо. | |
| Одним із провідних зовнішніх виразів реалізації юридичної діяльності публічної влади є публічне адміністрування (англ. Public administration), яке ще не отримало у вітчизняній юридичній літературі єдиного категорійного визначення. | |
| Французькі вчені-адміністративісти вважають, що публічне адміністрування – це адміністративна діяльність суб’єктів публічної адміністрації, що здійснюється з метою задоволення публічного інтересу. Вони негативно відмежовують від публічного адміністрування, по-перше, юридичну діяльність, спрямовану на задоволення приватних інтересів, по-друге – законодавчу та судову діяльність держави. Класик німецького адміністративного права О. Майєр уважав, що публічне адміністрування полягає в діяльності суб’єктів публічної адміністрації, пов’язаній з виконанням виконавчих функцій. При цьому він відмежовував від такої діяльності здійснення виконавчою владою політичних функцій. | |
| Важливо, що зовнішньою формою реалізації публічної влади є: | |
| – для законодавчої влади – законотворчість; | |
| – для виконавчої влади – публічне адміністрування; | |
| – для судової влади – правосуддя. | |
| Таким чином, публічне адміністрування як форма реалізації публічної влади характеризується: | |
| 1) зовнішнім виразом реалізації завдань (функцій) виконавчої влади; | |
| 2) адміністративною діяльністю публічної адміністрації; | |
| 3) здійснюється з метою задоволення публічного інтересу; | |
| 4) негативно відмежовується від: | |
| - законодавчої діяльності; | |
| - здійсненням правосуддя; | |
| - політичної діяльності виконавчої влади; | |
| - діяльності, спрямованої на задоволення приватних інтересів. | |
| Отже, публічне адміністрування як форма реалізації публічної влади – це адміністративна діяльність суб’єктів публічної адміністрації, яка є зовнішнім виразом реалізації завдань (функцій) виконавчої влади, що здійснюється з метою задоволення публічного інтересу й негативно відмежовується від законодавчої судової та політичної діяльності. | |
| Блокпост забитий військовими: стоять за бетонними блоками, під розтріпаними державними прапорами, мовчки дивляться в бік міста. Скільки разів він проїздив це місце за останні півроку, звідтоді як сюди після коротких жорстких боїв повернулася державна влада? Вибираючись до міста чи повертаючись додому, на станцію, слід було щоразу очікувати на перевірку документів, інакше кажучи – очікувати на неприємності. Хоча Пашу зазвичай пропускали мовчки, без жодних питань: місцевий, із пропискою все гаразд, держава до нього претензій не має. Паша звик до байдужих поглядів, до розмірених, механічних рухів силовиків, до чорних нігтів, до того, що слід віддати паспорт із пропискою й чекати, доки твоя країна вчергове переконається у твоїй законослухняності. Бійці мовчки віддавали документи, Паша запихав паспорт до кишені, намагаючись ні з ким не зустрічатися поглядом. Державні прапори розмивало дощами, фарби блякнули, розчиняючись у сірому осінньому повітрі, мов сніг у теплій воді. | |
| Паша дивиться у вікно, бачить, як повз них проскакує джип, обтягнутий темним залізом. Із джипа вистрибують троє з автоматами. Не звертаючи уваги на рейсовий катафалк, біжать у натовп, що збивається попереду. Бійці стоять, перекрикуються, виривають одне в одного біноклі, розглядають трасу перед собою, напружують червоні від диму та безсоння очі, обрамлені глибокими зморшками. Але траса порожня, порожня настільки, що це лякає. Зазвичай нею постійно хтось рухається. Навіть попри те, що місто вже тривалий час знаходиться майже в цілковитому оточенні, і кільце довкола нього постійно стискається, до міста й назад усе одно хтось весь час проривався цією єдиною дорогою. Переважно військові, що підвозили в місто боєприпаси, або волонтери, які теж постійно вивозили звідси, з півночі, з мирної території до обложеного міста різний непотріб, на зразок теплого одягу чи протизастудних засобів. Кому потрібні протизастудні засоби в місті, яке обстрілювалось важкою артилерією і яке ось-ось мали здати? Але це нікого не зупиняло: цілі колони й далі проривалися з материка до оточених, іноді цілком очікувано потрапляючи під обстріли. Хоча зрозуміло було, що місто здадуть, що державні війська змушені будуть відійти, забравши з собою прапори Пашиної країни, і що лінія фронту так чи інакше відсунеться на північ, до станції, а отже, і смерть стане ближчою на якийсь десяток кілометрів. Але кого це хвилювало? Цивільні теж зважувались і рвались до міста розваленим асфальтом. Військові намагалися їх відговорити, проте військовим тут ніхто особливо не довіряв, кожен вважав себе найрозумнішим. Ось і пхався під міномети за якою-небудь довідкою з пенсійного фонду. Справді, вибираючи між смертю й бюрократією, краще іноді вибрати смерть. Військові злостились, іноді перекривали пункт, але щойно обстріли вщухали, перед блоком знову вибудовувалась черга. Доводилося пропускати. А ось нині на трасі зовсім порожньо. Схоже, там, у місті, справді відбувається щось страшне, щось здатне зупинити навіть маршрутників і спекулянтів. І стоїть натовп неголених чоловіків, злих від безсоння та безвиході, посеред бетонних блоків та колючого дроту, й усі кричать один на одного, зганяють один на одному лють. І від натовпу в бік їхнього автобуса відокремлюється худий високий боєць, під завеликим шоломом безтямні очі, безтямні й широко розплющені, розплющені, скоріше за все, від страху, – викидає вперед руку, мовляв, стояти, не рухатись. Хоча вони й так не рухаються – стоять, завмерли, затамували подих. В автобусі раптом стає так багато місця, і повітря стає таким розрідженим, хапай його не хапай – не надихаєшся. Боєць підходить до дверей і лунко б’є долонею по металевій поверхні. Автобус відлунює, ніби затонула субмарина, водій дещо зарізко відчиняє двері. | |
| (з другого погляду) | |
| Для того, щоб збагнути повноту людської природи, треба оволодіти кількома транспортними засобами і практикувати їх у щоденнім житті. | |
| Статус пішохода, велосипедиста і водія авто дає неймовірно широкий спектр вражень про життя і людей. Цих трьох статусів достатньо для розуміння людської мінливості. У різних статусах людина сама себе схильна ненавидіти. Я не знаю водіїв, які не нарікали б на пішоходів. Не знаю велосипедиста, який би не постраждав, бодай морально, від водіїв. Не знаю пішоходів, яким у печінках би не сиділи водії. Не знаю водіїв, які б не нарікали на п'яних велосипедистів... Усі вони, мабуть, нарікають на знерухомлених людей, які не виходять з дому. Бо з ними нецікаво. | |
| Іноді мені здається, що робота машиністом метро в певному сенсі врівноважила б емоції. Бо тоді людина у своєму професійному житті весь час існує в режимі затемнення — просвітлення. Тунель — станція, тунель — станція, тунель — станція. | |
| — Як було на роботі, коханий? — запитує щодня дружина. | |
| А він щодня відповідає: | |
| — Усе чудово, люба: затемнення — просвітлення, тунель — станція. Як завжди. | |
| Машиніст бачить людей як суцільну масу. До певної миті. Іноді, раз на 10 мільйонів, із цієї маси відокремлюється особистість, яка ламає його режим затемнення — просвітлення і породжує всередині його душі комплекс провини. Я не знаю, ЩО роблять машиністи після такого. Не знаю, що роблять з машиністами. | |
| Хоча, припускаю, з ними не так усе й просто: затемнення — просвітлення, тунель — станція. Це тільки те, що нам видно про них. Можна уявити собі інтерв'ю з пенсіонером, колишнім машиністом потяга метро із, приміром, 40-річним стажем роботи. І от я уявляю, як ставлю перше запитання: | |
| — Як би ви охарактеризували свою роботу? | |
| — З першого погляду, нічого особливого нема: затемнення — просвітлення, тунель — станція... | |
| — А з другого погляду? | |
| І от цікаво, що він відповість? Це трепетне очікування перед незнаним світом, здавалося б, очевидного, і є сенсом життя. | |
| (наче нічого й не сталось) | |
| Зловив комара — тлустого від крові, наче корова після паші. Затиснув у кулаку і прислухаюсь, як дзижчання переходить у важке дихання, кашель, харкання кров'ю, асфіксію і смерть. Нічого особливого — просто однорукий аплодисмент із кривавою плямою. Я робив це сотні тисяч разів у різний спосіб. Я вбивав наосліп, сонний, п'яний, добрий, лютий. Я спостерігав, як він ретельно відшуковує хоботком потрібне йому місце. Він шукав, ще не знаючи, що його чекає за частки секунди. Він взагалі не міг нічого знати, бо народився не для цього. | |
| Мене завжди цікавило, для чого ж вони живуть? Якісь пращури цього комара, мабуть, кусали наших предків, акуратно передаючи нащадкам це нехитре знання. Іноді мені хочеться думати, що в них є якась місія. Ніби в такий спосіб вони віками намагаються до нас достукатись. Комарі — маленькі резервуари, в яких з покоління в покоління переливається кров наших предків. | |
| Це — носії традиції, зв'язкові між поколіннями, одні з небагатьох представників живої природи, яким є до нас діло. Комар кусає мене, перед тим вкусивши сусіда, з яким я навіть не вітаюсь. У ньому змішується наша кров. Він — один із небагатьох, хто втручається в наше життя. Дзижчить тихенько — не докричиться. Немовби обрав нас недарма, і ми для нього не лише тупий теплокровний харч, а щось значно більше. | |
| Дивна річ, коли взимку комарі гріються беззахисні й сонні на теплих вологих стінах, рука на них не піднімається. Але як тільки приходить тепло, нищимо ми їх без жалю, навіть з якоюсь насолодою. Десь так само, як вбиваємо в собі пам'ять про минуле. Вони забувають зло, знову прилітають і п'ють нашу кров. Прощають. Наче нічого й не сталось. Нас не буде, а вони прилітатимуть. Такі самі — гостроносі, діловиті, крихітні свідки нашого існування. | |
| Я б хотів навчитись їх не вбивати. Десь під стелею вже літає ще один комар. І його доля може скластися зовсім по-іншому. | |
| (камо грядеши) | |
| «Домофон убив консьєржку» — це не повідомлення кримінальної хроніки, а еволюційний поступ. Десь так само «фотографія вбила живопис», а «інтернет убив телебачення». А консьєржка була, і де-не-де досі залишається, нашим чи не єдиним провідником у світ людської комунікації. Аутичні, занурені у свої думки, заглиблені у глибини своєї самості й самотності, ми заходимо в під'їзди, стикаючись з реальністю категорії «вы-к-кому-мущина», «вам-в-какую-квартиру-молодой-человек». Консьєржка — незамовлена послуга, паразит на тілі комунікаційного простору — завжди вимагає виправдання твого існування тут і тепер. Ти рухаєшся кудись і повинен виправдати свій рух перед невідомою старшою жінкою, яку не цікавить твій внутрішній світ, політичні переконання та сексуальна орієнтація. Її цікавить твій рух, твоє дао. «Камо грядеши? — запитує вона. — В які своясі йдеш? Чи тебе там чекають? Ти там нужен взагалі? Кому ти потрібен вопше?» І ось у цю мить, якщо замислитись, виникає додана, сказати б, вартість від цієї вимушеної комунікації. Звичайна старша пані раптом ставить перед тобою просте запитання, суть якого зводиться до того, що sapienti sat, що людина, уважна до світу і себе, до світу-в-собі і себе-у-світі, обов'язково зупиниться і подумає, йти чи не йти. Навіть якщо чекають. Навіть якщо запрошували, накрили стіл, прибрали квартиру і чекають. Консьєржка — це лагідний пенсіонерський гоп-стоп нашого дао, нашого шляху до смерті, який кожен має пройти свідомо, сам, а не як член стада або стадо членів. Тому коли покидаєш під'їзд, окрім «до побачення», треба подякувати цій жінці. Подякувати за те, що зупинила, вирвала, змусила замислитись. Подякувати, бо завтра буде пізно. Завтра її вб'є домофон. І не питайте по кому дзвонить домофон, він дзвонить по консьєржках, безкровно вбитих нашою реальністю для нашої зручності. Щоб ми й далі, не покидаючи своїх думок, йшли своїм шляхом, виконували своє неусвідомлене дао. І ніхто вже більше в цілому світі не наважиться нас зупинити і спитати: «Вы к кому, мущина?». А ми ніколи самі собі не відповімо — чесно й одверто: «Я в лапи смерті, бабушко, де воскресіння і вічне життя». | |
| Зима цього року противна, то сніг, то дощ. Влітку не відпочили, хлопчик не набігався, не засмаг. Чиїсь діти їздять в Італію, у Францію, на Кубу. У нас ані коштів таких, ні зв’язків. У Крим далеко й дорого. Київське море — відстійник радіонуклідів. У ліс по гриби — де тепер чисті гриби? До тещі в село — там тепер зона. На Канари теж поїхав не я. | |
| Життя нудне й безпросвітне. Телевізор хоч не вмикай. У парламенті скаженіють шовіністи, брунькуються фракції, сповзають у водевіль патріоти. Кількох депутатів стабільно немає у сесійному залі, вони сидять деінде. А ці щодня в телевізорі, — ось чому вони здаються карликами, вони ж усі вміщаються в ящику, дрібненькі-дрібненькі, як у перевернутий бінокль. Сновигають, куняють, чубляться, виступають, тиснуть на кнопки, тасуються в більшість і меншість, і безнастанно дбають про народ. | |
| Хоча навіщо про нього дбати? Він поганий. Він увесь вік стояв на колінах, він спить, у нього препаскудний менталітет, у нього жахлива історія, яку не можна читати без брому, у нього продажна інтелігенція, у нього немає еліти, він роздав своїх геніїв у сусідні культури, а сам сидить яко наг, яко благ, неконкурентоспроможний. | |
| Я за все своє життя не наслухався таких пасквілів на народ, як наговорено при цій, з дозволу сказати, демократії. Навіть у радянському ідеологічному казані не варили в такій смолі українців. | |
| У нас є два крени в не-істину. Крен апологетичний і крен в негації. Одні запевняють, що український народ найкращий, історія — найгероїчніша. Що у нас трипільці глечики ліпили, коли в Єгипті ще пірамід не стояло, танцювали триколінний гопак, коли у москалів ще й гармошки не було! А мова солов’їна і така пра-прадавня, що походить мало чи не від ханаанської. Та й узагалі, все і всі походять від України. Навіть Іспанія це, по суті, Жупанія, від слова жупан, — знахідка для гоголівського божевільного, його дуже цікавили іспанські проблеми. Етимологія України — «украна», бо украдена в Індії, перенесена через гори й доли і гепнута тут. Градус національного пафосу вказує на гарячку. | |
| А інші вправляються в протилежному. Нації ще нема, є недолугий етнос. Гетьмани його — запроданці, письменники — пристосуванці, культура неповноцінна, психологія рабська, національної гідності нуль. | |
| А що робити мені? Я ж то, в принципі, запрограмований на щось інше. | |
| Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що. | |
| Важко належати до такого народу. Націю запрограмували на безвихідь. А вона добра, вона терпляча. Вона, як я — Терези і Кінь. | |
| Уперше зіткнувшись з ремонтом, людина не знає, з чого почати: чи їхати одразу в магазин і закуповувати матеріали, чи переглядати журнали з картинками, думати, де зберігати спортінвентар та обирати штори? Дизайнерка Оксана Тищенко розповіла, з яких етапів складається робота над дизайн-проектом, що можна зробити самому, а що краще доручити професіоналам. | |
| Умовно поділимо процес на кілька етапів: ідея, планування, візуалізація, закупівля матеріалів та ремонт. У разі замовлення дизайн-проекту з’являються ще будівельні креслення, але ми поговоримо про ремонт, зроблений самостійно. | |
| Концепція | |
| Будь-який хороший інтер’єр починається з ідеї. Зупиніться й уявіть, що б ви хотіли відчувати, перебуваючи вдома? Якщо ви постійно працюєте в офісі та перевантажені інформацією упродовж робочого дня, обирайте мінімалістичні форми, спокійні кольори та приховані системи зберігання речей – такий інтер’єр буде компенсувати навантаження чи хоча б не створюватиме додаткове. Також гарною ідеєю стане класичний інтер’єр – втілення дому-фортеці, де завжди можна сховатися від зовнішнього світу. Фрілансери та люди, що працюють віддалено, навпаки потребують постійного натхнення: варто додати до інтер’єру яскравих кольорів, цікавих елементів і, звичайно ж, продумати робоче місце. | |
| Подумайте, що вас надихає: природа, улюблені художники, музиканти чи щось іще? Природні мотиви можна передати у відтінках та матеріалах, а про хобі згадати, коли візьметеся за планування простору та декор. Опісля вже можна вивчати журнали та сайти, відбираючи вподобані інтер’єри, але не забувайте запитувати себе: чи підходить це особисто мені? Не варто бігати за трендами та керуватися думкою інших, ваш дім – це місце, яке повинне передавати саме ваш стан, думки та відчуття. | |
| Планування | |
| Із цим складніше, але впоратися теж можна. Якщо ви розумієте, що вам від початку дісталася невдала квартира: мало вікон, значна площа перебуває в тіні, багато гострих кутів, продиктованих архітектурою, надто мало місця для ваших потреб, – то цей етап краще довірити дизайнеру. Зазвичай планування квартири коштує недорого порівняно з повним проектом, зате у вас точно буде передбачено достатньо місць для зберігання речей, не з’являться витягнуті кімнати коридорного типу і не будуть втрачені квадратні метри. | |
| Якщо ви з тих чи інших причин вирішили продумувати розташування стін та меблів самостійно, роздрукуйте план БТІ у масштабі (перед цим краще усе ще раз переміряти) або накресліть план на міліметрівці. Придбайте інтер’єрні наклейки або роздрукуйте та виріжте умовні позначення. На цьому етапі можна використати онлайн-планування, але для більшості людей воно легше дається з олівцем в руці. | |
| Обов’язково заміряйте відстань між меблями (всі стандартні значення легко знайти в інтернеті, наприклад, відстань від раковини до стіни): перевірте відкривання міжкімнатних дверей та меблевих дверцят, повністю відчинені, вони не повинні перетинатись і впиратися в меблі. Не забудьте врахувати свої звички, обов’язково продумайте звичні маршрути пересування квартирою і рівень полиць, установлених на конкретній висоті. Обов’язково розглядайте приклади вдалих планувань, але беріть до уваги лише ті, що підходять вам особисто. Не сприймайте на віру всі категоричні правила ідеального інтер’єру. Умовно кажучи, на 40 квадратних метрах можна зробити двокімнатну квартиру або відкриту студію – усе залежить від способу життя. Між іншим, малювати можна на підлозі (чи картоні) безпосередньо на будівництві – це варіант для тих, хто любить масштаб 1:1. | |
| На що також варто звернути увагу? По-перше, меблі зовсім не обов’язково повинні стояти уздовж стін: спробуйте розташовувати їх у незвичних комбінаціях, організовуючи м’яку зону навколо журнального столика у вітальні та залишаючи простір з усіх сторін. По-друге, продумайте якнайбільше місць для зберігання речей: ніщо так не псує інтер’єр, як хаос та безлад. Якщо ви усе ж вирішили зробити відкритий простір, зонуйте його за допомогою спрямованого світла, легких мобільних перегородок чи стелажів, кольору та матеріалу покриття підлоги. | |
| Візуалізація | |
| Час розсортувати знайдені образи та зібрати їх у цілісну картину. Найпростіший варіант – якщо вдалося знайти інтер’єри, дуже близькі за геометрією приміщення до ваших кімнат (скопіювати один до одного навряд чи вийде, але орієнтуватись і порівнювати варто й навіть потрібно). | |
| Якщо ж візуального втілення квартири мрії немає, доведеться робити колаж. Якщо ви володієте Photoshop, обирайте предмети з каталогів: тепер майже всі компанії викладають на сайтах фотографії продукції. Окрім цього, корисно паралельно вносити вартість товарів у Excel, щоби вчасно зупинитися і зрозуміти, від чого, можливо, доведеться відмовитися. | |
| Для подібних візуалізацій можна використовувати й онлайн-додатки. Єдиний мінус таких інструментів – усі вони мають обмежену базу предметів, тому доведеться підключати уяву, якщо меблі в колажі будуть частково відрізнятися від обраних. | |
| Навіщо це робити? Без чіткого плану вкрай важко втримати в голові великий обсяг інформації, а в цьому випадку ще й скомпонувати її. Вирушивши до магазину, ви будете порівнювати меблі та матеріали із задуманим зразком і врешті не придбаєте речі, що зовсім не гармоніюють між собою. | |
| Колір, світло та форма | |
| Будьте обережні з кольором. Яскраві, насичені відтінки є життєрадісними, вони дають змогу створити цікавий дизайн без великих затрат – весь фокус переміщується з матеріалів та фурнітури на колір, – але це вимагає великої майстерності в роботі. Це зовсім не означає, що якісний яскравий інтер’єр може створити тільки професійний дизайнер. Багато людей володіє чудовим вродженим почуттям кольору – в такому разі сміливо експериментуйте! Якщо ж ви невпевнені у своїх колористичних талантах, тоді краще обмежитись одним яскравим кольором, варіюючи насиченість відтінків – у градаціях одного кольору ви точно не помилитеся. Можна додати невеликі контрастні акценти: в аксесуарах, текстилі й деталях. | |
| Те саме можна сказати і щодо організації простору та форми меблів. Обирайте всі предмети в одному стилі, однієї епохи. Дотримуйтеся правил симетрії, намагайтеся розставити все попарно. Можливо, це здається нудним, але, експериментуючи без досвіду, ви ризикуєте розчаруватися в кінцевому результаті. | |
| Коли ви відбираєте картинки «для натхнення», звертайте увагу на габарити приміщення. Люстра, на перший погляд вдало вписана в шестиметрову стелю, точно не підійде для висоти 2,60, а крупний принт може виявитися занадто громіздким для маленької кімнати. | |
| Стосовно освітлення правило просте: джерел світла повинно бути багато. Забудьте про самотню центральну люстру, поставте торшери, настільні лампи, повісьте бра та підвісні світильники над конкретними зонами. Організуйте маленькі затишні острівки світла. Окремо потрібно підсвітити робочі зони, наприклад, на кухні чи в кабінеті. Якщо вам потрібна різна інтенсивність світла, не забудьте встановити димери. | |
| Процес ремонту | |
| Найважчий та найвідповідальніший етап. Добре, якщо до цього моменту ви вже точно знаєте, де будуть стіни і як буде розташована сантехніка з кухнею, – так вам буде простіше пояснити будівельникам свої побажання. З будматеріалами важливо також визначитися заздалегідь. Поки будівельники починають роботу, можна продовжувати обирати шпалери, але ви маєте точно знати, наприклад, що на стіні будуть шпалери, а не фарба: різні матеріали передбачають різний процес підготовки стін. Те ж саме стосується матеріалів для підлоги (паркету, плитки і так далі). | |
| Дизайнер інтер’єру передає будівельникам альбом креслень, де вказані усі розетки, вимикачі, розкладка плитки та інше, а потім особисто контролює дотримання креслень під час роботи. В разі самостійного ремонту вам доведеться виступати в ролі прораба і давати інструкції на місці, тому важливо не економити на будівельниках: досвідчена бригада на цьому етапі може порадити оптимальне рішення. Постарайтеся хоча б схематично позначити на плані точки, де в приміщенні будуть світильники, розетки і вимикачі, та, звісно ж, відразу обговорюйте можливість і доцільність кожного рішення. Проаналізуйте розміщення розеток: чим більше їх буде, тим краще, враховуйте при цьому розташування та габарити меблів, щоби врешті розетки не опинилися закритими. | |
| Закупівля матеріалів та меблів | |
| Плануєте замовляти меблі з Європи та США? Оцінюйте терміни доставки від кількох тижнів до кількох місяців, те саме стосується індивідуальних виробів. Паркет, двері та кухню варто замовляти першочергово. | |
| Важливий момент – бюджет і мінливість смаків. Без досвіду розрахувати усе на початковому етапі дуже складно, або, можливо, ви з самого початку розумієте, що не зможете оформити відразу весь дім. У такому разі робіть ремонт поступово. Мінус: не відбудеться урочистого в’їзду в новий дім. Плюс: можливість швидше переїхати. Тоді надавайте найбільшу увагу основним приміщенням та меблям, знову ж виходячи зі своїх потреб. | |
| При поступовому наповненні інтер’єру з’явиться повне розуміння своїх потреб та можливостей їх реалізації. Коли ви спочатку розглядаєте красиві картинки, уявлення цілісного простору у вас, найімовірніше, немає, відповідно є ризик придбати несумісні речі. А в напівготовому інтер’єрі набагато легше уявити потрібний предмет та оцінити його. Крім того, це дуже захопливо – спонтанно купувати вподобані речі. Не виділяти вільний день на вибір усіх диванів, крісел, торшерів та ваз, а приходити до магазину чи на блошиний ринок і купувати те, що знаходить відгук у вашому серці, привозити цікаві знахідки з подорожей, роблячи інтер’єр дуже особистим та атмосферним. | |
| Принципи організації екстреної медичної допомоги | |
| Згідно з даними ВООЗ, до третини постраждалих при катастрофах мирного часу вимагають надання медичної допомоги за життєвими показаннями. За тими ж даними, кожен п’ятий з числа загиблих на місці події міг бути врятований, якби своєчасно і правильно була надана перша медична допомога. Отримані при катастрофах ушкодження характеризуються значною кількістю множинних і поєднаних травм, комбінованих уражень, що супроводжуються травматичним і опіковим шоком, гострою крововтратою, асфіксією, синдромом тривалого стиснення. Такі пошкодження нерідко призводять до розвитку синдрому взаємного обтяження і часто супроводжуються психогенними реакціями, що ускладнює надання медичної допомоги. З вищесказаного стає зрозумілим величезна важливість надання домедичної допомоги та відповідальність, яка лягає на рятувальників та інших осіб, які перебувають на місці катастрофи. | |
| Велика роль відводиться керівникам рятувальних робіт, які повинні забезпечити швидкість їх початку. Чим раніше почнуться рятувальні роботи і надання першої медичної допомоги, тим краще будуть результати лікування. | |
| Вдале вирішення задач по організації медичного забезпечення населення при аваріях, катастрофах і стихійних лихах у більшості визначається основними принципами екстреної медичної допомоги (ЕМД). | |
| У 2013 році був прийнятий закон України «Про екстрену медичну допомогу», який визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків. | |
| Відповідно до цього закону домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи. Дане визначення містить в собі дві складові: перша складова — невідкладні дії які спрямовані на врятування та збереження життя людини, друга складова — організаційні заходи. У даному розділі вивчається друга складова — організаційні заходи які необхідно вжити відповідно до своїх службових обов’язків з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані під час надзвичайної ситуації. | |
| Організація ЕМД постраждалим в надзвичайних ситуаціях базується на наступних основних принципах. | |
| 1. Організація та забезпечення функціонування системи екстреної медичної допомоги здійснюються Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, обласними радами, іншими органами місцевого самоврядування. | |
| 2. Управління силами і засобами центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснюється у порядку та в межах повноважень, що визначені законом «Про екстрену медичну допомогу» та іншими законами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. | |
| 3. Взаємодія. Принцип взаємодії передбачає не лише узгодження об’єднаних дій органів закладів охорони здоров’я, що входять до системи екстреної медичної допомоги, з аварійно-рятувальними службами та підрозділами центральних та інших органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, але й розподіл задач і сфери відповідальності між органами управління силами і засобами ЕМД усіх рівнів. | |
| 4. Своєчасність, безперервність і ефективність ЕМД постраждалим забезпечуються постійною готовністю сил і засобів служби ЕМД. | |
| 5. Достатність. Необхідна достатність сил і засобів ЕМД ґрунтується на науково-практичному обґрунтованих показниках, структурі санітарних втрат при найгіршому варіанті надзвичайної ситуації, що прогнозується, оцінці загальної і медичної обстановки. | |
| Медична розвідка зони НС. Вона полягає в попередньому визначенні чисельності населення, стану медичної служби, розвідки місцевості, наявності та стану доріг, водовідстійників та ін. Це забезпечується реалізацією централізованого і децентралізованого управління силами і засобами які приймають участь у ліквідації надзвичайної ситуації. | |
| 6. Захист. Під час ліквідації наслідків катастроф, які виникають на АЕС або хімічно-небезпечних об’єктах, коли виникає небезпечне забруднення оточуючого середовища радіоактивними або сильнодіючими отруйними речовинами, поряд з заходами ЕМД постраждалим, виникає необхідність захисту персоналу постраждалих об’єктів, ліквідаторів (рятувальників) та особистого складу бригад ЕМД від вражаючої дії цих чинників. | |
| 7. Навчання. У зв’язку з можливістю знаходження в зоні катастрофи різноманітних категорій населення (робочих, службовців, студентів, дітей, осіб похилого віку тощо) необхідна їх підготовка з метою оволодінням правилами домедичної допомоги у порядку само- і взаємодопомоги, основними способами і засобами індивідуального та колективного захисту від шкідливих для здоров’я чинників, що потрапили в оточуюче середовище. | |
| Даний та попередні принципи розкривають сутність фаз надання допомоги. Розрізняють 3 фази надання допомоги постраждалим при катастрофах. | |
| Перша фаза (ізоляції). Тривалість цієї фази визначається від моменту катастрофи до початку виконання рятувальних робіт (хвилини, години, добу). Вона характеризується тим, що допомога постраждалому населенню ззовні неможлива, масштаби лиха ще не оцінили, а незахищене населення проблему виживання вирішує шляхом надання само- та взаємодопомоги. | |
| Друга фаза (порятунку). У цю фазу проводяться рятувальні роботи загонами, що прибувають з районів, які не постраждали від лиха, розгортаються медичні формування для надання невідкладної медичної допомоги, що здійснюють сортування і зосередження постраждалих за життєвими показаннями, евакуацію. Тривалість цієї фази 10-12 днів. | |
| Третя фаза (відновлення). Для постраждалих ця фаза починається після евакуації їх у безпечні райони, де є всі умови для повноцінного обстеження, подальшого лікування і подальшої реабілітації на рівні сучасних досягнень медичної науки і практики. | |
| Завдання екстреної медичної допомоги постраждалим у НС. Рятування життя постраждалих і збереження здоров’я населення у районі лиха у переважній більшості залежить від чіткої взаємодії аварійно-рятувальних і медичних сил під час їх роботи у зоні лиха, а також від чіткої організації двох етапів надання допомоги. | |
| При великих катастрофах можливі такі основні види уражень різного ступеня тяжкості: | |
| • травматичні ураження: переломи кісток, зовнішні та внутрішні кровотечі, політравма, синдром тривалого стискання; | |
| • термічні опіки; | |
| • радіаційні ураження; | |
| • гострі хімічні отруєння; | |
| • психоемоційні розлади та реактивні психози; | |
| • загальне переохолодження та перенагрівання; | |
| • масові інфекційні захворювання; | |
| • поєднані та комбіновані ураження. | |
| В залежності від виду ураження, заходи медичної допомоги постраждалим суттєво відрізняються, як на місці катастрофи, так і на етапах медичної евакуації. Обсяг допомоги при цьому також різний — в залежності від часу та місця її надання, ступеня тяжкості ураження. | |
| На першому етапі у районі лиха (катастрофи) проведення пошуково-рятувальних робіт, введення розвідки, розшук, звільнення постраждалих з-під завалів, уламків, надання домедичної допомоги, винос, вивіз їх на тимчасові пункти збору проводиться, як правило, немедичним персоналом (рятувальниками), особами залученими на добровільних засадах. Заходи з пошуку і порятунку постраждалих виконуються протягом декількох годин або діб, що є неодмінною умовою збереження життя якомога більшого числа постраждалих. | |
| На другому етапі надання невідкладної медичної допомоги на тимчасових пунктах збору виконують бригади «екстреної медичної допомоги» та інші формування медичної служби (персонал медико-санітарних частин постраждалих об’єктів). Другий етап складається з сортування і евакуації постраждалих. | |
| Евакуація постраждалих. Евакуація — комплекс заходів з винесення і вивозу постраждалих із зони НС, доставка їх на медичні пункти і до лікувальних закладів для надання своєчасної та необхідної медичної допомоги та лікування. Для евакуації використовують різні санітарно-транспортні засоби та всі види громадського транспорту, а також транспорт індивідуального користування. | |
| Транспортування (евакуацію) можна розділити на невідкладну (першої черги) — для постраждалих у стані, що загрожує життю, або з пошкодженнями, які при затримці надання допомоги призводять до незворотних наслідків, і відстрочену (другої черги) — для постраждалих, затримка евакуації у яких не приведе до розладу життєво важливих функцій організму. Маршрут, за яким здійснюється вихід, винос і транспортування уражених, носить назву «шлях медичної евакуації». Керівництво цією роботою покладається на представників територіальних комісій з надзвичайних ситуацій. | |
| Сортування постраждалих. Сортування є першочерговим завданням служби медицини катастроф. У процесі сортування визначаються обсяг і вид медичної допомоги, можливість і черговість подальшої евакуації. | |
| Медичне сортування постраждалих. Медичне сортування — метод розподілення постраждалих на групи (категорії) за ознаками потреби в однорідних лікувально-профілактичних та евакуаційних заходах в залежності від конкретної обстановки. Його призначення в тому, щоб забезпечити своєчасне надання медичної допомоги ураженим та їх подальшу евакуацію. Необхідність проведення медичного сортування обумовлена масовістю уражень внаслідок НС і неможливістю наявними медичними силами та засобами надавати своєчасно медичну допомогу всім постраждалим. | |
| Види сортування. В залежності від задач, які вирішуються в процесі сортування, прийнято виділяти два види сортування: | |
| а) внутрішньопунктове; | |
| б)евакуаційно-транспортне. | |
| Внутрішньопунктове сортування проводиться з метою розподілу уражених на групи (в залежності від характеру та тяжкості ураження) для встановлення черговості надання медичної допомоги, а також для визначення місця функції, де має бути надана допомога. | |
| Евакуаційно-транспортне сортування проводиться з метою розподілу уражених на однорідні групи по черговості евакуації, виду транспорту (автомобільний, залізничний, авіаційний тощо), положенню в транспорті (лежачи, сидячи) та визначення маршруту евакуації з урахуванням локалізації, характеру та тяжкості ураження. | |
| Вирішення цих питань здійснюється на підставі діагнозу та прогнозу. Медичне сортування проводиться, зазвичай, на основі даних зовнішнього огляду поранених (хворих), їх опитування, ознайомлення з медичною документацією (за її наявності), застосування нескладних методів дослідження та найпростішої діагностичної апаратури. Досвід військової медицини підтвердив можливість для лікаря сортування поранених без зняття пов’язки, що особливо важливо в умовах масового надходження уражених. | |
| В основу медичного сортування покладено три ознаки: лікувальна, евакуаційна та небезпека постраждалого для оточуючих. | |
| За ознакою небезпеки для оточуючих постраждалих поділяють на три групи: | |
| 1) ті, що потребують ізоляції (психічні та інфекційні хворі); | |
| 2) ті, що потребують санітарної обробки (постраждалі з вогнищ ураження стійкими НХР, радіоактивними речовинами, педикульоз або з епідеміологічного вогнища); | |
| 3) усі інші постраждалі. | |
| За лікувальною ознакою постраждалих поділяють на чотири групи: | |
| 1. Постраждалі з важкими ураженнями та сумнівним прогнозом, медична допомога яким має бути надана за невідкладними показниками (зовнішня чи внутрішня кровотеча, відкритий чи клапанний пневмоторакс, асфіксія, шок, неповна травматична ампутація кінцівки, важкі опіки та ін.). | |
| 2. Постраждалі з ураженнями середнього ступеня важкості та відносно сприятливим, за умови своєчасного надання кваліфікованої допомоги, прогнозом, медична допомога яким може бути відстрочена до надходження їх в лікувальний заклад. | |
| На сортувальному майданчику в порядку підготовки до евакуації постраждалим може бути накладена асептична або стискаюча пов’язка, проведена іммобілізація, розпочата інфузія, введені знеболюючі, протиправцева сироватка, антибіотики, протиблювотні засоби, серцево-судинні препарати, купована первинна реакція на опромінення, введені антидоти та ін. | |
| 3. Постраждалі з легкими ураженнями або без видимих ознак ураження та сприятливим прогнозом, які підлягають стаціонарному обстеженню з подальшим, як правило, амбулаторним лікуванням чи без нього. | |
| 4. Постраждалі, які мають несумісні з життям ураження та потребують догляду для зменшення страждань (агонізуючі). | |
| За евакуаційною ознакою постраждалі поділяються на три групи: | |
| 1) постраждалі, які потребують евакуації на наступний етап в першу чергу спеціалізованим медичним транспортом (група 1 за лікувальною ознакою) з продовженням надання медичної допомоги під час транспортування; | |
| 2) постраждалі, які можуть бути евакуйовані в другу чергу пристосованим транспортом (група 2 за лікувальною ознакою) без супроводу медичного працівника; | |
| 3) постраждалі, які евакуюються в останню чергу додатково залученим транспортом (група 4 за лікувальною ознакою) або своїм ходом (група 3 за лікувальною ознакою). | |
| Зразок Картки ідентифікації постраждалих у додатку No1. | |
| Якщо НС склалася поза межами крупного населеного пункту, перша за евакуаційною ознакою група на етапі кваліфікованої медичної допомоги доставляється до найближчих стаціонарів, якими скоріше за всього стануть ЦРЛ. В першу чергу допомоги та виносу потребують: діти, уражені з невстановленою зовнішньою чи внутрішньою кровотечею, постраждалі в стані шоку, асфіксії, з СТС; ті, що знаходяться в судомному стані, без свідомості, з проникаючим пораненням в порожнину живота, грудей; що знаходяться під впливом факторів, які обтяжують ураження (палаючий одяг, наявність СДОР на відкритих частинах тіла та ін.). | |
| Для оформлення результатів сортування на першому етапі медичної евакуації використовуються такі документи: | |
| 1. Медична картка первинного обліку уражених з відривними сигнальними смугами. Наявність таких смуг не тільки сприяє більш успішній реалізації результату сортування на даному етапі, але й забезпечує інформування наступного етапу медичної евакуації, вказуючи, на якого ураженого слід звернути увагу першочергово. Цим досягається наступність в сортуванні між етапами. | |
| 2. Сортувальні кольорові марки. Чіпляють їх до одягу, до ручки нош ураженого. Марки є покажчиком — куди та в яку чергу мають бути направлені уражені. Цифри на марці (1, 2) свідчать про черговість надання медичної допомоги або евакуації. Червоний колір відповідає групі 1 за лікувальною ознакою, жовтий — групі 2 за лікувальною ознакою, зелений — групі 3 за лікувальною ознакою, чорний — групі 4 за лікувальною ознакою. | |
| 3. Евакуаційний паспорт (для транспортного засобу, на якому відбувається перевезення потерпілих). В евакуаційному паспорті відображають відомості про профіль уражених, які знаходяться в транспорті, про їх кількість, а також носилкових та сидячих, час відправлення та прибуття транспорту. | |
| Європейський парламент затвердив склад нової Єврокомісії на чолі з першою в історії жінкою на цій посаді — німкенею Урсулою фон дер Ляєн. Крім того, вперше майже половина нових єврокомісарів — жінки. Пріоритетами роботи фон дер Ляєн визначила зелену енергетику, діджиталізацію, культуру та освіту. Нова комісія розпочне роботу вже з 1 грудня. | |
| Чим займається Єврокомісія, хто такі єврокомісари та хто взагалі головний у ЄС? І чим Рада Європи відрізняється від Ради Європейського Союзу чи Європейської Ради? На деякі з цих питань не можуть відповісти самі європейці, що вже казати про іноземців. hromadske пояснює, як влаштований Євросоюз. | |
| Що це взагалі таке — Європейський Союз? | |
| Якщо коротко, це політичний та економічний союз 28 європейських держав (якщо Британія таки покине ЄС, їх буде на одну менше). В ЄС діє ринок без внутрішніх кордонів, існує власна офіційна валюта та банки, а працює все за допомогою системи наддержавних інституцій. ЄС має прапор — синє полотнище з 12-ма зірками, а також гімн і гасло, що звучить так: «Єдність у різноманітті». | |
| Хто ухвалює рішення в ЄС? | |
| В ЄС немає одного великого боса, натомість є сім основних інституцій, які приводять усе в роботу. | |
| До процесу ухвалення рішень залучені чотири з них. Законодавчу ініціативу має Єврокомісія, а ухваленням законів займається Європарламент спільно з Радою Європейського Союзу. Європейська Рада відповідає за формування політики ЄС. | |
| Ще три інституції — це Суд справедливості ЄС, що розглядає позови та слідкує за дотримання законів, Європейський Суд аудиторів, який контролює виконання бюджету, та Європейський Центральний банк, що визначає грошову політику єврозони. | |
| Давайте розберемося більш детально в чотирьох основних. | |
| Єврокомісія | |
| Це — двигун Євросоюзу, його виконавча влада. До складу входять 28 єврокомісарів, кожен з яких відповідає за певну сферу (наприклад, енергетика, торгівля, захист довкілля чи конкуренція). Вони мусять бути неупередженими і, перш за все, відстоювати інтереси всього Євросоюзу, а не лише своєї країни. | |
| Єврокомісія — єдиний орган, який може ініціювати закони в ЄС (але ухвалює їх Європарламент спільно з Радою ЄС). Саме Єврокомісія спершу розробляє бюджет, а згодом — контролює використання коштів. Окрім того, Комісія може надавати рекомендації чи підтримку Високому представнику ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки. | |
| Президентка: Урсула фон дер Ляєн, Німеччина. | |
| Європарламент | |
| Це єдиний орган ЄС, який обирають безпосередньо громадяни країн-членів — вибори проходять кожні п’ять років. Загалом у ньому засідає 751 євродепутат, а місця розподілені пропорційно до населення країн. Наприклад, найбільше має Німеччина — 96, оскільки ця країна має найбільше в ЄС населення. | |
| Європарламент ухвалює закони та бюджет спільно з Радою ЄС. Він розташований у двох містах — Брюсселі та Страсбурзі, а секретаріат працює в Люксембурзі. | |
| Президент: Давід Сассолі, Італія. | |
| Рада Європейського Союзу | |
| Це орган, що формується з міністрів держав-членів, які збираються для обговорення, зміни чи ухвалення законів. Після першого читання у парламенті законопроєкт потрапляє до Ради ЄС — та або затверджує його, або відправляє на повторний розгляд. Так само відбувається і з бюджетом. | |
| Окрім того, ця інституція укладає угоди Європейського Союзу, переговорником у яких виступає Єврокомісія, виробляє зовнішню політику за рекомендаціями Європейської ради. Профільні міністри збираються кілька разів на рік, однак урядовці проводять зустрічі впродовж усього року, щоб обговорити деталі. | |
| Президентство у Раді передається від країни до країни кожні шість місяців. | |
| Не варто плутати цю інституцію з Радою Європи, головним завданням якої є захист прав людини. До Ради Європи входять 47 держав, включаючи всі країни Європейського Союзу. | |
| Європейська рада | |
| Якщо до Ради ЄС входять міністри, то Європейська рада формується з глав держав. У її засіданнях беруть участь президент, голова Єврокомісії і Високий представник ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки. Це орган, який «стимулює та направляє», визначає загальний напрямок і політичні пріоритети, зовнішню і безпекову політику, висуває кандидатів на деякі високі посади, наприклад — президента Єврокомісії чи очільника Європейського центробанку. | |
| Президент: Шарль Мішель, Бельгія (з 1 грудня 2019 року). | |
| Розвиваючи тему про «правду – облуду», я хотів би, щоб Ви, пане Мирослав, порозважали над феноменом цього українського пророка. Над тим, що самі назвали «ефектом магнітної стрілки». | |
| – Найперше я поясню звідки взявся цей образ магнітної стрілки. Шептицький пережив сім влад. Кожна з них намагалася повернути компас людської орієнтації у вигідний для себе бік. А з Шептицьким вийшло так, як виходить з реальним географічним компасом. Ви ним крутіть, як заманеться, але стрілка, навіть почасти змістившись, усе одно обере Північний полюс. | |
| Таким був Митрополит Андрей. Він весь час думав про Божі заповіді і завжди бачив перед собою Бога, Його заклики. Він обертався на Нього. Доказів цього – і в його посланнях, і в його житті – просто маса. Для мене це постать, у якої Україна може вчитися, як діяти у складних обставинах. | |
| Він, зрештою, й написав в одному із послань, що нічого доброго ви, люди, не осягнете, якщо житимете противно Божому Законові. Це, власне, підтвердження цього компаса: обирайте правильний напрям на Божу правду, на Божі закони. Тоді ви, навіть не знаючи, як діяти, політично, економічно тощо, – ви оберете правильний напрям. Якщо ж вами хилитатиме, все, ви згубитеся у цьому житті. | |
| – Є проблема, з якою українцям доведеться жити довго, – проблема поствоєнного синдрому, якщо Господь сподобиться допомогти нам завершити цю війну. Боюся, що цей період теж буде часом національного роздраю, загальних і персональних трагедій. Що робити з цим? | |
| – Звісно, буде чимало проблем. Люди травмовані не лише насильством, часом жахливим, яке вони пережили чи то в окопах, чи то полоненими у підвалах... Я бачив цих людей особисто, вони несуть у собі велетенську травму, яка дуже-дуже непросто гоїтиметься. Але що тут важливо пам’ятати? Звичайно, потрібні реабілітаційні центри, з людьми треба працювати, ту рану слід гоїти свідомими психологічними, духовними, матеріальними ліками. Саме цим керувався Український католицький університет, наприклад, починаючи свою програму реабілітації тих, хто повернувся із зони АТО. | |
| Проте для всіх важливо розуміти, що такі люди потребують особливої любові, особливого вирозуміння. Вони будуть нервовими, ображеними... Мені дуже шкода, коли я чую, як хлопці з фронту запитують: «А для чого ми там були, страждали?» Це означає одне: армія досі не має важливої функції, яка, до слова, дуже ефективно працювала в радянські часи – ідеологічної праці з воїнами, щоб вони розуміли сенс своєї боротьби. По всій армії має розлитися одна думка: «Ви захищаєте Україну». Для прикладу, не треба ображатися на те, що у містах люди живуть звичним життям. Адже це нормально. Бо ви – захисники, а Путін якраз хоче, щоб ми втратили нормальне життя, він хоче, щоб ми його боялися і забули, як це – усміхатися, веселитися. Я схиляю голову перед хлопцями, які нас захищають у зоні АТО, бо вони дають нашим дівчатам, молодим хлопцям, які ще не там, любити одне одного, веселитися... Це – нормальне життя. | |
| «Це Бог приходить і допомагає тим, кого кривдять» | |
| – Тепер трохи про особисте. Як Мирослав Маринович сприймає і переживає цей непростий час? Чи є у нього зневіра, апатія? Чому запитую? Бо недавно прочитав зізнання Вашого побратима з комуністичних таборів – Семена Глузмана. Він бідкається, то там, у застінках, він почував себе вільнішим, ніж зараз... | |
| – У Семена Глузмана це прояв дуже цікавої ситуації, яка була в таборах, і якої немає тут. У таборах дуже чітке розмежування між добром і злом. Зло уособлене адміністрацією, яка намагається збити тебе зі шляху правди, мордує тебе, через неї ти страждаєш. Добро – на боці в’язнів. Усе... Людина не витрачає духовних сил на те, щоб визначити, де добро, а де зло. Вона витрачає сили радше на те, щоб вистояти у двобої з адміністрацією, щоб не скоритися, не дати зманіпулювати собою. | |
| У реальному житті – добро і зло перемішані. Ти не бачиш жодної структури, групи людей, про яку можна сказати, що це – абсолютне добро. Так, почасти – добро. А почасти – зло. Так, оце – дуже велике зло, але там є певні елементи добра. І людина губиться, їй важче жити в таких обставинах. Бо тобі хочеться довіритися якійсь силі і йти за цією силою. | |
| Але є ще один аспект. Я пояснив його собі вже після звільнення з таборів. Там, за дротом, кожен твій день виправданий. Бо десь підсвідомо ти розумієш, що протистоїш злу. І навіть якщо цього дня ти нічого не зробив, ти все ж виконав якусь важливу функцію, бо протистоїш злу. | |
| А коли я повернувся додому, то відчув себе дуже непевно. Що я зробив сьогодні для того, щоб увечері був спокійний, що правильно прожив цей день? Згодом я зрозумів, звідки таке моє відчуття. З блаженств євангельських. Блаженні ті, хто бореться за правду, кого зло карає... Звідти, з блаженства йде відчуття спокою, виправданості твоїх дій. Це Бог приходить і допомагає тим, кого кривдять. | |
| А в реальному житті нам слід заслужити на це. Як от хлопці, що зараз на фронті. Їх день виправданий, навіть якщо вони нічого важливого не зробили. Їхнє існування, їхній день перед Богом і перед людьми має велике наповнення. | |
| – І традиційно: Ваші великодні побажання українцям. | |
| – Я хотів би, щоб люди повірили в диво. Після осмислення історичної долі України, розчарувань, які нас переслідують, людям здається що «всьо пропало», що ніяк ми не можемо вирватися з петлі, що все так і буде... Двічі за останній час ми впадали у цілковиту безнадію. А потім спалахував Майдан. Потім з’являлася надія. Я зовсім не хочу сказати, що тільки через Майдани ми можемо здобути свою долю. Хочу лише сказати, що диво трапляється. Обидва Майдани – це диво Господнє. Але при цьому це диво закликає нас: «Не лише на найвищому злеті духу ви маєте жити праведно, маєте вірити у Бога, ви маєте робити це у нормальні дні, коли ви втомлені, стривожені негативом. Ми маємо вірити у те, що диво можливе. Таке ж як Воскресіння Христа, у яке теж ніхто не вірив. Диво можливе. Повірмо... | |
| – Щиро дякую Вам за цю бесіду. | |
| Розмовляв Ігор Гулик. | |
| Довідка «Газети» | |
| Мирослав Франкович Маринович народився 4 січня 1949 року у селі Комаровичі Старосамбірського району тоді Дрогобицької, а зараз – Львівської області. Навчався в середній школі в Дрогобичі, яку закінчив із золотою медаллю. 1967-го вступив у Львівський політехнічний інститут. 1972 року закінчив навчання, працював перекладачем з англійської мови на заводі «Позитрон» в Івано-Франківську. Тоді ж познайомився зі львівськими й київськими дисидентами. 22 травня 1973 року в Києві його затримала й обшукала міліція, коли покладав квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку. | |
| 9 листопада 1976 року став членом-засновником Української гельсінської групи. Відтоді перебував під «ковпаком» КДБ. У березні 1977-го Маринович із Матусевичем вийшли на сцену Київської філармонії і закликали проспівати «Заповіт», що лише доповнило список їхніх «гріхів». 23 квітня їх обох заарештували, а 22 – 27 березня 1978 року Київський обласний суд засудив Мариновича до максимального терміну ув’язнення – 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Карався Маринович у Пермському таборі ВС-389/36. Брав участь у всіх правозахисних акціях, тримав голодівки протесту, зокрема й 20-добову. 1978 року «Міжнародна амністія» взяла Мариновича під свій захист як в’язня сумління. Повернувся в Україну в березні 1987-го. | |
| 1990 року опубліковано працю Мариновича «Євангеліє від юродивого», написану ще в таборі, а 1991 року вийшла книга «Україна на полях Святого Письма». 1993 року побачили світ праці «Спокутування комунізму», «Україна: дорога через пустелю». | |
| Маринович засновник першої групи «Міжнародної амністії» в СРСР (1991), Української асоціації «Міжнародної амністії», член громадської ради Українсько-американського бюро захисту прав людини. | |
| З 2010-го до 2014 року Мирослав Маринович очолював Український центр Міжнародного ПЕН-клубу. Учасник Унівської, а згодом і Несторівської груп, а також ініціативної групи «Першого грудня». Віце-ректор Українського католицького університету. | |
| Що ж розуміють українці під поняттям «медичні реформи»? Найбільшу частку відповідей отримала опція «покращення якості надання медичної допомоги», на другому місці за частотою згадування — «зменшення витрат пацієнта на ліки», а також «оплата медичної допомоги». Цікаво, що 20% опитаних пов’язують із реформою збільшення зарплати медичного персоналу і майже 10% вбачають у цьому основний зміст реформування! Покращення ставлення лікарів до пацієнтів і зручність отримання медичної допомоги (поряд із домом) згадувалися значно рідше. Натомість лише 15% респондентів вважають, що реформа відбувається. Найбільше таких оптимістів у Вінницькій (55% респондентів), Дніпропетровській (29%), Хмельницькій (28%), Сумській (28%), Херсонській (23%) і Житомирській (19%) областях. | |
| Не менш важливе питання: чи на краще зміни, що відбулися? Думки респондентів, які протягом останніх 12 місяців зверталися по медичну допомогу, розділилися. Наприклад, оцінюючи роботу закладів амбулаторної допомоги, 70% опитаних вказали аспекти, у яких вони відзначили покращення, але ж 92% — зазначили і погіршення. Коли узагальнити їх думки, можна дійти висновку, що дещо покращилися стан приміщень закладів, ставлення медперсоналу до хворих. Крім того, до покращень респонденти віднесли можливість вибору лікаря. Натомість пацієнти відчули погіршення через високу вартість лікування (таких 78%, ліпше в цьому плані стало лише 4%) і відсутність необхідних ліків (на погіршення вказали 50% респондентів, на покращення — 13%). Подібна ситуація спостерігається й щодо оцінювання змін в отриманні стаціонарної медичної допомоги: 68% тих, хто мав досвід госпіталізації протягом минулих 12 місяців, вказали на деяке покращення, 92% — на погіршення. Відповідно, коли опитуваним було запропоновано обрати один аспект, який вони хотіли б покращити в поліклініці чи амбулаторії, 53% вказали на необхідність зниження вартості лікування, зокрема аналізів і ліків, 18% — підвищення професіоналізму лікарів, 13% — забезпечення наявності лікарських препаратів. Навіть серед респондентів із відносно високим рівнем доходу знайшлося 45% таких, що зменшили б вартість лікування, якби могли вплинути на цей процес. | |
| У пошуках «агентів змін» | |
| Відповідальність за покращення функціонування закладів охорони здоров’я респонденти здебільшого покладають на Міністра охорони здоров’я (71%), майже половина респондентів (46%) вважають це ще й місією головних лікарів. Утім, кожен третій переконаний, що зміни на краще залежать від вищих посадовців країни — Прем’єр-міністра чи Президента України. Значно менша частка людей вважає «агентами змін» лікарів і представників місцевої влади. | |
| Водночас дослідників зацікавило, чи готове населення України взяти частину відповідальності за власне здоров’я на себе, чи достатньо в нього для цього знань і навичок здорового способу життя. Так от виявилося, що переважна кількість жителів України (82%) змогли назвати один і більше симптомів туберкульозу, 77% виявили такі самі знання щодо інсульту (рівно половина населення країни змогла правильно назвати принаймні дві ознаки цього стану). Результати опитування свідчать про недостатню обізнаність людей із симптомами інсульту, що ускладнює чи навіть унеможливлює своєчасне звернення по належну допомогу. Разом з тим, зіставлення отриманих результатів з подібними дослідженнями в Україні та інших країнах може свідчити про певне покращення ситуації. | |
| Радше позитивно або дуже позитивно ставляться до вакцинації 71% респондентів, водночас 14% — швидше негативно або дуже негативно, решта — нейтрально. Більша прихильність до профілактичних щеплень помічена серед осіб молодшого віку (за — 72% респондентів віком від 18 до 44 років і 67% — серед опитуваних віком понад 45 років). Однак за результатами опитування близько чверті тих, хто має дітей віком до 16 років, відмовлялися від обов’язкових щеплень своєї дитини, серед них 53% просто відтермінували вакцинацію, 35% узагалі не мали наміру робити дитині щеплень. | |
| Також помітні й соціально-демографічні особливості стосовно оцінювання респондентами стану здоров’я. Частіше хворіли особи, які мали нижчий рівень доходів (48% серед осіб із доходом понад 2 тис. грн, 51% — 1 тис. грн). | |
| Також опитування засвідчило, що найпопулярнішою формою профілактичного медичного огляду серед українців залишається флюорографічне дослідження (протягом останніх 12 місяців його робили 60% опитаних). Професійний медогляд упродовж минулого року проходили 34%, електрокардіограму з профілактичною метою — 42% респондентів (45% серед опитаних віком понад 40 років). | |
| Досить тривожним сигналом виявилися дані щодо поведінки пацієнтів у випадку виникнення хвороби: 52% з них вказали, що займалися самолікуванням (32% використовували ліки, 20% намагалися зцілитися за допомогою засобів народної медицини). Лише 1% опитуваних вказали, що у випадку хвороби чи травми скористалися послугами гомеопатів і сплатили за такі послуги від 200 грн до 30 тис. грн (поодинокі випадки), тож середній розмір подібних платежів становив 859 грн. | |
| Лише третина опитаних у випадку хвороби зверталися до медичних працівників (переважно до лікарів первинної ланки), 6% консультувалися з провізорами/фармацевтами аптечної мережі. Особи з низьким або дуже низьким рівнем здоров’я (особливо особи з інвалідністю) частіше зверталися до лікарів, ніж вдавалися до самолікування. Однак навіть респонденти з хронічними захворюваннями надавали перевагу самолікуванню, що може свідчити про недостатній рівень доступності медичних послуг. Зокрема сільські мешканці рідше зверталися до лікарів і частіше займалися самолікуванням. Це саме стосується й малозабезпечених верств населення. Значних вікових і статевих особливостей такої поведінки не простежується. | |
| Головне — довіра? | |
| Основною причиною «незвернення» до лікаря, за даними опитування, став набутий респондентами досвід лікування під час попередніх звернень, про що повідомили 57% опитаних. Кожний четвертий очікував, що хвороба мине без лікування, кожен п’ятий відмовив собі в лікуванні через його високу вартість, 13% поскаржилися на великі черги, а 7% не зверталися до лікарів тому, що не довіряють рівню кваліфікації медичного персоналу. | |
| Більшість тих, хто скористався послугами амбулаторної медичної допомоги протягом останнього року, відвідували дільничного терапевта (37%) або сімейного лікаря (24%), 2% консультувалися в особистого сімейного лікаря (за домовленістю), однак 37% зверталися безпосередньо до вузького спеціаліста (при цьому лише третина з них мала відповідне направлення від дільничного терапевта або сімейного лікаря). Серед причин звернень до закладів або лікарів, до яких вони не були прикріплені, пацієнти назвали компетентність фахівців, у котрих вони вирішили проконсультуватися (33%), особисте знайомство або чиюсь рекомендацію (27%), а також доброзичливість лікаря (21%). На користь такого вибору вплинули і наявність необхідного обладнання (16%), зручне розташування (9%), надання переваги приватному закладу як кращому, ніж найближчий державний чи комунальний (9%), можливість лікування широкого спектра захворювань (7%), фінансова доступність (7%), можливість отримати допомогу без оплати (6%), відсутність черг (4%). | |
| Хто платить? | |
| Кожен п’ятий з тих, хто звертався по амбулаторну допомогу протягом останнього року, вказав, що оплачував ці послуги на рахунок благодійного фонду (53% — на вимогу закладу, решта — добровільно), 12% — через касу згідно з офіційними тарифами, 10% — безпосередньо лікарю або іншому медичному персоналу (25% — на їх вимогу і 75% — добровільно). При цьому 64% респондентів повідомили, що їм було складно знайти потрібні кошти. Такі труднощі найчастіше відчували люди старшого віку, а також представники домогосподарств із низьким рівнем доходів. При цьому майже 40% опитаних віком від 18 років, які протягом минулих 12 місяців хворіли, через брак коштів узагалі не відвідували лікаря. | |
| Тим, хто відважився на такий крок, довелося вишукувати кошти. Так, лікарські засоби були призначені 89% опитаних, які звернулися по амбулаторну допомогу. У більшості випадків (77%) пацієнти придбали всі необхідні ліки, у 16% — майже всі, 6% респондентів не змогли купити жодного препарату (або лише деякі з них), передусім через брак коштів. Хоча третина опитаних, які не придбали всіх призначених ліків, не вважали це за потрібне. | |
| Середня вартість покупки становила 776 грн, половина опитаних витратила близько 400 грн (за цінами досліджуваного періоду). | |
| Щодо лікування в стаціонарі, то 37% госпіталізованих пацієнтів мали витрати «з кишені», котрі були сплачені як благодійні внески (56% — за наполяганням закладів), 27% пацієнтів офіційно платили в каси лікарень, 25% — неофіційно, безпосередньо лікарю або іншому медичному персоналу (30% — на їх вимогу). Загалом у середньому один пацієнт стаціонару сплачував 1750 грн. 56% респондентів витрачали кошти з власної кишені передусім на послуги лікаря чи операцію, 97% — на ліки, 79% — на лабораторні тести чи діагностику. Більшості госпіталізованих також було складно або й неможливо знайти необхідні кошти: 48% опитуваних — на операцію, 82% — на ліки, 46% — на діагностику. | |
| У цілому ж переважна кількість респондентів позитивно оцінила якість надання стаціонарної медичної допомоги (лише 9% — як погану або дуже погану). Найважливішими аспектами надання стаціонарної допомоги, на думку опитаних, є ефективність лікування (так вважають 47%), забезпеченість ліками (40%) і кваліфікація лікарів (38%). З-поміж цих аспектів респонденти позитивно оцінювали переважно ефективність лікування та кваліфікацію лікарів. Натомість забезпеченість ліками під час стаціонарного лікування пацієнти зазначили як погану. | |
| Літо було таке п’янке, а поміж багатоповерхівками так ностальгійно квилили серпокрильці, начебто в їхніх навушниках крутився на репіті «Готель Каліфорнія». Гайка трамбувала футболки і труси в розхристаній чорній валізі. Спортивні штани Льоші Жареного мальовничо зависли на бильці дивана, поблискуючи засмальцьованим коліном, а в склянці у ванній засохла його зубна щітка. По телефону він сказав, щоб не хвилювалася, що з ним усе гараз, його забрали наші рєбята, він копає траншеї, і хай вона їде сама. Льошин голос звучав тихо, ніби він виправдовувався – власне, так, як завжди – тому Гайка не могла визначити, каже він правду чи бреше. | |
| Утрамбовувати речі – то була одна з Гайчиних суперздібностей. Вона пишалася тим, скільки всього може помістити у свою валізу, яка бувала вже і в Одесі, і в Херсоні, і навіть у Відні. Гайка на практиці довела, що, крім трьох вимірів, є ще четвертий, в якому можуть дивом зникали утрамбовані речі, а потім дивом з нього повертатися. Про той вимір свідчила її валіза, коли стражденний замок-блискавка рипів і крехтав, а вижити йому допомагали лише стяжки брудно-зеленого захисного кольору. | |
| Але, на жаль, Гайка не мала хисту повертати з четвертого виміру людей. Льоша пропав два дні тому, коли вийшов забрати залишки товару зі своєї ятки на привокзальному ринку (якісь блешні, риболовні гачки та жилки) – і лише вчора ввечері подзвонив. Подзвонив чомусь не на її, а на їхній «бабцин» телефон – стареньку «нокію», яку вони купили, щоб розмовляти з Льошиною бабцею, яка мала іншого оператора, жила на Жовтнемому і яку убив снаряд. | |
| Того дня Глафіра Петрівна (так звали бабцю) саме встала зі своєї тахти і вийшла на кухню увімкнути гучніше радіоточку. На той час снаряд уже розкрив пелюстки стабілізаторів і летів з легким свистом поміж найвищими птахами, поволі знижуючись. І якби він мав очі, то міг би бачити захопливий краєвид: сонце вставало над великим містом, пробираючись крізь дими з демонічних труб, забарвлювало смог багрянцем, зляпало фарбою на порослі ріденькими деревами верхівки териконів, зблискувало у вікнах верхніх поверхів новобудов, що височіли над старими й облізлими п’яти- та дев’ятиповерхівками. Ще снаряд побачив би далекий обрій з ледь помітними прожилками доріг і зеленими лісосмугами, дим над аеропортом і перисті хмари... Але він не мав очей, тому пробив спочатку тонкий шар в’язкого руберойду, потім – залізобетонне перекриття горища, пошкодив трубу опалення, налякав голубів на техповерсі, а тоді з останніх сил подолав опір ще одного шару бетону і з гуркотом упав на продавлену ще теплу тахту, з якої щойно встала баба Глафіра. Не розірвався, бо тридцять років лежав на складі і вибухнути йому чомусь не вдалося, хоча він, напевно, цього дуже хотів. | |
| Гайка дізналася всю історію цього снаряда, лише притуливши руку до корпусу. Снаряд довго везли поганою дорогою, а коли відкрили ящик, його взяли гарячі руки Василя, який прийшов служити добровольцем з Боярки Києво-Святошинського району і якого так чекали троє дітей та лиха дружина. Василь притулив снаряд до вкритих порохом оголених грудей, і холодний метал на кілька митей торкнувся його коричневих ареол. Тоді він потрапив до механізму заряджання гармати Д-30 випуску сімдесят восьмого року, і Микола з херсонської околиці, де в нього залишився гаражний автосервіс і пасіка на п’ятнадцять вуликів, швидко все розрахував, тицяючи пожовклим від тютюну пальцем у таблицю, а Павло з Попасної смикнув за ручку спускового механізму, яку вже трохи поїла іржа. У нього вдома нічого не лишилося – його дім згорів. | |
| Льошина бабця не померла того самого дня, а тільки через тиждень – у неї стався гіпертонічний криз, а що всі лікарні були переповнені, то її відправили назад додому. Льоша привіз її на білому «Москвичі 412» сімдесят шостого року випуску, купленому ще його покійним дідом, і затягнув на плечах на горішній дев’ятий поверх, де була бабцина квартира, бо ліфт уже другий місяць не працював. | |
| Снаряд далі лежав собі на тахті в німбі з уламків бетону, крихт штукатурки та пилу від побілки. Його стабілізатори перетворилися на сумне металеве шмаття. Тахта, проте, виявилася майже не понищеною, хіба з-під оббивки місцями повилазив липкий від часу поролон. | |
| Глафіра Петрівна довго репетувала на кухні й заборонила Льоші – по-перше – чіпати снаряд і – по-друге – везти її до них із Гайкою додому. Вона не любила Гайку. Та й Льошу недолюблювала. Їй подобалося жити самій у своїй однокімнатній квартирі з великою кухнею – майже вісім метрів. Льоша постелив їй там на старій розкладачці, а дірку у стелі кімнати затулив шматком фанери. Так вони й жили разом сім днів: Глафіра Петрівна, народжена двадцять дев’ятого року, та снаряд для гармати Д-30, вироблений на військовому заводі у Смоленській області Російської Радянської Федеративної Республіки у вісімдесятому. Бабця переважно лежала, бо, коли вставала, їй паморочилося в голові. Снаряд теж лежав тихо і спокійно, бо його голова могла кожної миті вибухнути. | |
| Гайка принесла суп у літровому слоїку та пюре з котлетою у пластиковому контейнері і, поки Глафіра Петрівна їла й нарікала, що Гайка погана господиня, бо в котлеті забагато хрящів, зазирнула до кімнати зі снарядом. Постояла трохи в одвірку, потім підійшла: снаряд химерно її вабив, як і все, що було з металу. Тоді вона й поклала руку на його прохолодну обгорілу подряпану поверхню. | |
| Снаряд мав влучити у башту танка Т-72, який позавчора перетнув український кордон з боку маленького російського містечка Гуково в колоні інших таких машин, на яких перед тим абияк зафарбували бортові номери. А тепер пострілював, маневруючи на руліжній доріжці напівзруйнованого донецького аеропорту, побудованого три роки перед тим до європейського чемпіонату з футболу. Проте снаряд чомусь не притягнуло до башти, а відштовхнуло від неї: він відскочив, немовби вони з танком мали однакові полюси. | |
| Коли зник її чоловік, з яким вона жила в цивільному шлюбі, Гайка кількадесят разів дзвонила у військові комендатури, шукала в переповненому морзі, розпитувала в лікарнях, де було повно перебинтованих сумних людей у розмаїтій військовій формі та спортивних костюмах. | |
| Ясна річ, вона почала пошуки з порожнього критого ринку, усі металеві ятки якого зараз були зачинені, наче мушлі молюсків перед наближенням шторму. Вітер ганяв поміж ятками білі й рожеві пакетики і шматки оголошень. Гайка провела рукою по шорсткій поверхні ятки, помальованій білою емаллю, і відразу зрозуміла, що Льоша тут був: лишився слід його теплої руки, якою він зазвичай торкався прохолодного металу щодня, коли вранці знімав висячий замок, тримаючи у другій руці паперовий стаканчик з кавою, а між округлим плечем і округлою головою затиснувши маленький мобільний апарат, яким часом коротко спілкувався. Ні, Гайка не побачила відбиток його руки і не відчула Льошиного дивного тепла – воно б і не могло тут залишитися так надовго, хоча його руки завжди були гарячими, навіть у найбільший мороз; але знала, що там, на металі, лишився слід – і той слід належав йому, її співмешканцю, або громадянському чоловікові, або ж «хлопцю», або ж «партнеру», з яким вони жили разом уже сім років. | |
| Цей слід неможливо було сплутати із жодним іншим. Він поколював її пучки і був як магнітна стрічка на картці. Так, Льоша тут був. Він відчинив цю ятку і згодом зачинив. Зовсім недавно – не більше трьох годин тому, поки вона не стала йому дзвонити і не прибігла сюди. | |
| Після спроб додзвонитися Гайка чула гудки, потім – лише «ваш абонент поза зоною досяжності». Вона не могла спати, в її вухах дві ночі лунала музика і новини з радіохвиль, немовби Гайка – детекторний приймач. Такого з нею не бувало давно. Хіба у школі, коли вона дуже хвилювалася і не спала перед випускними іспитами. На межі сну починала ловити радіоперед� |
Sign up for free
to join this conversation on GitHub.
Already have an account?
Sign in to comment